Ухвала

від 01.07.2013 по справі 2а-2386/12/2770

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-2386/12/2770

01.07.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Цикуренка А.С.,

суддів Іщенко Г.М. ,

Санакоєвої М.А.

секретар судового засідання Бражникова Ю.В.

за участю сторін:

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліте Ойл" - Гладковський Геннадій Ігорович, довіреність б/н від 10.10.12

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліте Ойл" - Іванов Михайло Юрійович, довіреність б/н від 22.10.12

представник відповідача, Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя Державної податкової служби - Дерябкіна Вікторія Любомирівна, довіреність № 1391/9/10.1-04 від 21.05.13

розглянувши матеріали справи № 2а-2386/12/2770 за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь (суддя Гавура О.В.) від 25.12.12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліте Ойл" (вул. Симонок, 37, кімн. 11, м. Севастополь,99002)

до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя Державної податкової служби (вул. Героїв Севастополя, 74, м. Севастополь,99001)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 25.12.12р. задоволено адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліте Ойл" до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Нахімовському районі м. Севастополя Державної податкової служби № 0000570220 від 03.10.2012 про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Еліте Ойл» грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 64 166,58 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 16 041,65 грн.

Стягнуто з Державного бюджету України, шляхом зобов'язання Головного управління Державної казначейської служби у м. Севастополі (99011, м. Севастополь, вул. Балаклавська, 9, ЄДРПОУ 38022717) списати у безспірному порядку з рахунку Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя Державної податкової служби (99001, м. Севастополь, вул. Гер.Севастополя, 74) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Еліте Ойл» (99002, м. Севастополь, вул. Сімонок, 37, кім.11, ЄДРПОУ 31583683) судовий збір у розмірі 803, 00 грн.

Не погодившись з даною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 25.12.12 та прийняти нове рішення по справі.

Представник позивача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував та просив залишити постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 25.12.12р. без змін.

Представник відповідача у судовому засіданні наполягав на задоволенні апеляційної скарги, скасуванні постанови Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 25.12.12р. та прийнятті нового рішення.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права. Відповідач наполягає на тому, що взаємовідносини між ТОВ «Еліте Ойл» та TOB «Промтехойл» не спричинило реального настання правових наслідків. Отже податкове повідомлення-рішення №0000570220 від 03.10.12 є правомірним.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Еліте Ойл» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Севастополь з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Нахімовському районі м. Севастополя Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000570220 від 03.10.2012 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 64 166,58 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 16 041,65 грн.

З 19.09.2012 по 21.09.2012 посадовими особами відповідача проведено позапланову виїзну перевірку TOB «Еліте-Ойл» з питань відображення у податковому обліку з податку на додану вартість правових взаємовідносин з TOB «Промтехойл» (код за ЄДРПОУ 37463021) за період серпень 2011 року.

За результатами перевірки складений акт №2028/10/22-0103/31583683/38 від 21.09.2012р. (далі - Акт перевірки). (а.с.10-13)

Перевіркою встановлено порушення TOB «Еліте Ойл» п.3 ст.5 та п.1 ст.7 Господарського Кодексу України; п.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-X1V, п.14.1 ст. 14, ст. 191, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст, 188 ,п. 198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198. п. 201.4 ст.201 Податкового кодексу України, ч. 1 ст. 203, ч. 1 ч. 2 ст. 215, ч. 1 ст. 216, ч.1 ч.2 ст. 228 Цивільного кодексу України, що виразилося у завищенні TOB «Еліте Ойл» податкового кредиту у серпні 2011 на суму 64 166,58 грн., сформованого на підставі безтоварних операцій з TOB «Промтехойл».

За результатами перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0000570220 від 03.10.12 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 64 166,58 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 16 041,65 грн. (а.с.25)

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Судова колегія, дослідивши матеріали справи, погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

З акту перевірки вбачається, що до перевірки надано договір поставки нафтопродуктів №8 від 15.08.2011р. (а.с.51), де ТОВ «Промтехойл» - Постачальник, а ТОВ «Еліте Ойл» - Покупець. Предмет договору - Постачальник передає у власність Покупця товар (продукти нафтопереробки). Загальна вартість товару складає 384 999,42 грн.

Також до перевірки надані податкові накладні, видаткова накладна, товаро-транспортна накладна. Довіреностей на отримання вантажу не надано та не зареєстровано в журналі реєстрації.

Сума податку на додану вартість по податковим накладним №8 від 15.08.2011 та № 13 від 29.08.2011 включена до податкового кредиту, відображена у реєстрі податкових накладних та відповідає даним податкових декларацій по ПДВ за серпень 2011 року.

В ході перевірки проаналізовані та прийняті до уваги висновки акту ДПІ у Ленінському районі м.Севастополя від 25.01.2012 №3/23-2/37463021/585/10 «Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Промтехойл» (код ЄДРПОУ 37463021) дотримання вимог податкового законодавства по ПДВ за період діяльності з 01.08.2011 по 31.08.2011 по взаємовідносинам по ланцюгу постачання від постачальників ПП «Нольга» (код за ЄДРПОУ 36880724), та TOB «Таврія Славутич Торг» (код за ЄДРПОУ 37066011), до покупців TOB «МК-Фіш» (код за ЄДРПОУ 24877222) та TOB «Транс-НК-Плюс» (код за ЄДРПОУ 37084264).

З наданих до перевірки документів встановлено, що у періоді, який перевірявся ТОВ «Промтехойл» укладено договори на постачання нафтопродуктів TOB "Таврія - Славутич - Торг", код 37066011, м.Новомосковськ, Дніпропетровської обл. та здійснено оприбуткування ПММ від вищезазначеного постачальника.

Суми ПДВ, зазначені в отриманих від TOB «Таврія-Славутич-Торг» податкових накладних включені TOB «Промтехойл» до реєстру отриманих податкових накладних. За звітний період серпень 2011 року, відповідно до реєстру отриманих податкових накладних, TOB «Промтехойл» сформовано податковий кредит від постачальника TOB "Таврія-Славутич-Торг" на загальну суму 215 872, 50 грн. Податкова накладна від постачальника TOB «Таврія-Славутич-Торг» №2481 від 24.08.2011р. на суму ПДВ 48 095,83 грн., включена у реєстр отриманих податкових накладних, TOB «Промтехойл».

Відповідач у акті перевірки прийшов висновку, що TOB «Таврія-Славутич-Торг» (ЄДРПОУ 37066011) не могло приймати участі у операціях по постачанню товарів на адресу TOB «Промтехойл» (ЄДРПОУ 37463021), а також документи оформлені від імені цього контрагенту є такими, що не відповідають сутності та не несуть доказовості по змісту здійснюваної операції, тобто не є документами, які можуть бути підставою для відображення в регістрах бухгалтерського та податкового обліку.

Проведеною перевіркою встановлено відсутність факту придбання TOB «Промтехойл» паливно-мастильних матеріалів від TOB «Таврія-Славутич-Торг» на підставі порушень, викладених у п. 3.1 даного акту перевірки.

В акті перевірки від 25.01.2012 №3/23-2/37463021/585/10 зазначено, що задекларовані показники TOB «Промтехойл» в адресу покупця TOB «Еліте Ойл» (ЄДРПОУ 24877222) по ланцюгу постачання товарів та послуг від TOB «Таврія-Славутич-Торг» (ЄДРПОУ 37066011) не спричиняють реального настання правових наслідків.

Але зазначене спростовуються матеріалами справи, оскільки факт закупівлі палива у підприємства ТОВ "Промтехойл", підтверджується наступними документами наявними у матеріалах справи: договір поставки нафтопродуктів №23 від 01.03.2011 (а.с.15); податкова накладна від 15.08.2011 №8 (а.с.16); податкова накладна від 29.08.2011 №13 (а.с.17); накладна №30 від 15.08.2011 (а.с.18); накладна №35 від 29.08.2011 (а.с.19); товарно-транспортна накладна №29/08 від 29.08.2011 (а.с.20); товарно-транспорна накладна № 29/08 від 29.08.2011; товарно-транспорна накладна №15/08 від 15.08.2011 (а.с.21); шляховий лист №783 від 29.08.2011 (а.с.22); шляховий лист № 765 від 15.08.2011 (а.с. 23).

01.01.2011 року набув чинності Податковий Кодекс України, яким встановлено наступне.

Відповідно до п. 14.1.36 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з п.134.1.1 п. 134.1 ст.134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу/

У ст. 135 ПК України встановлений порядок визначення доходів та їх склад, згідно з п.135.1 якої доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.1. статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 138.2. статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 ст. 139 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до частин першої, другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з підпунктами 2.1 та 2.4 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи (на паперових та машинозчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити, як назву підприємства, установи, від імені яких складено документ; назву документа (форми), код форми; дату і місце складання; зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному та вартісному виразі); посаду, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

З урахуванням викладеного, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до підпункту 14.1.191. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Згідно з пунктом 185.1. статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг відповідно до пункту 187.1. статті 187 Податкового кодексу України вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п.198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.2. статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. ( п.198.6. ст.198)

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Отже, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податкове зобов'язання та податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нараховано податок на додану вартість, що включений платником податку до податкового кредиту. Тобто, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

З урахуванням принципу персональної відповідальності, зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру податкового кредиту.

Також судова колегія звертає увагу, що на момент здійснення господарських операцій та складення податкових накладних у серпні 2011 року контрагенти позивача були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та мали свідоцтва платників податку на додану вартість, які на момент виникнення спірних відносин не були анульовані.

Що стосується нікчемності правочину. Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228).

Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Ні акт перевірки ні апеляційна скарга не містять таких посилань, не доводять умислу саме позивача на порушення публічного порядку, не містять посилання і на те, в чому таке порушення полягає. Доказів, які б доводили нерозумність або необачність правової поведінки саме позивача у спірних правовідносинах при здійсненні господарських операцій із контрагентом до суду не подано.

Таким чином, зміст правочину з постачальником не суперечить законодавству, моральним засадам суспільства. У зв'язку з чим, доводи апеляційної скарги в зазначеної частині не підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого ним рішення з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Сумуючи наведене судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутність підстав у відповідача для визначення TOB «Еліте Ойл» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 64 166,58 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 16 041,65 грн., внаслідок чого податкове повідомлення-рішення ДПІ в Нахімовському районі м. Севастополя ДПС №0000570220 від 03.10.2012 є таким, що прийняте з порушенням норм Кодексу адміністративного судочинства України.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим та не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 198 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін. У ст. 200 КАС України наведені підстави для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

У зв'язку з чим колегія судів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови без змін.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 25.12.12 по справі № 2а-2386/12/2770 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 08 липня 2013 р.

Головуючий суддя підпис А.С. Цикуренко

Судді підпис Г.М. Іщенко

підпис М.А.Санакоєва

З оригіналом згідно

Головуючий суддя А.С. Цикуренко