Постанова

від 04.07.2006 по справі 11/279-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

11/279-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця,  Хмельницьке шосе, 7  тел. 66-03-00, 66-11-31     http://vn.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

04 липня 2006 р.                                                                                Справа № 11/279-06

за позовом      товариства з обмеженою відповідальністю „Трафік”, м. Вінниця

до                    Державної податкової інспекції у м. Вінниці, м. Вінниця

про                   визнання протиправним і скасування повідомлення –рішення      

                                                                                                                    Cуддя      В. Матвійчук

при секретарі судового засідання Т.Поліщук, за участю представників сторін:

від позивача     –Ребрікова С.М. –директор, Горіна О.В. –за довіреністю;

від відповідача –Кушнір Д.П., Асаулюк Н.І. за довіреностями.

СУТЬ   СПОРУ:

Заявлено адміністративний позов про визнання нечинним податкового повідомлення –рішення № 0003232320/0 від 19.10.2004 року  та зобов‘язання відповідача повернути суму бюджетного відшкодування в розмірі 1046732 грн на розрахунковий рахунок підприємства. В процесі судового розгляду позивач уточнив позовні вимоги, про що подав заяву до господарського суду 29.06.2006 року  в якій  змінив позовні вимоги і просить визнати протиправним назване податкове повідомлення-рішення ДПІ м. Вінниці і скасувати його.

Позов мотивовано тим, що посадові особи державної податкової інспекції м. Вінниці , керуючись підпунктом 7.4.1. пункту 7.4. ст. 7, підпунктом 7.4.4. пункту 7.4. ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” та пунктом 5.3. Закону України  „Про оподаткування прибутку підприємств”  в акті документальної перевірки № 379-23-20 від 19.10.2004 року визначили протизаконне віднесення до податкового кредиту суму 1млн. 046 732.00 грн., яка сплачена державі  при розмитненні ввезеного в Україну товару, у тому числі 2650 грн. при придбанні бензину на підприємстві „Кредо”.   На підставі акту перевірки 19.10.2004 року ДПІ м. Вінниці незаконно прийняте податкове повідомлення рішення за № 0003232320/0.

Відповідач у своєму відзиві на позов заперечує проти заявлених вимог на підстави того, що підпунктом  7.4.1. пункту 7.4. ст. 7 та підпунктом 7.4.4. пункту 7.4. ст..7  Закону України „Про податок на додану вартість“ не передбачається включення до витрат та віднесення до податкового кредиту сум , сплачених митним органам при розмитненні товару так як вартість товару, в даному випадку, не відноситься до складу валових витрат виробництва і не підлягає амортизації. Щодо витрат в сумі 15900 грн., у тому числі ПДВ –2650грн. віднесених підприємством на придбання бензину, тому дана операція не є господарською так як автомобіль підприємства не знаходився в експлуатації.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення учасників процесу та перевіривши і оцінивши доводи та докази сторін, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю  „Трафік” в перевіряємому періоді з 01.10.2002 року по 01.07.2004 року займалось підприємницькою діяльністю з імпорту автотранспортних засобів і продажем на митній території України, що відповідає його статутній діяльності ( пп. 2.2 п. 2 Статуту ТОВ „Трафік”, довідки з ЄДРПОУ від 14.11.2003р. № 1281 та  від 27.06.2006р. № 13/5-1686).

Оподаткування при ввезенні транспортних засобів відбувалось на загальних підставах у відповідності з вимогами митного законодавства та з оформленням  вантажно-митних декларацій. При імпорті товарів - в квітні , травні, червні 2004 року підприємство на підставі вантажно-митних декларацій та сплати  податку на додану вартість , керуючись підпунктами 7.4.1., 7.4.4. пункту 7.4. статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість“ правомірно віднесло до витрат і до податкового кредиту 1 044082.00 гривень, внесених до державного бюджету при розмитненні товару, що відображено у деклараціях з ПДВ, у тому числі: за квітень 500 462 грн.; за травень –372625 грн.; за червень –170995 грн.

В силу пункту 1.7 статті 1 Закону України „Про податок на додану вартість “ податковий кредит –це сума , на яку платник податків має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду , що визначена цим законом.  

У відповідності з пунктом 5.1. статті 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” – витрати виробництва та обігу –сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів, які придбаваються  таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпункт 7.4.1. ст. 7 вказаного вище закону, в попередній редакції   (в час здійснення господарських операцій) свідчить про те, що   податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку з звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідач при аналізі  названої  норми та пункту 5.3.Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” в акті документальної перевірки дещо обмежено і вузько тлумачить поняття “придбання товарів(робіт, послуг),вартість яких відноситься до витрат виробництва і не підлягає амортизації “, виключаючи таке поняття з вказаної норми як “валові витрати виробництва ( обігу )“, де валові витрати обігу і відносяться до імпорту товарів та їх продажу як господарської операції підприємства „Трафік”.    

Стаття 1.32 Закону України “ Про оподаткування прибутку підприємств”, в якій відображені всі ознаки господарської діяльності підприємства „Трафік.” -  господарська діяльність –будь-яка діяльність особи направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній          або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

В силу підпункту 2.1.1. статті 2 названого Закону  підприємство правомірно  віднесло суму витрат до кредиту, за  наслідком  обігової господарської  операції  всупереч твердженню відповідача: „Платниками податку є : З числа резидентів –суб'єкти господарської діяльності , бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації  які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.”.  В останній редакції Закону про податок на додану вартість прямо визначається , що податковий кредит складається із сум податків у зв'язку з „придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку“.

Нормою прямої дії стосовно надання права на віднесення сум з податку на додану вартість до податкового кредиту при наявності  вантажно - митних декларацій служить підпункт 7.2.7. ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” – „у разі ввезення  (імпортування) товарів документом , що посвідчує право на отримання податкового кредиту, вважається належним чином оформлена митна декларація, яка підтверджує сплату податку на додану вартість.”.    Відповідно до підпункту 7.3.6. ст. 7  Закону України „Про податок на додану вартість”, датою виникнення податкових зобов'язань при ввезенні  (імпортуванні) товарів є дата оформлення ввізної митної декларації із зазначенням у ній суми податку, що підлягає сплаті. Названа норма  тісно пов'язана з підпунктом 7.5.2. ст. 7 щодо операцій з  ввезення товарів та дати сплати податку по податкових зобов'язаннях , яка також діє  на користь позивача.

При цьому слід відмітити , що у відповідності з п. 10.4 ст. 10 Закону України „Про податок на додану вартість”, контроль   за   правильністю   нарахування   та  сплати (перерахування) податку до бюджету здійснюється відповідним податковим органом, а при імпорті товарів із сплатою податку при його митному оформленні - відповідним митним органом за правилами, встановленими спільним рішенням центральних податкового та митного органів. Як свідчать вантажно-митні декларації за якими здійснювався імпорт товару і які знаходяться в матеріалах справи, на них стоїть відмітка митниці про сплату митних платежів.

У відповідності до підпункту 7.4.5. статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. Дана норма являється також підставою до віднесення позивачем до витрат та податкового кредиту суми 15 900 гривень в тому числі ПДВ –2650 гривень, сплачені при придбанні бензину у підприємства „Кредо” в травні 2004 року. На придбання бензину позивачем  представлені працівникам  ДПІ в процесі перевірки та у  суді податкові накладні та розрахункові документи. Підставою для віднесення сум податку на додану вартість , сплачених в ціні придбання  є податкова накладна. Діяльність ТОВ „Трафік”  з придбання та реалізації транспортних засобів пов'язана з розходом горючих та мастильних матеріалів, тобто із забезпеченням основної діяльності , що також являється господарською діяльністю, як доведено вище. У відповідності до підпункту 5.4.1. статті 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” – до валових витрат платника податку відносяться витрати на утримання, експлуатацію та забезпечення  основної  діяльності(крім тих, що підлягають амортизації).

Крім того, ДПА України листом від 12.10.2005 року № 20296/7/16-1417  надало роз'яснення податковим службам на місцях, придержуючись за своєю суттю та змістом з попередньою та останньою редакціями Закону про ПДВ, в частині бюджетного відшкодування, включаючи імпорт товарів: „Бюджетному відшкодуванню відповідно до пп. 7.7.2. п. 7.7.ст. 7 Закону підлягає частина від‘ємного значення , яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам  таких товарів (послуг) . Платник податку при придбанні на митній території України  товарів (послуг) оплачує постачальнику платнику ПДВ вартість таких товарів ( послуг), збільшену на суму податку на додану вартість, а при імпортуванні товарів, у тому числі при їх ввезенні з метою внесення до статутного фонду, - органам , які здійснюють контроль за правильністю нарахування та сплати (перерахування) податку до бюджету за імпортні товари”.

Таким чином, суд вважає, що обставини, викладені відповідачем в акті документальної перевірки ДПІ  м. Вінниці  № 349-23-20 від 19.10.2004 року  та податкове повідомлення - рішення № 0003232320/0 від 19.10.2004 року щодо безпідставного завищення суми з податку на додану вартість 1млн. 046 732 .00 грн. за  квітень, травень, червень 2004 року  не відповідають дійсним обставинам справи та доказам наявним в матеріалах справи, а тому назване рішення ДПІ м. Вінниці підлягає скасуванню, а позов товариства з обмеженою відповідальністю „Трафік” задоволенню.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 89, 94, 98, 153, 158, 160, 162, 163, 167, 254, 255 п. 6 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України, -

    ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення –рішення Державної податкової інспекції у м. Вінниці № 0003232320/0 від 19.10.2004 року .

3.          Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Трафік “(вул. Максимовича, 10-а, м. Вінниця, ЄДРПОУ 32168852), 3 грн. 40 коп. судового збору.

Заява  про  апеляційне  оскарження  постанови  суду  подається протягом десяти днів з дня її проголошення.  Апеляційна  скарга  на  постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти  днів  після  подання  заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                    Матвійчук В.В.