Постанова

від 23.01.2013 по справі 5006/13/82/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

22.01.2013 р. справа №5006/13/82/2012

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого:Діброви Г.І. суддівБойченка К.І., Стойка О.В. при секретарі Гриньовій О.В. від позивача:Кухар Ю.Д. - за дов. б/н від 01.07.12 р. від відповідача:Шаповалова Ю.І. - за дов. б/н від 25.06.12 р. Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Донецьке обласне підприємство автобусних станцій", м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 11.10.2012 року у справі№ 5006/13/82/2012 (суддя Макарова Ю.В.) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Апріорі-Лекс", м. Донецьк до відповідачаПублічного акціонерного товариства "Донецьке обласне підприємство автобусних станцій", м. Донецьк простягнення 33053 грн. 42 коп. ВСТАНОВИВ:

У 2012 році Товариство з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Апріорі-Лекс", м. Донецьк звернулося до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Донецьке обласне підприємство автобусних станцій", м. Донецьк про стягнення 33053 грн. 42 коп.

09.10.2012р. позивач в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України звернувся до суду із заявою про зменшення розміру позовних вимог, якою остаточно просив суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 30000 грн. 00 коп., 3% річних в сумі 737 грн. 26 коп. та пеню в сумі 2256 грн. 16 коп.

Рішенням господарського суду Донецької області від 11.10.12 р. позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Апріорі-Лекс", м. Донецьк до Публічного акціонерного товариства "Донецьке обласне підприємство автобусних станцій", м. Донецьк про стягнення суми основного боргу в розмірі 30000 грн. 00 коп., 3% річних у сумі 737 грн. 26 коп. та пені в сумі 2256 грн. 16 коп. були задоволені у повному обсязі.

Відповідач, Публічне акціонерне товариство "Донецьке обласне підприємство автобусних станцій", м. Донецьк, з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права України. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, якою просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Донецької області від 11.10.12 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, призначити по справі технічну та почеркознавчу експертизи.

Позивач усно у судовому засіданні надав заперечення на апеляційну скаргу, якими просив суд апеляційної інстанції рішення господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Представники сторін у судовому засіданні підтримали свої вимоги та заперечення щодо апеляційної скарги.

Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для з'ясування фактичних обставин справи достатньо матеріалів, що знаходяться в матеріалах справи № 5006/13/82/2012 та наданих представниками сторін пояснень.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає справу та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду відповідає вимогам чинного законодавства України, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.08.11 року між Публічним акціонерним товариством "Донецьке обласне підприємство автобусних станцій" (клієнт) в особі виконуючого обов'язки генерального директора Касьянова К.Ф., який діє на підставі Статуту, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Апріорі-Лекс"(виконавець) в особі в.о. директора Пащенко В.В., який діє на підставі Статуту, було укладено договір № 6/1 про надання юридичних послуг, відповідно до якого виконавець зобов'язується за завданням клієнта надавати юридичні послуги на умовах, передбачених цим договором, а клієнт зобов'язаний оплатити зазначені послуги.

Згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, Касьянов К.Ф. є керівником ПАТ "Донецьке обласне підприємство автобусних станцій".

У відповідності до п. 1.2 договору, обсяг послуг, що надаються виконавцем в рамках цього договору включає в себе попередній аналіз документів стосовно проведення ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька документальної виїзної позапланової перевірки та акту перевірки ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька від 21.07.11 р.; представлення інтересів клієнта в Донецькому окружному адміністративному суді та в Донецькому апеляційному адміністративному суді за позовом про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька від 03.08.11 р. № 0002502340.

Згідно п. 3.1 договору, за послуги, які передбачені цим договором, встановлюється фіксована оплата, розмір якої складає 30000 грн. 00 коп., без ПДВ.

Пунктом 3.3 договору передбачено, що оплата юридичних послуг, що надаються згідно з договором, здійснюється протягом 5 календарних днів з моменту проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції (Донецьким апеляційним адміністративним судом).

Згідно п. 3.4 договору, послуги, зазначені в п. 2.1 договору вважаються виконаними з моменту проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції (Донецьким апеляційним адміністративним судом).

Відповідно до п. 9.1 договору, цей договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.11 р., однак в будь-якому випадку до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим договором.

Позивач свої договірні зобов»язання з надання відповідачу юридичних послуг, пов'язаних з аналізом документів та представництвом інтересів відповідача в Донецькому окружному адміністративному суді та Донецькому апеляційному адміністративному суді, виконав у повному обсязі, однак відповідач всупереч умовам договору свій обов'язок здійснити оплату за отримані послуги в порядку та на умовах, зазначених цим договором, взагалі не виконав.

Враховуючи наведене, позивач звернувся із позовом до господарського суду Донецької області про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Донецьке обласне підприємство автобусних станцій", м. Донецьк суми основного боргу в розмірі 30000 грн. 00 коп., 3% річних у сумі 737 грн. 26 коп. та пені в сумі 2256 грн. 16 коп. (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог).

Дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія дійшла висновку, що:

Відповідно до приписів ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується сплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до приписів ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно норм ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами ст. 530 Цивільного кодексу України зазначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Як вбачається з матеріалів справи, актом № 1 від 03.11.11 р. про надані юридичні послуги за договором № 6/1 від 01.08.11 р. сторони підтвердили, що надані послуги відповідають умовам договору. Зокрема, позивачем були надані наступні послуги: попередній аналіз документів стосовно проведення ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька документальної виїзної позапланової перевірки та акту перевірки ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька від 21.07.11 р., представлення інтересів клієнта в Донецькому окружному адміністративному суді та в Донецькому апеляційному адміністративному суді за позовом про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька від 03.08.11 р. № 0002502340. Даний акт підписано відповідачем без заперечень та зауважень, скріплено печаткою підприємства відповідача, заперечень щодо справжності якої з боку останнього матеріали справи не містять.

Згідно п. 3.3 договору № 6/1 від 01.08.11 р., оплата юридичних послуг здійснюється протягом 5 календарних днів з моменту проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції (Донецьким апеляційним адміністративним судом).

Оскільки Донецьким апеляційним адміністративним судом ухвала по справі № 2а/0570/13791/2011 проголошена 01.11.11 р., то з урахуванням вимог п. 3.3 договору щодо строків оплати, граничним днем оплати наданих позивачем послуг є 06.11.11 р., тобто з 07.11.11 р. починається прострочення виконання відповідачем свого грошового зобов'язання щодо повного розрахунку за надані позивачем послуги.

Враховуючи вищевикладене та те, що на момент прийняття судом першої інстанції рішення по справі, відповідач, відповідно до вимог статей 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, не надав ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції письмових належних та допустимих доказів оплати позивачу заборгованості за договором про надання юридичних послуг, Донецький апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції правомірно зроблений висновок про неналежне виконання відповідачем його договірних зобов'язань всупереч вимогам статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України та задоволення позовних вимог в цій частині.

Таким чином, судова колегія вважає, що судом першої інстанції правомірно стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 30000 грн. 00 коп.

Також позивач, звертаючись до суду із позовом, просив стягнути з відповідача на користь позивача 3% річних відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України за період з 07.11.11 р. по 01.09.12 р. у розмірі 737 грн. 26 коп.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, господарський суд правомірно стягнув з відповідача на користь позивача 3% річних за період з 07.11.11 р. по 01.09.12 р. у розмірі 737 грн. 26 коп., як плату за користування чужими грошовими коштами в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов»язання.

При зверненні до суду позивач також просив стягнути з відповідача на його користь пеню відповідно до п. 5.2 договору за період з 07.11.11 р. по 07.05.12 р. у розмірі 2256 грн. 16 коп.

Статтею 611 Цивільного кодексу України зазначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Згідно з частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 1 ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч. 2. ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно приписів ст.ст. 1, 3 Закону України від 22.11.96 р. № 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно п. 5.2 договору, у разі порушення клієнтом строків оплати за цим договором клієнт сплачує виконавцю пеню у розмірі 0,1% від несплаченої суми за кожний день прострочення.

Таким чином, судова колегія вважає, що господарським судом правомірно стягнуто з відповідача на користь позивача пеню у розмірі 2256 грн. 16 коп. за період з 07.11.11 р. по 07.05.12 р.

Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги позивача та правомірно стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Донецьке обласне підприємство автобусних станцій", м. Донецьк на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Апріорі-Лекс", м. Донецьк суму основного боргу в розмірі 30000 грн. 00 коп., 3% річних у сумі 737 грн. 26 коп. та пеню в сумі 2256 грн.16 коп.

Доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення. Зокрема, судовою колегією розглянуто клопотання скаржника щодо призначення по справі технічної та почеркознавчої експертизи та відмовлено у його задоволенні через недоцільність.

Отже, відповідно до статті 4 7 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте суддею за результатами дослідження усіх обставин справи.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Донецької області від 11.10.2012 р. у справі № 5006/13/82/2012 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору по апеляційній скарзі покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Донецьке обласне підприємство автобусних станцій", м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 11.10.2012 р. у справі № 5006/13/82/2012 залишити без задоволення, рішення господарського суду Донецької області від 11.10.2012 р. у справі № 5006/13/82/2012 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.

Головуючий Г.І. Діброва

Судді К.І. Бойченко

О.В. Стойка

Надр. 5 прим:

1 - у справу;

2 - позивачу;

3 - відповідачу;

4 - ДАГС;

5- ГС Дон. обл.

Ложка Н.Л.