Постанова

від 22.01.2013 по справі 5011-69/8700-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" січня 2013 р. Справа№ 5011-69/8700-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дідиченко М.А.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Руденко М.А.

при секретарі Кобець М.О.

за участю представників:

від позивача: не з'явились

від відповідача-1: Геращенко М.В. - представник за довіреністю № б/н від 20.07.2012 року,

від відповідача-2: не з'явились

розглянувши у відкритому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтера-2» та Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група»,

на рішення Господарського суду міста Києва від 20.11.2012 року

у справі № 5011-69/8700-2012 (суддя Стасюк С.В.)

за позовом Приватного підприємства Будівельної фірми «Автошляхбуд-САА»

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтера-2»

2) Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група»

про стягнення 50 058, 86 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство Будівельна фірма «Автошляхбуд-САА» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтера-2» та Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» про стягнення заборгованості у сумі 50 056, 86 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Альтера-2» та Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група» не відшкодували шкоду завдану позивачу працівником Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтера-2» внаслідок скоєння останнім дорожньо-транспортної пригоди, і таким чином враховуючи ліміт відповідальності відповідача-2 передбачений полісом обов'язкового страхування № ВС/9832278 від 27.03.2010 року, позивач просить стягнути з відповідача-2 суму страхового відшкодування у розмірі 24 990, 00 грн, а з відповідача-1 суму збитків поза межами ліміту відповідальності Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» у розмірі 25 059, 86 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.11.2012 року у справі № 5011- 69/8700-2012 позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідачі звернулись до Київського апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами, в яких просять рішення скасувати та винести постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційні скарги відповідача-1 та відповідача-2 мотивувані тим, що суд першої інстанції при прийнятті рішення не врахував, що постановою Соснівського районного суду м.Черкаси від 29.12.2010 року встановлено вину водія автомобіля, який належить на праві власності відповідачу-1, у вчиненні зіткнення тільки з автомобілем ЗИЛ-130, та не має жодних вказівок стосовно завдання пошкоджень автомобілю «Опель Астра», д/н ВЕ9198АЕ, який належить позивачу.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями, апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтера-2» та Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» по справі №5011-69/8700-2012 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Дідиченко М.А.

Розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 17.12.2012 року сформовано для розгляду апеляційної скарги по справі №5011-69/8700-2012 колегію суддів у складі Дідиченко М.А., Скрипка І.М., Пономаренко Є.Ю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.12.2012 року апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтера-2» та Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» на рішення Господарського суду міста Києва від 20.11.2012 року прийнято до свого провадження колегією суддів: Дідиченко М.А., Скрипка І.М., Пономаренко Є.Ю. та призначено до розгляду на 22.01.2013 року.

Розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 22.01.2013 року у зв'язку із відпусткою судді Скрипки І.М сформовано для розгляду апеляційної скарги по справі №5011-69/8700-2012 колегію суддів у складі Дідиченко М.А., Руденко М.А., Пономаренко Є.Ю.

Представник відповідача у судовому засіданні 22.01.2013 року підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та просив апеляційний суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 20.11.2012 року у справі №5011-69/8700-2012.

Представник позивача та відповідача-2 у судовому засіданні 22.01.2013 року не з'явивились про поважні причини неявки суд не повідомили, хоча про час і місце судового засідання були належним чином повідомлені, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення наявних в матеріалах справи.

Враховуючи, що про дату та час судового засідання учасники апеляційного провадження були повідомлені належним чином, направленими на їх адресу копіями ухвали суду, а також те, що неявка представників сторін не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами, колегія апеляційного господарського суду прийняла рішення про можливість розгляду справи за відсутності представника позивача та представника відповідача-2.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 15.11.2010 року на 201 км автодороги Кіровоград- Миколаїв сталася дорожньо-транспорта пригода (надалі- ДТП), за участі транспортного засобу «КАМАЗ», державний номер СА 0615 ЕА, транспортного засобу ЗИЛ-130 державний номер 055-00 НК, транспортного засобу «Опель Астра» державний номер ВЕ 9198 АЕ, транспортного засобу МАЗ 5432, державний номер ВЕ 7696 АВ. Протоколом про адміністративне правопорушення серії ВЕІ № 1777492, зафіксовано, що належний Товариству з обмеженою відповідальністю «Альтера-2» на праві приватної власності автомобіль марки «КАМАЗ», державний номер СА 0615 ЕА, яким керував Ніколенко П.І. здійснив зіткнення з автомобілем «Зил-130», державний номер 055-00 НК внаслідок чого було також пошкоджено автомобіль марки «Опель Астра», державний номер ВЕ 9198 АЕ, який належить на праві приватної власності Приватному підприємству «Будівельна фірма «Автошляхбуд-САА».

Згідно постанови Соснівського районного суду міста Черкаси від 29.12.2009 року у справі № 3-3991/10 року, ДТП сталася в результаті порушення Ніколенко П.І., правил дорожнього руху України, останнього визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення.

Так, статею 1187 ЦК України закріплено, що під джерелом підвищеної небезпеки розуміють діяльність, пов'язану з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для осіб, які цю діяльність здійснюють, та інших осіб.

Пунктами 1, 3 частини 1 статті 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодіє кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.

Відповідно до загальних положень про відшкодування шкоди, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (п.1 ст. 1166 ЦК України).

Згідно з статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції чинній на момент вчинення ДТП) (надалі- закон) передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Так, внаслідок ДТП автомобіль марки «Опель Астра», державний номер ВЕ 9198 АЕ, який належить на праві приватної власності відповідачу-1 отримав механічні пошкодження.

Тому відповідач-1 звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональний експертний центр» для встановлення матеріальних збитків завданих в результаті скояної ДТП.

Відповідно до висновку Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональний експертний центр» № 138р/11-2010 від 09.04.2012 року, вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля марки «Опель Астра» державний номер ВЕ 9198 АЕ, в результаті його пошкодження при ДТП складає 50 058, 86 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач-1 застрахував автомобіль марки «КАМАЗ», державний номер СА 0615 ЕА згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/9832278 від 27.03.2010 року.

Також, полісом № ВС/9832278 від 27.03.2010 року встановлений ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третім особам у розмірі 25 500, 00 грн., франшиза -510 грн., строк дії полісу визначений з 27.03.2010 року по 26.03.2012 року.

Виходячи зі змісту ст. 3 закону, суттю зобов'язання з обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної, зокрема, майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Страховим випадком ст. 6 закону, є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Відтак, враховуючи наявність у Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтера-2» полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/9832278 від 27.03.2010 року, позивач звернувся до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» з заявою про здійснення страхового відшкодування шкоди, яка була заподіяна майну приватного підприємства «Будівельна фірма «Автошляхбуд-САА», внаслідок ДТП, оскільки даним полісом передбачена цивільно-правова відповідальність за шкоду завдану майну третіх осіб.

Однак, листом від 21.09.2011 року відповідач-2 відмовив позивачу у виплаті страхового вішкодування, обгрунтовуючи таку відмову тим, що цивільно-правова відповідальність Ніколенко П.І. за шкоду заподіяну власнику автомобіля марки «Опель Астра» державний номер ВЕ 9198 АЕ не настала, тому що постановою Соснівського районного суду м.Черкаси від 29.12.2010 року встановлено вину водія автомобіля марки «КАМАЗ», державний номер СА 0615 ЕА, у вчиненні зіткнення тільки з автомобілем ЗИЛ-130, а щодо шкоди власнику автомобіля марки «Опель Астра» державний номер ВЕ 9198 АЕ в даній постанові не встановлено.

Крім того, відповідач 2 та відповідач 1 в доводах апеляційної скарги зазначають про те що в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували, завдання шкоди транспортному засобу «Опель Астра» державний номер ВЕ 9198 АЕ. внаслідок скоєного ДТП.

Колегія суддів не непогоджується з вищезазначеними висновками апелянтів з огляду на наступне.

16.10.2010 року на запит Господарського суду міста Києва від Соснівського районного суду міста Черкаси надійшли належним чином засвідчені копії документів адміністративної справи № 3-3991/10 про притягнення до адміністративної відповідальності Ніколенка П.В.

Враховувуючи положення статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Так, постановою Соснівського районного суду міста Черкаси від 29.12.2009 року у справі № 3-3991/10 року, в результаті порушення Ніколенко П.І., правил дорожнього руху України сталася ДТП, останнього визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст.124 КпАП України

Крім того, в цій постанові зазначено, що вина відповідача-1 підтверджується матеріалами справи, а саме протоколом про адміністративне правопорушення, схемою ДТП, протоколом огляду ДТП та поясненнями учасників ДТП.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВЕІ № 1777492, Ніколенко П.І. керував автомобілем «КАМАЗ» державний номер СА 0615 ЕА, та не урахував дорожню обстановку врезультаті чого здійснив зіткнення з автомобілем «Зил-130», державний номер 055-00 НК, що потягло порушення 12.1 Правил дорожнього руху.

Відтак, відповідач-1 притягнений до адміністративної відповідальності за скояне 15.11.2010 року ДТП, що є доказом вини відповідача у даному правопорушенні.

На схемі огляду місця події відображено, що ДТП трапилась за участі транспортного засобу «КАМАЗ», державний номер СА 0615 ЕА, транспортного засобу ЗИЛ- 130 державний номер 055-00 НК, транспортного засобу «Опель Астра» державний номер ВЕ 9198 АЕ, транспортного засобу МАЗ 5432, державний номер ВЕ 7696 АВ.

Так, з вищенаведеної схеми огляду місця події вбачаєтся, що автомобіль «Опель Астра» державний номер ВЕ 9198 АЕ є учасником ДТП щодо якої винесена постанова Соснівського районного суду про притягнення до адміністративної відповідальності Ніколенка П.І., який керував автомобілем «КАМАЗ», державний номер СА 0615 ЕА.

При цьому в матерілах справи міститься довідка засвідчена печаткою Управління державної автомобільної інспекції Управління МВС України в Миколаївській області, видана Гайчеву А.П., водію автомобіля «Опель Астра» державний номер ВЕ 9198 АЕ, яка встановлює, що внаслідок ДТП, яка сталася на 201 км автодороги Кіровоград - Миколаїв 15.11.2010 року, транспортний засіб «Опель Астра» державний номер ВЕ 9198 АЕ отримав механічні пошкодження.

Тому суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що матеріалами справи підтверджується, завдання шкоди автомобілю марки «Опель Астра», державний номер ВЕ 9198 АЕ, внаслідок скоєного ДТП у якому постановою Соснівського районного суду міста Черкаси від 29.12.2009 року встановлена вина водія відповідача-1.

Відповідно до ст. 22.1. та 37.4. закону, при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності відшкодовує у встановленому цим законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи і вправі здійснювати виплату страхового відшкодування як безпосередньо потерпілим, так і погодженим з ними підприємствам, установ та організаціям, що надають послуги з ремонту пошкодженого майна, лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Згідно ст. 29 закону, у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Як зазначалось вище, висновком Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональний експертний центр» № 138р/11-2010 від 09.04.2012 року визначено вартість матеріального збитку завданого позивачеві, з урахуванням експлуатаційного зносу, складає 50 058, 86 грн.

Водночас, за оцінкою відповідача-1, даний висновок авто-товарознавчого дослідження № 138р/11-2010 від 09.04.2012 року не вважається належним доказом оскільки відповідне дослідження пошкодженого транспортного засобу проводилось за відсутності представеника відповідача-1.

Однак, відповідно до п. 5.2 «Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів», затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.07.2009 р. N 1335/5/1159, у разі потреби виклик заінтересованих осіб для технічного огляду із зазначенням дати, місця та часу проведення огляду КТЗ (після їх узгодження з виконавцем дослідження) здійснюється замовником дослідження шляхом вручення відповідного виклику під розписку особі, що викликається, або телеграмою з повідомленням про її вручення адресату.

Таким чином, колегія суддів визнає помилковим висновок відповідача-1 про порушення позивачем припису п.5.2 даної методики шляхом проведення огляду пошкодженого автомобіля без участі представника відповідача, оскільки як вбачається з наведеної норми, присутність представників сторін, зокрема, представників винної у скоєнні ДТП особи, для проведення технічного огляду не є обов'язковою.

Враховуючи те, що цивільну-правову відповідальність відповідача-1 в момент скоєння ДТП було застраховано відповідачем-2, що підтверджується полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/9832278 від 27.03.2010 року, відповідач-1 застрахував автомобіль марки «КАМАЗ», державний номер СА 0615 ЕА, встановивши ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну у розмірі 25 500, 00 грн. з урахуванням фрашизи в розмірі 510, 00 грн.

За таких обставин, беручи до уваги розмір франшизи, відповідач-2 зобов'язаний здійснити виплату позивачеві суму страхового відшкодування у розмірі 24 999, 00.

Однак, згідно ч.1 ст.1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відтак, оскільки сума збитків завдана майну позивача є більшою ніж розмір страхового відшкодування, тому відповідачем-1 належить сплатити різницю між загальною сумою збитку та сумою, яка підлягає відшкодуванню за полісом, що складає 25 059, 86 грн.

Також відхиляються доводи відповідача-1 про те, що на момент звернення позивача до суду не настав строк виконання зобов'язань відповідачем-1, оскільки позивач не звертався до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтера-2» із вимогою про здійснення відшкодування завданої останньому матеріальної шкоди, що є обов'язковою передумовою звернення до суду.

Відповідно до ст. 124 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.

Як зазначено в резолютивній частині Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 у справі щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів), положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Тому недотримання позивачем не позбавляє позивача права звернутися за захистом порушеного права шляхом вчинення прямого позову до відповідача.

Отже, відсутність вимоги про здійснення відшкодування завданої останньому матеріальної шкоди, не позбавляє позивача права звернутися за захистом порушеного права шляхом вчинення прямого позову до відповідача.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 20.11.2012 року у справі № 5011- 69/8700-2012 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно із ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявників.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтера-2» та Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» на рішення Господарського суду міста Києва від 20.11.2012 року залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.11.2012 року у справі № 5011- 69/8700-2012 - без змін.

3. Матеріали справи № 5011-69/8700-2012 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Дідиченко М.А.

Судді Пономаренко Є.Ю.

Руденко М.А.