Постанова

від 24.01.2013 по справі 2а-16248/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24 січня 2013 року № 2а-16248/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва, у складі: судді Добрянської Я.І., розглянув відповідно до вимог ч. 6 ст. 128 КАС України в порядку письмового провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВОТЕХКОМПЛЕКТ» до відповідача Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва ДПС проскасування наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки № 1439 від 06.11.2012 р., визнання дій щодо проведення перевірки протиправними, та скасування податкових повідомлень-рішень від 29 листопада 2012 року № 0002782320 та № 0002792320.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «НОВОТЕХКОМПЛЕКТ» звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до відповідача Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва ДПС про скасування наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки № 1439 від 06.11.2012 р., визнання дій щодо проведення перевірки протиправними.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.11.2012 р. суддею Добрянською Я.І. було відкрито провадження у справі № 2а-16248/12/2670 та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 13.12.2012 р. позивачем було подано уточнений адміністративний позов з урахуванням збільшених позовних вимог.

В судовому засіданні 17.12.2012 р. представник позивача збільшені позовні вимоги відповідно до уточненого адміністративного позову від 13.12.2012 р. підтримав та просив суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва ДПС № 1439 від 06 листопада 2012 року щодо проведення позапланової документальної невиїзної перевірки;

- визнати дії Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва ДПС, а саме: проведення невиїзної документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВОТЕХКОМПЛЕКТ» (ідентифікаційний код 36463738) з питань фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Будівельне управління 26» (ідентифікаційний код 36192653) за період з 01.01.2011 р. по 31.07.2012 р., результати якої оформлено актом від 12.11.2012 р. № 4322/22-4/36463738 протиправними;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29 листопада 2012 року № 0002782320, прийняте ДПІ у Деснянському районі м. Києва ДПС за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 207 782,00 гривні;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29 листопада 2012 року № 0002792320, прийняте ДПІ у Деснянському районі м. Києва ДПС за платежем податок на додану вартість на загальну суму 225 850,00 гривень;

- судові витрати покласти на відповідача.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача послався на те, що у податкового органу не було законодавчо визначених підстав для прийняття наказу про проведення позапланової документальної невиїзної перевірки позивача, а відповідно дії щодо проведення такої перевірки, за результатами якої був складений Акт перевірки, є протиправними, а також, на думку позивача, під час проведення зазначеної перевірки ТОВ «НОВОТЕХКОМПЛЕКТ» відповідач дійшов помилкового висновку про порушення позивачем вимог п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України щодо заниження суми податку на прибуток за період 3-4 квартали 2011 р. у розмірі 207 782 грн., яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду (р. 17), а саме по періодах: 3 квартал 2011 р. на суму 42 972 грн. та 4 квартал 2011 р. на суму 164 810 грн., а також п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України щодо заниження суми податку на додану вартість за період з 01.08.2011 р. по 30.11.2011 р. у розмірі 180 680 грн., яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду (р. 27), а саме по періодах: серпень 2011 р. - 20 867 грн., вересень 2011 р. - 16 500 грн., жовтень 2011 р. - 6 667 грн., листопад 2011 р. - 136 646 грн.

На думку позивача, висновки, викладені в Акті перевірки не відповідають дійсності та нормам чинного законодавства, а тому податкові повідомлення-рішення, винесені за наслідками такої перевірки та складеного Акта перевірки, є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідач в судове засідання 17.12.2012 р. не прибув та не скерував свого представника, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання, докази чого наявні в матеріалах справи.

Зважаючи на не прибуття відповідача в судове засідання 17.12.2012 р. та не скерування свого представника, суд, на підставі ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалив розглядати дану адміністративну справу № 2а-16248/12/2670 в порядку письмового провадження.

Відповідача було повідомлено про перехід до розгляду справи № 2а-16248/12/2670 в порядку письмового провадження листом від 17.12.2012 р., в якому також зазначено про надання відповідачу часу протягом 10 днів для подачі заперечень на позовну заяву та всіх доказів, що наявні у відповідача.

29.12.2012 р. відповідачем до канцелярії справу було подано письмове заперечення на позовну заяву, в якому відповідач просить у задоволенні позовних вимог позивачу відмовити повністю.

В наданих письмових запереченнях відповідачем зазначено, що за наслідками проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «НОВОТЕХКОМПЛЕКТ» з питань дотримання вимог чинного податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) по взаємовідносинах з ТОВ «Будівельне Управління 26» (код ЄДРПОУ 36192653), за період з 01.01.2011 року по 31.07.2012 року, контролюючим органом було встановлено порушення позивачем вимог п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, внаслідок чого було занижено суму податку на прибуток за період 3-4 квартали 2011 р. у розмірі 207 782 грн., яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду (р. 17), а саме по періодах: 3 квартал 2011 р. на суму 42 972 грн. та 4 квартал 2011 р. на суму 164 810 грн., а також п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого було занижено суму податку на додану вартість за період з 01.08.2011 р. по 30.11.2011 р. у розмірі 180 680 грн., яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду (р. 27), а саме по періодах: серпень 2011 р. - 20 867 грн., вересень 2011 р. - 16 500 грн., жовтень 2011 р. - 6 667 грн., листопад 2011 р. - 136 646 грн.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач наголосив на тому, що до ДПІ у Деснянському районі м. Києва ДПС надійшла постанова про призначення зустрічної звірки з наданням копій первинних документів від старшого слідчого СВ ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області, капітана податкової міліції Височина В.В., в якій зазначено, що згідно допиту директора ТОВ «Будівельне Управління 26» (контрагента позивача) ОСОБА_1, останній до діяльності підприємства ніякого відношення не має, фінансово-господарських взаємовідносин з іншими підприємствами не проводив, вказане підприємство зареєстрував (перереєстрував) за винагороду без мети зайняття підприємницькою діяльністю, розрахунки з підприємствами за перевіряємий період не здійснював, документів, що підтверджують господарські операції ТОВ «Будівельне Управління 26», а саме: договорів, податкових накладних, видаткових накладних, актів виконаних-робіт, актів прийому-передачі та інших документів не формував та не підписував, відповідно до чого вся первинна документація по правовідносинах позивача із ТОВ «Будівельне Управління 26» від імені останнього підписана невідомою особою, та на підставі таких первинних документів не можуть виникати податкові зобов'язання та формуватися податковий кредит та валові витрати.

Також, як наголошено відповідачем в його запереченнях, досудовим слідством було встановлено, що посадовими особами ТОВ «НОВОТЕХКОМПЛЕКТ» сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за рахунок ТОВ «Будівельне Управління 26» для ухилення від сплати ПДВ до бюджету.

Крім того, обґрунтовуючи заперечення на позовну заяву, відповідач зазначив, що згідно аналізу податкової звітності ТОВ «Будівельне Управління 26», останнє не має достатньої кількості працівників (одна особа), що необхідні для виконання певного виду та обсягу робіт (монтаж/демонтаж промислового обладнання, запуск і програмування промислової автоматики), відсутні основні засоби, матеріальні цінності, товариство не орендує складських, офісних приміщень для проведення робіт, зберігання товарів, не орендувало та не має власних транспортних засобів для перевезення, інше.

Також, як зазначено в запереченні на позовну заяву, контрагент позивача ТОВ «Будівельне Управління 26» не знаходиться за місцем його реєстрації, про що контролюючим органом було складено відповідний Акт «про відсутність за місцезнаходженням».

Відповідачем зазначено, що враховуючи наявні у справі докази, є підстави вважати, що контрагент позивача ТОВ «Будівельне Управління 26» здійснював фінансово-господарську діяльність поза межами правового поля, таке товариство не набуло цивільної право-дієздатності, взаємовідносини ТОВ «Будівельне Управління 26» з іншими контрагентами вчинені без наміру створення правових наслідків, а тому є фіктивними, внаслідок чого в даному випадку не можуть виникати як податкові зобов'язання (валові витрати) так і податковий кредит.

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

На підставі наказу № 1439 від 06 листопада 2012 року про проведення перевірки, Державною податковою інспекцією у Деснянському районі м. Києва ДПС було проведено позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВОТЕХКОМПЛЕКТ» з питань дотримання вимог чинного податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) по взаємовідносинах з ТОВ «Будівельне Управління 26» (код ЄДРПОУ 36192653), за період з 01.01.2011 року по 31.07.2012 року.

За результатами зазначеної перевірки відповідачем було складено Акт перевірки № 4322/22-4/36463738 від 12.11.2012 року, в якому встановлені порушення позивачем вимог п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України щодо заниження суми податку на прибуток за період 3-4 квартали 2011 р. у розмірі 207 782 грн., яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду (р. 17), а саме по періодах: 3 квартал 2011 р. на суму 42 972 грн. та 4 квартал 2011 р. на суму 164 810 грн., а також п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України щодо заниження суми податку на додану вартість за період з 01.08.2011 р. по 30.11.2011 р. у розмірі 180 680 грн., яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду (р. 27), а саме по періодах: серпень 2011 р. - 20 867 грн., вересень 2011 р. - 16 500 грн., жовтень 2011 р. - 6 667 грн., листопад 2011 р. - 136 646 грн.

На підставі встановлених в Акті перевірки порушень позивачем вимог податкового та іншого законодавства, відповідачем було винесено податкові повідомлення-рішення:

- від 29 листопада 2012 року № 0002782320, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму основного платежу 207 782,00 гривні;

- від 29 листопада 2012 року № 0002792320, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 225 850,00 гривень, в тому числі за основним платежем - 180 680,00 грн., та штрафними (фінансовими) санкціями - 45 170,00 грн.

Однак, вважаючи протиправними наказ ДПІ у Деснянському районі м. Києва ДПС № 1439 від 06 листопада 2012 року щодо проведення позапланової документальної невиїзної перевірки, дії ДПІ у Деснянському районі м. Києва щодо проведення позапланової документальної невиїзної перевірки, та податкові повідомлення-рішення від 29 листопада 2012 року № 0002782320 та № 0002792320, - позивач оскаржив їх у судовому порядку до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Окружний адміністративний суд м. Києва дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, зважаючи зокрема на наступне.

Згідно з п. 3 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу» від 04.12.1990 р. № 509-ХІІ (із змінами та доповненнями), державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції виконують такі функції: контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів.

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

У відповідності до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади (в даному випадку податкової служби) та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право: проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Пунктом 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України визначено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові: виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до абз. 3 п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених Податковим кодексом України.

Статтею 78 Податкового кодексу України визначений порядок проведення документальних позапланових перевірок. Так, підставою для проведення документальної позапланової перевірки можливе за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Статтею 79 Податкового кодексу України встановлені особливості проведення саме документальної невиїзної перевірки.

Отже, документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки. Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам органу державної податкової служби право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова (п. 79.1, 79.2, 79.3 ст. 79 Податкового кодексу України).

Щодо порядку оформлення результатів перевірки, то згідно з п. 86.1 ст. 86 Податкового кодексу України, результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Порядок оформлення документальних невиїзних перевірок передбачений п. 86.4 ст. 86 Податкового кодексу України. Так, акт (довідка) документальної невиїзної перевірки складається у двох примірниках, підписується посадовими особами органу державної податкової служби, які проводили перевірку, та реєструється в органі державної податкової служби протягом п'яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів).

Акт (довідка) документальної невиїзної перевірки після його реєстрації вручається особисто платнику податків чи його законним представникам або надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Відповідно до вимог п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин:

- за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Так, як вбачається з наявних матеріалів справи, оскаржуваний наказ № 1439 від 06.11.2012 р. про проведення позапланової документальної невиїзної перевірки ТОВ «НОВОТЕХКОМПЛЕКТ», був прийнятий з підстав, визначених п.п. 78.1.11 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, а саме, за наслідками отримання постанови органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні (постанова старшого слідчого СВ ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області, капітана податкової міліції Височина В.В. про призначення зустрічної звірки.), а також п.п. 78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, оскільки за наслідками перевірки іншого платника податків - контрагента позивача: ТОВ «Будівельне Управління 26» (код ЄДРПОУ 36192653) було виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, оскільки позивачем не було надано пояснень та їх документальних підтверджень на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Так, матеріалами справи підтверджується те, що податковим органом (відповідачем) на адресу позивача надсилався запит від 04.10.2012 р. № 4127/10/22-619 щодо надання пояснень та документального підтвердження господарських взаємовідносин (правомірності формування податкового кредит з податку на додану вартість та валових витрату), зокрема із контрагентом ТОВ «Будівельне Управління 26» (код ЄДРПОУ 36192653).

Отримання ТОВ «НОВОТЕХКОМПЛЕКТ» зазначеного письмового запиту від податкового органу, ні в позовній заяві, ні представником позивача в судовому засіданні не заперечувалося.

Однак, як також не заперечувалося представником позивача, вважаючи такий запит відповідача оформленим з порушенням вимог чинного законодавства, що відповідно не мав статусу обов'язкового для виконання, ТОВ «НОВОТЕХКОМПЛЕКТ» пояснень та документальних підтверджень пояснень на такий запит до податкового органу не надало, а у своїй відповіді на запит зазначило, що формування податкового кредиту за рахунок ТОВ «Будівельне Управління 26» здійснювалось з дотриманням норм чинного законодавства України, а відповідно ТОВ «НОВОТЕХКОМПЛЕКТ» не вбачає підстав для надання іншої відповіді та копій первинних документів по зазначеному контрагенту на запит податкового органу.

Проте, суд зазначає, що чинним законодавством України не передбачено права платника податків не надавати пояснення та документальні підтвердження таких пояснень на письмовий запит контролюючого органу.

Зважаючи на таке, а саме не надання ТОВ «НОВОТЕХКОМПЛЕКТ»» пояснень та документальних підтверджень пояснень на запит ДПІ у Деснянському районі м. Києва ДПС від 04.10.2012 р. № 4127/10/22-619 протягом 10 робочих днів з дня отримання такого запиту, суд вважає що відповідачем було правомірно прийнято оскаржуваний наказ щодо проведення перевірки позивача, та таку перевірку було проведено контролюючим органом з дотриманням вимог чинного законодавства, і за наслідками встановлених в ході такої перевірки порушень позивачем вимог податкового та іншого законодавства, відповідачем було правомірно складено Акт перевірки.

З огляду на викладене, суд вважає, що в даному випадку порушень з боку контролюючого органу під час видачі наказу на проведення перевірки не було, а відтак позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

По суті встановлених в Акті перевірки порушень позивачем вимог чинного законодавства та правомірності визначення позивачу оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями податкових зобов'язань, з матеріалів справи вбачається наступне.

В перевіряємому періоді позивач мав взаємовідносини із контрагентом ТОВ «Будівельне управління 26» (ідентифікаційний код 36192653).

Так, між ТОВ «НОВОТЕХКОМПЛЕКТ» та ТОВ «Будівельне управління 26» було укладено ряд Договорів, а саме: № 10/08 від 10.08.2011 р. про виконання робіт, № 29/08 від 29.08.2011 р. про виконання робіт, № 27/09 від 27.09.2011 р. про виконання робіт, № 17/10 від 17.10.2011 р. про виконання робіт, № 09/11 від 09.11.2011 р. поставки обладнання, № 30/11 від 30.11.2011 р. про виконання робіт, що з боку контрагента позивача були підписані Директором ТОВ «Будівельне управління 26» ОСОБА_1

За даними Договорами виконання робіт Замовник (позивач) доручає, а Виконавець (ТОВ «Будівельне управління 26») зобов'язується виконати роботи з монтажу, ревізії нового обладнання, та демонтажу старого обладнання, запуску і програмування промислової автоматики, а за Договором поставки обладнання Постачальник (ТОВ «Будівельне управління 26») приймає на себе зобов'язання поставити обладнання, а Покупець (позивач) зобов'язується прийняти обладнання та оплатити його на умовах Договору.

На виконання зазначених Договорів про виконання робіт та поставки обладнання, сторонами були підписані Акти здачі прийняття робіт, видаткові накладні та контрагентом ТОВ «Будівельне управління 26» на адресу позивача були виписані податкові накладні на загальну суму ПДВ 180 680,00 грн.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, всі наведені вище документи, складені під час здійснення правовідносин позивача із контрагентом ТОВ «Будівельне управління 26», з боку останнього були підписані директором товариства ОСОБА_1

Згідно додатку № 5 до декларації з податку на додану вартість встановлено, що суми ПДВ по контрагенту ТОВ «Будівельне Управління 26» було віднесено ТОВ «НОВОТЕХКОМПЛЕКТ» до складу податкового кредиту в серпні-листопаді 2011 р. в сумі -180 680 грн. а саме: у серпні 2011 р. - 20 867 грн.; у вересні 2011 р. - 16 500 грн.; у жовтні 2011 р. - 6 667 грн.; у листопаді 2011 р. - 136 646 грн.

Однак, як підтверджується наявними матеріалами справи, до ДПІ у Деснянському районі м. Києва ДПС надійшла постанова про призначення зустрічної звірки з наданням копій первинних документів від старшого слідчого СВ ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області, капітана податкової міліції Височина В.В., в якій зазначено, що згідно допиту директора ТОВ «Будівельне Управління 26» (контрагента позивача) ОСОБА_1, останній до діяльності підприємства ніякого відношення не має, фінансово-господарських взаємовідносин з іншими підприємствами не проводив, вказане підприємство зареєстрував (перереєстрував) за винагороду без мети зайняття підприємницькою діяльністю, розрахунки з підприємствами за перевіряємий період не здійснював, документів, що підтверджують господарські операції ТОВ «Будівельне Управління 26», а саме: договорів, податкових накладних, видаткових накладних, актів виконаних-робіт, актів прийому-передачі та інших документів не формував та не підписував.

Таким чином, при здійсненні ТОВ «Будівельне Управління 26» фінансово-господарської діяльності була відсутня дійсна воля і волевиявлення директора Товариства, а відповідно всі операції на підставі первинних бухгалтерських документів, та будь-які угоди та податкові декларації ТОВ «Будівельне Управління 26», підписані від імені ОСОБА_1 є, згідно ст. 234 Цивільного кодексу України, фіктивними правочинами, які вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися такими правочинами.

З вищезазначених фактів вбачається, що фінансово-господарська діяльність контрагента позивача ТОВ «Будівельне Управління 26» здійснювалася поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про ненабуття належним чином цивільної право-дієздатності ТОВ «Будівельне Управління 26», а фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «Будівельне Управління 26» та контрагентами - є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

Відповідно до зазначеного вбачається, що вся первинна документація по правовідносинах позивача із ТОВ «Будівельне Управління 26» від імені останнього була підписана невідомою особою, та на підставі таких первинних документів не можуть виникати податкові зобов'язання та формуватися податковий кредит та валові витрати.

Згідно з частиною 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані із його недійсністю.

Відповідно до частини другої ст. 215 ЦКУ, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до п. 1, п. 2 ст. 49 Господарського кодексу України, підприємці зобов'язані не порушувати права та законні інтереси держави, за завдані шкоду і збитки підприємництво несе майнову та іншу встановлену законом відповідальність.

Отже, як підтверджується наявними матеріалами справи, метою реєстрації зазначеного підприємства ТОВ «Будівельне Управління 26» (контрагента позивача) була його незаконна діяльність, що відповідно не може породжувати жодних правових наслідків.

Крім того, частиною 1 статті 55 ГК України передбачено, що суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб'єктами господарювання є господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями (стаття 3 ГК України).

Згідно зі статтею 56 ГК України, суб'єкт господарювання може бути утворений за рішенням власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу, а у випадках, спеціально передбачених законодавством, також за рішенням інших органів, організацій і громадян шляхом заснування нового, реорганізації (злиття, приєднання, виділення, поділу, перетворення) діючого (діючих) суб'єкта господарювання з додержанням вимог законодавства.

Згідно ч. 2 ст. 207 ЦК України, правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особою, уповноваженою на це установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Враховуючи вищевикладене в сукупності, та наявні у справі докази, суд погоджується із висновком відповідача, що фінансово-господарські взаємовідносини позивача із ТОВ «Будівельне Управління 26» носять характер недійсного правочину, оскільки дані правочини не відповідають обов'язковим умовам чинності правочину, а саме частинам 1, 3 та 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, так як суперечить моральним засадам суспільства (ч. 1 ст. 203 ЦКУ), волевиявлення учасників правочину не було вільним та не відповідало їх внутрішній волі (ч. 3 ст. 203 ЦКУ) та правочини не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203 ЦКУ).

Отже, на порушення вимог п. 3 ст. 5 та п. 1 ст.7 Господарського Кодексу України, якими визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства, та відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами», ні позивачем ні контрагентом ТОВ «Будівельне Управління 26» не було надано належних підтверджуючих документів щодо виникнення податкових зобов'язань.

Згідно вимог п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст.198 Податкового Кодексу визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до вимог п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Однак, як підтверджується наявними матеріалами справи, позивачем не було надано суду жодних допустимих доказів на підтвердження того, що послуги та товари, які були придбані в контрагента ТОВ «Будівельне Управління 26», були в подальшому використані в межах господарської діяльності ТОВ «НОВОТЕХКОМПЛЕКТ».

Також, статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями) зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог п. 2, ст. 3 цього Закону України, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначені п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, так, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальний за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п. 2.15 та п. 2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями).

З наведеного вбачається, що первинні документи по господарських операціях позивача із ТОВ «Будівельне Управління 26» з боку останнього були підписані невідомою особою, оскільки, згідно протоколу допиту директора ТОВ «Будівельне Управління 26» (контрагента позивача) ОСОБА_1, останній до діяльності підприємства ніякого відношення не має, фінансово-господарських взаємовідносин з іншими підприємствами не проводив, вказане підприємство зареєстрував (перереєстрував) за винагороду без мети зайняття підприємницькою діяльністю, розрахунки з підприємствами за перевіряємий період не здійснював, документів, що підтверджують господарські операції ТОВ «Будівельне Управління 26», а саме: договорів, податкових накладних, видаткових накладних, актів виконаних-робіт, актів прийому-передачі та інших документів не формував та не підписував.

Також, згідно п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ із змінами та доповненнями, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Крім того, як підтверджується наявними матеріалами справи, згідно аналізу податкової звітності ТОВ «Будівельне Управління 26», останнє не має достатньої кількості працівників (одна особа), що необхідні для виконання певного виду та обсягу робіт (монтаж/демонтаж промислового обладнання, запуск і програмування промислової автоматики, транспортування великогабаритного обладнання), відсутні основні засоби, матеріальні цінності, товариство не орендує складських, офісних приміщень для проведення робіт, зберігання товарів, не орендувало та не має власних транспортних засобів для перевезення.

Також, як підтверджується наявними у справі доказами, контрагент позивача ТОВ «Будівельне Управління 26» не знаходиться за місцем його реєстрації, про що контролюючим органом було складено відповідний Акт «про відсутність за місцезнаходженням», що дає підстави для висновку про те, що таке товариство не здійснює своєї господарської діяльності у відповідності до вимог чинного законодавства, та відсутність товариства за його місцезнаходженням ускладнює контролюючому органу виконання його функцій з перевірки дотримання платниками податків вимог податкового законодавства.

Крім того, як також, як підтверджується наявними матеріалами справи та не було жодними допустимими доказами спростовано позивачем, ні до перевірки, ні до матеріалів справи ТОВ «НОВОТЕХКОМПЛЕКТ» не було надано належного підтвердження здійснення транспортування обладнання за договірними відносинами з контрагентом ТОВ «Будівельне Управління 26», а саме товарно-транспортних накладних, відповідно до чого позивачем не доведено допустимими доказами по справі фактичне постачання (перевезення) такого товару від продавця до покупця.

Як вбачається з Договору поставки обладнання (п.1.1 Договору), зобов'язання з поставки обладнання покладаються на Постачальника, а саме ТОВ «Будівельне Управління 26», проте як згідно наявних матеріалів справи, зазначений контрагент позивача не має власних транспортних засобів та будь-яких приміщень для зберігання такого товару.

Згідно із Законом України «Про транспортно-експедиторську діяльність» від 01.07.2004 р. № 1955-ІV зі змінами та доповненнями, перевезення вантажів супроводжуються товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Факт надання послуги при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Відповідно до Правил перевезення вантажів вантажним автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 р. № 363 (далі - Правила перевезення), товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх руху, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за транспортування вантажу та обліку виконаних робіт.

Типові форми первинного обліку роботи вантажного автомобіля, зокрема типова форма товарно-транспортної накладної, затверджені спільним наказом Мінтрансу України та Мінстату України від 29.12.1995 р. № 488/346 «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля», із змінами та доповненнями.

У відповідності до пункту 2 даного наказу, застосування даних форм первинного обліку всіма суб'єктами господарської діяльності незалежно від форми власності є обов'язковим.

Однак, як було зазначено вище, ні до перевірки, ні до матеріалів справи позивачем не було надано товарно-транспортних накладних щодо підтвердження фактичності транспортного перевезення товарів від постачальника до покупця, а відповідно також не доведено товарності таких правовідносин із контрагентом ТОВ «Будівельне Управління 26» з поставки обладнання у великих обсягах.

Доказів, щодо укладення ТОВ «Будівельне Управління 26» субпідрядних договорів з метою виконання договірних відносин із позивачем, які відповідно передбачали необхідність наявності відповідних основних фондів, а також устаткування, транспорту та трудових ресурсів для здійснення такої діяльності - позивачем до суду надано також не було.

Також, як підтверджується наявними матеріалами справи, сторонами по справі не було надано доказів щодо визначення контрагентом позивача ТОВ «Будівельне Управління 26» податкових зобов'язань по правовідносинах із позивачем в перевіряємому періоді.

Однак, вищенаведеними нормами податкового законодавства передбачено, що розмір податкового зобов'язання продавця товарів (послуг) по господарських операціях, проведених з кожним контрагентом-покупцем у окремому звітному періоді, має дорівнювати розміру податкового кредиту такого покупця, задекларованого за такий звітний період, що передбачає відображення покупцем отриманої податкової накладної у реєстрі отриманих податкових накладних цього звітного періоду.

Тобто, законодавець передбачив правовий зв'язок між бюджетним відшкодуванням (визначенням податкового кредиту) та отриманням Державним бюджетом надмірно сплаченого податку.

Таким чином, господарські операції між позивачем та ТОВ «Будівельне Управління 26» об'єктивно призвели до порушення інтересів Держави і суспільства у цілому. У даному випадку йдеться про порушення фінансово-економічних інтересів держави, її бюджетної системи, оскільки відповідно до п.п.19 п.1 ст.2 «Бюджетного кодексу України» від 21.06.2001 р. доходи бюджету складаються з усіх податкових, неподаткових та інших надходжень на безповоротній основі справляння яких передбачено законодавством України. Податковими надходженнями згідно з п.2 ст.9 вищезазначеного Кодексу визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі, згідно з ст.2 Закону України «Про систему оподаткування» № 1251-12 від 25.06.1991 р., під податком слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня, здійснений платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Сукупність податків і зборів до бюджетів та до державних цільових фондів, що справляються у встановленому законами України порядку, становить систему оподаткування та Конституції України, оскільки протиправні дії позивача руйнують бюджетну систему держави та систему оподаткування, яка створена в інтересах Держави.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 26 вересня 2006 року, правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Це означає, що в результаті виконання сторонами нікчемного правочину не можуть виникати як податкові зобов'язання, так і податковий кредит з податку на додану вартість.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Таким чином, проаналізувавши наявні матеріали справи та норми зазначеного законодавства, суд вважає правомірними висновки відповідача, викладені в Акті перевірки, а саме те, що зазначені правовідносини позивача із контрагентом ТОВ «Будівельне Управління 26» мали виключно паперовий характер, а отже не були спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Допустимих доказів, які б спростовували викладенні в Акті перевірки висновки контролюючого (податкового) органу - позивачем до суду надано не було.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що відповідачем було правомірно винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення, на підставі висновків, викладених в Акті перевірки.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень, натомість позивач не надав суду допустимих доказів щодо протиправності прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень, зважаючи на що, суд дійшов висновку, про відмову в задоволені позовних вимог в повному обсязі.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст.ст. 2, 71, 86, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. В адміністративному позові відмовити.

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя: Я.І. Добрянська

Дата складання та підписання в повному обсязі постанови 24.01.2013 р.