Постанова

від 21.01.2013 по справі 12б/5014/689/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

21.01.2013р. справа №12б/5014/689/2012

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівБогатиря К.В. Склярук О.І., Ушенко Л.В. При секретарі: Здоренко О.Ю. за участю представників сторін:

від боржника:не з'явився від кредитора: від скаржника:не з'явився не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Артемівському районі м.Луганська Луганської області Державної податкової служби на ухвалу господарського судуЛуганської області від 20.08.2012р. у справі№ 12б/5014/689/2012 (суддя Палей О.С.) за заявою кредиторатовариства з обмеженою відповідальністю «Опт-Торг Індастріал» м. Луганськ до боржникаприватного підприємства «Келогрід» м. Луганськ пробанкрутство

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою від 20.03.2012р. за заявою ініціюючого кредитора товариства з обмеженою відповідальністю «Опт-торг Індастріал» м. Луганськ господарським судом Луганської області порушена справа про банкрутство відсутнього боржника приватного підприємства «Келогрід» м. Луганськ з врахуванням особливостей процедури банкрутства, передбачених ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі-Закон).

Постановою суду від 05.04.2012р. у справі № 12б/5014/689/2012 боржник визнаний банкрутом, відкрита ліквідаційна процедура та ліквідатором у справі призначено арбітражного керуючого Шемеляка Р.В.

За результатами апеляційного перегляду постанови Донецький апеляційний господарський суд ухвалою від 30.05.2012р. припинив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ДПІ в Артемівському районі м. Луганська на постанову суду від 05.04.2012р.

Ухвалою від 20.08.2012р. господарський суд Луганської області затвердив звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс, ліквідував банкрута та припинив провадження у справі про банкрутство.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, ДПІ в Артемівському районі м. Луганська звернулась до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції.

За результатами розгляду вказаної апеляційної скарги Донецький апеляційний господарський суд прийняв постанову від 26.09.2012р., якою апеляційну скаргу ДПІ в Артемівському районі м. Луганська залишив без задоволення, а ухвалу господарського суду Луганської області залишив без змін.

Вищий господарський суд України постановою від 13.12.2012р. касаційну скаргу ДПІ в Артемівському районі м. Луганська задовольнив частково, постанову апеляційного суду від 26.09.2012р. скасував та справу № 12б/5014/689/2012 передав на новий розгляд до Донецького апеляційного господарського суду.

Підставами скасування постанови апеляційного суду Вищий господарський суд визначив відсутність в матеріалах справи доказів відсутності боржника за місцезнаходженням з урахуванням вимог ст. 52 Закону.

Ухвалою від 08.01.2013р. Донецький апеляційний господарський суд призначив апеляційну скаргу до розгляду у судовому засіданні на 21.01.2013р., а також витребував у ДПІ в Артемівському районі м. Луганська докази знаходження банкрута у цьому податковому органі на обліку.

В апеляційній скарзі ДПІ просить апеляційний суд оскаржувану ухвалу скасувати. В обґрунтування скарги апелянт посилається на те, що боржником розпочаті заходи щодо проведення податкової перевірки, на адресу керівника боржника направлено запити про надання необхідних документів для проведення позапланової перевірки. Також скаржник вважає, що визнання платника податків банкрутом унеможливить проведення позапланової податкової перевірки.

На виконання вимог ухвали від 08.01.2013р. ДПІ надало пояснення про знаходження банкрута на податковому обліку саме в цьому податковому органі, про відсутність заборгованості перед бюджетом.

Статтею 101 ГПК України передбачено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, колегія суддів встановила:

Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника-юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Вимоги до заяви про порушення справи про банкрутство встановлені ст. 7 Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону заява про порушення справи про банкрутство подається боржником або кредитором у письмовій формі, підписується керівником боржника чи кредитора (іншою особою, повноваження якої визначені законодавством або установчими документами), громадянином - суб'єктом підприємницької діяльності (його представником) і повинна містити, зокрема: виклад обставин, які підтверджують неплатоспроможність боржника, з зазначенням суми боргових вимог кредиторів, а також строку їх виконання, розміру неустойки (штрафів, пені), реквізитів розрахункового документа про списання коштів з банківського або кореспондентського рахунку боржника та дату його прийняття банківською установою боржника до виконання.

Відповідно до ч. 8 ст. 7 Закону до заяви кредитора додаються відповідні документи: рішення суду, господарського суду, які розглядали вимоги кредитора до боржника; копія неоплаченого розрахункового документа, за яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника, з підтвердженням банківською установою боржника про прийняття цього документа до виконання із зазначенням дати прийняття, виконавчі документи (виконавчий лист, виконавчий напис нотаріуса тощо) чи інші документи, які підтверджують визнання боржником вимог кредиторів; докази того, що вартість предмета застави є недостатньою для повного задоволення вимоги, забезпеченої заставою у разі, якщо єдина підтверджена вимога кредитора, який подає заяву, забезпечена активами боржника.

За змістом ч. 3 ст. 6, ч. ч. 1, 8 ст. 7 Закону справа про банкрутство порушується господарським судом лише у разі підтвердження кредитором неплатоспроможності боржника документами, які кредитор зобов'язаний додати до заяви про порушення провадження у справі про банкрутство. На відміну від позовного провадження у справі про банкрутство належні докази безспірності вимог кредитора та неплатоспроможності боржника не можуть прийматися судом після порушення справи про банкрутство.

З матеріалів справи вбачається, що в обґрунтування заяви про порушення справи про банкрутство ТОВ «Опт-Торг Індастріал» посилається на те, що 23.12.2010р. отримало від боржника простий вексель Серія АА № 1944244 від 13.12.2010р. на загальну суму 50 000грн.в якості сплати заборгованості за поставлений товар за договором № ДГ-0104-10 від 10.04.2010р. Кредитор пред'явив 26.09.2011р. вексель до виконання боржнику. У зв'язку з невиконанням зобов'язань на простий вексель було вчинено протест векселя про неоплату від 26.10.2011р. №3119 та видано виконавчий напис нотаріуса від 26.10.2011р. № 3120. Також надана постанова Артемівського ВДВС Луганського МУЮ від 11.11.2011р. про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого напису нотаріуса № 1944244 від 13.12.2010р.

Однак колегією суддів апеляційного суду встановлено недоведеність ініціюючим кредитором безспірності своїх вимог до ПП «Келогрід» з урахуванням наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження , якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Як вбачається з матеріалів справи, за простим векселем Серії АА № 1944244 від 13.12.2010р. виданий приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу Малойван І.І. виконавчий напис № 3120 від 26.10.2011р.

Однак ініціюючим кредитором надано до господарського суду копію постанови Артемівського ВДВСВ Луганського МУЮ від 11.11.2011р. про відкриття виконавчого провадження за виконавчим написом № 1944244 від 13.12.2010р .

Вивчивши матеріали справи про банкрутство, апеляційним господарським судом було встановлено факт відсутності постанови Артеміського ВДВС Луганського МУЮ про відкриття виконавчого провадження за виконавчим написом нотаріуса № 3120 від 26.10.2011р.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про відсутність в матеріалах справи доказів безспірності ТОВ «Опт-Торг Індастріал» до боржника.

Також Донецький апеляційний господарський суд звертає увагу на те, що господарським судом Луганської області не надано належної правової оцінки доказам неплатоспроможності з врахуванням наступного.

Розглядаючи спори, пов'язані з обігом векселів, суди мають перевіряти, чи відповідає документ формальним вимогам, що дозволяють розглядати його як цінний папір (вексель ) (п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 08.06.2007р. № 5 «Про деякі питання практики розгляду спорів, пов'язаних з обігом векселів» (далі-Постанова Пленуму № 5).

Відповідно до ст. 194 ЦК України цінним папером є документ установленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право і визначає взаємовідносини між особою, яка його розмістила (видала), і власником та передбачає виконання зобов'язань згідно з умовами його розміщення, а також можливість передачі прав, що випливають з цього документа, іншим особам.

Виходячи з цього визначення здійснення або передача посвідчених цінним папером прав можливі тільки за умови його пред'явлення.

У пункті 2 Постанови Пленуму № 5 роз'яснено, що ст. 5 Закону України "Про обіг векселів в Україні" і ст. 14 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" визначено, що векселі (переказні та прості) складаються у документарній формі на бланках з відповідним ступенем захисту від підроблення, форма і порядок виготовлення яких затверджуються Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Національним банком України з урахуванням норм Уніфікованого закону, і не можуть бути переведені у бездокументарну форму (знерухомлені). Таким чином, норми вексельного законодавства не можна застосовувати до зобов'язань, оформлених на електронних і магнітних носіях.

Перелік обов'язкових реквізитів для переказного векселя наведено у ст. 1, а простого - у ст. 75 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі (далі - Уніфікований закон). Виходячи зі змісту ч. 2 ст. 196 ЦК України і статей 2, 76 Уніфікованого закону документ, який не містить обов'язкових реквізитів, перелічених у вказаних статтях Уніфікованого закону, не є цінним папером (векселем) , а може мати силу простої боргової розписки, за винятком випадків, прямо зазначених в абзацах 2 - 4 ст. 2, абзацах 2 - 4 ст. 76 Уніфікованого закону. Вимога векселедержателя про виконання вексельного зобов'язання, пред'явлена на підставі документа, що не відповідає формі та не містить обов'язкових реквізитів, підлягає відхиленню судом незалежно від пред'явлення позову про визнання векселя таким, що не має вексельної сили . Відхилення цієї вимоги не є перешкодою для пред'явлення самостійного позову на підставі загальних норм цивільного законодавства, зокрема тих, що регулюють відносини за позикою. Проте не може бути відхилена вимога векселедержателя про виконання вексельного зобов'язання, пред'явлена на підставі векселя, який містить виправлення, пошкодження тощо, за умови збереження його обов'язкових реквізитів (п. 3 Постанови Пленуму № 5).

При вирішення питання про наявність вексельних зобов'язань судам слід звертати увагу на додержання вимог вексельного законодавства щодо підписів зобов'язаних за векселем осіб. За відсутності зазначених реквізитів підпису юридичної або фізичної особи останній теж слід вважати відсутнім, а сам вексель - таким, що виданий з дефектом форми і не має вексельної сили (ст. 2 Уніфікованого закону) (п. 4 Постанови Пленуму № 5).

Пунктом 7 Постанови Пленуму № 5 передбачено, що згідно зі ст.ст. 16, 77 Уніфікованого закону особа, у якої знаходиться вексель, вважається його законним держателем, якщо її право на вексель базується на безперервному ряді індосаментів, навіть якщо останній із них є бланковим. З огляду на викладене суди під час розгляду вимог осіб, у яких знаходиться вексель , мають перевіряти, чи є позивач останнім набувачем прав за векселем по безперервному ряду індосаментів . Ряд вексельних індосаментів має бути послідовним , тобто кожний попередній індосат є наступним індосантом. Місце розташування передавальних написів на векселі або на приєднаному до нього аркуші (алонжі) і дати їх вчинення (якщо вони є) при визначенні безперервності індосаментів до уваги не беруться.

Як вбачається з копії простого векселя Серія АА № 1944244 від 13.12.2010р., який був виданий боржником ПП «Ресурс-2» (правонаступником якого є ПП «Келогрід» та підтверджено Довідкою з ЄДР від 09.02.2012р. № 13006229) кредитору ТОВ «ТКФ «Адамант».

Однак вказаний вексель було пред'явлено до виконання саме ТОВ «Опт-Торг Індастріал», а не ТОВ «ТКФ «Адамант».

У відповідності до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 ГПК України, письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами , а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

При цьому, згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом; визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, апеляційним господарським судом встановлено, що правовідносини між ініціюючим кредитором та боржником засновані на підставі вексельних зобов'язань, які мають бути доведені шляхом перевірки чи відповідає документ формальним вимогам до векселя як цінного паперу. Але така перевірка можлива виключно за пред'явленням до суду оригіналу векселя, оскільки за копією неможливо оцінити чи виконаний вексель на бланку з відповідним ступенем захисту від підроблення, чи є підписи зобов'язаних за векселем осіб виконаними власноручно та печатка оригінальною, чи не має вексель іншого дефекту форми, який позбавляє його вексельної сили. Також за копією векселя неможливо перевірити, чи є ТОВ «Опт-Торг Індастріал» останнім набувачем прав за векселем по безперервному ряду індосаментів.

Колегія суддів вважає, що ТОВ «Опт-Торг Індастріал» не обґрунтувало заявлені вимоги до боржника - ПП "Келогрід" належними та допустимими засобами доказування, оскільки в матеріалах справи відсутній оригінал простого векселя Серія АА № 1944244 від 13.12.2010р. та не доведено виникнення у ініціюючого кредитора права вимоги за цим векселем. Господарський суд Луганської області при розгляді заяви про порушення справи про банкрутство не надав вказаним обставинам належної правової оцінки.

Висновки суду першої інстанції про можливість винесення постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури згідно ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є помилковими, такими, що не відповідають вимогам ст. 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи у їх сукупності, керуючись законом.

Отже, уся процедура банкрутства проведена з порушенням вимог чинного законодавства. Незважаючи на недотримання ініціюючим кредитором вимог чинного законодавства, господарський суд Луганської області затвердив звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс, ліквідував банкрута та припинив провадження у справі про банкрутство.

За таких обставин, ухвала господарського суду Луганської області від 20.08.2012р. у справі № 12б/5014/689/2012 про банкрутство підлягає скасуванню.

Пунктом 36 постанови Пленуму Верховного Суду України №15 від 18.12.2009р. передбачено, що законом не врегульовано подальшого перебігу провадження у справі у випадках, коли у встановленому законодавством порядку виявлено безпідставність вимог кредитора (кредиторів), за заявою якого (яких) було порушено справу про банкрутство боржника, або коли порушено провадження у справі про банкрутство підприємств, стосовно яких діє законодавча заборона порушувати справи про банкрутство. У таких випадках судам слід припиняти провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 40 Закону (за відсутності інших підстав для такого припинення) та пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК України (за відсутністю предмету спору).

Оскільки законні підстави для провадження справи про банкрутство ПП «Келогрід» на підставі ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" відсутні, провадження у справі №12б/5014/689/2012 підлягає припиненню на підставі п.1-1 ч.1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 80, 99, 101, 102, 103, 104, 105 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби на ухвалу господарського суду Луганської області від 20.08.2012р. у справі № 12б/5014/689/2012 - задовольнити.

Ухвалу господарського суду Луганської області від 20.08.2012р. у справі №12б/5014/689/2012 про затвердження звіту та ліквідаційного балансу, ліквідацію банкрута, припинення провадження у справі - скасувати.

Провадження у справі № 12б/5014/689/2012 про банкрутство ПП «Келогрід» м.Луганськ припинити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Копію постанови направити державному реєстратору за місцем знаходження приватного підприємства «Келогрід» м. Луганськ для внесення до Єдиного державного реєстру відповідного запису про скасування ухвали господарського суду Луганської області про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу, ліквідацію банкрута і припинення провадження у справі про банкрутство та прийняття іншого судового рішення про припинення провадження у справі про банкрутство.

Головуючий К.В. Богатир

Судді: О.І. Склярук

Л.В. Ушенко

Надруковано: 8 прим.

1.боржнику

1.кредитору

1.скаржнику

1.ліквідатору

1. у справу

1.ДАГС, 1.ГСЛО

1. дер.реєстратору