Постанова

від 21.01.2013 по справі 5011-32/11767-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" січня 2013 р. Справа№ 5011-32/11767-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ропій Л.М.

суддів: Кондес Л.О.

Рябухи В.І.

за участю представників сторін:

від позивача за первісним позов: Шевчук О.М. - представник, дов. № 402 від 13.12.2012;

від відповідача за первісним позовом: Андрейчук В.С. - генеральний директор;

від третьої особи: Сологуб А.В. - представник, дов. № 293/598 від 06.06.2012;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Академпрес"

на рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2012

у справі № 5011-32/11767-2012 (суддя Підченко Ю.О.)

за позовом Фонду державного майна України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Академпрес"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Національний інститут стратегічних досліджень

про розірвання договору та вчинення певних дій

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Академпрес"

до Фонду державного майна України

про визнання договору продовженим

На підставі ст.ст. 27, 77, 99 ГПК України ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.12.2012 до участі у справі № 5011-32/11767-2012 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача за первісним позовом залучено Національний інститут стратегічних досліджень та розгляд справи відкладено на 24.12.2012, а 24.12.2012 оголошено перерву в судовому засіданні до 21.01.2013.

Відповідно до ст.ст. 69, 99 ГПК України строк розгляду апеляційної скарги у справі № 5011-32/11767-2012 продовжено.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.10.2012 у справі № 5011-32/11767-2012 первісний позов задоволено частково, розірвано договір оренди № 447 нерухомого майна, що належить до державної власності та знаходиться на балансі Національного інституту проблем міжнародної безпеки при Раді національної безпеки України від 17.10.2006, укладеного між позивачем за первісним позовом та відповідачем; зобов'язано відповідача за первісним позовом протягом 30-денного строку з дня набрання рішенням законної сили, звільнити та повернути за актом прийому-передачі на адресу балансоутримувача - Національного інституту проблем міжнародної безпеки при Раді національної безпеки України державне нерухоме майно, за його індивідуально-визначеними ознаками, а саме: нежитлові приміщення, що знаходяться на цокольному та першому поверхах (кімнати 002, 003, 004, 005, 010, 105, 113), загальною площею 164,4 кв.м і яке розташоване за адресою: 01133, м. Київ, вул. Кутузова, 18; підлягає стягненню з відповідача на користь Державного бюджету України судовий збір в сумі 1 073,00 грн.; у задоволенні первісного позову в частині стягнення з відповідача на користь Державного бюджету неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення в сумі 105 744,51 грн. - відмовлено; у задоволенні зустрічного позову відмовлено; витрати по сплаті судового збору в сумі 1 073,00 грн. за подання зустрічного позову покладено на відповідача за первісним позовом.

Рішення мотивовано тим, що фактичні обставини справи та докази на їх підтвердження свідчать про те, що відповідач за первісним позовом на час слухання справи продовжує користуватися спірним майном та сплачує за це орендну плату, що не заперечується позивачем, в зв'язку з чим суд дійшов висновку, що спірний договір не припинив свою дію, у зв'язку із закінченням строку, на який укладався, з урахуванням приписів ч.2 ст. 795 ЦК України; лист позивача за первісним позовом від 14.10.2011, надісланий на адресу відповідача, фіксує лише дату закінчення дії спірного договору, а ні відмову від нього, ні вимогу про його розірвання, ні небажання укладати додатковий договір, відповідно до приписів п.10.4, тощо; фактично відповідач за первісним позовом користується спірним майном, яке не повернуто за актом приймання-передачі; до матеріалів справи не надано обґрунтованого розрахунку стягуваної неустойки; вимога про визнання договору оренди пролонгованим не є способом захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання, з огляду на приписи ст. 20 ГК України, ст. 16 ЦК України.

В апеляційній скарзі відповідач за первісним позовом просить рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2012 у справі № 5011-32/11767-2012 скасувати частково з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права і прийняти нове рішення, яким у задоволенні первісного позову відмовити повністю; стягнути з позивача за первісним позовом на користь відповідача 536,50 грн. судового збору за подання апеляційної скарги; в іншій частині рішення залишити без змін.

Підстави апеляційної скарги обгрунтовуються наступними доводами.

На думку скаржника, судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права в частині звільнення позивача за первісним позовом від сплати судового збору.

Як вважає скаржник, судом першої інстанції не застосовано закон, який підлягає застосуванню, а саме - ч.2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст. 764, ч.1 ст. 777 ЦК України.

Скаржник вказує на зазначення у мотивувальній та резолютивній частинах оскаржуваного рішення невірних адреси та найменування балансоутримувача; що позивач за первісним позовом у листі від 14.10.2011 № 10-16-14001 вказав лише на дату закінчення договору оренди та причини розгляду питання щодо продовження дії договору, а не на заперечення проти продовження його дії; 29.08.2011 Національний інститут стратегічних досліджень, який є балансоутримувачем, листом № 293/832 повідомив відповідачу про відсутність заперечень щодо продовження дії договору оренди.

На думку скаржника, судом першої інстанції не надана належна оцінка тому, що за змістом Закон України "Про управління об'єктами державної власності" не вимагає надання органом управління орендодавцеві згоди саме на продовження договорів оренди нерухомого майна.

Скаржник вважає, що судом першої інстанції залишено поза увагою положення ст. 783 ЦК України та вказує на те, що судом першої інстанції не залучено до участі у справі балансоутримувача - Національний інститут стратегічних досліджень, за яким закріплена будівля на праві оперативного управління, тому рішення прийнято про права і обов'язки особи, що не була залучена до участі у справі в порушення ч.2 ст. 104 ГПК України.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач за первісним позовом заперечує проти доводів скарги, посилаючись, зокрема, на те, що строк дії договору оренди від 17.10.2006 № 447 державного нерухомого майна, укладеного між сторонами, закінчився 16.10.2011; листом від 14.10.2011 позивач повідомив відповідача про те, що договір закінчується 16.10.2011 і питання щодо орендних відносин може розглядатись лише після одержання від Адміністрації Президента України висновку щодо подальшого використання зазначених приміщень; відповідь до позивача від Адміністрації Президента України не надходила, тому позивачем не готувався додатковий договір до договору оренди від 17.10.2006 № 447, а питання щодо продовження терміну дії договору № 447, відповідно до ст. 764 ЦК України та п.10.11 договору № 447, можливе лише шляхом підписання додаткового договору. Також позивач за первісним позовом посилається на положення ст.ст. 651, 653 ЦК України, ч.4 ст. 188 ГК України.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін, третьої особи, враховуючи доводи відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів встановила наступне.

Позивачем подано до суду першої інстанції позов про розірвання договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, № 447 від 17.10.2006, укладеного між позивачем та відповідачем; про зобов'язання відповідача звільнити та повернути за актом приймання-передавання державне нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: 01133, м. Київ, вул. Кутузова, 18/7; про стягнення з відповідача до Державного бюджету України неустойки в розмірі 105 744,51 грн.

Відповідач подав до суду першої інстанції зустрічний позов, у якому просив визнати договір оренди державного нерухомого майна № 447 від 17.10.2006, укладений між позивачем та відповідачем, продовженим до 15.10.2012 на умовах, які були передбачені в цьому договорі; відмовити повністю у задоволенні первісної позовної заяви про розірвання договору № 447 від 17.10.06, про зобов'язання вчинити дії; про стягнення 105 744,51 грн.; стягнути з відповідача за зустрічним позовом на користь позивача 1 073,00 грн. судового збору.

Як вбачається із матеріалів справи, 17.10.2006 між сторонами укладено договір оренди № 447 нерухомого майна, що належить до державної власності та знаходиться на балансі Національного інституту проблем міжнародної безпеки при Раді національної безпеки України, згідно з п.1.1 якого позивач за первісним позовом, за договором орендодавець, передає, а відповідач, за договором орендар, приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно, що знаходиться на балансі Національного інституту проблем міжнародної безпеки при Раді національної безпеки та оборони України (балансоутримувач), розташованого за адресою: 01133, м. Київ, вул. Кутузова, 18/7, а саме: нежитлові приміщення на цокольному та першому поверхах (кімнати 002, 003, 004, 005, 006, 010, 102, 104, 105, 113) загальною площею 300,8 кв.м.

Згідно з п.1.3 договору № 447 майно передається в оренду з метою використання для поліграфічної діяльності та видання вітчизняних друкованих засобів масової інформації.

Відповідно до п.2.1 договору № 447 відповідач за первісним позовом вступає у строкове платне користування майном у строк, вказаний в договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі майна, який підписується одночасно з цим договором.

Згідно з п.10.1 договору № 447 договір діє з 17.10.2006 до 15.10.2007 включно.

17.10.2006 сторонами за договором № 447, за участю балансоутримувача, складено акт приймання-передачі в оренду державного нерухомого майна, що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Кутузова, 18/7.

У подальшому сторонами укладені додаткові угоди до договору № 447 - № 630 від 31.10.2007, № 141 від 28.02.2007, № 255 від 26.05.2008 та додаткові договори - № 186 від 12.05.2010, № 127 від 12.04.2011.

Відповідно до додаткової угоди № 630 від 31.10.2007 до договору № 447 цей договір діє до 15.10.2010.

Згідно з п.1 додаткового договору № 186 від 12.05.2010 до договору № 447 договір діє до 16.10.2011 включно.

Відповідно до п.1 додаткового договору № 127 від 12.04.2011 до договору № 447 пункт 1.1 договору викладено у наступній редакції: орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно, що знаходиться на балансі Національного інституту стратегічних досліджень, розташованого за адресою: 01133 м. Київ, вул. Кутузова, 18/7 - нежитлові приміщення, що знаходяться на цокольному та першому поверхах (кімнати 002, 003, 004, 005, 010, 105, 113) загальною площею 164,4 кв.м.

Згідно з ч.1 ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 № 2269-ХІІ із змінами (далі - Закон № 2269) орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності; до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч.1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Позивачем за первісним позовом надіслано відповідачу лист від 14.10.2011 № 10-16-14001, у якому повідомлено про те, що строк дії договору оренди, укладеного між сторонами, закінчується 16.10.2011, у зв'язку з цим позивач звернувся до Адміністрації Президента України з пропозицією розглянути питання щодо доцільності продовження цього договору оренди, а після одержання висновку позивач розгляне питання орендних відносин з відповідачем.

В ч.ч. 1 та 2 Закону № 2269 встановлено, що термін дії договору оренди визначається за погодженням сторін; у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Відповідно до ч.4 ст. 284 ГК України строк договору оренди визначається за погодженням сторін; у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Як вбачається із змісту вищезазначеного листа позивача за первісним позовом від 14.10.2011 № 10-16-14001, у цьому листі відсутня заява позивача про припинення або зміну договору оренди № 447.

Докази того, що протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору позивачем за первісним позовом надсилались або вручались відповідачу інші листи, які містили заяву про припинення або зміну умов договору оренди № 447, у матеріалах справи відсутні.

За викладених обставин, укладений між сторонами договір оренди № 447 від 17.10.2006 вважається продовженим на той самий термін, тобто до 16.10.2012 включно, на тих самих умовах, які були передбачені договором, відповідно до ч.2 ст. 17 Закону № 2269.

Із тим, що договір № 447 є продовженим згоден і позивач за первісним позовом, що вбачається із його листа від 06.01.2012 за № 10-16-230 "Щодо страхування об'єкту оренди", адресованого відповідачу.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 26 Закону № 2269 одностороння відмова від договору оренди не допускається; договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін; на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Відповідно до ч.3 ст. 291 ГК України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін; на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Статтею 783 ЦК України встановлено, що наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі; наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі; наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.

Згідно з ч.1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п.п. 10.4, 10.5 договору оренди № 447 зміни і доповнення або розірвання цього договору допускаються за взаємною згодою сторін; договір може бути розірвано за погодженням сторін; за ініціативою однієї зі сторін договір може бути розірвано рішенням господарського суду у випадках, передбачених чинним законодавством.

Згідно з ч.2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст. 652 ЦК України якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно чотирьох умов, наведених у цій статті.

У позовній заяві позивачем за первісним позовом не вказано підставами позовної вимоги про розірвання укладеного сторонами договору оренди № 447 порушення умов договору оренди № 447 або інші обставини, які нормами чинного законодавства передбачені як підстави для розірвання договору оренди.

Зазначена позивачем за первісним позовом така обставина, як неодержання від Адміністрації Президента України висновку щодо подальшого використання приміщення, не передбачена підставою для розірвання договору оренди з ініціативи однієї із сторін ані нормами чинного законодавства ані умовами договору оренди № 447.

За викладених обставин, позовна вимога позивача за первісним позовом про розірвання договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, № 447 від 17.10.2006, укладеного між позивачем за первісним позовом та відповідачем, є такою, що не відповідає нормам чинного законодавства та не підтверджена матеріалами справи, тому підстави для їх задоволення відсутні

Оскільки матеріалами справи № 5011-32/11767-2012 підтверджено ту обставину, що відповідно до ст. 17 Закону № 2269 договір оренди № 447 є продовженим на термін до 16.10.2012 включно, то у відповідача за первісним позовом на момент пред'явлення позову позивачем за первісним позовом не було обов'язку звільнити та повернути за актом приймання-передавання державне нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: 01133, м. Київ, вул. Кутузова, 18/7, тому ця позовна вимога задоволенню не підлягає.

У зв'язку з відсутністю порушення відповідачем за первісним позовом вимог чинного законодавства, регулюючого правовідносини за договором оренди, відсутні підстави для застосування до відповідача заходу відповідальності та стягнення неустойки у розмірі 105 744,51 грн. Отже, підстави для задоволення цієї позовної вимоги відсутні.

Таким чином, первісний позов є таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства та не підтверджений матеріалами справи, тому підлягає залишенню без задоволення.

За зустрічним позовом пред'явлена вимога визнати договір оренди державного нерухомого майна № 447 від 17.10.2006, укладеного між позивачем за зустрічним позовом та відповідачем, продовженим до 15.10.2012 на умовах, які були передбачені в цьому договору.

Разом із тим, як вже зазначалось, відповідно до ч.2 ст. 17 Закону № 2269 договір оренди № 447 нерухомого майна, що належить до державної власності, укладений між Фондом державного майна України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Академпрес", є продовженим на термін до 16.10.2011 включно на тих самих умовах, які були передбачені договором.

За таких обставин предмет спору за зустрічним позовом є відсутнім.

Відповідно до ч.1-1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Отже, провадження у справі за зустрічним позовом підлягає припиненню.

Апеляційна інстанція не погоджується із висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для часткового задоволення первісного позову, як із такими, що не грунтуються на нормах матеріального права.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Згідно із ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач за первісним позовом вказує на те, що відповідно до п.10.11 договору № 447 всі зміни та доповнення до цього договору оформлюються в письмовій формі і вступають в силу після їх підписання сторонами, тобто зміни до договору оренди в частині зміни його строку дії повинні оформлюватися в письмовій формі.

Однак, згідно із ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися законів України.

Отже, у разі наявності у позивача за первісним позовом намірів щодо припинення або зміни договору оренди № 447, останній повинен був подати про це заяву іншій стороні у строк, встановлений в ч.2 ст. 17 Закону № 2269, а в протилежному випадку настають наслідки, передбачені зазначеною нормою Закону; у цьому випадку Законом не встановлено необхідність додаткового погодження сторонами продовження договору оренди на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Посилання у відзиві на ст. 651 ЦК України безпідставне, адже у позовній заяві позивачем за первісним позовом підставою позову не зазначено норми ст. 651 ЦК України.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав, встановлених нормами законодавства та відповідно до матеріалів справи, для задоволення апеляційної скарги, часткового скасування рішення суду першої інстанції і прийняття нового рішення.

Керуючись ч.1-1 ст. 80, ст.ст. 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Академпрес" задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2012 у справі № 5011-32/11767-2012 скасувати частково і прийняти нове рішення.

3. У первісному позові Фонду державного майна України відмовити повністю.

4. Провадження у справі за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Академпрес" про визнання договору оренди державного нерухомого майна № 447 від 17.10.2006, укладеного між Фондом державного майна України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Академпрес", продовженим до 15.10.2012 на умовах, які були передбачені в цьому договорі, припинити.

5. Стягнути з Фонду державного майна України (01133, м. Київ, вул. Кутузова, 18/9; код ЄДРПОУ 00032945) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Академпрес" (01133, м. Київ, вул. Кутузова, 18/7; код ЄДРПОУ 21496778) 536,50 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

6. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

7. Справу № 5011-32/11767-2012 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Ропій Л.М.

Судді Кондес Л.О.

Рябуха В.І.