Рішення

від 22.01.2013 по справі 5011-37/9388-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-37/9388-2012 22.01.13

За позовом приватного підприємства "Техносервіс Трейд Менеджмент"

до приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група"

Третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:

товариство з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг"

про стягнення 30 171,27 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники сторін: не викликалися Від позивача Негробов О.В.(дов. від 03.08.2012) Від відповідача не прибув Від третьої особи не прибув

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група"про стягнення пені у розмірі 25 871,21 грн. та 3 відсотків річних у розмірі 4 300,06 грн. штрафних санкцій за несвоєчасну виплату страхового відшкодування за договором добровільного страхування наземних транспортних засобів № 28-0199-1334 від 24.09.2010.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.07.2012 за даною позовною заявою було порушено провадження у справі № 5011-37/9388-2012.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.09.2012 позов приватного підприємства "Техносервіс Трейд Менеджмент"до приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група"про стягнення 30 171,27 грн. залишено без розгляду.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.11.2012 у справі № 5011-37/9388-2012 апеляційну скаргу приватного підприємства "Техносервіс Трейд Менеджмент" на ухвалу господарського суду міста Києва від 12.09.2012 по справі № 5011-37/9388-2012 задоволено, ухвалу господарського суду міста Києва від 12.09.2012 по справі № 5011-37/9388-2012 скасовано, справу № 5011-37/9388-2012 повернуто до господарського суду міста Києва для розгляду.

Згідно з повторним автоматичним розподілом справ у господарському суді м. Києва справу № 5011-37/9388-2012 передано для розгляду судді Головатюку Л.Д., який призначив її до розгляду на 27.12.2012.

Представник відповідача в судове засідання 27.12.2010 не з'явився, витребувані судом докази не подав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

В судове засідання прибув представник позивача, дав пояснення по справі та подав клопотання про залучення третьою особою по справі без самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача товариство з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг".

Суд, дослідивши матеріали справи, вирішив, що дане клопотання достатньо мотивоване, належно обґрунтоване, а тому задовольнив його.

Розгляд справи відкладено на 22.01.2013.

Представник позивача в судове засідання 22.01.2013 з'явився, позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити.

Представники відповідача та третьої особи, що належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, в судове засідання 22.01.2013 не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач та третя особа були належним чином повідомлені, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

24.09.2010 між приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Українська страхова група» (Далі - відповідач) та приватним підприємством «Техносервіс Трейд Менеджмент» (далі - позивач) було укладено Договір добровільного страхування наземних транспортних засобів № 28-0199-1334 (далі за текстом - Договір страхування). Згідно умов Договору страхування було застраховано транспортний засіб ГАЗ 3309 реєстраційний № АА8146НО (далі за текстом - Застрахований автомобіль), який належить ТОВ «ВіЄйБі Лізинг» на правах власності та наданий у користування позивачу згідно умов Договору фінансового лізингу № 080801-120/ФЛ-Ю-А від 01.09.2008.

13.05.2011 із Застрахованим автомобілем відбувся страховий випадок - ДТП, яка була скоєна в м. Дніпропетровську, на вул. Береговій, у дворі буд. № 3, що підтверджується довідкою про ДТП ВДАІ з обслуговування адміністративної території м. Дніпропетровська № 345575.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання вимог розділів 11 та 12 Договору страхування («Дії Страхувальника в разі настання страхового випадку» та «Документи, які необхідно надати в разі настання страхового випадку») позивач одразу повідомив відповідача про настання страхового випадку, надав усі необхідні документи, надав для огляду Застрахований автомобіль.

31.05.2011 до Дніпропетровської філії ПАТ «СК «УСГ» позивачем було надано останній документ, який був необхідний для прийняття рішення відповідачем по даному страховому випадку - Довідка про ДТП ВДАІ при УМВС України в Дніпропетровській обл. вих. № 14/1-1123СК від 30.05.2011.

Згідно висновку автотоварознавчого дослідження № 04/05/13-С від 24.05.2011, складеного ДФ ЗАТ УЦПЗ «Експерт-Сервіс», вартість відновлювального ремонту Застрахованого автомобіля складає 143 728,96 грн.

20.01.2012 господарським судом м. Києва по справі № 54/391 було задоволено позов ПП «Техносервіс Трейд Менеджмент» до ПАТ «СК «Українська страхова група» про стягнення з ПАТ «СК «Українська страхова група» на користь ГШ «Техносервіс Трейд Менеджмент» суми страхового відшкодування за Договором страхування розмірі 143 728,96 грн. та 1 437,29 грн. державного мита.

26.04.2012 постановою Київського апеляційного господарського суду рішення господарського суду м. Києва по справі № 54/391 залишено без змін (рішення набрало законної сили 26.04.2012).

04.07.2012 постановою Вищого господарського суду України постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.04.2012 у справі господарського суду м. Києва № 54/391 залишено без змін.

Таким чином, відповідач зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування, по страховому випадку, якій відбувся 13.05.2011 за Договором страхування, на рахунок позивача у розмірі 143 728,99 грн.

Вказану суму відповідач на виконання рішення суду сплатив і в даний час вона не є предметом розгляду, однак, відповідно до умов Договору страхування (п. 9.4.9 та 9.4.11 ч. II Договору страхування) страховик зобов'язаний прийняти рішення про виплату (скласти Страховий акт) страхового відшкодування в термін не пізніше 5 (п'яти) робочих днів від дати отримання страховиком всіх необхідних документів, зазначених в Розділі 12 частини II Договору страхування, що підтверджують факт настання страхового випадку та розміру збитків.

Здійснити виплату страхового відшкодування протягом 14 (чотирнадцяти) робочих днів від дати прийняття рішення про виплату страхового відшкодування. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасну виплату страхового відшкодування шляхом сплати Страхувальнику пені у розмірі 0,1 % від суми несплаченого в строк страхового відшкодування за кожен день затримки.

Отже, ПАТ «СК «Українська страхова група» зобов'язана була сплатити страхове відшкодування у строк до 11.07.2012 включно.

Як вбачається з матеріалів справи сума основної заборгованості - 143 728,96 грн. виникла на основі відшкодування шкоди в порядку регресу, що було встановлено в рамках судового розгляду справи № 54/391 та має преюдиційний характер.

У відповідності до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.509 ЦК України та ст.173 ГК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно із частиною 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст.599 ЦК України, ст.202 ГК України, господарське зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Якщо зобов'язання не виконано або виконано неналежним чином, то воно не припиняється, а навпаки на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичних обов'язки, у тому числі передбачені ст.625 ЦК України, оскільки остання передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

При цьому, діюче законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення чи відкриття виконавчого провадження з його примусового виконання. Виходячи з цього, пеня, втрати від інфляції грошових коштів та річні проценти підлягають сплаті за весь період часу, протягом якого не виконувалось грошове зобов'язання.

Таким чином, реалізація позивачем свого права на звернення до суду щодо стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язання щодо оплати страхового відшкодування в порядку регресу і ухвалення у зв'язку з цим судового рішення про стягнення з відповідача, крім іншого, основного боргу у сумі 143 728,96 грн. не позбавляє позивача права на стягнення матеріальних втрат у вигляді пеня, 3% річних та індексу інфляції, понесених ним внаслідок несплати своєчасно відповідачем вказаної суми.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу закріплено ст. 16 цього Кодексу.

У відповідача виник обов'язок виконувати належним чином свій обов'язок щодо оплати страхового відшкодування в порядку регресу. Факт невиконання цього обов'язку доведено судом в іншій справі № 54/391 та в силу ст. 35 ГПК України не потребує доведенню знову. Але з моменту виникнення у відповідача обов'язку оплати - 12.07.2011 і до 07.12.2012 відповідачем не було виконано свого обов'язку щодо сплати боргу в сумі 143 728,96 грн.

Відповідно до статті 218 Господарського кодексу України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів. Вказане положення узгоджується з положеннями статті 617 Цивільного кодексу України.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно із ст. 599 Цивільного Кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.4 ст. 549 ЦК України).

Статтею 992 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати, страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.

Відповідно до п. 9.4.11 ч. II Договору страхування страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування протягом 14 (чотирнадцяти) робочих днів від дати прийняття рішення про виплату страхового відшкодування. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасну виплату страхового відшкодування шляхом сплати Страхувальнику пені у розмірі 0,1 % від суми несплаченого в строк страхового відшкодування за кожен день затримки.

Виходячи з розрахунків позивача, загальна сума пені(за 6 місяців) становить 25 871,21 гривень. Суд вважає даний розрахунок обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Крім того, оскільки інфляційні витрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненнями грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ні три проценти річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань. Вищенаведене відповідає судовій практиці Верховного суду України (зокрема постанова від 10.06.2003 по справі № 3/350). Доводи відповідача, зазначені у відзиві на позов безпідставні внаслідок викладеного.

Позивачем здійснено розрахунок 3% річних, які становлять 4 300,06 грн.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.ст. 49 ГПК України судовий збір стягується з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених вимог.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. 4, 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, господарський суд м. Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов приватного підприємства "Техносервіс Трейд Менеджмент" задовольнити повністю.

2. Стягнути з приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" (03038, м. Київ, вул. Федорова, 32 А, код ЄДРПОУ 30859524) на користь приватного підприємства "Техносервіс Трейд Менеджмент" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Декабристів, буд. 28, кв. 2, код ЄДРПОУ 34497147) пеню у розмірі 25 871 (двадцять п'ять тисяч вісімсот сімдесят одна) грн. 21 коп., 3% річних в сумі 4 300(чотири тисячі триста) грн. 06 коп. та судовий збір у розмірі 1 609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп.

3. Видати наказ.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

5. Копію рішення розіслати сторонам.

Головуючий суддя Головатюк Л.Д.

Дата підписання повного тексту рішення - 25.01.2013