Постанова

від 25.12.2012 по справі 2а-2386/12/2770

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

25.12.12Справа №2а-2386/12/2770

Окружний адміністративний суд міста Севастополя в складі:

головуючого судді - Гавури О.В.;

при секретарі - Гулеватій В.В.,

за участю: представників:

позивача - Іванов Михаило Юрійович, паспорт НОМЕР_1 від 17.02.98, виданий Ленінським РВ УМВС України в м.Севастополі, Гладковський Генадій Ігорович, паспорт НОМЕР_2, виданий Гагарінським РВ УМВС України в м.Севастополі 28.10.97, Товариство з обмеженою відповідальністю «Еліте Ойл»;

представника відповідача - Мачехін Євген Олегович, довіреність № 1838/9/10-0 від 26.06.2012, сл. посвідчення УСВ № НОМЕР_3 від 19.06.12, Державна податкова інспекція у Нахімовському районі м. Севастополя Державної податкової служби;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Севастополі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліте Ойл" до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Еліте Ойл» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Нахімовському районі м. Севастополя Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000570220 від 03.10.2012 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 64 166,58 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 16 041,65 грн.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем вимог Податкового кодексу України в частині формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість. Позивач зазначає, що податковий кредит сформований ним на підставі наявних належним чином оформлених податкових накладних, які підтверджують придбання товарів безпосередньо для використання у його господарської діяльності. Товари дійсно були ним придбані у контрагента та наміру ухилятися від оподаткування у позивача не було. Протилежного відповідачем не встановлено, а тому прийняття податкового повідомлення-рішення про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість є протиправним.

Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 15 жовтня 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі №2а-2386/12/2770, підготовче провадження по справі закінчене, справа призначена до судового розгляду.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі та наполягали на їх задоволенні, з підстав викладених у позові.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував в повному обсязі, просив у позові відмовити з мотивів, наведених у запереченнях (арк.с. 34-35 )

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини у справі, об'єктивно оцінивши докази, досліджені в судовому засіданні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, з 19.09.2012 по 21.09.2012 працівниками ДПІ у Нахімовському районі м. Севастополя ДПС проведено позапланову виїзну перевірку TOB «Еліте-Ойл» з питань відображення у податковому обліку з податку на додану вартість правових взаємовідносин з TOB «Промтехойл» (код за ЄДРПОУ 37463021) за період серпень 2011 року, про що був складений акт №2028/10/22-0103/31583683/38 від 21.09.2012.

Перевіркою встановлено порушення TOB «Еліте Ойл» п.3 ст. 5 та п.1 ст.7 Господарського Кодексу України; п.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-X1V, п.14.1 ст. 14, ст. 191, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст, 188 ,п. 198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198. п. 201.4 ст.201 Податкового кодексу України, ч. 1 ст. 203, ч. 1 ч. 2 ст. 215, ч. 1 ст. 216, ч.1 ч.2 ст. 228 Цивільного кодексу України, що виразилося у завищенні TOB «Еліте Ойл» податкового кредиту у серпні 2011 на суму 64 166,58 грн., сформованого на підставі безтоварних операцій з TOB «Промтехойл».

За результатами розгляду матеріалів перевірки ДПІ у Нахімовському районі м. Севастополя прийнято податкове повідомлення-рішення №0000570220 від 03.10.12 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 64 166,58 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 16 041,65 грн.

До перевірки були надано договір поставки нафтопродуктів № 8 від 15.08.2011, де ТОВ «Промтехойл» - Постачальник, а ТОВ «Еліте Ойл» - Покупець. Предмет договору - Постачальник передає у власність Покупця товар (продукти нафтопереробки). Якість визначається згідно паспорту якості заводу-виробника. Кількість кожної партії товару визначається за узгодженням сторін. Ціна за одиницю товару та вартість товару вказується у наданих рахунках. Форма сплати - передплата.

Загальна вартість товару складає 384 999,42 грн. До перевірки також були надані податкові накладні, видаткова накладна, товаро - транспортна накладна. Довіреностей на отримання вантажу не надано та не зареєстровано в журналі реєстрації.

Сума податку на додану вартість по податковим накладним №8 від 15.08.2011 та № 13 від 29.08.2011 включена до податкового кредиту, відображена у реєстрі податкових накладних та відповідає даним податкових декларацій по ПДВ за серпень 2011 року.

В ході перевірки були проаналізовані та прийняті до уваги висновки акту ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя від 25.01.2012 № 3/23-2/37463021/585/10 «Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Промтехойл» (код ЄДРПОУ 37463021) дотримання вимог податкового законодавства по ПДВ за період діяльності з 01.08.2011 по 31.08.2011 по взаємовідносинам по ланцюгу постачання від постачальників ПП «Нольга» (код за ЄДРПОУ 36880724), та TOB «Таврія Славутич Торг» (код за ЄДРПОУ 37066011), до покупців TOB «МК-Фіш» (код за ЄДРПОУ 24877222) та TOB «Транс-НК-Плюс» (код за ЄДРПОУ 37084264).

Підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення послужили висновки контролюючого органу, викладені в акті №2028/10/22- 0103/31583683/38 від 21.09.2012 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Еліте Ойл» з питань відображення у податковому обліку з податку на додану вартість правових взаємовідносин з ТОВ« Промтехойл» серпень 2011 (надалі по тексту - Акт перевірки).

Згідно наданих до перевірки документів встановлено: у періоді, який перевірявся, ТОВ «Промтехойл» було укладено договори на постачання нафтопродуктів TOB „Таврія - Славутич - Торг», код 37066011, м. Новомосковськ, Дніпропетровської обл. та здійснено оприбуткування ПММ від вищезазначеного постачальника.

Суми ПДВ, зазначені в отриманих від TOB «Таврія-Славутич-Торг» податкових накладних включені TOB «Промтехойл» до реєстру отриманих податкових накладних. За звітний період серпень 2011 року, відповідно до реєстру отриманих податкових накладних, TOB «Промтехойл» сформовано податковий кредит від постачальника TOB „Таврія-Славутич-Торг" на загальну суму 215 872, 50 грн. Податкова накладна від постачальника TOB «Таврія-Славутич-Торг» № 2481 від 24.08.2011р. на суму ПДВ 48 095,83 грн., включена у реєстр отриманих податкових накладних, TOB «Промтехойл».

Перевіркою зроблений висновок про те, що надані TOB «Промтехойл» до перевірки документи не підтверджують факту здійснення перевезення ПММ від постачальника TOB «Таврія-Славутич-Торг».

Тому відповідач прийшов висновку, що TOB «Таврія-Славутич-Торг» (код за ЄДРПОУ 37066011) не могло приймати участі у операціях по постачанню товарів на адресу TOB «Промтехойл» (код за ЄДРПОУ 37463021), а також документи оформлені від імені цього контрагенту є такими, що не відповідають сутності та не несуть доказовості по змісту здійснюваної операції, тобто не є документами, які можуть бути підставою для відображення в регістрах бухгалтерського та податкового обліку.

Проведеною перевіркою встановлено відсутність факту придбання TOB «Промтехойл» паливно-мастильних матеріалів від TOB «Таврія-Славутич-Торг» на підставі порушень, викладених у п. 3.1 даного акту перевірки.

В акті перевірки від 25.01.2012 №,3/23-2/37463021/585/10 зазначено, що задекларовані показники TOB «Промтехойл» в адресу покупця TOB «Еліте Ойл» ( код 24877222) по ланцюгу постачання товарів та послуг від TOB «Таврія-Славутич-Торг» (код за ЄДРПОУ 37066011) не спричиняють реального настання правових наслідків.

Разом з тим, доводи відповідача спростовуються матеріалами справи, оскільки факт закупівлі палива у підприємства ТОВ "Промтехойл", підтверджується наступними документами: договір поставки нафтопродуктів № 23 від 01.03.2011; податкова накладна від 15.08.2011 № 8; податкова накладна від 29.08.2011 № 13; накладна № 30 від 15.08.2011; накладна № 35 від 29.08.2011; товарно-транспортна накладна № 29/08 від 29.08.2011; товарно-транспорна накладна № 29/08 від 29.08.2011; товарно-транспорна накладна № 15/08 від 15.08.2011; шляховий лист №783 від 29.08.2011; шляховий лист № 765 від 15.08.2011 (арк.с. 15-23).

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 138.1. статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 138.2. статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Статтею 1 цього Закону визначено, що первинний документ -документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з підпунктами 2.1 та 2.4 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, первинні документи -це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи (на паперових та машинозчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити, як назву підприємства, установи, від імені яких складено документ; назву документа (форми), код форми; дату і місце складання; зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному та вартісному виразі); посаду, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до підпункту 14.1.191. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Згідно з пунктом 185.1. статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг відповідно до пункту 187.1. статті 187 Податкового кодексу України вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пункту 188.1. статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

Як передбачає пункт 198.1. статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.2. статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пункт 198.6. статті 198 Податкового кодексу України передбачає, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.1. статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту платника податків є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податкове зобов'язання та податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому, чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нараховано податок на додану вартість, що включений платником податку до податкового кредиту. Тобто, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

З урахуванням принципу персональної відповідальності, зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру податкового кредиту.

Така правова позиція суду узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС"АД проти Болгарії»(заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішення від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

До того ж, з аналізу зазначених норм законодавства вбачається, що факт порушення контрагентами-постачальниками продавця своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди - відшкодування податку на додану вартість з державного бюджету, якщо податковий орган доведе, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти; або що одержати податкову вигоду можна лише тоді, коли на одному з етапів придбання товару, який експортується (сировини, з якої він може бути виготовлений), ПДВ до державного бюджету не сплачується, а експортер (у справі, що розглядається, - позивач) вживає заходів до відшкодування податку з бюджету, тобто що без участі експортера податкова вигода не може бути одержана; або що діяльність платника податку, його взаємозалежних або афілійованих осіб спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

Судом встановлено та не заперечувалось представниками відповідача, що на момент здійснення господарських операцій та складення податкових накладних у серпні 2011 року контрагенти позивача були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та мали свідоцтва платників податку на додану вартість, які на момент виникнення спірних відносин не були анульовані.

З позицією податкового органу суд погодитись не може, оскільки відповідно до частини другої статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Підставою недійсності правочину згідно з частиною першою зазначеної статті є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України (загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину).

Крім того, частиною третьою статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша зацікавлена особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з частиною першою статті 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, відповідно до частини другої статті 228 зазначеного Кодексу, є нікчемним.

Отже, нікчемними є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Зазначена позиція суду узгоджується з висновками Пленуму Верховного суду України, викладеними у постанові від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляді цивільних справ про визнання правочинів недійсними».

Відповідно до частин першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не наведено жодного доводу та не надано будь-яких доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди: належні докази, які підтверджують безтоварний та/або нікчемний характер здійснених операцій, завідоме придбання товарів у осіб, діяльність яких має ознаки фіктивного підприємництва, протиправний характер укладеного договору чи сприяння ухиленню постачальником товару від виконання податкових зобов'язань тощо. Згідно документів наданих суду для долучення до матеріалів справи за результатами діяльності контрагентів порушень порядку ведення податкового обліку та звітності ними не встановлено.

Дані обставини свідчать про фактичне виконання господарських операцій між позивачем та його контрагентами з відображенням в податковому обліку відповідних зобов'язань з податку на додану вартість.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого Державна податкова інспекція у Нахімовському районі м. Севастополя ДПС зобов'язана діяти на підставі та межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач правомірність винесеного податкового повідомлення-рішення належним чином не довів. Висновки перевіряючої особи, що викладені у акті перевірки, не підкріплені жодними доказами і носять характер суб'єктивних припущень. З огляду на це суд дійшов висновку про відсутність підстав у відповідача для визначення TOB «Еліте Ойл» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 64 166,58 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 16 041,65 грн., внаслідок чого податкове повідомлення-рішення ДПІ в Нахімовському районі м. Севастополя ДПС № 0000570220 від 03.10.2012 повинно бути скасовано як таке, що прийняте з порушенням ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

З врахуванням наведеного, оцінюючи у сукупності встановлені обставини та перевівши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Відповідно до частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України повний текст постанови складено та підписано 29.12.2012.

Керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальність «Еліте Ойл» задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Нахімовському районі м. Севастополя Державної податкової служби № 0000570220 від 03.10.2012 про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Еліте Ойл» грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 64 166,58 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 16 041,65 грн.

3. Стягнути з Державного бюджету України, шляхом зобов'язання Головного управління Державної казначейської служби у м. Севастополі (99011, м. Севастополь, вул. Балаклавська, 9, ЄДРПОУ 38022717) списати у безспірному порядку з рахунку Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя Державної податкової служби (99001, м. Севастополь, вул. Гер. Севастополя, 74) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Еліте Ойл» (99002, м. Севастополь, вул. Сімонок, 37, кім.11, ЄДРПОУ 31583683) судовий збір у розмірі 803, 00 грн.

Постанова може бути оскаржена у строки і порядку встановленими частинами першою, другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя О.В. Гавура