Постанова

від 26.12.2012 по справі 2а-15532/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 грудня 2012 року 13 год. 49 хв. № 2а-15532/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: Головуючого - судді Дегтярьової О.В., при секретарі судового засідання Артеменко Я.С., за участю представників: позивача -Чефранова А.Б. (довіреність від 12.12.2012р. б/н), відповідача - Дрозд І.С. (довіреність від 11.12.2012р. № 3524/9/10-214), розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Скіф ІСП» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення від 22 червня 2012 року № 0003722240, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Скіф ІСП» (далі - ТОВ «Скіф ІСП», позивач) з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, відповідач) про скасування податкового повідомлення - рішення від 22 червня 2012 року № 0003722240.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що висновки Акта документальної позапланової виїзної перевірки від 11.06.2012р. № 548/2240/33947424 про заниження ТОВ «Скіф ІСП» податку на додану вартість за звітний період жовтень 2011 року на загальну суму 93 333, 34 грн. по операціях з придбання послуг у ТОВ «Виробнича комерційна компанія «Протон» є протиправними і необґрунтованими. Зокрема, позивач наголошує на наступному: реальність укладення і виконання Сторонами (позивач - Замовник і ТОВ «ВКК «Протон» - Виконавець) умов договору про надання послуг від 01.07.2011р. за № 201112 (а саме: щодо надання послуг доступу до мережі Інтернет) підтверджується належним чином оформленими первинними та розрахунковими документами (акти здачі-прийняття робіт, податкові накладні, виписки з рахунків у банківській установі, книга обліку товарів (робіт, послуг) за період жовтень 2011 року), які, в свою чергу, містять всі обов'язкові реквізити та надавалися Товариством перевіряючому; в періоди виписки податкових накладних контрагент позивач (ТОВ «ВКК «Протон») був зареєстрований як юридична особа та платник податку на додану вартість; згідно норм податкового законодавства ТОВ «Скіф ІСП» як покупець не може, по-перше, нести відповідальність за неподання його контрагентами (постачальниками) податкової звітності або зазначення ними у такій звітності недостовірних даних, з урахуванням необізнаності позивача щодо цих обставин, та, по-друге, здійснювати контроль за дотриманням своїми контрагентами вимог податкового законодавства.

Також позивач вказує на те, що норми чинного законодавства встановлюють презумпцію правомірності правочину. Зважаючи на це, лише законом чи судом може бути встановлена недійсність господарського правочину. Поміж тим, ані закон, ані суд не визнавав недійсним договір про надання послуг від 01.07.2011р. за № 201112, укладений між ТОВ «Скіф ІСП» та ТОВ «ВКК «Протон». У зв'язку з цим такий договір є дійсним і відповідно повинен враховуватися податковими органами при обчисленні податкових зобов'язань ТОВ «Скіф ІСП» до моменту встановлення його недійсності згідно із законом.

Відповідач проти позову заперечував, надавши до суду 26 грудня 2012 року письмові заперечення. В обґрунтування своїх заперечень посилається на те, що в ході проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Скіф ІСП» перевіряючим встановлено безпідставне завищення Товариством суми податкового кредиту з податку на додану вартість за звітний період жовтень 2011 року у зв'язку з придбанням послуг у ТОВ «ВКК «Протон» на загальну суму 560 000, 00 грн. (в тому числі ПДВ - 93 333, 33 грн.), який на думку податкового органу не набув належним чином цивільної право-, дієздатності. За результатами проведення зазначеної документальної перевірки не підтверджено реальність надання послуг від ТОВ «ВКК «Протон» на користь ТОВ «Скіф ІСП», що свідчить про те, що правочини між позивачем і його контрагентом здійснені без мети настання реальних наслідків. Отже, зазначені правочини відповідно до п. 1, 2 ст. 215, п. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України є нікчемним, та в силу ст. 216 цього кодексу не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

В судових засіданнях по справі представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судових засіданнях заперечував проти позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.

В ході судового розгляду було встановлено, що ТОВ «Скіф ІСП» (ідентифікаційний код 33947424) було зареєстровано як юридичну особу 23 грудня 2005 року Шевченківською районною у м. Києві державною адміністрацією (номер запису в Єдиному державного реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про включення відомостей про юридичну особу 1 074 102 0000 013852).

ТОВ «Скіф ІСП» було взято на податковий облік в органах державної податкової з 28 грудня 21005 року за № 23915, станом на момент складання Акта перевірки від 11.06.2012р. № 548/2240/33947424 перебувало на обліку в ДПІ у Шевченківському районі м. Києва.

Згідно Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 18.01.2006р. № 39107658 ТОВ «Скіф ІСП» являлося платником податку на додану вартість (індивідуальний податковий номер 339474226593) по дату складання Акта перевірки від 11.06.2012р. № 548/2240/33947424. Станом на 26 грудня 2012 року реєстрація позивача як платника податку на додану вартість чинна, що підтверджується даними з Реєстру платників ПДВ, розміщеному на офіційному веб-сайті Державної податкової служби України (www. sts.gov.ua).

Відповідно до Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АА № 642542 від 11.09.2012р. до видів діяльності позивача за КВЕД відноситься, зокрема: 61.10 Діяльність у сфері проводового електрозв'язку; 62.02 Консультування з питань інформатизації; 63.11 Оброблення даних, розміщення інформації на веб-вузлах і пов'язана з ними діяльність та інші.

Протягом періоду з 06.06.2012р. по 10.06.2012р. працівник ДПІ у Шевченківському районі м. Києва провів документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Скіф ІСП» (код ЄДРПОУ 33947424) з питань правильності нарахування податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «ВКК «Протон» (код за ЄДРПОУ 37566066) за жовтень 2011 року, за результатами якої був складений Акт від 11.06.2012р. № 548/2240/33947424.

Під час проведення вказаної документальної перевірки перевіряючим встановлено, що протягом жовтня 2011 року ТОВ «Скіф ІСП» отримувало послуги від ТОВ «ВКК «Протон» на загальну суму 560 000, 00 грн. (в тому числі ПДВ - 93 333, 33 грн.). Так, між ТОВ «Скіф ІСП» (Замовник), в особі директора Верескун Г.О., та ТОВ «ВКК «Протон» (Виконавець), в особі директора Кошеленка Є.С., був укладений договір № 201112 від 01.07.2011р. на отримання послуг доступу до мережі Інтернет. За умовами цього Договору Виконавець надає Замовнику, а Замовник приймає й оплачує Виконавцю послуги доступу до мережі Інтернет. Строк дії договору до 31 грудня 2011 року.

На підставі Договору Сторонами був підписаний акт приймання-передачі виконаних послуг від 31.10.2011р. на суму 560 000, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 93 333, 33 грн.). При цьому ні в самому Договорі, ні в Акті прийому-передачі не зазначено місце отримання послуг Інтернету, розмір пропускної здатності каналу.

Крім того, ТОВ «ВКК «Протон» були виписані податкові накладні від 28.10.2011р. за № 25 та від 31.10.2011р. за №27 за загальну суму ПДВ 93 333, 34 грн., яка в подальшому була включена ТОВ «Скіф ІСП» до складу податкового кредиту за звітний період жовтень 2011 року.

Розрахунки між названими суб'єктами господарювання за послуги проводились у безготівковій формі.

Окрім первинних документів, наданих представниками перевіряємого підприємства (а саме: договір, книга обліку товарів (робіт, послуг) за жовтень 2011 року, податкові накладні, акт здачі-прийняття робіт, виписки з банківського рахунку) відповідачем під час проведення перевірки ТОВ «Скіф ІСП» використано дані Акта від 31.01.2012р. за № 64/23-3/37566066 «Про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Виробничо-комерційна компанія «ПРОТОН» (код ЄДРПОУ 37566066) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.10.2011 року по 31.10.2011 року», складеного ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС.

Згідно висновків цього Акта позапланової невиїзної перевірки від 31.01.2012р. за № 64/23-3/37566066 працівниками ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС встановлено: порушення ТОВ «ВКК «Протон» норм ч. 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ним при придбанні та продажу товарів (послуг). Товар (послуги) по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст. 662, 655 та 656 ЦК України; відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за період з 01.10.2011р. по 31.10.2011р., які підпадають під визначення ст. 134, ст. 138 розд. III, ст. 185, ст. 198 розд. V Податкового кодексу України; відсутність у ТОВ «ВКК «Протон» адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по укладеним угодам та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань. Останнє, в свою чергу, свідчить про відсутність наміру створення правових наслідків. Тобто, такі угоди носять фіктивний характер.

На підставі відомостей з вищевказаного Акта перевірки контрагента ТОВ «Скіф ІСП» працівник ДПІ у Шевченківському районі м. Києва прийшов до висновків, що наявність поставок товарів (послуг) від ТОВ «ВКК «Протон» на адресу ТОВ «Скіф ІСП» не підтверджується, що, в свою чергу, свідчить про те, що правочини між ТОВ «ВКК «Протон» до ТОВ «Скіф ІСП» здійснені без мети настання реальних наслідків та відповідно до п. 1, 2 ст. 215, п. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

В результаті визнаних правочинів нікчемними, щодо постачання ТОВ «ВКК «Протон» послуг Інтернету ТОВ «Скіф ІСП» на суму 560 000, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 93 333, 33 грн.), відповідач вважає (згідно висновків розд. 4 Акта від 11.06.2012р. № 548/2240/33947424), що позивачем на порушення норм п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України завищено суму податкового кредиту з ПДВ за жовтень 2011 року в розмірі 93 333, 34 грн., що призвело до заниження ним податку на аналогічну суму.

Не погоджуючись із висновками Акта документальної перевірки 11 червня 2012 року позивач подав до канцелярії ДПІ у Шевченківському районі м. Києва письмові заперечення до вказаного Акта перевірки з обґрунтуванням своєї позиції (вих. № 217 від 15.06.2012р.).

Відповідач своїм листом від 22.06.2012р. за № 2838/10/2240 залишив висновки зазначеного Акта перевірки без змін.

22 червня 2012 року ДПІ у Шевченківському районі м. Києва на підставі Акта перевірки від 11.06.2012р. № 548/2240/33947424 прийняла спірне податкове повідомлення-рішення: № 0000162320, яким згідно з пп. 54.3.1, пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до абз. 2 п. 123.1 ст. 123 цього Кодексу за порушення вимог п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, визначило ТОВ «Скіф ІСП» суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 116 666, 00 грн., в т.ч. 93 333, 00 грн. - основний платіж, 23 333, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Згідно рішення ДПС у м. Києві від 31.08.2012р. за № 5399/10/12-114, винесеного за результатами розгляду первинної скарги ТОВ «Скіф ІСП», спірне податкове повідомлення-рішення було залишено без змін, а скарга підприємства - без задоволення.

При вирішення даного спору суд виходив з наступного.

Податковим кредитом в розумінні підпункту 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України) (п. 201.1 ст. 201 ПК України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 ПК України).

В силу п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Згідно з п. 201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.8 ст. 201 ПК України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої Наказом Державної податкової адміністрації України 21 грудня 2010 року № 969, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 року за № 1401/18696, (який діяв на момент виписки податкових накладних)(далі - Порядок) податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Пунктом 4 Порядку встановлено, що сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг продавця у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

В силу п. 5 Порядку податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у пункті 2 цього Порядку.

Податкова накладна є підставою на віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку (п. 6.2 Порядку).

Отже, виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку на додану вартість.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996-ХІV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. (п. 2.2 Положення).

Згідно з п. 2.3 Положення первинні документи, створені в електронному вигляді, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

В силу п. 2.4 Положення первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Усі первинні документи, облікові регістри і бухгалтерська звітність повинні складатись українською мовою. Поряд з українською мовою може застосовуватися інша мова у порядку, визначеному статтею 11 Закону України «Про мови в Україні» (п. 1.3 Положення).

Аналіз викладених норм свідчить про те, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас, наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

В ході судового розгляду також було встановлено, що між ТОВ «Скіф ІСП» (Замовник) та ТОВ «ВКК «Протон» (Виконавець) був укладений договір про надання послуг доступу до мережі Інтернет з юридичною особою від 01.07.2011р. за № 201112, предметом яких є надання послуг доступу до мережі Інтернет. За умовами п. 1.1 зазначеного Договору Виконавець надає Замовнику, а Замовник приймає та сплачує Виконавцю Послуги доступу до мережі Інтернет.

Відповідно до п. 1.2, і 1.3 цього Договору розмір пропускної здатності каналу встановлюється одноразово при його створенні є незмінним протягом дії даного Договору. Перелік і вартість додаткових послуг, не обумовлених цим Договором, визначається Сторонами окремо.

Оплата послуг згідно даного Договору здійснюється Замовником шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Виконавця протягом 5-ти банківських днів з моменту пред'явлення Виконавцем рахунків у період з 1 по 10 число кожного місяця. Рахунки надсилаються Замовнику електронною поштою за реквізитами, що зазначені до даного Договору (п. 3.2, 3.3 Договору).

Згідно з п. 3.11 і 3.12 Договору надані Виконавцем послуги оформлюються Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг), що підписується уповноваженими представниками Сторін і скріплюється печаткою. Підписання Акта здачі-прийняття робіт (надання послуг) представником Замовника є підтвердженням відсутності претензій з його боку.

Договір вступає в дію з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2011 року.

Факт виконання Сторонами своїх договірних зобов'язань (надання послуг доступу до мережі Інтернет та оплати вартості наданих послуг) за вказаним Договором підтверджуються: наступними первинними і розрахунковими документами:

- актом приймання-передачі виконаних послуг за жовтень 2011 року від 31.10.2011р. на суму 560 000, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 93 333, 33 грн.);

- виписками з банківського рахунків позивача за жовтень-листопад 2011 року. Оплата за надані послуги здійснювалося ТОВ «Скіф ІСП» шляхом перерахування безготівкових коштів зі своїх поточних рахунків № 2600101357001 в Ф-ї Київського регіонального управління ПАТ КБ «Надра» (МФО 320564) та № 2600700620142 в ПАТ КБ «Правекс-Банк» (МФО 321983) на рахунок свого контрагента № 2600626040117 в ПАТ «Укркомунбанк» (МФО 304988), що не заперечується Відповідачем.

За результатами наданих послуг ТОВ «ВКК «Протон» були виписані податкові накладні від 28.10.2011р. за № 25 на суму 118 000, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 19 666, 67 грн.) та від 31.10.2011р. за № 27 на суму 442 000, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 73 666, 67 грн.). При цьому згідно тексту Акта перевірки 11.06.2012р. № 548/2240/33947424 під час дослідження податкових накладних, виписаних ТОВ «ВКК «Протон» на адресу позивача, перевіряючим не виявлено відсутність будь-яких реквізитів, передбачених ст. 201 ПК України, або інші недоліки в їх оформлені.

Відповідно до письмових пояснень позивача б/н і б/д, наданих ним до канцелярії суду 18 грудня 2012 року, ТОВ «ВКК «Протон» відповідно до згаданого вище договору від 01.07.2011р. за № 201112 в жовтні 2011 року були надані послуги з підключення до мережі Інтернет за адресою: м. Київ, вул. Леонтовича, 9, корп. 2. Дане приміщення використовувалося (-вується) позивачем для розміщення операторів та провайдерів телекомунікацій відповідно до строкового платного договору оренди нерухомого майна № 37 від 01.05.2009 року, укладеного ТОВ «Скіф ІСП» з Інститутом біохімії ім. О.В. Палладіна НАН України (копія самого договору, додаткових угод до нього, акта приймання-передачі майна наявні в матеріалах справи). Зокрема, в даному приміщенні встановлене комутаційне обладнання для організації телекомунікаційної мережі, що належить ТОВ «Скіф ІСП» (на підтвердження чого позивач надав суду видаткові накладні на придбане ним обладнання (комутатори, кабелі та ін.), необхідне для здійснення підключення абонентів до Інтернет-послуг).

Підключення кабелю між обладнанням, розміщеному на технічному майданчику по вул. Леонтовича, 9, корп. 2, та обладнанням, розташованим на правах Сервітуту у житлових та нежитлових будівлях Шевченківського, Подільського, Дніпровського, Голосіївського та Печерського районах м. Києва здійснювалося на підставі договору про участь у витратах на утримання і ремонт будинків від 01.02.2011р. за № 18, укладеного позивачем з КП «Керуюча дирекція» Шевченківської районної у м. Києві ради, а також договору про встановлення сервітуту від 01.10.2011р. за № 10-С/034, укладеного Товариством з КП «Київжитлоспецексплуатація» (копії договорів наявні в матеріалах справи).

Відповідні підключення були здійснені згідно з визначеними в договорах з ПАТ «Укртелеком» технічними даними, з використанням наданих ПАТ «Укртелеком» послуг доступу та використання місця в кабельній каналізації для виконання робіт з прокладання кабелю в каналі кабельної каналізації Укртелекому.

Комутацію лінії зв'язку для використання придбаного у ТОВ «ВКК «Протон» каналу з метою підключення житлових будинків та державних установ до мережі Інтернет було здійснено безпосередньо працівниками ТОВ «Скіф ІСП» (перелік співробітників та копії аркушів їх трудових книжок наявні в матеріалах справи).

Таким чином, послуги доступу до мережі Інтернет, придбані позивачем у ТОВ «ВКК «Протон» протягом жовтня 2011 року, були прийняті та скомутовані у власне обладнання ТОВ «Скіф ІСП» з використанням виключно власної виробничо-технічної бази та силами власних трудових ресурсів з дотриманням всіх необхідних вимог до виконання даних робіт. В результаті даного підключення ТОВ «Скіф ІСП» протягом жовтня 2011 року були надані послуги доступу до мережі Інтернет близько 555 абонентам (юридичним особам і фізичним особам-підприємцям), підтвердженням чого є акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) за результатами надання Позивачем Інтернет-послуг своїм клієнтам (Замовникам) за певні розміри абонплати, та підключено 16 нових абонентів (згідно договорів про надання послуг доступу до мережі Інтернет), збільшено швидкість на території покриття мережі.

За результатами дослідження вище перелічених первинних документів суд дійшов висновку, що вони оформлені у відповідності до вимог Закону № 996-ХІV та вказаного Положення.

Додатково на підтвердження своїх письмових пояснень позивач надав до суду копії ліцензії серії АВ № 557186 від 12.10.2010р., виданої ТОВ «Скіф ІСП» Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві, з переліком робіт згідно з додатками; висновку експертизи від 04.04.2011р. за № 80.2-04-15-3839.11 щодо спроможності суб'єкта господарювання виконувати роботи підвищеної небезпеки; дозволу на початок роботи підвищеної небезпеки при монтажі засобів зв'язку № 771.11.32-64.20.0; експертного висновку від 14.07.2010р. за № 98/4 щодо спроможності виконання робіт, пов'язаних із створенням об'єктів архітектури, із зазначенням кваліфікаційного складу працівників, та виробничо-технічної бази; дозволу на початок виконання роботи підвищеної небезпеки № 771.11.32-64.20.0 від 30.05.2011р.

Крім того, на підтвердження правомірності формування сум податкового кредиту по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «ВКК «Протон» позивач надав до суду копії Витягу з ЄДР щодо ТОВ «ВКК «Протон» станом на 23.11.2011р., Свідоцтва про державну реєстрацію ТОВ «ВКК «Протон» серії А01 № 482223, довідки про взяття платника податків - ТОВ «ВКК «Протон» на облік в податковому органі, Довідки органу статистики по ТОВ «ВКК «Протон» серії АА № 387782 станом на 03.08.2011р.

З тексту Акта перевірки від 11.06.2012р. № 548/2240/33947424 вбачається, що єдиною підставою для невизнання відповідачем перелічених вище податкових накладних стали висновки Акта ДПІ у Оболонському районі м. Києва за № 64/23-3/37566066 «Про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Виробничо-комерційна компанія «ПРОТОН» (код ЄДРПОУ 37566066) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.10.2011 року по 31.10.2011 року», складеного 31 січня 2012 року - тобто фактично через три місяця після виникнення спірних правовідносин.

При цьому відповідачем не було надано жодних доказів відсутності у контрагента позивача спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення і виконання названих вище правочинів, зокрема того, що вказане підприємство не було зареєстроване в якості платника податку на додану вартість або того, що їх реєстрація платника цього податку була анульована в моменти укладення або виконання спірних правочинів. Відтак, наявні в матеріалах справи копії податкових накладних, на підставі яких позивач сформував податковий кредит за жовтень 2011 року, відповідають вимогам, встановленим ст. 201 ПК України.

Також відповідачем не було надано до суду належних доказів, які б свідчили про відсутність у названих контрагентів ТОВ «ВКК «Протон» умов для здійснення господарської діяльності (відсутність майна, складських приміщень, обладнання та виробничих потужностей, трудових ресурсів, тощо), в т.ч. із залученням третіх осіб.

Згідно положень п. 8 ст. 19 Господарського кодексу України усі суб'єкти господарювання зобов'язані самостійно здійснювати первинний (оперативний) та бухгалтерський облік результатів своєї роботи, складати статистичну інформацію, а також надавати відповідно до вимог закону фінансову звітність та статистичну інформацію щодо своєї господарської діяльності, інші дані, визначені законом. Забороняється вимагати від суб'єктів господарювання надання статистичної інформації та інших даних, не передбачених законом або з порушенням порядку, встановленого законом.

В силу п. 15.1 ст. 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Частиною другою ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

Так, безпосередньо в Акті перевірки від 11.06.2012р. № 548/2240/33947424 не наведено правову норму, в силу якої на платника податку (Покупця, Замовника) покладена відповідальність за недекларування та несплату податкових зобов'язань платником податку-контрагентом (Продавцем, Виконавцем робіт і послуг) шляхом позбавлення його права на податковий кредит.

Відповідачем не заперечувався факт декларування та сплати позивачем сум податку на додану вартість за наслідками спірних господарських операцій.

В ході розгляду даної справи в суді відповідачем не було пред'явлено до суду будь-які належні докази нікчемності правочинів, укладених між позивачем і його контрагентом.

Зокрема, в Акті перевірки від 11.06.2012р. № 548/2240/33947424 також відсутні посилання на ухиляння контрагентом позивача від сплати податків та зборів, визначення йому сум податкових зобов'язань, винесення вироків посадовим особам цього підприємства та самого ТОВ «Скіф ІСП» за фактом ухиляння від сплати податків, або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

В силу ч. 1 ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Аналогічну норму містить ч. 2 ст. 2 Кримінального кодексу України.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до ч. 1, ч. 4 ст. 70 цього Кодексу належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

З урахуванням того, що по справі було встановлено реальне здійснення господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, наявність належним чином оформлених первинних документів, податкових накладних, виданих зареєстрованим платником податку на додану вартість, суд дійшов висновку про протиправність донарахування позивачу суми податку на додану вартість, а також застосування штрафних (фінансових) санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

За таких обставин, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, а тому суд вважає на підставі ч. 2 ст. 11 та п. 1 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України за необхідне визнати протиправними та скасувати спірне по справі податкове повідомлення-рішення.

Керуючись ст. 2, ст. 9, ст. ст. 69 - 71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Скіф ІСП» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби від 22 червня 2012 року № 0003722240.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно

Суддя О.В. Дегтярьова