Постанова

від 16.04.2013 по справі 5016/1842/2012(20/55)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2013 року Справа № 5016/1842/2012(20/55) Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Плюшка І.А., суддівКочерової Н.О. (доповідач), Самусенко С.С., розглянувши касаційну скаргуприватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 22.01.2013р. у справі№ 5016/1842/2012(20/55) господарського суду Миколаївської області за позовомприватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" додержавного підприємства "Дельта-лоцман", треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: 1) державне підприємство "Миколаївський морський торговельний порт", 2) товариство з обмеженою відповідальністю "Судноплавно-буксирна компанія "Морвест", простягнення страхового відшкодування у сумі 549 598,26 грн. за участю представників сторін:

від позивача: Головненко Н.В., дов. від 27.12.2012

від відповідача: Демидов В.О., дов. від 23.01.2013

від третьої особи-1: не з'явились

від третьої особи-2: не з'явились

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2012 року приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Провідна" звернулося до господарського суду з позовом до державного підприємства "Дельта-лоцман" про стягнення шкоди у розмірі 549 598, 26 грн. в порядку регресу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що виплативши страхувальнику - ТОВ "СБК Морвест" страхове відшкодування відповідно до договору добровільного страхування водного транспорту № 08/0800087/1602/09 від 27.10.2009р., укладеного між позивачем та третьою особою-2, позивач набув відповідно до ст. 274 Кодексу торговельного мореплавства України та ст. 27 Закону України "Про страхування" право зворотної вимоги до особи відповідальної за заподіяні страхувальнику внаслідок аварійної морської події, що сталася 04.05.2010р. на 2-му коліні каналу акваторії порту Миколаєва, збитки, якою в силу вимог ст. 1172 ЦК України та ст. 98 КТМ України є відповідач, оскільки шкоду будо завдано його працівником.

При цьому, в якості доказу наявності з боку відповідача правопорушення, позивач посилається на акт розслідування АМП від 24.05.2010р. та вважає, що аварійна морська подія сталася внаслідок неправомірних та винний дій працівника відповідача - державного лоцмана Мессера О.Г., який допустив порушення вимог чинного законодавства із безпеки судноплавства при супроводженні військового корабля ВДК "Ямал" ВМС Російської Федерації.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 03.12.2012р. (суддя Олейняш Е.М.) у задоволенні позову відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано відсутністю вини працівника відповідача - лоцмана, який є радником капітана, у вчиненні аварійної морської події, та причинного зв'язку між діями лоцмана та наслідками, що настали (перевертання та затоплення буксиру "Бугский"). При цьому, суд виходив з того, що:

- пошкоджене внаслідок АМП судно (буксир-штовхач "Бугський") не відповідало виду робіт, які воно здійснювало і умовам плавання на час скоєння аварійної події;

- проведене розслідування АМП, яка сталася 04.05.2010р., є необ'єктивним та неповним, оскільки заінтересована сторона - Російська Федерація не залучалась до проведення такого розслідування;

- державний лоцман не несе відповідальності за збільшення швидкості руху корабля ВДК "Ямал" в зоні виникнення АМП (на 2-му коліні каналу акваторії порту Миколаєва) та під час буксирування, оскільки капітан корабля (командир ВДК "Ямал") несе відповідальність за управління кораблем, і саме він повинен був знати вимоги нормативних актів, зокрема щодо допустимої швидкості корабля, та не віддавати наказ про збільшення швидкості, а будь-які рекомендації лоцмана не можуть зняти з командира корабля відповідальності за забезпечення безпечного плавання і управління кораблем, з огляду на те, що лоцман є лише радником капітана;

- суду не надано доказів наявності претензій капітана судна до державного лоцмана та виконаної ним роботи з лоцманського проведення.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 22.01.2013р. (колегія суддів у складі: Мишкіна М.А. - головуючий, Будішевська Л.О., Бєляновський В.В.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін з тих же підстав.

В касаційній скарзі приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Провідна" просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю, посилаючись при цьому, на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Зі змісту статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що завданням господарського суду касаційної інстанції є перевірка застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами фактичних обставин справи.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 27.10.2009р. між закритим акціонерним товариством "Страхова компанія "Провідна", правонаступником якого є приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Провідна" (страховик, позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Судноплавно-буксирна компанія "Морвест" (страхувальник) укладено договір добровільного страхування водного транспорту №08/0800087/1602/09, за яким страховик застрахував майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону і пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням водним транспортом - судном з його машинами та обладнанням, а саме: буксиром-штовхачем "Бугський", регістровий номер 1-040082, клас з символом КМ*ЛЗ ІІІ буксир.

Відповідно до Класифікаційного свідоцтва № 017788 від 05.01.2010р., Свідоцтва на обладнання та забезпечення № 017791 від 05.01.2010р. власником судна є Державне підприємство "Миколаївський морський торговельний порт".

Судновласником судна відповідно до Договору фрахтування (бербоут-чартер), укладеного між Державним підприємством "Миколаївський морський торговельний порт" та товариством з обмеженою відповідальністю "Судноплавно-буксирна компанія "Морвест", є страхувальник - товариство з обмеженою відповідальністю "Судноплавно-буксирна компанія "Морвест".

Придатність судна до плавання засвідчується Свідоцтвом про придатність до плавання № 017787 від 01.01.2010р., актом чергового огляду судна № 103-1-03-10 від 05.01.2010р., актом чергового огляду корпусу та рульового пристрою в доці № 103-1-2944-09 від 17.10.2009р., Ліцензією суднової станції № 48-0336 від 22.02.2010р.

Відповідно до п. 5.2 договору, строк його дії - з 00 год. 00 хв. 01.11.2009р. до 24 год. 00 хв. 31.10.2010р.

Договором добровільного страхування водного транспорту №08/0800087/1602/09 встановлено, що вигодонабувачем за договором є ДП "Миколаївський морський торгівельний порт".

22.03.2010р. між ПАТ "СК "Провідна" та ТОВ "СБК "Морвест" укладено Додаткову угоду № 1 до договору добровільного страхування водного транспорту, відповідно до якої до договору внесені зміни, а саме: вигодонабувачем визначено ТОВ "Судноплавно-буксирна компанія "Морвест". Додаткова угода набрала чинності з моменту її підписання сторонами та діяла до 31.10.2010р.

Відповідно до п. 2.1, п. 2.1.1 Договору страхування страховими ризиками, на випадок яких здійснюється страхування, є пошкодження, знищення, загибель (повна конструктивна або фактична загибель), зникнення безвісті, викрадення, захоплення застрахованого судна та (або) обладнання зокрема внаслідок такої події, як перевертання судна.

Відповідно до п. 3.1., 3.3. Договору страхова сума за договором склала 599 000,00 грн.; безумовна франшиза від страхової суми, зазначеної в п. 3.1 Договору, у разі пошкодження застрахованого судна, за кожним страховим випадком - 23 960 грн.

Судами попередніх інстанцій також встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 04.05.2010р. на другому коліні каналу акваторії порту Миколаєва застраховане судно - буксир-штовхач "Бугський", під час супроводження військового корабля ВДК "Ямал" Спаським каналом з рейду порту Миколаїв під мостами Варварівський та Інгульський до набережної бульвару ім. Адмірала Макарова, перекинулося через правий борт і занурилося у воду, залишившись на плаву уверх кілем.

Ця подія сталася у зв'язку із тим, що ВДК "Ямал", взявши на буксир б/ш "Бугский", йшов по каналу з перевищенням швидкості, максимально допустимої на ділянці виникнення АМП (на 2-му коліна каналу акваторії порту Миколаєва) та з перевищенням швидкості по відношенню до б/ш "Бугський, хоча максимально дозволена швидкість для буксира, при якій він зберігає остійність в умовах сепаратного плавання, без об'єкта штовхання, становить 4 вузли.

05.05.2010р. страхувальник - ТОВ "СБК "Морвест" звернувся до позивача - ПАТ "СК "Провідна" із заявою № 1601/08/1482/52085 про виплату страхового відшкодування у зв'язку з подією, яка має ознаки страхової, внаслідок якої було пошкоджено буксир-штовхач "Бугський" та листом № 144 від 03.11.2010р. повідомив реквізити для здійснення виплати страхового відшкодування.

Відповідно до звіту сюрвейєра "ООО "ДИПИЭС-МАРИНЕКС" № UА/01710/МК від 22.11.2010р., виконаного на замовлення позивача, сума збитків та ремонту склала 573558,26 грн.

Враховуючи, що договором страхування була передбачена безумовна франшиза у розмірі 23 960, 00 грн. позивач вирахував з суми страхового відшкодування, що підлягала виплаті страхувальнику, суму франшизи та виплатив страхове відшкодування страхувальнику - ТОВ "Судноплавно-буксирна компанія "Морвест" двома частинами:

1) 17.11.2010р. - 100 000 грн. (авансова виплата), що підтверджується платіжним дорученням № 0060733 від 17.11.2010р.;

2) 15.02.2011р. - 449 598, 26 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 0006295 від 15.02.2011р.

В пункті 3 розділу 4 Страхового акту 2 № 1601/08/1482 від 07.02.2011р. зазначено про можливість подання регресного позову до командира корабля ВДК "Ямал" та державного лоцмана ДП "Дельта-лоцман".

07.06.2012р. позивач звернувся до відповідача з претензією № 15-14/390 про відшкодування шкоди у порядку регресу. Відповідач листом № 3990 від 04.07.2012р. повідомив позивача про відсутність підстав для задоволення претензії та стягнення коштів в порядку регресу. Відповідь на претензію мотивована відсутністю вини лоцмана у аварійній морській події та тим, що Акт розслідування не є належним доказом, оскільки має на меті попередження і запобігання подібних аварійних морських подій у майбутньому, а покладання відповідальності за збільшення швидкості руху корабля на лоцмана є безпідставним, оскільки за своїм статусом лоцман є лише радником капітана, а згідно з положенням Корабельного статуту ВМФ Російської Федерації за безпеку плавання та управління маневрами корабля, повністю несе відповідальність його командир. Сам факт взяття військовим кораблем буксиру-штовхача на буксир та здійснення його буксирування є виключним рішенням і відповідальністю командира військового корабля.

Відмова відповідача відшкодувати позивачу в порядку регресу шкоду, заподіяну ТОВ "СБК "Морвест", як судновласнику буксиру-штовхача "Бугський", і стала підставою для звернення ПАТ "СК "Провідна" з позовом у даній справі.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ч. 1 ст. 274 Кодексу торговельного мореплавства України (КТМ України) до страховика, який сплатив страхове відшкодування, переходить, у межах сплаченої суми, право вимоги, яке страхувальник (або інша особа, яка отримала страхове відшкодування) має до особи, відповідальної за заподіяну шкоду. Це право здійснюється страховиком з дотриманням порядку, встановленого для особи, яка отримала відшкодування.

Звертаючись з позовом у даній справі, позивач стверджує, що відповідальною за заподіяний збиток особою є ДП "Дельта-лоцман", оскільки саме неправомірні дії його працівника - лоцмана Мессера О.Г., який здійснював лоцманське проведення російського військового десантного корабля "Ямал" (ВДК "Ямал"), призвели до аварійної морської події з б/ш "Бугський".

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність усіх елементів складу правопорушення: протиправної поведінки; збитків та їх розміру; причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками; вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. При цьому, на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. Натомість, вина боржника у порушенні зобов'язання презюмується та не підлягає доведенню кредитором, тобто саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 04.05.2010р. біля 08 год. 55 хв. лоцман 1-го класу ДП "Дельта-лоцман" Мессер О.Г. піднявся на борт ВДК "Ямал", який знаходився на якорі у районі буя № 130 порту Миколаїв, для забезпечення проведення корабля до набережної бульвару ім. адмірала Макарова м. Миколаєва.

04.05.2010р. біля 08 год. 55 хв. капітан буксиру-штовхача "Бугський" одержав від диспетчера ТОВ "СБК "Морвест" розпорядження щодо супроводження ВДК "Ямал" Спаським каналом з рейду порту Миколаїв під мостами Варварівський та Інгульський до набережної бульвару ім. адмірала Макарова.

Буксир-штовхач "Бугський" був взятий військовим кораблем "Ямал" на буксир. 04.05.2010р. о 9 год. 22 хв. на другому коліні каналу акваторії порту Миколаїв сталась аварійна морська подія - перевертання буксира-штовхача "Бугский".

Відповідно до Акту розслідування (розділи 6, 8) однією з основних причин аварійної морської події стало невиконання командиром військового корабля ВДК "Ямал" вимог п. 4.2.4. "Обов'язкових постанов по Миколаївському морському торговельному порту" стосовно додержання швидкості руху корабля, яка не повинна перевищувати 4 вузли в районі виникнення АМП та буксирування військовим кораблем ВДК "Ямал" буксира-штовхача "Бугський" зі швидкістю більш як 10 вузлів, в протиріч технічним та остійним характеристикам зазначеного буксира, при яких швидкість його буксирування не повинна була перевищувати 4,8 вузла.

Разом з цим згідно Акту розслідування та тверджень позивача причиною виникнення АМП стало також невиконання лоцманом 1 класу Мессером О.Г. вимог із безпеки судноплавства, зокрема: п. 4.2.4. "Обов'язкових постанов по Миколаївському морському торговельному порту" стосовно додержання швидкості корабля, яка не повинна перевищувати 4 вузла на ділянці, де сталася АМП, та пункту 6.2.4. Положення про державну морську лоцманську службу стосовно виконання капітаном судна ВДК "Ямал" "Обов'язкових постанов по Миколаївському морському торговельному порту".

Відтак, як вірно зазначено судом апеляційної інстанції, для покладення у повному обсязі відповідальності за аварійну морську подію (АМП) на ДП "Дельта-лоцман", працівником якого є державний лоцман Мессер О.Г., слід встановити, що АМП сталася саме з вини державного лоцмана під час виконання ним службових обов'язків, тобто встановити, що причиною АМП стали неправильні дії державного лоцмана.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій зокрема виходили з того, що притягнення державного лоцмана до відповідальності за збільшення швидкості руху корабля ВДК "Ямал" є безпідставним, оскільки відповідальність за управління кораблем (в даному випадку ВДК "Ямал"), внаслідок якого сталась аварійна морська подія, несе саме капітан зазначеного корабля. Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з таким висновком судів та вважає, що суди обґрунтовано виходили з наступного.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про державний кордон України" іноземні невійськові судна та військові кораблі користуються правом мирного проходу через територіальне море України відповідно до законодавства України і міжнародних договорів України. Іноземні військові кораблі, а також підводні транспортні засоби здійснюють мирний прохід через територіальне море України в порядку, який встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 15 Закону України "Про державний кордон України" іноземні невійськові судна і військові кораблі під час плавання і перебування в територіальному морі і внутрішніх водах України зобов'язані додержувати правил радіозв'язку, навігаційних, портових, митних, санітарних та інших правил.

Згідно з п. 8 Правил плавання і перебування в територіальному морі, внутрішніх водах, на рейдах та в портах України іноземних військових кораблів, затверджених постановою КМУ № 529 16.05.1996р., іноземні військові кораблі в територіальному морі України користуються правом мирного проходження за умови додержання законодавства України, цих Правил та інших правил, що стосуються режиму територіального моря України, а також міжнародних договорів України.

Відповідно до п.4 Правил плавання і перебування в територіальному морі, внутрішніх водах, на рейдах та в портах України іноземних військових кораблів іноземні військові кораблі під час плавання і перебування в територіальному морі, внутрішніх водах, на рейдах та в портах України зобов'язані додержувати правил радіозв'язку, навігаційних портових, митних, санітарних та інших правил.

Згідно з вимогами п.3.2.1, п.3.2.4 "Обов'язкових постанов по Миколаївському морському торговельному порту" дозвіл на вхід і рух військових кораблів у портових водах надає капітан порту. Дозвіл на захід і рух іноземних військових кораблів в портових водах дає капітан порту тільки за умови виконання вимог Постанови КМУ № 529 від 16.05.1996р. "Правила плавання і перебування у територіальному морі, внутрішніх водах, на рейдах та у портах України іноземних військових кораблів", що набрала чинності 01.07.1996р.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.14 КТМ України норми, що містяться в главі 3 "Морська лоцманська служба" застосовуються до відносин, що виникають у зв'язку з проведенням суден державними морськими лоцманами України на підходах до портів України, в межах вод цих портів, а також між цими портами.

Відповідно до ст.ст. 92, 96 КТМ України з метою забезпечення безпеки мореплавства на підходах до морських портів, у межах вод цих портів, а також між морськими портами незалежно від прапора держави, під яким плаває судно, і форми власності судна проведення суден здійснюється виключно державними морськими лоцманами. Лоцманська служба порту підпорядкована капітану порту. Під час проведення суден державний морський лоцман повинен спостерігати за станом і правильністю огородження фарватеру, станом берегових навігаційних знаків і терміново повідомляти капітану морського порту про будь-які зміни на фарватері і про аварійні морські події з суднами, які він проводить. Державний морський лоцман зобов'язаний вказати капітану судна, яке він проводить, на виявлені порушення правил судноплавства, обов'язкової постанови начальника морського порту та інших правил, вимагати усунення помічених порушень, а в разі невиконання капітаном судна цих або інших законних вимог державного морського лоцмана - негайно повідомити про це капітана морського порту.

Відповідно до ст. 97 КТМ України присутність на судні державного морського лоцмана не звільняє капітана від відповідальності за управління судном. У випадках залишення капітаном судна командного містка він зобов'язаний вказати державному морському лоцману особу, відповідальну за управління судном у його відсутність.

Пунктом 5.5 Положення про державну морську лоцманську службу, затвердженого наказом Міністерства транспорту України №498 від 11.09.2000р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.10.2000р. за №717/4938, передбачено, що присутність лоцмана на судні й виконання ним своїх обов'язків не знімає з капітана відповідальності за управління судном. Капітан використовує практичні знання лоцмана і його досвід плавання в даному районі. Усі накази кермовому і в машинне відділення капітан віддає особисто. Якщо для прискорення маневру капітан дозволяє лоцману віддавати накази безпосередньо кермовому, то і в цьому разі вони вважаються виконаними за наказом капітана. Якщо під час лоцманського проведення капітан судна змушений тимчасово залишити місток, то він повинен повідомити про це лоцмана і вказати йому особу, відповідальну за управління судном у відсутність капітана судна.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій обґрунтовано зазначили, що ні лоцман Мессер О.Г, ні ДП "Дельта-лоцман", не є особами, які мають відповідати за збільшення швидкості руху корабля ВДК "Ямал" на участку, де сталася АМП - на 2-му коліні каналу акваторії порту Миколаїв, оскільки лоцман за своїм статусом є лише радником капітана, а за безпеку плавання та управління маневрами корабля повністю несе відповідальність його командир; будь-які рекомендації лоцмана не можуть зняти з командира корабля відповідальності за забезпечення безпечного плавання і управління кораблем.

Крім того, слід зазначити, що згідно з п. 4.1. розділу 4 Положення про державну морську лоцманську службу державний морський лоцман направляється на судно лоцманською організацією на підставі заявки капітана судна і/або морського агента, уповноваженого судновласником.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що державний лоцман Мессер О.Г. був направлений на ВДК "Ямал" відповідачем на підставі заявки ТОВ компанії "Пасіфік Марітайм" № 358 від 02.05.2010р. на лоцманське проведення для забезпечення лоцманського проведення та швартування ВДК "Ямал" від рейду п. Южний до нижньої набережної бульв. адм. Макарова із забезпеченням буксиром-штовхачем "Бугский", як запланованого буксира для супроводження по Спаському каналу та швартових операцій.

Відповідно до пунктів 4.10., 4.11. Положення про державну морську лоцманську лоцманські послуги надаються на підставі двостороннього договору між капітаном судна або морським агентом, що виступають від імені судновласника, з однієї сторони, і лоцманської організації, що надає ці послуги. Лоцманська квитанція, яка заповнена і підписана капітаном судна, є документом, що підтверджує факт надання лоцманських послуг. У квитанцію капітан судна вносить такі відомості: найменування судна, прапор держави, під яким плаває судно, осадка, довжина, ширина, чиста місткість, а також місце й час приймання лоцмана та інші. Капітан судна відмічає у квитанції час і місце закінчення лоцманського проведення, а в разі потреби вносить зауваження щодо проведення судна лоцманом. Внесенні у квитанцію відомості та зауваження капітан судна засвідчує своїм підписом.

У зв'язку з цим судами встановлено, що лоцманською квитанцією, підписаною командиром ВДК "Ямал", підтверджується надання державним лоцманом Мессером О.Г. лоцманських послуг без будь-яких зауважень зі сторони капітана ВДК "Ямал" щодо проведення судна лоцманом.

Крім того в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про те, що державному лоцману було доручено виконання функцій з управління буксирувальною операцією буксируючим ВДК "Ямал". При цьому, судом апеляційної цілком вірно зазначено, що наділення державного лоцмана такими функціями суперечило б і завданням лоцманського проведення суден.

Згідно ст. 225 КТМ України відповідальність за шкоду, заподіяну при буксируванні судну, що буксирується, або іншому плавучому об'єкту чи майну і вантажу, що знаходяться на ньому, у випадку, коли капітан буксируючого судна управляє буксирувальною операцією, у разі відсутності іншої угоди сторін, несе власник буксируючого судна, якщо ним не буде доведено відсутність його вини.

Таким чином колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком апеляційного господарського суду, що відповідальність за шкоду, заподіяну при буксируванні судну, що буксирується, ні в якому разі не може покладатись на державного лоцмана, який здійснює лише лоцманське проведення буксируючого судна.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції обґрунтовано прийшов до висновку, що позивачем не доведено наявність визначених ст. 98 КТМ України підстав для покладення відповідальності за шкоду, заподіяну при АМП буксиру-штовхачу "Бугский", на ДП "Дельта-лоцман" у зв'язку із забезпеченням проведення ВДК "Ямал" державним лоцманом - працівником відповідача.

Крім того, слід зазначити, що згідно акту розслідування від 24.05.2010р. основною причиною виникнення АМП є невиконання саме командиром військового корабля ВДК "Ямал" вимог п. 4.2.4. "Обов'язкових постанов по Миколаївському морському торговельному порту" стосовно додержання швидкості руху корабля, яка не повинна перевищувати 4 вузли в районі виникнення АМП та буксирування військовим кораблем ВДК "Ямал" буксира-штовхача "Бугський" зі швидкістю більш як 10 вузлів, в протиріч технічним та остійним характеристикам зазначеного буксира, при яких швидкість його буксирування не повинна була перевищувати 4,8 вузла.

Таким чином колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що в діях державного лоцмана Мессера О.Г. наявний неповний склад елементів правопорушення при здійсненні лоцманського проведення військового корабля ВМС РФ ВДК "Ямал, а саме відсутні: вина лоцмана в перевищенні військовим кораблем максимально допустимої швидкості на ділянці виникнення АМП та причинний зв'язок між діями лоцмана та наслідками, що настали (перевертання б/ш "Бугский"), які призвели до збитків позивача, що відповідно до ст.ст. 22, 1166 ЦК України унеможливлює задоволення позову про стягнення збитків. Тобто відповідач не є особою, яка має в порядку регресу відшкодовувати позивачу понесені збитки, не є особою відповідальною за заподіяні збитки.

Таким чином, враховуючи вимоги закону та беручи до уваги встановлені господарськими судами обставини справи, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо відсутності правових підстав для стягнення збитків.

Решта доводів, викладених позивачем в касаційній скарзі не заслуговують на увагу, з огляду на те, що вони зводять до переоцінки обставин справи, що не є відповідно до ст. 111-7 ГПК України компетенцією суду касаційної інстанції.

Посилання скаржника на порушення норм матеріального та процесуального права при винесенні постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування зазначеного судового акту колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 22.01.2013р. у справі № 5016/1842/2012 (20/55) без змін.

Головуючий І. Плюшко

Судді Н. Кочерова

С. Самусенко