Постанова

від 16.01.2013 по справі 2а-2655/12/2770

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Копія

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

16.01.13 місто Севастополь Справа №2а-2655/12/2770

Окружний адміністративний суд міста Севастополя у складі:

головуючого судді - Прохорчук О.В.,

секретар судового засідання - Єньшина Н.Б.,

за участю представників:

позивача - Грібанова Марія Вікторівна, довіреність б/н від 29.05.2012,

Шмир Сергій Якович, директор,

відповідача - Мачехін Євген Олегович, довіреність № 1838/9/10-0 від 26.06.2012,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Севастополі справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Севастопольський завод напоїв» до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство «Севастопольський завод напоїв» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Севастополя з позовом до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000690220 від 30.10.2012 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів у загальному розмірі 327167,67 грн., з яких за основним платежем - 327166,67 грн., за штрафними санкціями - 1 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що податковим органом безпідставно зроблений висновок про заниження об'єкту оподаткування з податку на додану вартість, оскільки позивачем при проведені перевірки надані всі необхідні належним чином оформлені документи, у тому числі податкові та видаткові накладні, що підтверджують правомірність віднесення Публічним акціонерним товариством «Севастопольський завод напоїв» сум по операціях з Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерагро 2007» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Украгро-5» до складу податкового кредиту.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 15.11.2012 відкрито провадження у справі. Іншою ухвалою суду від 15.11.2012 закінчено підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали и у повному обсязі, наполягали на задоволенні позову. Зазначили, що згідно з нормами законодавчих актів, презумпції правомірності угоди, усі укладені між сторонами угоди є дійсними якщо їх недійсність прямо не передбачена законом (нікчемний правочин). В інших випадках питання недійсності правочину повинно розглядатися судом, про що приймається відповідне рішення. Отже, оскільки укладені між позивачем та контрагентами договори не віднесені до категорії нікчемних правочинів, рішення суду про визнання угод недійсними відсутні, придбання товару та послуг оформлено належним чином первинними документами бухгалтерської та податкової звітності, тому висновки податкового органу про нікчемність правочинів не підтверджуються матеріалами перевірки.

Представник відповідача у судовому засіданні з позовом не погодився у повному обсязі з підстав, викладених у письмових запереченнях. Зазначив, що позивачем не надані до перевірки первинні документи, які підтверджують фактичне здійснення господарської операції, а також документи, які підтверджують зв'язок понесених витрат підприємства з його господарською діяльністю.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у Нахімовському районі міста Севастополя Державної податкової служби у період з 22.10.2012 по 26.10.2012 на підставі наказів керівника Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя Державної податкової служби від № 524 від 10.10.2012 та № 539 від 16.10.2012 проведено позапланову невиїзну перевірку Публічного акціонерного товариства «Севастопольський завод напоїв» з питань правових взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерагро 2007» за період: березень, квітень 2011 року, з Товариством з обмеженою відповідальністю «Украгро-5» за період - березень 2011 року.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 16.10.2012 № 2194/10/22-0103/00382779/43, в якому зафіксовані порушення: частини 3 статті 5, частини 1 статті 7 Господарського кодексу України, частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пункту 14.1 статті 14, статті 191, пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, частини 1 статті 203, частин 1, 2 статті 215, частини 1 статті 216, частин 1, 2 статті 228 Цивільного кодексу України, що призвело до завищення Публічним акціонерним товариством «Севастопольський завод напоїв» податкового кредиту за березень 2011 року в сумі 115667 грн., за квітень 2011 року в сумі 211500 грн., сформованого, за висновками податкового органу, на підставі нікчемних правочинів, укладених з Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерагро 2007», Товариством з обмеженою відповідальністю «Украгро-5».

На підставі вказаного акту перевірки Державною податковою інспекцією у Нахімовському районі міста Севастополя Державної податкової служби прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000690220 від 30.10.2012 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 327167,67 грн., з яких за основним платежем - 327166,67 грн., за штрафними санкціями - 1 грн.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадови особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-ХІV від 16.07.1999 зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Згідно з пунктом 2 статті 3 цього Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статті 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлюють, що господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій; первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з підпунктами 2.1, 2.4 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до пункту 2.15 та пункту 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Аналіз реальності господарських операції здійснюється на підставі даних податкового та бухгалтерського обліку платника податків. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні. Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку податкового кредиту з податку на додану вартість, регулюються статтями 198-201 Податкового кодексу України, податкових зобов'язань - статтями 185-188, 200 Податкового кодексу України.

Підпунктами 14.1.179, 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді; податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Пункт 188.1 статті 188 Податкового кодексу України встановлює, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

Згідно з пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з абзацом а) пункту 198.1 статті 198 цього Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно зі статтею 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка має обов'язкові реквізити. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (пункту 201.8 статті 201). Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.10 статті 201).

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Пункт 201.11 статті 201 Податкового кодексу України визначає, що підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту без отримання податкової накладної, також є: а) транспортний квиток, готельний рахунок або рахунок, який виставляється платнику податку за послуги зв'язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, крім тих, форма яких встановлена міжнародними стандартами; б) касові чеки, які містять суму отриманих товарів/послуг, загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номера та податкового номера постачальника). При цьому, з метою такого нарахування загальна сума отриманих товарів/послуг не може перевищувати 200 гривень за день (без урахування податку).

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту платника податків є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому, чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований податок на додану вартість, що включений платником податку до податкового кредиту. Тобто, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

З урахуванням принципу персональної відповідальності, зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру податкового кредиту.

У ході судового розгляду встановлено, що 23.03.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерагро 2007» та Публічним акціонером товариством «Севастопольський завод напоїв» було укладено договір купівлі-продажу 23/03/637, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерагро 2007» (Продавець) зобов'язується поставити та передати у власність Публічного акціонерного товариства «Севастопольський завод напоїв» (Покупця) цукор білий кристалічний першої категорії.

Відповідно до умов вказаного договору ціна на товар визначається в рахунку, виставленому на кожну партію товару. Розрахунки за постановлену продукцію здійснюються шляхом безготівкового перерахунку коштів на розрахунковий рахунок продавця. Покупець здійснює 100% оплату вартості кожної замовленої партії товару згідно з рахунком шляхом переказу відповідних грошових коштів на банківський рахунок Продавця протягом 10 календарних днів з часу завантаження.

Також договором передбачено, що документами на товар, які Продавець повинен передати Покупцю є накладна, податкова накладна та документ, що підтверджує якість товару. Товар відпускається зі складу Відкритого акціонерного товариства «Володимирцукор» за адресою: Волинська область, місто Володимир-Волинський, вул.Луцька, 230.

На виконання зазначеного договору Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерагро 2007» поставило, а Публічне акціонерне товариство «Севастопольський завод напоїв» прийняло у березні 2011 року 40 тон цукру на загальну суму 350000 грн., у тому числі податок на додану вартість у розмірі 58333,34 грн., у квітні 2011 року - 140 тон на загальну суму 1269000,00 грн., у тому числі податок на додану вартість - 210699,99 грн.

За фактом відвантаження товару контрагентом позивача було видано наступні видаткові накладні: № 40 від 24.03.2011 на суму 175000 грн., у тому числі податок на додану вартість - 29166,67 грн., № 39 від 24.03.2011 на суму 175000 грн., у тому числі податок на додану вартість - 29166,67 грн., № 64 від 01.04.2011 на суму 179000 грн., у тому числі податок на додану вартість - 29833,33 грн., № 65 від 01.04.2011 на суму 179000 грн., у тому числі податок на додану вартість - 29833,33 грн., № 66 від 01.04.2012 на суму 179000 грн., у тому числі податок на додану вартість - 29833,33 грн., № 67 від 07.04.2011 на суму 183000 грн., у тому числі податок на додану вартість - 30500,00 грн., № 68 від 08.04.2011 на суму 183000,00 грн., у тому числі податок на додану вартість - 30500,00 грн., № 69 від 08.04.2011 на суму 183000,00 грн., у тому числі податок на додану вартість - 30500,00 грн., № 70 від 15.04.2011 на суму 183000,00 грн., у тому числі податок на додану вартість - 30500,00 грн.

Також Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерагро 2007» було виписано, а позивачем пред'явлено під час проведення перевірки, наступні податкові накладні: № 39 від 24.03.2011 на суму 175000 грн., у тому числі податок на додану вартість - 29166,67 грн., № 40 від 24.03.2011 на суму 175000 грн., у тому числі податок на додану вартість - 329166,67 грн., № 64 від 01.04.2011 на суму 179000 грн., у тому числі податок на додану вартість - 29833,33 грн., № 65 від 01.04.2011 на суму 179000 грн., у тому числі податок на додану вартість - 29833,33 грн., № 66 від 01.04.2012 на суму 179000 грн., у тому числі податок на додану вартість - 29833,33 грн., № 67 від 07.04.2011 на суму 183000 грн., у тому числі податок на додану вартість - 30500,00 грн., № 68 від 08.04.2011 на суму 183000,00 грн., у тому числі податок на додану вартість - 30500,00 грн., № 69 від 08.04.2011 на суму 183000,00 грн., у тому числі податок на додану вартість - 30500,00 грн., № 70 від 15.04.2011 на суму 183000,00 грн., у тому числі податок на додану вартість - 30500,00 грн.

Факт часткового перерахування коштів на розрахунковий рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерагро 2007» підтверджується банківськими виписками з розрахункового рахунку позивача.

Товар вивозився зі складу продавця транспортом підприємств автоперевізників за замовленням відділу логістики Публічного акціонерного товариства «Оболонь», про що свідчать акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) та реєстри з перевезення товару та тари Публічного акціонерного товариства «Севастопольський завод напоїв».

Оприбуткування позивачем вказаного товару за даними бухгалтерського та складського обліку підтверджується відповідними прибутковими накладними, реєстрами прибуткових накладних заводу, картками-рахунками, інвентаризаційними відомостями, картками, довіреностями, а також журналами реєстрації довіреностей.

Крім того, на кожну партію товару Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерагро 2007» позивачу булі видані посвідчення про якість цукру білого I категорії кристалічного (ДСТУ 4623:2006), сертифікати відповідності, протокол випробувань зразків продукції, а також висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи № 05.03.02-04/79906 від 10.12.2009

Також судом встановлено, що 26.01.2011 між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Украгро-5» було укладеного договір купівлі-продажу цукру білого першої категорії № 13-10/10.

Відповідно до пункту 1.1 розділу 1 вказаного договору Публічне акціонерне товариство «Севастопольський завод напоїв» (Покупець) зобов'язується оплатити, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Украгро-5» (Продавець) передати у власність Покупця належний йому товар.

Згідно з умовами зазначеного договору поставка товару здійснюється партіями по 20 тон. Якість товару повинна відповідати всім стандартам, які діють на території України. Підтвердженням якості товару, що продається Продавцем, є якісне посвідчення. Документи на товар, які Продавець повинен передати Покупцю: накладна, податкова накладна, якісне посвідчення. Ціна на товар визначається в рахунку, виставленому на кожну партію товару.

На виконання умов договору купівлі-продажу № 13-10/10 від 25.01.2011 Товариством з обмеженою відповідальністю «Украгро-5» у березні 2011 року було поставлено Публічному акціонерному товариству «Севастопольський завод напоїв» цукор білий кристалічний у кількості 40 тон на загальну суму 344000 грн., у тому числі податок на додану вартість - 57333,34 грн., про що контрагентом позивача видані видаткові накладні: № 72 від 10.03.2011 на суму 172000 грн., у тому числі податок на додану вартість - 28666,67 грн., № 74 від 12.03.2011 на суму 172000,00 грн., у тому числі податок на додану вартість - 28666,67 грн.

Факт перерахування коштів на розрахунковий рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Украгро-5» підтверджується банківськими виписками з розрахункового рахунку позивача.

Оприбуткування позивачем вказаного товару за даними бухгалтерського та складського обліку підтверджується відповідними прибутковими накладними, реєстрами прибуткових накладних заводу, картками-рахунками, інвентаризаційними відомостями, довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей, а також журналом реєстрації довіреностей.

Товар вивозився зі складу продавця транспортом підприємств автоперевізників за замовленням відділу логістики Публічного акціонерного товариства "Оболонь", про що свідчать акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) та реєстри з перевезення товару та тари Публічного акціонерного товариства «Севастопольський завод напоїв».

Також на кожну партію товару Товариством з обмеженою відповідальністю «Украгро-5» позивачу було видано відповідні посвідчення про якість цукру, сертифікат відповідності та протокол випробувань зразків продукції.

Доводи відповідача щодо нікчемності правочинів ґрунтуються на відомостях, отриманих від податкових органів, у яких на податковому обліку перебувають контрагенти позивача, а саме: на інформації, що викладена в акті перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерагро 2007» № 365/152/36552068 від 30.07.2012, акті перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерагро 2007» № 552/220/36552068 від 01.20.2012 та у акті перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Украгро-5» № 364/152/36169928 від 27.07.2012. У даних актах зазначено, що вказані суб'єкти господарювання не мали можливості фактичного здійснення господарських операцій, оскільки у них відсутні необхідні умови для досягнення результатів фінансово-господарської діяльності, а саме: технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.

З такою позицією податкового органу суд не погоджується, оскільки відповідно до частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Підставою недійсності правочину згідно з частиною 1 зазначеної статті є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 статті 203 Цивільного кодексу України (загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину).

Крім того, частиною 3 статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша зацікавлена особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з частиною 1 статті 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, відповідно до частини 2 статті 228 зазначеного Кодексу, є нікчемним.

Отже, нікчемними є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Зазначена позиція суду узгоджується з висновками Пленуму Верховного Суду України, викладеними у постанові «Про судову практику розгляді цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06.11.2009.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерагро 2007» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Украгро-5» як на момент здійснення господарських операцій з позивачем, так і на сьогодні, включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, та на момент виникнення спірних правовідносин мали свідоцтва платника податку на додану вартість.

З актів зустрічних перевірок контрагентів позивача вбачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерагро 2007» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Украгро-5» задекларовані податкові зобов'язання з податку на додану вартість по взаємовідносинах з позивачем за відповідні періоди. Види діяльності за КВЕД, які мали право здійснювати зазначені контрагенти позивача за період, що перевірявся, згідно з довідками про включення до ЄДРПОУ: оптова торгівля цукром, виробництво цукру.

Крім того, рішенням господарського суду міста Севастополя від 26.11.2012 у справі № 5020-1085/2012 задоволений позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерагро 2007» до Публічного акціонерного товариства «Севастопольський завод напоїв» про стягнення заборгованості у розмірі 121000 грн., яка виникла на підставі договору купівлі-продажу від 23.03.2011 № 23/03/637, що також свідчить про фактичне існування Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерагро 2007». Рішення набрало законної сили 14.12.2012.

Також суд зазначає, що фактичне використання позивачем у господарській діяльності придбаного цукру підтверджується відповідними звітами виробництва безалкогольних напоїв, виробничими звітами та відомостями, договорами купівлі-продажу продукції.

Відповідачем не наведено жодного доводу та не надано будь-яких доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди: належні доказі, які підтверджують безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій, завідоме придбання товарів у осіб, діяльність яких має ознаки фіктивного підприємництва, протиправний характер укладеного договору, непов'язаність витрат, понесених на придбання нафтопродуктів, із господарською діяльністю позивача, факту узгодженості дій позивача з таким постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями чи сприяння ухиленню постачальником товару від виконання податкових зобов'язань, спрямування операцій на одержання прибутку виключно за рахунок податкової вигоди тощо.

Отже, зазначене свідчить про фактичне виконання господарських операцій між позивачем та його контрагентами з відображенням у податковому обліку відповідних зобов'язань з податку на додану вартість.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення № 0000690220 від 30.10.2012 про збільшення Публічному акціонерному товариству «Севастопольський завод напоїв» податкового зобов'язання з податку на додану вартість по операціях з Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерагро 2007» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Украгро-5» у розмірі 327166,67 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 1 грн. є протиправним і підлягає скасуванню.

Враховуючи викладене, адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Керуючись статтями 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя Державної податкової служби № 0000690220 від 30.10.2012 про збільшення суми грошового зобов'язання Публічного акціонерного товариства «Севастопольський завод напоїв» з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів у розмірі 327167,67 грн.

3. Зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у місті Севастополі повернути з Державного бюджету України Публічному акціонерному товариству «Севастопольський завод напоїв» (99009, місто Севастополь, вул.Делегатська, 2, код 00382779) витрати по сплаті судового збору у розмірі 2146,00 грн. (дві тисячі сто сорок шість гривень).

Постанова може бути оскаржена у строки і порядку, встановлені частинами першою, другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя підпис О.В. Прохорчук

Постанову складено та підписано в порядку частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України 21 січня 2013 року.

З оригіналом згідно.

Постанова не набрала законної сили.

Суддя О.В. Прохорчук