Постанова

від 22.01.2013 по справі 5016/1842/2012(20/55)

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" січня 2013 р.Справа № 5016/1842/2012(20/55) Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Мишкіної М.А.,

суддів Будішевської Л.О., Бєляновського В.В.

(склад судової колегії змінений розпорядженнями голови суду №1008 від 20.12.2012р., №40 від 21.01.2013р.)

при секретарі судового засідання Бєлянкіній Г.Є.

за участю представників сторін:

від ПрАТ „СК „Провідна" - Дяченко В.О. - по довіреності;

від ДП „Дельта-лоцман" - Єгоров Б.С. - по довіреності;

від ДП „Миколаївський морський торговельний порт" - Барбін В.В. - по довіреності;

від ТОВ „СБК "Морвест" - Кирієнко Н.М. - по довіреності.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Провідна"

на рішення господарського суду Миколаївської області від 03 грудня 2012 року

по справі №5016/1842/2012(20/55)

за позовом Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Провідна"

до Державного підприємства „Дельта-лоцман"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

- Державне підприємство „Миколаївський морський торговельний порт";

- Товариство з обмеженою відповідальністю "Судноплавно-буксирна компанія "Морвест"

про стягнення страхового відшкодування у сумі 549598,26грн.

Сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.

В судовому засіданні 22.01.2013р. згідно ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

встановив:

13.09.2012р. Приватне акціонерне товариство „Страхова компанія „Провідна", яке є правонаступником ЗАТ „СК „Провідна" (надалі - позивач, ПрАТ „СК „Провідна") звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом до Державного підприємства „Дельта-лоцман" (надалі - відповідач, ДП „Дельта-лоцман") про стягнення на відшкодування шкоди в порядку регресу 549598,26грн.

В обґрунтування позовних вимог ПрАТ „СК „Провідна" зазначило, що позивачем відповідно до договору добровільного страхування водного транспорту від 27.10.2009р. №08/0800087/1602/09 був застрахований буксир-штовхач „Бугский", судновласником якого є ТОВ „СБК „Морвест". 04.05.2010р. в порту Миколаїв вищезазначене судно під час буксирування його військовим десантним кораблем „Ямал" , перекинулося через правий борт і занурилося у воду, залишившись на плаву вверх килем. Оскільки настав страховий випадок, позивачем на користь ТОВ „СБК „Морвест" було сплачено 549598,26грн. страхового відшкодування. Відповідно до Акту розслідування аварійної морської події, з буксиром-штовхачем „Бугский", який був складений та затверджений 24.05.2010р., особами персоналу берегових служб, причетних до аварійної морської події, є державний лоцман ДП „Дельта-Лоцман" Мессер О.Г. та лоцман-оператор відповідача Мазмінов В.П. Посилаючись на приписи ст.27 ЗУ „Про страхування", ст.ст.993, 1166, 1172 ЦК України, ст.228 ГК України, ст.ст.98, 274 Кодексу торговельного мореплавства України, ПрАТ "СК „Провідна" просило задовольнити його позовні вимоги та стягнути з відповідача в порядку регресу 549598,26грн. виплаченого страхового відшкодування ТОВ „СБК „Морвест" як вигодонабувачу згідно додаткової угоди до договору добровільного страхування, укладеної 22.03.2010р.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 01.11.2012р. до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, залучені Державне підприємство „Миколаївський морський торговельний порт" (надалі - ДП „ММТП") та Товариство з обмеженою відповідальністю "Судноплавно-буксирна компанія "Морвест" (надалі - ТОВ „СБК „Морвест").

Відповідач у відзиві на позов (вх.№19502/2012 від 02.10.2012р.) зазначав, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки в даному випадку має місце не відшкодування збитків в порядку регресу, а суброгація. При суброгації нового зобов'язання із відшкодування збитків не виникає; страховик виступає замість потерпілого. Для застосування відшкодування шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; вини. Проте позивачем не надано доказів для безумовного висновку ані щодо протиправної поведінки працівника відповідача, ані причинного зв'язку між протиправною поведінкою і заподіянням шкоди. Акт розслідування аварійної морської події з буксиром-штовхачем „Бугский" не може бути доказом вини лоцмана ДП „Дельта-лоцман", він має на меті попередження та запобігання аварійної морської події (надалі-АМП) у майбутньому; основними особами, причетними до АМП з буксиром-штовхачем „Бугский", є командир військового корабля „Ямал", який допустив порушення вимог нормативної документації з безпеки судноплавства і невиконання своїх прямих обов'язків з забезпечення безпечного плавання корабля, та командир б/ш „Бугский", який не знав основ управління та характеристик свого судна.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 03.12.2012р. (суддя Олейняш Е.М.) відмовлено у задоволенні позову ПрАТ "СК "Провідна"; судові витрати покладено на позивача. Судове рішення вмотивовано посиланням на положення ст.ст.97,58,101,222,226 КТМ України, вимоги Положення про державну морську лоцманську службу, та обґрунтовано тим, що командир корабля ВДК „Ямал" повинен був знати вимоги нормативних актів, в тому числі щодо допустимої швидкості корабля та не віддавати наказ про збільшення швидкості. Будь-які рекомендації лоцмана не можуть зняти з командира корабля відповідальності за забезпечення безпечного плавання і управління кораблем, оскільки лоцман є радником капітана. Крім того, суду не подано доказів наявності претензій капітана судна до державного лоцмана та виконаної ним роботи з лоцманського проведення; у нього були відсутні будь-які зауваження щодо проведення судна державним морським лоцманом. Також в спірному випадку не доведено вини лоцмана, який є радником капітана, у вчиненні АМП, та причинний зв'язок між діями лоцмана та наслідками, що настали (перевертання б/ш „Бугский"). Б/ш „Бугский" не відповідав виду робіт, які він здійснював, і умовам плавання на час скоєння аварійної події. Заінтересована сторона - Російська Федерація всупереч Положення про класифікацію, порядок розслідування та обліку аварійних морських подій із суднами, затвердженого наказом Мінтрансзв'язку України від 29.05.2006 року №516 та зареєстрованого в Мін'юсті України 09.08.2006 року за №959/12833, не залучалась до проведення розслідування, що свідчить про його необ'єктивність та неповноту. Відтак, покладення відповідальності за збільшення швидкості руху корабля, відповідальність за управління якого несе саме капітан (командир військового корабля ВДК "Ямал"), внаслідок чого сталась аварійна морська подія, на державного лоцмана є безпідставним.

Поряд з цим, суд першої інстанції, проаналізувавши правові підстави позовних вимог, зазначив, що для відшкодування шкоди при застосуванні суброгації (перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика) необхідно встановити наявність усіх елементів правопорушення з заподіяння шкоди, при цьому при відсутності хоча б одного з елементів цивільна відповідальність у вигляді відшкодування шкоди не настає.

Не погодившись з рішенням господарського суду першої інстанції ПрАТ „СК „Провідна" звернулось до Одеського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржене рішення від 03.12.2012р. та прийняти нове, яким задовольнити позов у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що висновки господарського суду Миколаївської області, викладені у рішенні не відповідають обставинам справи, норми матеріального права застосовані судом невірно, а норми процесуального права порушені у зв'язку із наступним:

- АМП сталася з українським судном, а не з іноземним судном, чинні норми законодавства України та норми міжнародного права не встановлювали обов'язку по залученню до розслідування іноземної сторони чи власника судна іноземної держави;

- недоліки акту не призводять автоматично до визнання цього акту недійсним чи несприйняття його висновків судом та на момент винесення судом рішення до суду не було надано будь-якого чинного документу, який би скасовував акт розслідування в цілому чи в якійсь частині;

- комісія знайомилася з документацією ВДК „Ямал", що підтверджується витягом із вахтового журналу ВДК „Ямал", долученим до матеріалів розслідування;

- Російська Федерація у відповідності до п.1.4. не може вважатись істотно заінтересованою державою у розумінні п.п.1.5,3.2,3.3 Положення про класифікацію, порядок розслідування та обліку аварійних морських подій із суднами, затвердженого наказом Мінтрансзв'язку України від 29.05.2006 року №516 та зареєстрованого в Мін'юсті України 09.08.2006 року за №959/12833 (надалі - Положення про розслідування);

- відповідно до ст.ст.97,98,104 КТМ України капітан має виконувати рекомендації лоцмана; згідно п.6.2.4 Положення про державну морську лоцманську службу під час проведення судна лоцман зобов'язаний надавати вказівки капітанам суден на всі помічені порушення, вимагати їх усунення, а в разі невиконання капітаном цих вимог - негайно повідомляти про це капітана порту;

- неправильно розцінювати відсутність претензій від капітана корабля ВДК „Ямал" до лоцманського проведення, як доказ відсутності вини лоцмана, оскільки АМП сталася не з російським судном, а з б/ш „Бугский";

- ВДК „Ямал" прийняв на буксир б/ш „Бугский" і тягнув його по каналу, ані командир ВДК „Ямал", ані капітан б/ш „Бугский" не управляли цією операцією, оскільки на себе ці функції фактично перебрав державний морський лоцман, що і було встановлено в акті розслідування;

- Актом розслідування не встановлена будь-яка вина капітана чи команди б/ш „Бугский";

- ВДК „Ямал" не повинен був давати швидкість більшу ніж 4 вузли, тим більше враховуючи знаходження на ньому державного морського лоцмана, більш того, за умови дотримання швидкості руху (яка була збільшена за вказівкою державного лоцмана) б/ш „Бугский" залишився б на плаву;

- навіть якщо вважати, що у настанні зазначеної АМП є вина інших осіб, то суд відповідно до ст.24 ГПК України повинен був вирішити питання про залучення відповідачами інших осіб.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 26.12.2012р. апеляційну скаргу ПрАТ "СК "Провідна" прийнято до провадження та призначено її до розгляду.

21.01.2013р. ДП „Дельта-лоцман" подало до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, в якому просило залишити оскаржене рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, оскільки на думку відповідача рішення суду першої інстанції від 03.12.2012р. є повністю законним, обґрунтованим та винесеним у повній відповідності із нормами матеріального та процесуального права. В додаток до відзиву на апеляційну скаргу відповідачем була надана копія постанови Миколаївського окружного адміністративного суду від 21.11.2012р. по справі №2а-4898/12/1470, якою визнано протиправними висновки комісії, призначеної наказом Держфлотінспекції України від 04.05.2010р. №172, викладені в п.п.8.3.2 акту розслідування АМП з б/ш „Бугський", яка сталася 04.05.2010р. на 2-му коліні каналу акваторії порту Миколаїв, від 24.05.2010р., та скасовано акт в цій частині.

В засіданні апеляційного господарського суду представник ПрАТ "СК "Провідна" підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги.

Представник ДП „Дельта-Лоцман" проти задоволення апеляційної скарги заперечував з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Третя особа ДП „Миколаївський морський торговельний порт" письмового відзиву на апеляційну скаргу не надала, представник ДП „ММТП" в засіданні суду пояснив, що не має певної позиції по предмету апеляційного розгляду.

Представник ТОВ „СБК „Морвест" підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги.

Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін та третіх осіб, колегія суддів дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог скаржника виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в ході апеляційного розгляду, що 27.10.2009 року між Закритим акціонерним товариством „Страхова Компанія „Провідна", правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство „Страхова компанія „Провідна"(Страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Судноплавно-буксирна компанія „Морвест"(Страхувальник) був укладений договір добровільного страхування водного транспорту №08/0800087/1602/09 (надалі - Договір страхування), за яким Страховик застрахував майнові інтереси Страхувальника, що не суперечать закону і пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням водним транспортом, а саме, судном з його машинами та обладнанням, а саме: Буксир-штовхач „Бугский", прапор судна - Україна.

Відповідно до Класифікаційного свідоцтва №017788 від 05.01.2010 року, Свідоцтва на обладнання та забезпечення №017791 від 05.01.2010 року власником судна є Державне підприємство „Миколаївський морський торговельний порт".

Придатність судна до плавання засвідчується Свідоцтвом про придатність до плавання № 017787 від 01.01.2010 року, Актом чергового огляду судна №103-1-03-10 від 05.01.2010 року, Актом чергового огляду корпусу та рульового пристрою в доці №103-1-2944-09 від 17.10.2009 року, Ліцензією суднової станції №48-0336 від 22.02.2010 року.

Судновласником судна відповідно до Договору фрахтування (бербоут-чартер), укладеного між Державним підприємством „Миколаївський морський торговельний порт" та Товариством з обмеженою відповідальністю „Судноплавно-буксирна компанія „Морвест", є Страхувальник - Товариство з обмеженою відповідальністю „Судноплавно-буксирна компанія „Морвест".

Договором добровільного страхування водного транспорту №08/0800087/1602/09 встановлено, що вигодонабувачем за Договором є Державне підприємство "Миколаївський морський торгівельний порт".

Відповідно до п. 5.2 Договору строк дії договору з 00 год. 00 хв. 01.11.09 року до 24 год. 00 хв. 31.10.10 року.

На підставі заяви страхувальника ТзОВ „Судноплавно-буксирна компанія „Морвест" вих. №35/1 від 19.03.10 року між ПрАТ „СК „Провідна" та ТзОВ „Судноплавно-буксирна компанія „Морвест" 22.03.10 року було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору добровільного страхування водного транспорту, відповідно до якої до договору були внесені зміни, а саме: вигодонабувачем було визначено ТзОВ „Судноплавно-буксирна компанія „Морвест".

Відповідно до п. 2.1, п. 2.1.1 Договору страхування страховими ризиками, на випадок яких здійснюється страхування, є пошкодження, знищення, загибель (повна конструктивна або фактична загибель), зникнення безвісти, викрадення, захоплення застрахованого судна та (або) обладнання внаслідок нижчезазначених подій, а саме: випадковостей і небезпек плавання морями, ріками, озерами або іншими водами, придатними для судноплавства (сильні шторми, затоплення та перевертання судна , посадка судна на мілину, викидання судна на берег, зіткнення або торкання інших суден, підводних, плавучих або нерухомих об'єктів, інші випадковості і небезпеки плавання та аварійні морські події).

Відповідно до п. 3.1 Договору страхова сума за договором склала 599000,00грн.

Згідно п. 3.3 Договору безумовна франшиза від страхової суми, зазначеної в п.3.1 Договору, у разі пошкодження застрахованого судна, за кожним страховим випадком становить 23 960грн.

Судом першої інстанції також встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 04.05.2010 року на другому коліні каналу акваторії порту Миколаїв застрахований буксир, під час супроводження російського військового десантного корабля - ВДК "Ямал" - Спаським каналом з рейду порту Миколаїв під мостами Варварівський та Інгульський до набережної бульвару ім.Адмірала Макарова, перекинувся через правий борт і занурився у воду, залишившись на плаву уверх кілем, що є страховим випадком відповідно до п.2.1 договору страхування.

Ця подія сталася у зв'язку із тим, що ВДК „Ямал" взяв на буксир б/ш „Бугский", йшов по каналу з перевищенням швидкості, хоча максимально дозволена швидкість для буксира, при якій він зберігає остійність в умовах сепаратного плавання, без об'єкта штовхання, становить 4 вузли.

На підставі заяви страхувальника ТзОВ „Судноплавно-буксирна компанія „Морвест" від 11.02.11 року про виплату страхового відшкодування в зв'язку з подією, яка має ознаки страхової, внаслідок чого було пошкоджено буксир "Бугский", а також на підставі листа страхувальника від 03.11.10р. ПрАТ „СК „Провідна" було виплачено страхувальнику страхове відшкодування у сумі 549598,26грн., розмір якого підтверджується наступним.

Відповідно до звіту сюрвейєра "ООО "ДИПИЭС-МАРИНЕКС"від 22.11.2010р. №UА/01710/МК сума збитків та ремонту склала 573558,26 грн.

Враховуючи, що договором страхування була передбачена безумовна франшиза у розмірі 23960,00грн., ПрАТ „СК „Провідна" виплатило страхове відшкодування у розмірі 549598,26грн. (573558,26грн.- 23960,00 грн.), що підтверджується поданим суду розрахунком страхового відшкодування до Страхового акту 2 № 1601/08/1482 від 07.02.11 року та платіжними дорученнями в матеріалах справи.

В пункті 3 розділу 4 Страхового акту 2 № 1601/08/1482 від 07.02.11 року зазначено можливість регресного позову: до командира корабля ВДК "Ямал" та державного лоцмана ДП «Дельта-лоцман".

07.06.12 року ПрАТ „СК „Провідна" звернулося до відповідача ДП „Дельта-лоцман" із претензією про відшкодування шкоди у порядку регресу. ДП „Дельта-лоцман" листом від 04.07.12 року повідомив про відсутність підстав для задоволення претензії та стягнення коштів в порядку регресу, оскільки відсутня вина лоцмана у аварійній морській події. Відповідь на претензію вмотивована ДП „Дельта-лоцман" тим, що Акт розслідування не є належним доказом, оскільки має на меті попередження і запобігання подібних аварійних морських подій у майбутньому. ДП „Дельта-лоцман" зазначило, що покладання відповідальності за збільшення швидкості руху корабля на лоцмана є безпідставним, так як за своїм статусом лоцман є радником капітана, а за безпеку плавання та управління маневрами корабля згідно з положенням Корабельного статуту військово-морського флоту Російської Федерації повністю несе відповідальність його командир. Сам факт взяття військовим кораблем буксиру-штовхача на буксир та здійснення його буксирування є виключним рішенням і відповідальністю командира військового корабля.

Позивач звернувся до суду із вимогою про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 549598,26грн. з ДП „Дельта-лоцман".

Відповідно до ч.1,2 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до ч.1,2 ст.1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч.1 ст.1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Відповідно до ст.993 ЦК України та ст.27 Закону України „Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до ч.1 ст.274 КТМ України до страховика, який сплатив страхове відшкодування, переходить, у межах сплаченої суми, право вимоги, яке страхувальник (або інша особа, яка отримала страхове відшкодування) має до особи, відповідальної за заподіяну шкоду. Це право здійснюється страховиком з дотриманням порядку, встановленого для особи, яка отримала відшкодування.

Відповідно до ч.1 ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Місцевий господарський суд вірно зазначив, що для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідальність за заподіяну шкоду буксиру-штовхачу „Бугский" позивач, як страховик, який сплатив страхове відшкодування судновласнику (третій особі - ТОВ „СБК „Морвест"), в межах фактичних витрат повністю покладає на ДП „Дельта-Лоцман", в трудових відносинах з яким перебував державний лоцман Мессер О.Г., який здійснював лоцманське проведення російського військового десантного корабля „Ямал" (ВДК „Ямал").

Відповідно до ст.ст.92,96 Кодексу торговельного мореплавства України З метою забезпечення безпеки мореплавства на підходах до морських портів, у межах вод цих портів, а також між морськими портами незалежно від прапора держави, під яким плаває судно, і форми власності судна проведення суден здійснюється виключно державними морськими лоцманами. Лоцманська служба порту підпорядкована капітану порту. Під час проведення суден державний морський лоцман повинен спостерігати за станом і правильністю огородження фарватеру, станом берегових навігаційних знаків і терміново повідомляти капітану морського порту про будь-які зміни на фарватері і про аварійні морські події з суднами, які він проводить. Державний морський лоцман зобов'язаний вказати капітану судна, яке він проводить, на виявлені порушення правил судноплавства, обов'язкової постанови начальника морського порту та інших правил, вимагати усунення помічених порушень, а в разі невиконання капітаном судна цих або інших законних вимог державного морського лоцмана - негайно повідомити про це капітана морського порту.

Згідно до ст. 97 цього Кодексу присутність на судні державного морського лоцмана не звільняє капітана від відповідальності за управління судном. У випадках залишення капітаном судна командного містка він зобов'язаний вказати державному морському лоцману особу, відповідальну за управління судном у його відсутність.

Як встановлено ст.98 КТМ України, відповідальність за аварійні морські події, що сталися з вини державних морських лоцманів під час виконання ними службових обов'язків, несе організація, працівником якої є лоцман . Ця відповідальність обмежується розмірами аварійного лоцманського фонду, який утворюється з 10 відсотків відрахувань від сум лоцманського збору, що надійшли в календарному році, який передував аварії.

Таким чином, для покладення у повному обсязі відповідальності за аварійну морську подію (АМП) на ДП „Дельта-лоцман", працівником якого є державний лоцман Мессер О.Г., слід встановити, що АМП сталася з вини державного лоцмана під час виконання ним службових обов'язків, тобто встановити, що причиною АМП є неправильні дії державного лоцмана.

Судом встановлено, що 04.05.2010 року о 9 год. 22 хв. на другому коліні каналу акваторії порту Миколаїв сталась аварійна морська подія -перевертання буксира-штовхача „Бугский", який при супроводженні ВДК „Ямал" був взятий військовим кораблем на буксир, ймовірно, для забезпечення приведення його швидкості до швидкості ВДК „Ямал" та запобігання відставання буксира при супроводженні російського військового корабля.

Відповідно до ч. 2 ст. 88 Кодексу торговельного мореплавства України розслідування аварійних морських подій здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту.

Відповідно до п. 1 Положення про Міністерство транспорту та зв'язку України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.06.2006 року № 789, яке було чинним у період з 15.06.2006 року по 10.06.2011 року, центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України, є Міністерство транспорту та зв'язку України (Мінтрансзв'язку). Мінтрансзв'язку є головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань реалізації державної політики в галузі авіаційного, автомобільного, залізничного, морського і річкового транспорту та у сфері використання повітряного простору України, забезпечення безпеки руху, навігаційно-гідрографічного забезпечення судноплавства, торговельного мореплавства, надання послуг поштового зв'язку, телекомунікацій та інформатизації, користування радіочастотним ресурсом України.

Наказом Мінтрансзв'язку України від 29.05.2006 року №516, зареєстрованим в Мін'юсті України 09.08.2006 року за № 959/12833, затверджене Положення про класифікацію, порядок розслідування та обліку аварійних морських подій із суднами (далі - Положення про розслідування).

Положення розроблене на виконання статей 3, 58 і 88 Кодексу торговельного мореплавства України з урахуванням стандартів і рекомендацій Міжнародної морської організації щодо розслідування морських аварій і інцидентів.

Відповідно до п. 1.4 Положення про розслідування аварійна морська подія (далі - АМП) - подія, що виникла в результаті експлуатації судна чи у зв'язку з нею, яка спричинила, або могла спричинити людські жертви, або заподіяти шкоду здоров'ю людей, загибель судна, або втрату його морехідного стану , а також забруднення навколишнього природного середовища.

Розслідування АМП - процес, що проводиться з метою виявлення обставин АМП і визначення причин, що призвели до неї, та включає збір та аналіз інформації, підготовку висновків та рекомендацій щодо попередження і запобігання подібних АМП у майбутньому, а також, у разі необхідності, підготовку рекомендацій з безпеки судноплавства.

Наказом Держфлотінспекції України від 04.05.2010 року № 172 відповідно до Положення про розслідування була призначена комісія для розслідування обставин події, внаслідок якої було пошкоджено застраховане судно.

24.05.2010 року комісією було складено, а начальником Держфлотінспекції України затверджено Акт розслідування аварійної морської події з буксиром-штовхачем „Бугский" (прапор України, власник ДП „Миколаївський морський торговельний порт", судновласник - ТОВ „Судноплавно-буксирна компанія „Морвест"), яка сталася 04.05.2010 року на другому коліні каналу акваторії порту Миколаїв (далі - Акт розслідування).

Пунктом 8.1 вказаного Акту розслідування встановлено, що аварійна морська подія класифікується як :

- серйозна аварія, обліковий індекс -ВО;

- за причинами, обліковий індекс -БО, до яких не причетні члени екіпажу буксира-штовхача "Бугский";

- за наслідками, облікові індекси -НС і НЕ.

Відповідно до п. 3.2 Положення про розслідування - розслідування дуже серйозних і серйозних аварій, що сталися з українськими суднами, незалежно від місця, де вони трапилися, а також з іноземними суднами у внутрішніх водах України, її територіальному морі, проводиться комісіями, створеними органами розслідування, до компетенції яких віднесене відповідне розслідування.

Як вбачається з Акту розслідування від 24.05.10 року до розслідування аварійної морської події залучались робочі групи спеціалістів з ДП "Миколаївський торговельний порт", ТзОВ "Судноплавно-буксирна компанія "Морвест", ДП "Дельта-лоцман" (п. 4.7 Акту розслідування).

Відповідно до п. 1.5 Положення про розслідування застосовується для класифікації, порядку розслідування та обліку АМП, що сталися:

- з українськими суднами , на які розповсюджується дія Кодексу торговельного мореплавства України;

- з іноземними невійськовими суднами у територіальному морі чи внутрішніх водах України, а за проханням про проведення розслідування капітана аварійного судна, його судновласника або консула країни, під прапором якої плаває судно, - також у відкритому морі.

Норми Положення є обов'язковими для виконання: капітанами суден; капітанами морських портів; Укрморрічфлотом; Держфлотінспекцією України;Держрибфлотінспекцією; українськими судновласниками.

Суд апеляційної інстанції погоджується з доводами скаржника стосовно помилкового застосування судом першої інстанції до правил розслідування АМП вимог пунктів 3.6, 5.7.1,5.7.6 Положення про розслідування, позаяк п.3.6. регулює дії органів розслідування АМП під час розслідування АМП, що сталася з іноземним судном або українським судном, причетним до аварії.

АМП в даному випадку виникла безпосередньо з українським судном - буксиром -штовхачем „Бугский", а не з ВДК „Ямал" (іноземним військовим судном), б/ш „Бугский" не є судном, причетним до аварії, а є українським судном, з яким сталася АМП.

Разом з цим, вимоги п.5.7 розділу 5 Положення про розслідування також не підлягали застосуванню до розслідування АМП з буксиром, оскільки встановлюють особливості розслідування АМП з іноземними суднами, тобто не мають відношення до АМП з українським буксиром.

Відповідно до п.4.7. Положення про класифікацію, порядок розслідування та обліку аварійних морських подій із суднами про створення комісії з розслідування АМП у встановленому порядку повідомляються капітан судна, із яким сталася АМП, судновласник, капітан морського порту, у якому перебуває аварійне судно, інші заінтересовані особи, організації та при необхідності держава прапора й істотно заінтересовані держави. Капітан морського порту зобов'язаний усі документи, що стосуються АМП, передані йому капітаном судна та зібрані ним самостійно, негайно передати за актом комісії з розслідування АМП (за виключенням випадку, коли саме він проводить розслідування).

Згідно пункту 3.3. Положення про розслідування комісія з розслідування АМП створюється наказом керівника відповідного органу розслідування, який встановлює склад комісії, строки розслідування й подання відповідних матеріалів, а також інші організаційні заходи. За поданням судновласників українських та іноземних суден і/або істотно заінтересованих держав до складу комісії вводяться їхні представники.

У розумінні приписів п. 1.4. розділу 1 Положення про розслідування істотно заінтересована держава - держава (зокрема), яка є державою прапора судна, що є об'єктом розслідування; держава, яка має в своєму розпорядженні важливу інформацію, що може бути використана під час розслідування АМП.

Як вбачається з Акту розслідування від 24.05.2010р., незважаючи на те, що ВДК „Ямал" був об'єктом розслідування, стосовно якого містяться дані в п.п.4.1.1. п.4.1. Акту та судження щодо дій командира корабля ВДК „Ямал" ВМФ Російської Федерації, які спричинили АМП (пункт 6, п.п.8.3.1 п.8.3 Акту розслідування), Російська Федерація, як істотно заінтересована держава не була повідомлена про створення комісії з розслідування АМП (в Акті розслідування такі дані відсутні), що унеможливило ініціативу введення до складу комісії представників РФ за її поданням як істотно заінтересованої держави.

З Акту розслідування також вбачається, що в ході розслідування не опитувались члени команди ВДК „Ямал", зокрема, командир корабля, що є природнім, оскільки комісія не могла самостійно підійматися на борт військового корабля іноземної держави, отримувати показання свідків від екіпажу ВДК „Ямал" та знімати необхідні копії з корабельних документів тощо.

Отже розслідування не може вважатися повним та об'єктивним. Комісією проведено опитування членів екіпажу буксира-штовхача „Бугский", лоцманів ДП „Дельта-лоцман", а також капітанів рбт "Урал", б/к "Докер", м/б "Українець, БТ-438 (розділ 4.7 Акту розслідування).

Виходячи з викладеного, суд першої інстанції правильно надав оцінку Акту розслідування від 24.05.2010р. як доказу, що не є належним стосовно підтвердження вини осіб, причетних до аварії, та ступеня цієї вини, зокрема, державного лоцмана ДП „Дельта-лоцман" Мессера О.Г. у зв'язку із тим, що цим актом зафіксовано результати розслідування АМП, проведеного в порушення вимог Положення про розслідування без участі представників істотно заінтересованої держави -Російської Федерації.

Зі Звіту сюрвейера ТзОВ "ДИПИЭС-МАРИНЕКС" від 22.11.10 року, на який позивач також посилається як на підставу своїх вимог, вбачається, що причини перевертання буксиру викладені (продубльовані) сюрвейером з Акту розслідування. Отже, вказаний доказ також не може бути безперечним доказом вини державного лоцмана ДП „Дельта-лоцман", що обґрунтовано у сукупності визнано судом першої інстанції підставою для відмови у позові.

Пунктом 6 „Причини аварійної морської події" Акту розслідування аварійної морської події з буксиром-штовхачем „Бугский" (прапор України, власник -ДП „Миколаївський морський торговельний порт", судновласник -ТзОВ „Судноплавно-буксирна компанія „Морвест"), яка сталася 04.05.2010 року на другому коліні каналу акваторії порту Миколаїв, встановлено, що ініціюючими причинами аварійної морської події - перекидання буксира-штовхача „Бугский" під час його буксирування військовим кораблем ВДК „Ямал" стали істотні прорахунки керівництва ДП "Миколаївський морський торговельний порт", керівництва ДП "Дельта-Лоцман", капітана ДП "Миколаївський морський торговельний порт"і керівництва агентської компанії Maritime"з вибору та призначенню до супроводження військових кораблів буксира-штовхача "Бугский", без урахування його технічних характеристик, даних інформації про остійність та характеристик за умовами плавання та основного призначення буксиру. Буксирування буксира-штовхача "Бугский"військовим кораблем ВДК "Ямал" з завищеною швидкістю не було узгоджене з капітаном буксира ані командиром корабля, ані лоцманом Мессером О.Г.

Згідно з вимогами "Інформації про остійність для капітана", схваленої Регістром судноплавства України 21.02.2002 року №103, судно (буксир-штовхач) призначено для виконання функцій штовхання, тому необхідно мати на увазі можливість перекидання судна в умовах експлуатації, які можуть настати у разі недотримання обмежень даної інформації, а саме:

- при плаванні судна без об'єкту штовхання, якщо напрям його руху співпадає з напрямком попутних хвиль і якщо довжина хвиль однакова або більше довжини судна, швидкість руху судна не повинна перевищувати 4.8 вузла, і ін. Тому судно не відповідало виду робіт, які воно здійснювало і умовам плавання на час скоєння аварійної події, а саме буксирування його зі швидкістю 10-11 вузлів, яка перевищувала безпечно допустиму швидкість, більш як у два рази.

Аналогічний висновок викладено також у Первинній науково-технічній експертизі, проведеній Одеською національною морською академією, де зазначено про експлуатацію буксира із порушенням обмежень Регістру судноплавства України щодо умов плавання, замовленої відповідачем та наданої суду для залучення до матеріалів справи.

Як зазначено в Акті розслідування, однією з основних причин аварійної морської події є невиконання командиром військового корабля ВДК "Ямал"вимог п. 4.2.4 "Обов'язкових постанов по Миколаївському морському торговельному порту"стосовно додержання швидкості руху корабля, яка не повинна перевищувати 4 вузли. Щодо вини державного лоцмана, то розслідуванням визначено, що лоцман Мессер ОГ. не забезпечив виконання вимог пунктів Правил плавання та обов'язкових постанов по Миколаївському морському торговельному порту стосовно одержання дозволу на рух та стосовно додержання швидкості корабля, яка не повинна перевищувати 4 вузлів, а також деяких пунктів Положення про державну морську лоцманську службу стосовно забезпечення безаварійного проведення суден на судноплавних шляхах, фарватерах і каналах, тощо.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що основним порушенням лоцмана визначається допущення ним руху ВДК „Ямал" із швидкістю, що перевищує допустиму на участку, де сталася АМП.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про державний кордон України"іноземні невійськові судна та військові кораблі користуються правом мирного проходу через територіальне море України відповідно до законодавства України і міжнародних договорів України.

Іноземні військові кораблі, а також підводні транспортні засоби здійснюють мирний прохід через територіальне море України в порядку, який встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 15 Закону України "Про державний кордон України" іноземні невійськові судна і військові кораблі під час плавання і перебування в територіальному морі і внутрішніх водах України зобов'язані додержувати правил радіозв'язку, навігаційних, портових, митних, санітарних та інших правил.

Відповідно до п.8 Правил плавання і перебування в територіальному морі, внутрішніх водах, на рейдах та в портах України іноземних військових кораблів, затверджених постановою КМУ 16.05.96 року № 529, іноземні військові кораблі в територіальному морі України користуються правом мирного проходження за умови додержання законодавства України, цих Правил та інших правил, що стосуються режиму територіального моря України, а також міжнародних договорів України.

Відповідно до п.4 Правил плавання і перебування в територіальному морі, внутрішніх водах, на рейдах та в портах України іноземних військових кораблів іноземні військові кораблі під час плавання і перебування в територіальному морі, внутрішніх водах, на рейдах та в портах України зобов'язані додержувати правил радіозв'язку, навігаційних портових, митних, санітарних та інших правил.

Згідно з вимогами п.3.2.1, п.3.2.4 Обов'язкових постанов по Миколаївському морському торговельному порту дозвіл на вхід і рух військових кораблів у портових водах надає капітан порту. Дозвіл на захід і рух іноземних військових кораблів в портових водах дає капітан порту тільки за умови виконання вимог Постанови КМУ від 16.05.96 року № 529 "Правила плавання і перебування у територіальному морі, внутрішніх водах, на рейдах та у портах України іноземних військових кораблів", що набрала чинності 01.07.96 року.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.14 КТМ України норми, що містяться в главі 3 „Морська лоцманська служба" застосовуються до відносин з проведення ВДК „Ямал" державним морським лоцманом.

Відповідно до ст.ст.92,96 Кодексу торговельного мореплавства України З метою забезпечення безпеки мореплавства на підходах до морських портів, у межах вод цих портів, а також між морськими портами незалежно від прапора держави, під яким плаває судно, і форми власності судна проведення суден здійснюється виключно державними морськими лоцманами. Лоцманська служба порту підпорядкована капітану порту. Під час проведення суден державний морський лоцман повинен спостерігати за станом і правильністю огородження фарватеру, станом берегових навігаційних знаків і терміново повідомляти капітану морського порту про будь-які зміни на фарватері і про аварійні морські події з суднами, які він проводить. Державний морський лоцман зобов'язаний вказати капітану судна, яке він проводить, на виявлені порушення правил судноплавства, обов'язкової постанови начальника морського порту та інших правил, вимагати усунення помічених порушень, а в разі невиконання капітаном судна цих або інших законних вимог державного морського лоцмана - негайно повідомити про це капітана морського порту.

Відповідно до ст.97 КТМ України присутність на судні державного морського лоцмана не звільняє капітана від відповідальності за управління судном. У випадках залишення капітаном судна командного містка він зобов'язаний вказати державному морському лоцману особу, відповідальну за управління судном у його відсутність.

Пунктом 5.5 Положення про державну морську лоцманську службу, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 11.09.2000 року №498, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.10.2000 року за №717/4938, передбачено, що присутність лоцмана на судні й виконання ним своїх обов'язків не знімає з капітана відповідальності за управління судном.

Капітан використовує практичні знання лоцмана і його досвід плавання в даному районі. Усі накази кермовому і в машинне відділення капітан віддає особисто. Якщо для прискорення маневру капітан дозволяє лоцману віддавати накази безпосередньо кермовому, то і в цьому разі вони вважаються виконаними за наказом капітана.

Якщо під час лоцманського проведення капітан судна змушений тимчасово залишити місток, то він повинен повідомити про це лоцмана і вказати йому особу, відповідальну за управління судном у відсутність капітана судна.

Згідно до пункту 4.1. розділу 4 Положення про державну морську лоцманську службу державний морський лоцман направляється на судно лоцманською організацією на підставі заявки капітана судна і/або морського агента, уповноваженого судновласником.

Державний морський лоцман Мессер О.Г. був направлений на ВДК „Ямал" відповідачем на підставі заявки на лоцманське проведення №358 від 02.05.2010р. компанією „Пасіфік Марітайм" для забезпечення лоцманського проведення та швартування від рейду п.Южний до нижньої набережної бульв.Адм.Макарова з забезпеченням б/ш „Бугский" як запланованого буксира для супроводження по Спаському каналу та швартових операцій.

Відповідно до пунктів 4.10., 4.11. цього Положення лоцманські послуги надаються на підставі двостороннього договору між капітаном судна або морським агентом, що виступають від імені судновласника, з однієї сторони, і лоцманської організації, що надає ці послуги. Лоцманська квитанція, яка заповнена і підписана капітаном судна, є документом, що підтверджує факт надання лоцманських послуг. У квитанцію капітан судна вносить такі відомості: найменування судна, прапор держави, під яким плаває судно, осадка, довжина, ширина, чиста місткість, а також місце й час приймання лоцмана та інші. Капітан судна відмічає у квитанції час і місце закінчення лоцманського проведення, а в разі потреби вносить зауваження щодо проведення судна лоцманом. Унесенні у квитанцію відомості та зауваження капітан судна засвідчує своїм підписом.

Лоцманською квитанцією, підписаною командиром ВДК „Ямал", підтверджується надання державним лоцманом Мессером О.Г. лоцманських послуг без будь-яких зауважень щодо проведення судна лоцманом.

Зазначені документи не містять відомостей щодо того, що державному лоцману було доручено виконання функцій з управління буксирувальною операцією буксируючим ВДК „Ямал", наділення державного лоцмана такими функціями суперечило б і завданням лоцманського проведення суден.

Матеріалами справи підтверджується, що проведення буксирувальної операції з буксирування б/ш „Бугский", в ході якої сталася АМП, є ситуативним рішенням командира корабля ВДК „Ямал" та капітана б/ш „Бугский", на прийняття якого будь-які „наполегливі рекомендації" державного лоцмана не могли мати вирішального значення.

Аналогічно, за перевищення швидкості військовим кораблем в ході фактичного здійснення буксирувальної операції не може відповідати тільки державний лоцман, оскільки в його службові обов'язки не входить керівництво буксируванням. Само по собі перевищення швидкості військовим кораблем не могло спричинити АМП у разі, якщо б буксир-штовхач здійснював звичайне супроводження, без взяття його на буксир.

Фактичні обставини, при яких відбувались події, пов'язані із буксируванням буксира, свідчать, що ця операція не підпадає під ознаки морського буксирування (ст.222 КТМ України), оскільки сам буксир-штовхач використовувався при цьому не у зв'язку із своїм призначенням та домовленість про буксирування не є договором морського буксирування.

В будь-якому випадку, з огляду положень ст.225 КТМ України відповідальність за шкоду, заподіяну при буксируванні судну, що буксирується, ні в якому разі не може покладатись на державного лоцмана, який здійснює лоцманське проведення буксируючого судна.

Таким чином, позивачем не було доведено наявність визначених ст.98 КТМ України підстав для покладення відповідальності за шкоду, заподіяну АМП буксиру „Бугский" на ДП „Дельта-лоцман" у зв'язку із забезпеченням проведення ВДК „Ямал" державним лоцманом - працівником відповідача.

Виходячи з викладеного, суд першої інстанції дійшов вірних висновків стосовно того, що в спірному випадку суду не доведено причинного зв'язку дій лоцмана, який є радником капітана, у вчиненні аварійної морської події, причинний зв'язок між діями лоцмана та наслідками, що настали (перевертання буксиру „Бугский"). Судом при вирішенні спору обґрунтовано взято до уваги, що судно (буксир-штовхач "Бугский") не відповідало виду робіт, які воно здійснювало, і умовам плавання на час скоєння аварійної події. Заінтересована держава - Російська Федерація не залучалась до проведення розслідування, що свідчить про його необ'єктивність та неповноту.

Разом з цим, колегія суддів критично ставиться також і до висновку Акту розслідування про непричетність екіпажа (капітана буксира) до АМП, оскільки це спростовується матеріалами справи, та слід враховувати зацікавленість судновласника в невизначенні вини капітана буксира в АМП та її ступеня, оскільки договір страхування містить певні обмеження та описує коло випадків, коли страховик вправі відмовити у виплаті страхового відшкодування.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв обґрунтоване та законне рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ПрАТ „СК „Провідна" до ДП „Дельта-лоцман" про стягнення 549598,26грн. страхового відшкодування у зв'язку із недоведеністю причинно-наслідкового зв'язку між діями державного лоцмана, пов'язаними з виконанням службових обов'язків, з АМП та заподіяною шкодою.

На підставі вищенаведеного колегія суддів залишає оскаржуване рішення без змін, як ухвалене у відповідності до фактичних обставин, що мають значення для вирішення спору, та в цілому при правильному застосуванні норм матеріального права.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеним та у своїй сукупності не свідчать про неправильне вирішення спору судом першої інстанції, порушень норм процесуального права, про які йдеться в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 ГПК України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Миколаївської області від 03.12.2012р. залишити без змін.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 29.01.2013р.

Головуючий суддя Мишкіна М.А.

Суддя Будішевська Л.О.

Суддя Бєляновський В.В.