Ухвала

від 15.10.2013 по справі 2а-2655/12/2770

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2013 року м. Київ К/800/22662/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Суддя-доповідач:Вербицька О.В. Судді: Маринчак Н.Є. Муравйов О.В. розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 16.01.2013 р.

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 01.04.2013 р.

у справі № 2-а-2655/12/2770

за позовом Публічного акціонерного товариства «Севастопольський завод напоїв»

до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство «Севастопольський завод напоїв» (далі - ПАТ «Севастопольський завод напоїв») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у Нахімовському районі м. Севастополя) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 16.01.2013 р. позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Нахімовському районі м. Севастополя № 0000690220 від 30.10.2012 р.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 01.04.2013 р. постанову Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 16.01.2013 р. залишено без змін.

У касаційній скарзі ДПІ у Нахімовському районі м. Севастополя, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 16.01.2013 р. та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 01.04.2013 р. скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У письмовому запереченні на касаційну скаргу ПАТ «Севастопольський завод напоїв», посилаючись на те, що касаційна скарга є необґрунтованою, просить залишити її без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 16.01.2013 р. та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 01.04.2013 р. - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

ДПІ у Нахімовському районі м. Севастополя проведено позапланову невиїзну перевірку ПАТ «Севастопольський завод напоїв» з питань правових взаємовідносин з ТОВ «Інтерагро 2007» та з ТОВ «Украгро-5» за результатами якої складено акт від 16.10.2012 р. № 2194/10/22-0103/00382779/43.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем ч.3 ст.5, ч.1 ст.7 Господарського кодексу України, ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.14.1 ст.14, ст.191, п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198, п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України, ч.1 ст.203, ч.1, 2 ст.215, ч.1 ст.216, ч.1, 2 ст.228 Цивільного кодексу України, що призвело до завищення позивачем податкового кредиту за березень 2011 р. у сумі 115 667,00 грн., за квітень 2011 р. у сумі 211 500,00грн., сформованого, за висновками податкового органу, на підставі нікчемних правочинів, укладених з ТОВ «Інтерагро 2007», ТОВ «Украгро-5».

На підставі акта перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000690220 від 30.10.2012 р. про збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 327 167,67 грн., з яких за основним платежем - 327166,67 грн., за штрафними санкціями - 1 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Згідно з абз. «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно зі статтею 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка має обов'язкові реквізити. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (пункту 201.8 статті 201). Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.10 статті 201).

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Отже, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту платника податків є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності. Податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 23.03.2011 р. між ТОВ «Інтерагро 2007» та ПАТ «Севастопольський завод напоїв» укладено договір купівлі-продажу 23/03/637, відповідно до якого ТОВ «Інтерагро 2007» (Продавець) зобов'язується поставити та передати у власність ПАТ «Севастопольський завод напоїв» (Покупця) цукор білий кристалічний першої категорії.

На виконання зазначеного договору ТОВ «Інтерагро 2007» поставило, а ПАТ «Севастопольський завод напоїв» прийняло у березні 2011 року 40 тон цукру на загальну суму 350 000,00 грн., у тому числі податок на додану вартість у розмірі 58 333,34 грн., у квітні 2011 року - 140 тон на загальну суму 1 269 000,00 грн., у тому числі податок на додану вартість - 210 699,99 грн. На відвантаження товару контрагентом позивача видано видаткові накладні.

ТОВ «Інтерагро 2007» за результати господарських операцій виписано податкові накладні: № 39 від 24.03.2011 на суму 175000 грн., у тому числі ПДВ - 29166,67 грн., № 40 від 24.03.2011 на суму 175000 грн., у тому числі ПДВ - 329166,67 грн., № 64 від 01.04.2011 на суму 179000 грн., у тому числі ПДВ - 29833,33 грн., № 65 від 01.04.2011 на суму 179000 грн., у тому числі ПДВ - 29833,33 грн., № 66 від 01.04.2012 на суму 179000 грн., у тому числі ПДВ - 29833,33 грн., № 67 від 07.04.2011 на суму 183000 грн., у тому числі ПДВ - 30500,00 грн., № 68 від 08.04.2011 на суму 183000,00 грн., у тому числі ПДВ - 30500,00 грн., № 69 від 08.04.2011 на суму 183000,00 грн., у тому числі ПДВ - 30500,00 грн., № 70 від 15.04.2011 на суму 183000,00 грн., у тому числі ПДВ - 30500,00 грн.

Товар вивозився зі складу продавця транспортом підприємств автоперевізників за замовленням відділу логістики ПАТ «Оболонь», про що свідчать акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) та реєстри з перевезення товару та тари ПАТ «Севастопольський завод напоїв».

Оприбуткування позивачем вказаного товару за даними бухгалтерського та складського обліку підтверджено відповідними прибутковими накладними, реєстрами прибуткових накладних заводу, картками-рахунками, інвентаризаційними відомостями, картками, довіреностями, а також журналами реєстрації довіреностей наявними у матеріалах справи.

Також судами встановлено, що 25.01.2011 р. між позивачем та ТОВ «Украгро-5» було укладеного договір купівлі-продажу цукру білого першої категорії №13-10/10.

На виконання умов договору, ТОВ «Украгро-5» у березні 2011 року було поставлено позивачу цукор білий кристалічний у кількості 40 тон на загальну суму 344 000,00 грн., у тому числі ПДВ - 57333,34 грн., про що контрагентом позивача видані видаткові накладні: № 72 від 10.03.2011 на суму 172000 грн., у тому числі ПДВ - 28666,67 грн., №74 від 12.03.2011 на суму 172000,00 грн., у тому числі ПДВ - 28666,67 грн.

Перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Украгро-5» підтверджено банківськими виписками з розрахункового рахунку позивача.

Оприбуткування позивачем вказаного товару за даними бухгалтерського та складського обліку підтверджується відповідними прибутковими накладними, реєстрами прибуткових накладних заводу, картками-рахунками, інвентаризаційними відомостями, довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей, а також журналом реєстрації довіреностей.

Товар вивозився зі складу продавця транспортом підприємств автоперевізників за замовленням відділу логістики ПАТ «Оболонь», про що свідчать акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) та реєстри з перевезення товару та тари ПАТ «Севастопольський завод напоїв».

Крім того, суди обґрунтовано не прийняли до уваги висновки ДПІ у Нахімовському районі м. Севастополя щодо нікчемності правочину, з урахуванням всіх обставин справи та вимог законодавства (чинного на час виникнення спірних правовідносин).

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували норми матеріального права, отже, прийняте податковим органом спірне податкове повідомлення-рішення є неправомірним.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 16.01.2013 р. та ухвала Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 01.04.2013 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 220 1 , 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1.Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя Державної податкової служби відхилити.

2.Постанову Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 16.01.2013 р. та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 01.04.2013 р. залишити без змін.

3.Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

О.В. Муравйов