Постанова

від 17.08.2012 по справі 2а-26/10/1070

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 серпня 2012 року Справа № 2а-26/10/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Харченко С.В., при секретарі: Кириченко Д.С., за участю:

представника позивача: Кривого М.С.,

представника відповідача: Поліщука О.О.,

прокурора: Булиги Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Білоцерківської державної сортодослідної станції до за участю: проБілоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби, прокуратури Київської області, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

Білоцерківська державна сортодослідна станція звернулась до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області від 21.04.2008 № 1150/000236232/0.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення, яким Білоцерківській державній сортодослідній станції визначено суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 1910 грн. 00 коп. та застосовано до нього штрафні (фінансові) санкції у сумі 254264 грн. 00 коп., на думку позивача, прийнято відповідачем з порушенням норм матеріального права та не відповідає вимогам закону, висновки податкового органу відносно факту вчинення позивачем правопорушення є помилковими, а тому податкове повідомлення - рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Представник відповідача позов не визнав, надав суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що посадові особи Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийнято відповідачем правомірно, у зв`язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

У судовому засіданні, призначеному на 17 серпня 2012 року, представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача позов не визнав, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, наведених у письмових запереченнях.

Прокурор проти задоволення адміністративного позову заперечував та підтримав позицію представника відповідача у даній справі.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, Білоцерківська державна сортодослідна станція (ідентифікаційний код 20610315, місцезнаходження: 09111, Київська область, м. Біла Церква, вул. Ставищанська, буд. 108-А) є юридичною особою та перебуває на податковому обліку в Білоцерківській об'єднаній державній податковій інспекції Київської області Державної податкової служби.

У березні - квітні 2008 року посадовими особами Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області на виконання вимог статті 11 1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 № 509-ХІІ проведено позапланову виїзну перевірку з питань достовірності і своєчасності нарахування податку на додану вартість та фіксованого сільськогосподарського податку Центром сортознавства та сортовивчення, правонаступником якого є позивач.

За результатами перевірки складено акт від 08.04.2008 № 908/23-2-032/103 (далі - акт перевірки), в якому зафіксовано, зокрема, порушення платником податків вимог пунктів 4.1, .4.2 статті 4 та підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР.

Так, під час перевірки посадовими особами відповідача виявлено, що Центром сортознавства та сортовивчення не віднесено до бази оподаткування податком на додану вартість за січень та травень 2006 року операції з безоплатної передачі на баланс Державного підприємства сортодослідне господарство «Білоцерківське» основних засобів, залишкова вартість яких складає 1639576 грн. 34 коп., незавершеного капітального будівництва вартістю 652617 грн. 00 коп., покупної продукції на суму 165949 грн. 75 коп. та паливо - мастильних матеріалів на суму 25420 грн. 34 коп.

Крім того, відповідачем встановлено, що платником податків не віднесено до складу податкового зобов`язання з податку на додану вартість за травень 2006 року операцію з реалізації продукції на загальну суму 11460 грн. 00 коп. та не відображено у загальних деклараціях з податку на додану вартість за березень та вересень 2006 року операцію з реалізації основних засобів на загальну суму 59432 грн. 00 коп.

Вказані вище обставини, на думку податкового органу, свідчать про заниження позивачем податкового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 508527 грн. 00 коп.

У ході контролюючого заходу посадовими особами Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області також виявлено, що у грудні 2006 року позивачем отримано від Державного підприємства сортодослідне господарство «Білоцерківське» раніше ним передані основні засоби та товарно - матеріальні цінності. Вказану операцію не відображено платником податків у загальній декларації з податку на додану вартість, у результаті чого завищено податкове зобов`язання за грудень 2006 року на суму 506617 грн. 00 коп.

Враховуючи виявлені у ході контролюючого заходу податкові правопорушення у сукупності, податковий орган дійшов висновку про те, що платником податків за результатами його господарської діяльності у 2006 році протиправно не перераховано до бюджету податок на додану вартість у сумі 1910 грн. 00 коп.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення - рішення від 21.04.2008 № 1150/000236232/0, яким відповідно до приписів підпункту «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 та підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-III позивачу визначено суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 1910 грн. 00 коп. та застосовано до нього штрафні (фінансові) санкції у сумі 254264 грн. 00 коп.

Не погоджуючись із рішенням, прийнятим відповідачем, позивач оскаржив його до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини у даній справі охоплюють період, упродовж якого законодавче регулювання оподаткування податком на додану вартість визначалось Законом України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі - Закон України № 168/97-ВР).

Так, Закон України № 168/97-ВР визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Згідно з приписами пункту 2.1 статті 2 зазначеного Закону, платником податку на додану вартість є будь-яка особа, яка: а) здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку; б) підлягає обов'язковій реєстрації як платник цього податку; в) імпортує товари (супутні послуги) в обсягах, що підлягають оподаткуванню цим податком згідно з нормами цієї статті.

Відповідно до пунктів 1.6, 1.7 статті 1 Закону України № 168/97-ВР, податкове зобов'язання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, визначена згідно з цим Законом; податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Пунктом 3.1 статті 3 Закону України № 168/97-ВР встановлено, що об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з: поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю); ввезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорту); вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорту), поставки транспортних послуг по перевезенню пасажирів, вантажобагажу (товаробагажу) та вантажу за межами державного кордону України.

У свою чергу, підпунктом 3.2.9 пункту 3.2 статті 3 зазначеного Закону передбачено, що не є об'єктом оподаткування операції з безоплатної передачі у державну власність чи комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст або у їх спільну власність об'єктів усіх форм власності, які перебувають на балансі одного платника податку і передаються на баланс іншого платника податку, якщо такі операції здійснюються за рішеннями Кабінету Міністрів України, центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, прийнятими у межах їх повноважень.

Це положення поширюється на: операції з безоплатної передачі об'єктів з балансу платника податку, майно якого перебуває в державній або комунальній власності, на баланс іншої юридичної особи, майно якої перебуває відповідно в державній або комунальній власності; операції з безоплатної передачі неприватизованих об'єктів житлового фонду (включаючи місця загального користування та прибудинкові будівлі і споруди), а також об'єктів соціальної інфраструктури (в тому числі об'єктів їх незавершеного будівництва) з балансу платника податку на баланс юридичної особи, майно якої перебуває в державній або комунальній власності, чи безпосередньо на баланс відповідної місцевої ради.

Судом встановлено, що на момент виникнення спірних правовідносин майно Центру сортознавства та сортовивчення, правонаступником якого є позивач, та майно Державного підприємства сортодослідне господарство «Білоцерківське» перебувало у державній власності.

Як вже зазначалося судом вище, у січні та травні 2006 року Центром сортознавства та сортовивчення проведено господарську операцію з безоплатної передачі на баланс Державного підприємства сортодослідне господарство «Білоцерківське» основних засобів, залишкова вартість яких складає 1639576 грн. 34 коп., незавершеного капітального будівництва вартістю 652617 грн. 00 коп., покупної продукції на суму 165949 грн. 75 коп. та паливо - мастильних матеріалів на суму 25420 грн. 34 коп.

Позивач звертає увагу суду на те, що безоплатна передача зазначеного вище майна вчинена підприємством на виконання вимог наказу Українського інституту експертизи сортів рослин від 07.10.2005 № 140/1-ОД, пунктом 4 якого передбачено передачу Державному підприємству сортодослідне господарство «Білоцерківське» частини майна, що знаходиться на балансі Центру сортознавства та сортовивчення. Наведене вище рішення, на думку позивача, є підставою для віднесення такої операції до категорії звільнених від оподаткування податком на додану вартість.

У свою чергу, представник відповідача у судовому засіданні зазначив, що Українському інституту експертизи сортів рослин не делеговано повноваження щодо управління майном Центру сортознавства та сортовивчення, у зв`язку з чим вказана операція повинна оподатковуватись за загальними правилами, визначеними Законом України № 168/97-ВР.

Оцінюючи висновки податкового органу стосовно порушення платником податків податкового законодавства під час проведення ним операції з безоплатної передачі майна іншому підприємству державної власності, суд виходить з наступного.

Частиною першою статті 141 Господарського кодексу України встановлено, що до державного майна у сфері господарювання належать цілісні майнові комплекси державних підприємств або їх структурних підрозділів, нерухоме майно, інше окреме індивідуально визначене майно державних підприємств, акції (частки, паї) держави у майні суб'єктів господарювання різних форм власності, а також майно, закріплене за державними установами і організаціями з метою здійснення необхідної господарської діяльності, та майно, передане в безоплатне користування самоврядним установам і організаціям або в оренду для використання його у господарській діяльності.

Пунктом 1 Декрету Кабінету Міністрів України від 15.12.1992 № 8-92 «Про управління майном, що є у загальнодержавній власності» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) функції щодо управління майном, що є у загальнодержавній власності, крім майнових комплексів підприємств, установ, організацій, управління якими здійснюють відповідні служби Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України згідно з законодавчими актами України, покладено на міністерства та інші підвідомчі Кабінету Міністрів України органи державної виконавчої влади.

Відповідно до пункту 2 зазначеного Декрету, міністерства та інші підвідомчі Кабінету Міністрів України органи державної виконавчої влади відповідно до покладених на них повноважень здійснюють контроль за ефективністю використання і збереженням закріпленого за підприємствами державного майна.

Наказом Міністерства аграрної політики України від 29.12.2002 № 418, розробленим на виконання вимог Декрету Кабінету Міністрів України від 15.12.1992 № 8-92 «Про управління майном, що є у загальнодержавній власності», закріплено за Державною службою з охорони прав на сорти рослин відповідний перелік установ і організацій та делеговано вказаному урядовому органу державного управління повноваження з управління майном цих підприємств.

Згідно з додатком до наказу Міністерства аграрної політики України від 29.12.2002 № 418, до переліку підприємств, організацій та установ, підпорядкованих Державній службі з охорони прав на сорти рослин, включено Центр сортознавства та сортовивчення.

Пунктом 2 наказу Міністерства аграрної політики України від 29.12.2002 № 418 Державній службі з охорони прав на сорти рослин делеговано повноваження в разі необхідності, відповідно до чинного законодавства України, надавати дозволи закладам експертизи державної системи з охорони прав на сорти рослин (яким є Центр сортознавства та сортовивчення) щодо безоплатної передачі майна з балансу одного закладу експертизи на баланс іншого закладу.

Таким чином, у розумінні положень підпункту 3.2.9 пункту 3.2 статті 3 Закону України № 168/97-ВР та приписів наказу Міністерства аграрної політики України від 29.12.2002 № 418, операція з безоплатної передачі майна Центра сортознавства та сортовивчення іншому підприємству державної власності вважається такою, що не є об`єктом оподаткування податком на додану вартість виключно у разі, якщо така операція проведена за дозволом Державної служби з охорони прав на сорти рослин.

Як встановлено судом у ході судового розгляду справи, безоплатна передача у січні та травні 2006 року майна з балансу Центра сортознавства та сортовивчення на баланс Державного підприємства сортодослідне господарство «Білоцерківське» вчинена суб`єктом господарювання за відсутності відповідного дозволу Державної служби з охорони прав на сорти рослин.

У свою чергу, наказ Українського інституту експертизи сортів рослин від 07.10.2005 № 140/1-ОД, на який посилається позивач, не дає підстави відносити вказану операцію до категорії звільнених від оподаткування, оскільки Український інститут експертизи сортів рослин, який знаходиться в підпорядкуванні Державної служби з охорони прав на сорти рослин, не наділений повноваженнями щодо самостійного розпорядження майном підвідомчих йому підприємств державної власності.

В силу приписів пункту 4.2 статті 4 Закону України № 168/97-ВР, у разі здійснення операцій з безоплатної передачі товарів (робіт, послуг) база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни.

Пунктом 6.1 статті 6 Закону України № 168/97-ВР визначено, що об'єкти оподаткування, визначені статтею 3 цього Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків.

Враховуючи наведені вище правові норми, висновок податкового органу стосовно обов`язку позивача здійснити декларування податкового зобов`язання з передачі у січні та травні 2006 року на баланс Державного підприємства сортодослідне господарство «Білоцерківське» основних засобів, незавершеного капітального будівництва, покупної продукції та паливо - мастильних матеріалів виходячи з фактичної ціни операції, суд вважає правомірним.

Цілком обґрунтованим є також висновок відповідача про обов`язок платника податків задекларувати податкове зобов`язання з податку на додану вартість за результатами проведення у грудні 2006 року господарської операції, за якою Центром сортознавства та сортовивчення отримано від Державного підприємства сортодослідне господарство «Білоцерківське» раніше ним передане майно.

В силу приписів пункту 7.1 статті 7 Закону України № 168/97-ВР, поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку (підпункт 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України № 168/97-ВР).

Як встановлено судом у ході судового розгляду справи, у травні 2006 року Центром сортознавства та сортовивчення здійснено операції з продажу його контрагентам продукції (каталогів) на суму 11460 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 1910 грн. 00 коп.

Сума податку на додану вартість, що була сплачена покупцями товару у складі його ціни, не була віднесена Центром сортознавства та сортовивчення до його податкових зобов'язань з податку на додану вартість за травень 2006 року. Зазначені обставини представником позивача у судовому засіданні спростовані не були.

Враховуючи, що в силу приписів Закону України № 168/97-ВР операції платників податку з поставки товарів оподатковуються за ставкою 20 відсотків, висновок податкового органу про наявність у позивача обов`язку задекларувати податкове зобов`язання за результатами вказаної операції та сплатити до бюджету податок на додану вартість у сумі 1910 грн. 00 коп. суд вважає доведеним.

Відповідно до підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-III (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом «г» підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.

Згідно з приписами пункту 1.2 Порядку заповнення та подання податкової декларації податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 166, платники податку, у яких згідно з чинним законодавством (пункти 11.21 та 11.29 статті 11 Закону України № 168/97-ВР) суми податку на додану вартість повністю залишаються у розпорядженні цих платників податку для цільового використання, подають податкову декларацію з податку на додану вартість (скорочену).

При цьому, до такої податкової декларації включаються лише ті операції, що стосуються спеціальних режимів, установлених указаними пунктами.

Спеціальним режимом оподаткування, що визначений пунктом 11.29 статті 11 Закону України № 168/97-ВР (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), передбачено зупинення дії пункту 7.7 статті 7, пунктів 10.1 і 10.2 статті 10 цього Закону в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства.

Як встановлено судом, Центром сортознавства та сортовивчення у березні та вересні 2006 року реалізовано Державному підприємству сортодослідне господарство «Білоцерківське» основні засоби (плоскоріз, термостат, жатку) на загальну суму 59432 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 9905 грн. 00 коп. (податкові накладні від 29.03.2006 № 8а та 05.09.2006 № 36).

Суму податку на додану вартість, що була сплачена Державним підприємством сортодослідне господарство «Білоцерківське» у складі ціни товару, включено Центром сортознавства та сортовивчення до показників скороченої декларації з податку на додану вартість.

У подальшому, вказані основні засоби були повернуті Центру сортознавства та сортовивчення на підставі розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 29.12.2006 № 40 та № 42. Показники такого коригування також відображено підприємством у скороченій податковій декларації з податку на додану вартість.

Як вже зазначалося судом вище, в силу приписів 11.29 статті 11 Закону України № 168/97-ВР та пункту 1.2 Порядку заповнення та подання податкової декларації податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 166 до скороченої податкової декларації з податку на додану вартість включаються лише ті операції, що стосуються поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини.

Продукцією власного виробництва визнається продукція, яка була повністю вироблена або піддана достатній переробці чи обробці підприємством з використанням власного або орендованого майна.

До продукції власного виробництва може бути віднесена продукція, яка виробляється та реалізується самим підприємством в єдиному технологічному процесі з використанням власної або найманої робочої сили.

Як встановлено судом під час судового розгляду справи та не заперечувалось представником позивача у судовому засіданні, товарно - матеріальні цінності, що реалізовані Центром сортознавства та сортовивчення, а саме: плоскоріз, термостат та жатка, не відносяться до продукції власного виробництва підприємства, а відтак, підстави для відображення такої операції та в подальшому коригування її показників в окремій (скороченій) декларації з податку на додану вартість відсутні.

У свою чергу, невиконання платником податків обов`язку щодо включення податку на додану вартість за вказаною господарською операцією до показників загальної податкової декларації з податку на додану вартість призвело до невірного визначення Центром сортознавства та сортовивчення податкового зобов`язання з цього податку за березень та вересень 2006 року, яке в подальшому повинно бути зменшено у зв`язку з поверненням товарно - матеріальних цінностей у грудні 2006 року та, як наслідок, зміною компенсації їх вартості.

Підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-III передбачено, що у разі, якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків.

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на зазначене, беручи до уваги достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи, що обставини, що свідчать про вчинення суб`єктом господарювання податкового правопорушення у судовому засіданні представником позивача спростовані не були, суд дійшов висновку, що визначення податковим органом суми податку на додану вартість у розмірі 1910 грн. 00 коп., що підлягає сплаті ним до бюджету у зв`язку з заниженням податкового зобов`язання за січень, березень, травень та вересень 2006 року на загальну суму 508527 грн. 00 коп. та завищенням податкового зобов`язання за грудень 2006 року на суму 506617 грн. 00 коп. (508527 грн. 00 коп. - 506617 грн. 00 коп. = 1910 грн. 00 коп.) здійснено цілком обґрунтовано та відповідає вимогам чинного законодавства.

Слід зазначити, що податкове законодавство України ґрунтується на принципах невідворотності настання визначеної законом відповідальності у разі порушення податкового законодавства.

Так, якщо за результатами перевірки органами державної податкової служби виявлено порушення платником податків законодавства про оподаткування, на порушників накладаються штрафні санкції, розмір яких на момент виникнення спірних правовідносин було визначено статтею 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-III.

Відповідно до підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-III, у разі, коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Таким чином, у разі, якщо податковий орган самостійно донараховує суму податкового зобов`язання, у платника податків додатково виникає обов`язок сплатити штрафну (фінансову) санкцію, розмір якої залежить від суми несплаченого ним до бюджету податку.

Зважаючи на те, що відповідачем визначено податкове зобов`язання, що повинно бути сплачено позивачем до бюджету, у сумі 1910 грн. 00 коп., до нього повинна бути застосована фінансова санкція, виходячи з приписів підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-III, у розмірі 50 % суми несплаченого до бюджету податку, що становить 955 грн. 00 коп. (1910 грн. 00 коп. х 50 % = 955 грн. 00 коп.).

Разом з тим, з матеріалів адміністративної справи вбачається, що під час визначення податковим органом фінансової відповідальності, Білоцерківською об'єднаною державною податковою інспекцією Київської області застосовано до відповідача штрафну (фінансову) санкцію у сумі 254264 грн. 00 коп.

Розмір штрафу розраховано відповідачем виходячи з викладених в акті перевірки висновків податкового органу про заниження позивачем податкового зобов`язання з податку на додану вартість за січень, березень, травень та вересень 2006 року у розмірі 508527 грн. 00 коп. Разом з тим, Білоцерківською об'єднаною державною податковою інспекцією Київської області не враховано, що за результатами перевірки поряд з вказаним правопорушенням виявлено також завищення позивачем податкового зобов`язання з цього ж податку на суму 506617 грн. 00 коп.

Суд вважає за необхідне зазначити, що сума податкового зобов`язання платника податків, що нараховується податковим органом, визначається сукупно із врахуванням недоплат в одних періодах та завищення сум податкових зобов'язань в інших періодах.

Результати такого обрахування, тобто сума податку, що повинна бути сплачена до бюджету, відображається органом державної податкової служби в податковому повідомленні - рішенні, а розмір штрафних (фінансових) санкцій, що повинні бути застосовані до платника податків, пропорційно залежить виключно від визначеної у такому рішенні суми.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що нарахування Білоцерківською об'єднаною державною податковою інспекцією Київської області штрафних (фінансових) санкцій у сумі 253309 грн. 00 коп. (254264 грн. 00 коп. - 955 грн. 00 коп. = 253309 грн. 00 коп.) здійснено з порушенням вимог чинного законодавства України, що є підставою для скасування оскаржуваного податкового повідомлення - рішення у цій частині.

Пунктом першим частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню частково.

Відповідно до частини третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Статтею 97 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд за клопотанням однієї зі сторін визначає грошовий розмір судових витрат, які повинні бути їй компенсовані.

Оскільки позивачем вимоги про відшкодування понесених ним судових витрат не заявлялись, а відповідачем не надано суду доказів понесення ним витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з бюджету не підлягають.

Керуючись статтями 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Податкове повідомлення - рішення Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області від 21.04.2008 № 1150/000236232/0 в частині застосування до Білоцерківської державної сортодослідної станції штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 253309 (двісті п`ятдесят три тисячі триста дев`ять) грн. 00 коп., - визнати протиправним та скасувати.

3. У задоволенні решти позовних вимог, - відмовити

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні, - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Харченко С.В.

Постанову складено у повному обсязі 22 серпня 2012 року.