Ухвала

від 26.10.2016 по справі 2а-16248/12/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" жовтня 2016 р. м. Київ К/800/56183/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Олендера І.Я., Бившевої Л.І.,

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВОТЕХКОМПЛЕКТ» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.01.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.10.2013 у справі №2-а-16248/12/2670 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВОТЕХКОМПЛЕКТ» до Державної податкової інспекції у Деснянському районі міста Києва Державної податкової служби про скасування наказу та податкових повідомлень-рішень.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.01.2013, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.10.2013, у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВОТЕХКОМПЛЕКТ» до Державної податкової інспекції у Деснянському районі міста Києва Державної податкової служби про скасування наказу та податкових повідомлень-рішень - відмовлено.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Товариство з обмеженою відповідальністю «НОВОТЕХКОМПЛЕКТ» 13.11.2013 звернулось з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 19.12.2013 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.01.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.10.2013 та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, підпункту 20.1.6 пункту 20.1 статті 20, пункту 73.3 статті 73, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, пункту 79.1 статті 79 Податкового кодексу України, пунктів 1.1, 2.3 Методичних рекомендацій щодо порядку організації проведення перевірок платників податків, затверджених Наказом Державної податкової адміністрації України від 14.04.2011 №213, частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами за відсутності сторін.

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною податковою інспекцією у Деснянському районі міста Києва Державної податкової служби на підставі наказу від 06.11.2012 №1439 відповідно до підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України було проведено позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВОТЕХКОМПЛЕКТ» з питань дотримання вимог чинного податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельне Управління 26» за період з 01.01.2011 по 31.07.2012.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 138.2 статті 138, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України.

За результатами перевірки Державною податковою інспекцією у Деснянському районі міста Києва Державної податкової служби складено акт від 12.11.2012 №4322/22-4/36463738 та прийнято податкові повідомлення-рішення від 29.11.2012 №0002782320, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 207782,00грн.; від 29.11.012 №0002792320, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 225850,00грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суди попередніх інстанцій виходили з того, що податкові повідомлення-рішення прийняті обґрунтовано, оскільки позивачем було допущено порушення податкового законодавства, а перевірка проведена в порядку, визначеному законодавством.

Проте, суд касаційної інстанції не може визнати законними і обґрунтованими судові рішення попередніх інстанцій, оскільки останні ухвалені без повного та всебічного з'ясування обставин, якими сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення, та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів справи, перевірка позивача проводилася відповідно до підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України на підставі постанови слідчого.

Разом з тим, суди попередніх інстанцій, вказуючи на правомірність проведення відповідачем позапланової невиїзної перевірки, не перевірили та не надали правової оцінки доводам позивача щодо призначення постановою слідчого зустрічної звірки, а не перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВОТЕХКОМПЛЕКТ».

Крім того, відповідно до приписів пункту 86.9 статті 86 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент спірних правовідносин) у разі, якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність перевірки податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Вказаною нормою передбачено, що матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Таким чином, матеріали перевірки та висновки органу державної податкової служби, викладені в акті перевірки, що призначена відповідно до кримінально-процесуального закону, до дня набрання законної сили відповідним рішенням у кримінальній справі, можуть бути оцінені як докази виключно у рамках розслідування та розгляду такої кримінальної справи і не можуть бути підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення про визначення платникові податків розрахованого за результатами такої перевірки грошового зобов'язання.

Разом з тим, судами попередніх інстанцій зазначені обставини залишені поза увагою, належної правової оцінки їм надано не було.

Так, для правильного вирішення справи та з'ясування наявності/відсутності у податкового органу підстав для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень судам необхідно було перевірити підстави проведення перевірки, дотримання процедури її призначення та проведення, якщо перевірка була проведена в рамках кримінальної справи то чи набрало законної сили рішення суду у відповідній справі на момент прийняття спірних рішень.

Тільки у випадку встановлення факту дотримання порядку проведення позапланової невиїзної перевірки та набрання законної сили рішенням у кримінальній справі, в рамках якої вона призначалася, перевірці підлягають висновки акту перевірки щодо допущених позивачем правопорушень.

Колегія суддів звертає увагу, що обов'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з'ясування обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 7, частин четвертої та п'ятої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України.

Проте суди попередніх інстанцій зазначених вимог процесуального законодавства не виконали, що і потягло за собою ухвалення судових рішень, які не відповідають статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини другої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливлюють встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, повно і всебічно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, вирішити чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Керуючись статтями 160, 210, 220, 221, 223, 227, 230, 231, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВОТЕХКОМПЛЕКТ» задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.01.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.10.2013 у справі №2-а-16248/12/2670 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Головуючий:

---

Т.М. Шипуліна

Судді:

---

Л.І. Бившева

---

І.Я. Олендер