Постанова

від 03.06.2008 по справі 2-а-262/08

САМАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 2-а-262/2008

Справа № 2-а-262/2008

                                 ПОСТАНОВА

                           ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

         3 червня 2008 року Самарський районний

суд м. Дніпропетровськ

 у складі:     

головуючого судді                                                

Петешенковій М.Ю.

                      при секретарі                                                       

Ніколайчук Ю.М.

розглянувши у відкритому

судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську справу адміністративного

судочинства за позовом ОСОБА_1  до Управління Пенсійного фонду України в Самарському районі м.

Дніпропетровська, з участю третіх осіб: Пенсійного фонду України, Міністерства праці

та соціальної політики України про визнання протиправною бездіяльність та

зобов'язання вчинити  дії, суд  -

встановив:

         17 січня 2008 року позивач ОСОБА_1

звернувся до Самарського районного суду м. Дніпропетровська з позовною заявою

до Управління Пенсійного фонду України в Самарському районі м. Дніпропетровська про визнання протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду

України в Самарському районі м. Дніпропетровська щодо невчинення за його заявою

дій стосовно перерахунку та виплати йому підвищення до пенсії, передбаченого

ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” та з вимогою

зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Самарському районі м.

Дніпропетровська здійснити перерахунок пенсії з 26 жовтня 2007 року згідно ст.

6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” та її виплату.

  В обгрунтування позовних вимог позивач

послався на те, що він, маючи статус дитини війни відповідно до ст. 6 Закону

України „Про соціальний захист дітей війни” має право отримувати державну

соціальну підтримку у підвищеному розмірі.

  Відповідно до п. 12 ст. 71, ст. 111 Закону

України „ Про Державний бюджет України на 2007 рік”, дія ст. 6 Закону України

„Про соціальний захист дітей війни” була призупинена.

  Враховуючи, що рішенням Конституційного Суду

України від 9 липня 2007 року положення п. 12 ст. 71, ст. 111 Закону України

„Про Державний бюджет України на 2007 рік” були визнані такими, що не

відповідають Конституції України та з дня ухвалення Конституційним Судом

України цього Рішення втратили чинність, він звернувся до Управління Пенсійного

Фонду України в Самарському районі м. Дніпропетровська з метою перерахування та

виплати передбачених законом щомісячних доплат. Вважав, що Управління

Пенсійного Фонду України в Самарському районі м. Дніпропетровська протиправно

не виконав дій, передбачених ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей

війни”. У зв”язку з тим, що рішення

Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів, позивач

просив задовольнити позов.

         Під час

розгляду справи до участі у справі в якості третіх осіб без самостійних вимог

були залучені Пенсійний фонд України, Міністерство праці та соціальної політики

України.

   У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов

підтримав та просив задовольнити на підставі обставин, викладених у позовній

заяві.

Представник відповідача Логвінова М.О. у судовому

засіданні позов не визнала, вважала позовні вимоги необгрунтованими та не

підлягаючими задоволенню з наступних підстав. Позивач перебуває на обліку в

Управлінні Пенсійного фонду України в Самарському районі м. Дніпропетровська та

з 8 липня 1989 року одержує пенсію за віком на підставі Закону України

„Про загальнообов”язкове пенсійне державне страхування". 26 жовтня 2007 року позивач звернувся до Управління

Пенсійного Фонду України в Самарському районі м. Дніпропетровська з заявою

про перерахунок та виплату щомісячної довічної доплати у передбаченому законом

розмірі за період з 9 липня 2007 року. Відповідно до вимог Закону України „Про

звернення громадян”, позивачу була надана

відповідь, але в перерахуванні та виплати щомісячної доплати позивачу не

відмовлялось. При цьому представник відповідача зазначила, що положеннями

Закону України „Про соціальний захист дітей війни” не визначено величини

мінімальної пенсії за віком для здійснення розрахунку відповідного підвищення

особам, які мають статус дитини війни. Вважала, що дане питання повинно бути

вирішено на законодавчому рівні. Починаючи з 1 січня 2008 року позивачу

проведено підвищення до пенсії відповідно до положень Закону України „Про

соціальний захист дітей війни” та виплата якого здійснюється автоматизовано в

розмірі 47 грн. Представник відповідача

просив позовну заяву залишити без задоволення.

    В судове засідання треті особи по справі

Пенсійний фонд України і Міністерство праці та соціальної політики України

письмових заперечень щодо поданого позову не подали, в суд першої інстанції не

з'явились, будучи належним чином повідомленими про місце і час розгляду справи

відповідно до ст. 35 КАС України (а.с. а.с. 26, 27).

Заслухавши позивача, представника відповідача, дослідивши

матеріали справи, суд дійшов

висновку про необхідність задоволення позову з наступних підстав.

Як встановлено у справі, позивач ОСОБА_1  відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 1

Закону України „Про соціальний захист дітей війни” має статус дитини війни, що підтверджується відміткою в пенсійному

посвідченні (а.с. 6).

Відповідно до ст. 6 Закону України „Про

соціальний захист дітей війни" в редакції від 28 грудня 2007 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове

утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії,

підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.

   Відповідно до п. 12 ст. 71, ст. 111 Закону

України „ Про Державний бюджет України на 2007 рік”, дія ст. 6 Закону України

„Про соціальний захист дітей війни” була призупинена.

   Рішенням Конституційного Суду України від 9

липня 2007 року положення п. 12 ст. 71, ст. 111 Закону України „Про Державний

бюджет України на 2007 рік” були визнані такими, що не відповідають Конституції

України та з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення втратили

чинність.

  26 жовтня 2007 року ОСОБА_1 звернувся до

Управління Пенсійного Фонду України в Самарському районі м. Дніпропетровська з

заявою щодо перерахунку та виплати передбачених законом доплат, та Листом від 1

листопада 2007 року Управління Пенсійного Фонду України в Самарському районі м.

Дніпропетровська позивачу надано відповідь на його звернення, з зазначенням про

те, що питання визначення величини мінімальної пенсії за віком, що

застосовується для обчислення підвищення до пенсії особам, яким встановлено

статус дитина війни, має бути вирішено на законодавчому рівні.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції

України закони, інші правові акти, або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня

ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

   Згідно з ч. 2 ст. 8 Конституції України, Конституція України мас:

найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові

акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Відповідно до ч.2,3 ст.22 Конституції України

конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або

внесені змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих

прав і свобод.

Крім того відповідно до

ч.2 ст. З Закону України «Про соціальний захист дітей війни» державні соціальні

гарантії дітям війни, встановлені

цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має

преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів

у зв'язку з правовідносинами,  які

виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані

неконституційними.

Таким чином, норми Закону України « Про

державний бюджет України на 2007 рік", які визнані неконституційними,

втратили чинність з 9 липня 2007 року.

За таких обставин, категоріям осіб які

підпадають під поняття «діти війни"

згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з цього моменту

поновлено право на отримання пенсії або щомісячного довічного грошового

утримання чи соціальної допомоги, які виплачуються замість пенсії та

підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.

    На підставі ч. 1 ст. 8 КАС України, суд при

вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого,

зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та

визначають зміст і спрямованість діяльності держави. 

За змістом ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при

вирішення справи керується принципом змагальності, відповідно до якого органи

державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові

особи зобов”язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що

передбачені Конституцією України. 

Заперечення відповідача

стосовно відсутності на законодавчому рівні механізму згідно з яким можливо

було визначити величину мінімальної пенсії за віком, що

застосовується для обчислення підвищення пенсії особам, яким встановлено статус «дитина війни» судом не

беруться до уваги, оскільки зазначене не звільняє суб'єкта владних повноважень в особі Управління Пенсійного фонду

України в Самарському  районі м.

Дніпропетровська діяти на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що

передбачено Конституцією та законами України.

   Таким чином, після прийняття рішення

Конституційним Судом України відповідач повинен був здійснити перерахунок

пенсії позивача та здійснити виплати відповідно до вимог ст. 6 Закону України

„Про соціальний захист дітей війни”.     

Як вбачається з матеріалів справи, Управління Пенсійного

Фонду України в Самарському районі м. Дніпропетровська будь-яких дій,

пов”язаних з перерахунком пенсії позивача в частині її підвищення відповідно до

положень ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” не

здійснювало та виплату не проводило.

         Судом роз”яснювались сторонам

положення ст.ст. 11, 69, 70, 71 КАСУ та наслідки вчинення або невчинення

процесуальних дій, а також те, що суд розглядає адміністративні  справи не інакше як за позовною заявою,

поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.

Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для

повного захисту прав, свобод і інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких

вони просять. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються

її вимоги та заперечення, крім обставин, яких не потрібно доказувати. Суд не

бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.  В адміністративних справах про протиправність

рішень, дій чи бездіяльності суб”єкта владних повноважень обов”язок щодо доказування

правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача,

якщо він заперечує проти позову. 

Приймаючи до уваги положення вищенаведених норм та

співвідношуючи їх з встановленими фактами, враховуючи

ч. 3 ст. 150 Конституції України, відповідно до якої рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до

виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені, суд

приходить до висновку про необхідність задоволення адміністративного позову.

Керуючись, ст. ст. 8, 9, 35, 162, 163 Кодексу адміністративного

судочинства України,  ч.2 ст.8, ч.ч. 2, 3 ст. 22, ч. 3 ст. 150, ч. 2 ст. 152  Конституції України, ч. 2 ст. 3, ст. 6 Закону

України „Про соціальний захист дітей війни", рішенням Конституційного Суду

України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 ), суд -

п о с т а н о в и в:

Визнати протиправною

бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Самарському районі м. Дніпропетровська щодо невчинення дій у вигляді

перерахунку та виплати ОСОБА_1 щомісячних доплат до пенсії відповідно до ст. 6

Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Зобов'язати Управління Пенсійного

фонду України в Самарському районі м. Дніпропетровська здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 9 липня 2007 року відповідно до ст.6 Закону

України «Про соціальний захист дітей війни» та її виплату.

   Постанова суду

може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного

адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в

10-денний строк з дня складання постанови в повному обсязі заяви про апеляційне

оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.

Головуючий суддя:                                                                         

М.Ю. Петешенкова