Постанова

від 21.01.2013 по справі 5023/2673/12     

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" січня 2013 р. Справа № 5023/2673/12 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя: судді:Прокопанич Г.К., Алєєва І.В. (доповідач), Євсіков О.О. за участю представників: від позивача:Селіванова О.Г., дов. №05 від 02.01.2013р.; від відповідача: Святненко Ю.М., дов. б/н від 18.01.2013р.; Ситенко О.Д., дов. б/н від 18.01.2013р.; від третьої особи:не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк "Аркада" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 30.10.2012р. (складена 05.11.2012р.) у справі господарського суду№5023/2673/12 Харківської області за позовомПублічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк "Аркада" м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Балта" м. Харків третя особаФізична особа-підприємець ОСОБА_7 м. Харків пророзірвання договору суборенди нежитлового приміщення та звільнення від сплати орендної плати

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Публічне акціонерне товариство Акціонерний комерційний банк "Аркада", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Балта", третя особа, яка не заявляє спмостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Фізична особа-підприємець ОСОБА_7, з вимогами розірвати договір суборенди нежитлового приміщення від 01.05.2011р. між Публічним акціонерним товариством Акціонерний комерційний банк "Аркада" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Балта" та звільнити позивача від сплати орендної плати на загальну суму 141362,06грн. за період з 01.05.2012р. і до дати розірвання договору на підставі п. 7.6 договору суборенди нежитлового приміщення від 01.05.2011р.

Рішенням господарського суду Харківської області від 16.07.2012р. (складене 17.07.2012р.) у справі №5023/2673/12 позовні вимоги задоволені частково. Розірвано договір суборенди нежитлового приміщення від 01.05.2012р., укладений між Публічним акціонерним товариством Акціонерний комерційний банк "Аркада" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Балта". В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 30.10.2012р. (складена 05.11.2012р.) у справі №5023/2673/12 зазначене судове рішення місцевого господарського суду скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.

Позивач, Публічне акціонерне товариство Акціонерний комерційний банк "Аркада", з прийнятою постановою апеляційної інстанції не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить скасувати оскаржувану постанову апеляційної інстанції та залишити без змін судове рішення місцевого господарського суду.

Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

У зв'язку з відпусткою судді Бакуліної С.В., було проведено повторний автоматичний розподіл справи №5023/2673/12 відповідно до розпорядження керівника апарату Вищого господарського суду України від 25.12.2012р. №03.14.03-04/1548.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 27.12.2012р. зазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначені до розгляду у новому складі колегії суддів: головуючий суддя - Прокопанич Г.К., судді - Алєєва І.В. (доповідач), Євсіков О.О.

В призначене судове засідання касаційної інстанції 21.01.2013р. з'явились представник позивача, який підтримав вимоги касаційної скарги та представники відповідача, які заперечували проти задоволення касаційної скарги. Третя особа уповноваженого представника - не направила. Явка не визнавалась не обов'язковою.

До Вищого господарського суду України від третьої особи надійшло клопотання про відкладення розгляду касаційної скарги у зв'язку з хворобою останнього та бажанням особисто прийняти участь у засіданні суду.

Зазначене клопотання судовою колегією касаційної інстанції відхиляється з огляду на обмежені строки розгляду касаційних скарг, встановлені ст. 111 8 ГПК України.

У письмовому відзиві на касаційну скаргу відповідач та третя особа просили залишити оскаржувану постанову апеляційного господарського суду без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Перевіривши правильність застосування апеляційним судом норм процесуального та матеріального права, проаналізувавши доводи з цього приводу, викладені в касаційній скарзі, Вищий господарський суд України дійшов до висновку, що касаційна скарга Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк "Аркада" підлягає задоволенню.

Як встановлено в судовому порядку та підтверджується матеріалами справи, 01.05.2011р. між Фізичною особою ОСОБА_7 (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Балта" (орендар) укладено договір №1 оренди нежитлового приміщення терміном до 01.04.2014р.

Пунктом 3.4.7. зазначеного договору визначено, що орендар має право передавати орендоване приміщення чи його частину в суборенду фізичним і юридичним особам у порядку, передбаченому чинним законодавством України. При цьому термін суборенди не може перевищувати термін дії договору оренди.

Також господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.05.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Балта" (орендар) та Публічним акціонерним товариством Акціонерний комерційний банк "Аркада" (суборендар) укладено договір суборенди нежитлового приміщення 1-го поверху №№ 17-1, 17-2, 17-3, 17-4, 17-5, 17-6, 17-7, 17-8, 17-9, 17-10, 17-11, 17-12, 17-13, 17-14 в літ "А-5" загальною площею 159,8м 2 , яке розташоване за адресою: м. Харків, вул. Донець - Захаржевського, буд.1/3 з метою розміщення відділення Публічного акціонерного товариства Акціонерного комерційного банку "Аркада" в м.Харкові.

В п. 1.4 договору зазначено, що орендар гарантує, що на момент укладення цього договору, об'єкт оренди третім особам не відчужений, під забороною (арештом) не перебуває, як внесок до статутного фонду юридичних осіб чи в оренду третім особам не переданий, судового спору щодо нього, а також прав третіх осіб як в межах так і за межами України не має.

Пунктом 5.4 договору зазначено, що позивач має право вимагати припинення дії договору, зокрема, при настанні обставин, що виключать можливість використання об'єкта оренди у відповідності до цілей суборендаря.

Відповідно до акту приймання-передачі від 01.05.2011р. об'єкт оренди було передано орендарем та прийнято відповідно суборендарем на підставі, в порядку та на умовах визначеним договором. У п.5 зазначеного акту визначено, що передане приміщення повністю відповідає положенням договору і придатне для його подальшого використання за призначенням.

Крім того, місцевим господарським судом встановлено та на це посилається скаржник, що після спливу менше ніж двох місяців від дати укладення договору, працівниками відділення позивача у м. Харкові викликано представників працівників Товариства з обмеженою відповідальністю "Охорона і безпека плюс", яке надавало послуги спостереження за сигналізації на підставі договору №1580/Тр від 01.04.2011р.

Складеним працівниками ТОВ "Охорона і безпека плюс" актом зафіксовано закладання будівельниками вікон об'єкта оренди без відповідних документів та дозволів, що спричинило значне затемнення приміщення та неможливість користуватися об'єктом оренди.

29.03.2012р. позивач направив на адресу відповідача разом із супровідним листом угоду про розірвання договору суборенди нежитлового приміщення від 01.05.2011р., яка повернулась на адресу позивача з довідкою про повернення листа у зв'язку з закінченням терміну його зберігання. Після звільнення орендованого приміщення, позивач неодноразово намагався надати відповідачу для підписання акт приймання-передачі повернення об'єкту з оренди, однак здійснити зазначені дії не зміг, оскільки відповідач за місцем реєстрації пошти не отримує.

Відповідно до ч. 3 ст. 291 ГК України, договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 Господарського кодексу України.

Статтею 188 ГК України, якою визначено порядок зміни та розірвання господарських договорів, передбачено, що сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Відповідно до п. 2 ст. 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Так, задовольняючи позовні вимоги в частині розірвання спірного договору, місцевий господарський суд виходив з того, що внаслідок будівництва споруди впритул до стіни нежитлового приміщення, розташованого за адресою: м.Харків, вул.Донець-Захаржевського, 1/3, фактично було закрито чотири вікна об'єкту суборенди, що в подальшому спричинило його затемнення та неможливість ПАТ АКБ "Аркада" використовувати об'єкт за цільовим призначенням, про що свідчить розпорядження головного санітарного лікаря Київського району м.Харкова про усунення порушень санітарного законодавства від 27.09.2011р. та іншими матеріалами справи; що внаслідок бездіяльності відповідача позивач був позбавлений можливості користуватися об'єктом суборенди відповідно до власних цілей, оскільки вказане приміщення не відповідало вимогам технічного стану приміщень банківських установ, затверджених відповідно до Постанови Правління НБУ, та державним санітарним нормам щодо забезпечення природного освітлення робочих місць.

Між тим, скасовуючи судове рішення місцевого господарського суду, апеляційна інстанція посилалась на висновок №3695-12 експертного будівельно-технічного дослідження від 12.10.2012р., яке було проведене Дніпропетровським науково-дослідним інститутом судових експертиз, відповідно до якого нежитлові приміщення №№ 17-1, 17-2, 17-3, 17-4, 17-5, 17-6, 17-7, 17-8, 17-9, 17-10, 17-11, 17-12, 17-13, 17-14 загальною площею 159,8 м 2 за адресою м. Харків, вул. Донця-Захаржевського, буд.1/3 в цілому можуть використовуватися в якості офісних, торгівельних, банківських приміщень, підприємств побутового обслуговування тощо.

Однак, як вірно зазначає заявник касаційної скарги, зазначений висновок не є належним та допустимим доказом, оскільки зробити висновок про можливість чи неможливість використання об'єкта оренди у відповідності до цілей суборендаря можливо лише дослідивши приміщення з середини, чого не було зроблено, оскільки доступ до приміщення є лише у позивача.

Згідно зі ст. 42 ГПК України висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими ст. 43 цього Кодексу.

Відповідно до приписів ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Беручи до уваги вищевикладене, судова колегія Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що місцевий господарський суд, на відміну від апеляційної інстанції, дійшов до вірного та обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для розірвання договору суборенди нежитлового приміщення від 01.05.2011р.

Щодо відмови у задоволенні іншої частини позовних вимог, судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанції з мотивами їх відхилення.

Відповідно до ст. 111 5 ГПК України у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням.

Касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Приписами ст. 111 7 ГПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним,вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до ст. 111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що постанова Харківського апеляційного господарського суду від 30.10.2012р. (складена 05.11.2012р.) у справі №5023/2673/12 підлягає скасуванню, а рішення господарського суду Харківської області від 16.07.2012р. (складене 17.07.2012р.), у справі №5023/2673/12 - залишенню без змін.

Судові витрати підлягають розподілу, в порядку передбаченому ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 49, 111 5 , 111 7 - 111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк "Аркада" - задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 30.10.2012р. (складена 05.11.2012р.) у справі №5023/2673/12 - скасувати.

Рішення господарського суду Харківської області від 16.07.2012р. (складене 17.07.2012р.), у справі №5023/2673/12 - залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Балта" (61204, м. Харків, , пр. Перемоги, буд. 68-Б, кв. 125, код ЄДРПОУ 32950001) на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк "Аркада" (01001, м. Київ, вул. Ольгинська, 3, код ЄДРПОУ 19361386) - 751,10грн. витрат зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Господарському суду Харківської області доручити видати відповідний наказ.

Головуючий суддя Г.К. Прокопанич Суддя (доповідач) І.В. Алєєва Суддя О.О. Євсіков