Рішення

від 17.01.2013 по справі 5011-13/16975-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

Справа № 5011-13/16975-2012 17.01.13 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СВВ-АГРО», м. Київ

До Відкритого акціонерного товариства «Шляхово-будівельне управління № 41», м. Київ

Про стягнення 23 884,27грн.

Суддя Курдельчук І.Д.

Представники:

Від позивача Кадубовський Є.С. - дов. від 15.11.2012р.

Від відповідача Кулинич В.П. - дов. від 03.12.12р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся з позовом про стягнення 23 884,27 грн. пені та трьох відсотків річних за Договором поставки № 27-10/П від 27.10.2011р., посилаючись на порушення відповідачем, як замовником, строків щодо оплати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.11.2012р. порушено провадження у справі № 5011-13/16975-2012 та розгляд справи призначено на 12.12.2012р.

12.12.2012р. на адресу Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшли документи витребувані ухвалою суду від 29.11.2012р.

Представником відповідача в судовому засіданні 12.12.2012р. було надано заяву про застосування строку позовної давності та відзив на позовну заяву, в якому відповідач позовні вимоги не визнав, посилаючись на те, що позивачем не було надано документів на оплату товару, проте доказів в обґрунтування своїх тверджень не надав.

В судовому засіданні 12.12.2012р. було оголошено перерву до 17.01.2013р., відповідно до ст. 77 ГПК України.

17.01.2013р. в судовому засіданні представником позивача було надано додаткові пояснення до позову.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив позов задовольнити.

Представник відповідача, проти задоволення позовних вимог заперечував, та просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити.

В судовому засіданні 17.01.2013р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Судом, у відповідності до вимог ст. 81-1 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

27.10.2011р. між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як замовником, було укладено Договір поставки № 27-10/П.

Відповідно до п. 1.1. Договору постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених Договором, поставити і передати у власність замовнику товар: пісок річковий, а замовник зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість на умовах Договору.

На підставі Договору позивачем було поставлено товар на загальну суму 856 648 грн., що підтверджується видатковими накладними № 2 від 01.11.2011р. на суму 428 324 грн. та № 3 від 02.11.2011р. - 428 324 грн. та довіреністю на отримання матеріальних цінностей № 790303 від 01.11.2011р. Вказані видаткові накладні підписані повноважними представниками сторін та скріплені печатками без зауважень та приймається судом, як належні докази виконання позивачем договірних зобов'язань.

Відповідно до п. 5.2. Договору замовник зобов'язаний оплатити вартість відповідної партії товару на підставі видаткових накладних постачальника. Оплата проводиться на умовах максимальної відстрочки платежів не більше 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту надання продавцем документів на оплату.

Таким чином, оплата за отриману продукцію згідно видаткової накладної № 2 від 01.11.2011р. повинна була відбутися до 15.11.2011р., а згідно видаткової накладної № 3 від 02.11.2011р. - до 16.11.2011р.

Відповідач розрахувався з позивачем частковими платежами, з порушенням строків передбачених п. 5.2. Договору, про що свідчать виписки по рахунку позивача.

Так, за товар отриманий по видатковій накладній № 2 від 01.11.2011р. відповідач перерахував грошові кошти наступним чином: 15.11.2011р. - 70 000 грн.; 22.11.2011р. - 50 000 грн.; 25.11.2011р. - 50 000; 29.11.2011р. - 200 000 грн.; 07.12.2011р. - 200 000 грн., з яких 58 324,00 грн. пішло на погашення залишку боргу по видатковій накладній № 2, а 141 676 грн. в рахунок погашення частини боргу по видатковій накладній № 3.

За товар отриманий по видатковій накладній № 3 від 02.11.2011р. відповідач перерахував грошові кошти наступним чином: 28.12.2011р. - 100 000 грн.; 18.04.2012р. - 10 000 грн.; 18.04.2012р. - 1 000 грн.; 16.08.2012р. - 442 408 грн., з яких 175 648 пішло на погашення залишку боргу по видатковій накладній № 3, а 266 760 грн. в рахунок погашення боргу укладеного між сторонами Договору поставки № 26/12-П від 26.12.2011р. по видатковій накладні № 4.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав взяті на себе зобов'язання, здійснивши поставку обумовленого товару, а відповідач, порушуючи взяті на себе зобов'язання не провів своєчасної оплати за поставлену продукцію.

Належним чином засвідчені копії вище вказаних документів, залучені до матеріалів справи.

Порушення зобов'язань за договором тягне за собою застосування встановлених законом заходів відповідальності. У зв'язку із простроченням грошового зобов'язання позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 18 868,06 грн. та три проценти річних в сумі 5 016,21 грн.

Як вбачається з п. 5.2. Договору, у випадку несвоєчасної сплати замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 1 частини 2 ст. 258 ЦК України встановлено спеціальну позовну давність в один рік до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення. Представник відповідача в судовому засіданні 12.12.2012р. надав суду письмову заяву про застосування у справі позовної давності.

Суд погоджується з доводами позивача, що слід розрізняти строк нарахування пені і строк позовної давності. Строк нарахування пені в порядку ст. 232 ГК України є строком, протягом якого кредитор має право нарахувати боржнику пеню від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Строк позовної давності відповідно до визначення ст. 256 ЦК України - це строк протягом якого кредитор може звернутися до суду з вимогою про стягнення пені. Отже, в даному випадку суд застосовує до відносин сторін щодо вимог про стягнення пені спеціальну позовну давність, яка обчислюється протягом одного року з дня закінчення строку нарахування пені відповідно до п. 5 ст. 261 ЦК України.

За таких обставин, суд відмовляє у задоволенні заяви відповідача щодо застосуванню спеціальної позовної давності.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Суд, визнає вимогу позивача про стягнення пені обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню за розрахунком позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Враховуючи наявність вини з боку відповідача, вимоги позивача про нарахування 3% річних визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню за розрахунком позивача.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача, що з його сторони не відбулося прострочення оплати товару, оскільки строк виконання зобов'язання не настав. Відповідач посилається на п. 5.2. Договору в якому вказано, що оплата проводиться з моменту надання продавцем документів на оплату. Позивач не надав суду документи на оплату, а перерахування грошових коштів, відповідач здійснював достроково.

Проте, в п. 5.2. Договору також передбачено, що замовник зобов'язаний оплатити вартість відповідної партії товару на підставі видаткових накладних постачальника.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем отримано видаткові накладні. Крім того, договором сторін не деталізовано, що саме, є документами на оплату.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували заперечення проти задоволення позовних вимог.

За таких обставин, позов визнається судом доведеним, обґрунтованим, та таким, що підлягає задоволенню.

Враховуючи, що відповідно до ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов'язанні з розглядом справи, зокрема, сплати судового збору, то зазначені витрати відшкодовують за рахунок відповідача (ст. 49 ГПК України).

Керуючись ст. ст. 256, 258, 261, 549, 612, 625 ЦК України, ст. ст. 230, 232 ГК України, ст. ст. 33, 34, 44, 49, 82-85 ГПК України, Договором сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Шляхово-будівельне управління № 41» (03039, м. Київ,пр-т 40-річчя Жовтня, 32, код ЄДРПОУ 05416886) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВВ-АГРО» (04073, м. Київ, вул. Куренівська, 2-Б, оф. 17, код ЄДРПОУ 36531797), -з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, 18 868 (вісімнадцять тисяч вісімсот шістдесят вісім) грн. 06 коп. - пені, 5 016 (п'ять тисяч шістнадцять) грн. 21 коп. - трьох відсотків річних та 1 609 (одна тисяча шістсот дев`ять ) грн. 50 коп. -витрати по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10- денного строку з дня його підписання.

Повне рішення складено 22 січня 2013 року.

Суддя І.Д. Курдельчук