Постанова

від 26.03.2013 по справі 5011-32/11767-2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2013 року справа № 5011-32/11767-2012 Вищий господарський суд України в складі колегії

суддів:Грейц К.В. - головуючого (доповідача), Бакуліної С.В., Глос О.І., розглянувши матеріали касаційної скарги Фонду державного майна України на постановувід 21.01.2013 Київського апеляційного господарського суду у справі господарського суду міста Києва № 5011-32/11767-2012 за позовомФонду державного майна України доТовариства з обмеженою відповідальністю "Академпрес" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачаНаціональний інститут стратегічних досліджень пророзірвання договору, вчинення дій та стягнення 105744,51 грн. неустойки та за зустрічним позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Академпрес" доФонду державного майна України провизнання договору продовженим, за участю представників: позивача - Дембовська В.В. відповідача -Андрейчук В.С. третьої особи -Сологуб А.В. ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.10.2012 у справі № 5011-32/11767-2012 (суддя Підченко Ю.О.) позовні вимоги Фонду державного майна України (далі-позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Академпрес" (далі-відповідач) про розірвання договору оренди нерухомого майна, зобов'язання відповідача звільнити та повернути за актом приймання-передачі орендоване майно та стягнення з відповідача 105744,51 грн. неустойки задоволені частково, розірвано договір від 17.10.2006 №447 оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, та зобов'язано відповідача звільнити та повернути за актом приймання-передачі балансоутримувачу - Національному інституту проблем міжнародної безпеки при Раді національної безпеки України державне нерухоме майно. В задоволенні первісного позову в частині стягнення з відповідача неустойки в розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення в сумі 105744,51 грн. відмовлено.

Також, цим рішенням Господарський суд міста Києва відмовив в задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Академпрес" до Фонду державного майна України про визнання договору від 17.10.2006 №447 оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, продовженим до 15.10.2012 на умовах, які передбачені цим договором.

Київський апеляційний господарський суд, ухвалою від 10.12.2012 залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача за первісним позовом, Національний інститут стратегічних досліджень, та, здійснивши апеляційний перегляд, постановою від 21.01.2013 (колегія суддів у складі головуючого судді Ропій Л.М., суддів Кондес Л.О., Рябухи В.І.) рішення місцевого господарського суду у справі скасував і прийняв нове рішення, яким повністю відмовив у задоволенні первісного позову та припинив провадження у справі в частині зустрічних позовних вимог у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Позивач оскаржує постанову суду апеляційної інстанції в повному обсязі та рішення місцевого господарського суду в частині відмови у задоволенні первісних позовних вимог про стягнення з відповідача неустойки у розмірі подвійної оплати за користування річчю за час прострочення в сумі 105744,51 грн., в поданій до Вищого господарського суду касаційній скарзі просить скасувати рішення частково, а постанову повністю та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги за первісним позовом у повному обсязі, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, а саме ст. 19 Конституції України, ст. ст. 549, 610, п. 3 ч. 1 ст. 611, ст. ст. 631, 651 ЦК України, ст. ст. 180, 284, 291 Господарського кодексу України, ст. ст. 17, 26, 27 Закону України "Про оренду держаного та комунального майна", ст. 43 Господарського процесуального кодексу України.

Зокрема скаржник вважає, що судом апеляційної інстанції не враховано ту обставину, що між орендодавцем та орендарем не було оформлено змін до договору в письмовій формі в частині продовження його строку, отже, зазначений договір припинив свою дію 16.10.2011 у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено, а оскільки орендоване майно так і не було повернено орендодавцю за актом приймання-передачі, спірний договір підлягає розірванню на підставі ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України. Крім того, зазначає, що судами попередніх інстанцій безпідставно не прийнято до уваги, що за період користування майном після закінчення дії договору оренди і прострочення його повернення орендар має сплатити неустойку у розмірі подвійної орендної плати.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Заслухавши присутніх у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного та рішенні місцевого господарських судів, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що 17.10.2006 між Фондом державного майна України (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Академпрес" (орендар) укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності та знаходиться на балансі Національного інституту проблем міжнародної безпеки при Раді національної безпеки України, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно, що знаходиться на балансі Національного інституту проблем міжнародної безпеки при Раді національної безпеки та оборони України (балансоутримувач), розташоване за адресою: 01133, м. Київ, вул. Кутузова, 18/7, а саме: нежитлові приміщення на цокольному та першому поверхах (кімнати 002, 003, 004, 005, 006, 010, 102, 104, 105, 113) загальною площею 300,8 м 2 (п.1.1 договору); у разі припинення цього договору орендар зобов'язаний в 15-денний строк повернути балансоутримувачу орендоване майно в належному стані, не гіршому ніж на час передачі його в оренду, з врахуванням фізичного зносу даного майна, а балансоутримувач та орендодавець повинні прийняти це майно згідно з актом приймання-передачі об'єкта оренди. Майно повертається орендарем балансоутримувачу, аналогічно порядку, встановленому при передачі майна орендарю за цим договором (п.2.4 договору); майно вважається повернутим балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі (п.2.5 договору); обов'язок по складанню акта приймання-передачі покладається на сторону, яка передає майно іншій стороні за цим договором (п.2.6 договору); орендна плата перераховується орендарем щомісяця, не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним, таким чином: 50% до державного бюджету, 50% на рахунок балансоутримувача (п.3.3 договору); у випадку закінчення (припинення) дії строку цього договору орендар сплачує орендну плату на день фактичної передачі майна згідно з актом прийманн-передачі. Закінчення строку дії договору не звільняє орендаря від обов'язків сплатити заборгованість, що виникла протягом дії цього договору в повному обсязі, враховуючи санкції, до державного бюджету та на розрахунковий рахунок балансоутримувача (п.3.7 договору); у разі невиконання пункту 2.5 цього договору, орендар сплачує неустойку у розмірі подвійної орендної плати за користування майном за час прострочення (п.9.1 договору); цей договір укладено строком на 364 календарних дні. Договір діє з 17.10.2006 до 15.10.2007 включно (п.10.1 договору); зміни і доповнення або розірвання цього договору допускаються за взаємною згодою сторін. Зміни та доповнення, що пропонуються внести, розглядаються сторонами протягом одного місяця з дати їх подання на розгляд іншою стороною (п.10.4 договору); чинність цього договору припиняється внаслідок, зокрема, закінчення строку на який його було укладено (п.10.8 договору); всі зміни та доповнення до цього договору оформлюються в письмовій формі і вступають в силу після їх підписання сторонами (п. 10.11 договору).

На виконання умов договору орендоване майно передане орендареві за актом приймання-передачі від 17.10.2006.

В подальшому, між сторонами договору укладено ряд додаткових угод та додаткових договорів до договору від 17.102006 №447, якими вносились відповідні зміни до його умов.

Так, відповідно до додаткової угоди №630 від 31.10.2007 договір оренди №447 поновлено на підставі ст. 764 ЦК України та встановлено строк його дії до 15.10.2010.

12.05.2010 сторонами договору підписано додатковий договір №186, відповідно до якого строк дії договору продовжено до 16.10.2011.

Додатковим договором №127 від 12.04.2011 сторони внесли зміни до договору оренди, виклавши його пункт 1.1 в наступній редакції: "Орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно, що знаходиться на балансі Національного інституту стратегічних досліджень, розташованого за адресою:01133, м. Київ, вул. Кутузова, 18/7 - нежитлові приміщення, що знаходяться на цокольному та першому поверхах (кімнати 002, 003, 004, 005, 010, 105, 113) загальною площею 164,4 м 2 .

Листом від 14.10.2011 орендодавець повідомив орендаря, що строк договору оренди закінчується 16.10.2011, у зв'язку з чим Фонд державного майна звернувся до Адміністрації Президента України з пропозицією розглянути питання щодо доцільності продовження цього договору оренди, а після одержання відповіді Фонд розгляне питання оредних відносин.

Оскільки відповідь на зазначений лист від Адміністрації Президента України не надійшла, Фонд державного майна України, вважаючи, що строк дії договору закінчився 16.10.2011, листами від 25.01.2012 №10-16-1256 та від 03.04.2012 №10-16-4922 повідомив орендаря про необхідність повернення орендованого майна балансоутримувачу за актом приймання-передачі та сплати неустойки, визначеної умовами пункту 9.1 договору оренди.

Втім, оскільки вимоги Фонду, викладені в зазначених в листах, Товариством з обмеженою відповідальністю "Академпрес" виконані не були, Фонд державного майна України звернувся до господарського суду з даним позовом, вимоги якого обґрунтовані приписами ч. 3 ст. 17, ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст. ст. 610, 611, 624 Цивільного кодексу України.

В свою чергу, Товариство з обмеженою відповідальністю "Академпрес", вважаючи, що відповідно до норм ст. 764 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" спірний договір продовжено на новий строк, подав зустрічний позов про визнання договору оренди нерухомого майна продовженим до 15.10.2012 на умовах, які були передбачені в цьому договорі.

Вирішуючи спір у справі, суди попередніх інстанцій дійшли прямо протилежних висновків щодо підставності і ґрунтовності позовних вимог.

Так, місцевий господарський суд, задовольняючі позовні вимоги в частині розірвання договору оренди та повернення орендованого майна, зазначив, що спірний договір не припинив своєї дії в зв'язку з закінченням строку його дії, оскільки орендар після закінчення його строку продовжував користуватися спірним майном та сплачувати за це орендну плату, а лист від 14.10.2011 №10-16-14001 Фонду державного майна України не свідчить про небажання орендодавця продовжувати орендні відносини. Тому, враховуючи обставину не повернення орендованого майна за актом приймання-передачі, господарський суд визнав позовні вимоги щодо розірвання договору та повернення майна законними та обґрунтованими. Відмовляючи в задоволенні позову в частині стягнення з відповідача неустойки, господарський суд дійшов висновку про відсутність для цього підстав, зазначивши, що відповідач продовжує користуватись майном і сплачувати орендну плату за договором, який не було розірвано в судовому порядку і не визнано його недійсним, крім того, позивачем до матеріалів справи не надано обґрунтованого розрахунку стягуваної суми в якості неустойки.

Щодо заявленого Товариством з обмеженою відповідальністю "Академпрес" зустрічного позову, місцевий господарський суд виходив з того, що вимога про визнання договору оренди пролонгованим не є способом захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання з огляду на приписи ст. 20 Господарського кодексу України та ст. 16 Цивільного кодексу України, отже, заявлені зустрічні вимоги не підлягають задоволенню.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Академпрес", не погодився з висновками суду першої інстанції ні щодо первісного, ані щодо зустрічного позову, рішення у справі скасував та прийняв нове рішення, яким повністю відмовив у задоволенні первісного позову та припинив провадження у справі за зустрічними позовними вимогами, з огляду на відсутність заяви орендодавця про припинення спірного договору, в зв'язку з чим строк його дії вважається продовженим на підставі ч. 2 ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" до 16.10.2012 на тих самих умовах, які були передбачені договором, відтак, провадження у справі в частині зустрічних позовних вимог про визнання договору оренди продовженим підлягає припиненню на підставі п. 1 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, відносно первісних позовних вимог щодо розірвання договору оренди, апеляційний господарський суд зазначив, що в позовній заяві позивачем не вказано обставин і підстав, з наявністю яких закон та/або договір пов'язує застосування до відповідача заходів відповідальності у вигляді розірвання спірного договору, повернення орендованого майна та стягнення неустойки, отже, підстави для задоволення вказаних позовних вимог відсутні.

З висновками суду апеляційної інстанції слід погодитися, враховуючи таке.

Згідно зі ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до приписів ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а правовим наслідком порушення зобов'язання є, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Відповідно до приписів ч. 3 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути розірвано достроково у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Згідно з ч. 2 статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Нормою ст. 783 ЦК України встановлено, що наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо: наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі; наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі; наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.

Втім, як вірно зазначено судом апеляційної інстанції, Фондом державного майна не доведено належними та допустимими доказами існування юридичних фактів і обставин, які б відповідно до вищезазначених норм законодавства могли б бути підставою для дострокового розірвання договору, адже, неповернення балансоутримувачу спірного орендованого майна є правовим наслідком припинення договору, а не підставою для розірвання договору, який до того ж, на думку позивача, припинив свою дію внаслідок закінчення строку.

Крім того, відповідно до ст. 764 Цивільного кодексу України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму (оренди), то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Аналогічна норма міститься в частині другій статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", відповідно до якої у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Зі змісту зазначених правових норм вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. При цьому, такі заперечення мають бути висловлені ним як до закінчення терміну дій договору оренди, так і протягом одного місяця після закінчення цього строку.

Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк не були висловлені, то такий договір продовжується на такий самий строк, на який цей договір укладався.

При цьому, судами попередніх інстанцій встановлено, що орендодавцем спірного майна, як протягом строку дії договору, так і протягом одного місяця після його закінчення не були висловлені заперечення щодо продовження строку дії договору. Отже, враховуючи зазначені обставини та приписи норм ст. 764 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що договір оренди №447 не припинив свою дію своєї дії в зв'язку з закінченням строку, а як вірно визначено судом апеляційної інстанції, продовжив діяти до 16.10.2012.

Посилання скаржника на листи від 14.10.2011 №10-16-14001, від 25.01.2012 №10-16-1256 та від 03.04.2012 №10-16-4922, якими, на його думку, було висловлено небажання продовжувати орендні правовідносини, відхиляються колегією суддів, оскільки листом від 14.10.2011 №10-16-14001 орендодавець повідомив орендаря лише про закінчення строку договору та намір звернутися до Адміністрації Президента України з пропозицією розглянути питання щодо доцільності його продовження, втім, не зазначив про необхідність повернення орендованого майна та небажання продовжувати орендні правовідносини.

Інші ж наявні в матеріалах справи листи від 25.01.2012 №10-16-1256 та від 03.04.2012 №10-16-4922, хоча і містили вимоги орендодавця про повернення об'єкту оренди та відсутність наміру продовжувати орендні відносини, втім, були надіслані орендодавцем після закінчення передбаченого чинним законодавством місячного строку, встановленого для їх пред'явлення орендарю, отже, не можуть вважатись підставою для припинення договору оренди.

Дійшовши правомірного висновку, що договір оренди не припинив своєї дії, суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги про дострокове розірвання договору, не врахував, що у такому разі для дострокового розірвання договору позивачем мають бути доведена за допомогою належних засобів доказування наявність обставин і передбачених законом підстав, втім, як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом апеляційної інстанції, позивач таких підстав не зазначав і під час розгляду справи їх не доводив, що зумовлює відмову в позові в цій частині.

Відтак, враховуючи ту обставину, що договір оренди не припинив своєї дії, а також те, що орендодавцем не доведено порушення орендарем умов договору, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про безпідставність вимог і відносно стягнення з відповідача неустойки, передбаченої пунктом 9.1 договору, оскільки підстави, викладені в даному пункті, передбачають застосування цього виду забезпечення виконання зобов'язань лише в разі неповернення орендованого майна після припинення договору оренди.

З тих же підстав суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку щодо припинення провадження у справі в частині зустрічного позову на підставі п. 1 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки, як зазначено вище, строк дії договору автоматично продовжено до 16.10.2012.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги зазначених висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, а фактично ґрунтуються на невірному тлумаченні норм права і помилковому уявленні про обставини справи, адже, вимога про дострокове розірвання договору суперечить доводам позивача про закінчення строку дії договору оренди і є несумісною з вимогою про стягнення неустойки за неповернення об'єкту оренди зв'язку з закінченням строку дії договору.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини встановлені судом апеляційної інстанції на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни оскаржуваного судового акту відсутні.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фонду державного майна України залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.01.2013 у справі господарського суду міста Києва № 5011-32/11767-2012 залишити без змін.

Головуючий суддя К.В. Грейц

Судді С.В. Бакуліна

О.І. Глос