Постанова

від 17.01.2013 по справі 2а-11524/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-11524/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Розсошко К.В.

Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 січня 2013 року м. Київ

колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів Горбань Н.І., Межевича М.В.

за участю секретаря Рижкової Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 вересня 2012 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Компторг" до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання недійсними та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач, Приватне підприємство "Компторг", звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання недійсними та скасування податкового повідомлення-рішення № 0005602208 від 05.07.2012 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 вересня 2012 року позовні вимоги задоволені в повному обсязі. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення від 05 липня 2012 року № 0005602208 про донарахування податку на додану вартість в загальній сумі 3 619 353 грн., винесене ДПІ у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби.

Не погоджуючись з судовим рішенням податковим органом подана апеляційна скарга, в якій просить скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою в задоволені позовних вимог відмовити повністю. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм матеріального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового рішення з таких підстав.

Згідно з п.3 ч.1 ст. 198, п.4 ч.1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом першої інстанції встановлено, Приватне підприємство "Компторг" (ідентифікаційний код 36256926) зареєстровано 04.12.2008 року Печерською районною в м. Києві державною адміністрацією (свідоцтво про державну реєстрацію серії А01 № 298613); взято на податковий облік в органах державної податкової служби 08.12.2008 року за № 50996 та перебуває на обліку у ДПІ у Печерському районі м. Києва.

Згідно Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100275574 (форма № 2-ПДВ) від 19.03.2010 року Приватне підприємство "Компторг" є платником податку на додану вартість (індивідуальний податковий номер 362569226558).

Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва ДПС на підставі наказу від 08.06.2012 року № 656, з метою виконання постанови старшого слідчого СВПМ ДПІ у Печерському районі м. Києва Марголіса Д.О. від 15.05.2012 року винесеної в рамках кримінальної справи № 56-3089, відповідно до пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Приватного підприємства "Компторг" з питань повноти та достовірності сплати до бюджету податків при проведенні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "КА"Паріс" та ТОВ "Екліпт" за період з 01.01.2010 року по 31.12.2011 року, за результатами якої складено Акт від 11 червня 2012 року № 356/22-08/36256926 (далі -Акт перевірки від 11.06.2012 року № 356/22-08/36256926).

За результатами перевірки встановлено порушення Приватним підприємством "Компторг" вимог п. 198.1, ст. 198, ст. 185 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого позивачем занижено суму податку на додану вартість на загальну суму 3 619 353,00 грн ., у тому числі по періодах: - за березень 2011 року на суму 190 281 грн.; - за квітень 2011 року на суму 179 889 грн.; - за травень 2011 року на суму 315 323 грн.; - за червень 2011 року на суму 547 386 грн.; - за липень 2011 року на суму 444 123 грн.; - за серпень 2011 року на суму 577 136 грн.; - за вересень 2011 року на суму 783 221 грн.; - за жовтень 2011 року на суму 191 392 грн.; - за листопад 2011 року на суму 152 488 грн.; - за грудень 2011 року на суму 238 114 грн.

На підставі Акту перевірки від 11.06.2012 року № 356/22-08/36256926 ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС винесено податкове повідомлення-рішення від 05 липня 2012 року № 0005602208, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на 3 619 353 грн., визначені штрафні (фінансові) санкції: 596 623 грн.

Приймаючи рішення про задоволення цього позову, суд першої інстанції зазначив, зокрема, що укладені позивачем спірні договори купівлі-продажу відповідають вимогам чинного законодавства. Крім того, суд зазначив, що чинне законодавство не передбачає обов'язку платника податку на додану вартість перевіряти дотримання його контрагентом вимог податкового законодавства та законодавства, що регулює порядок реєстрації юридичних осіб. Податковий кредит, на думку суду першої інстанції сформований позивачем відповідно до чинного законодавства.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі - Кодекс), він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Кодексу, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Згідно п.198.1, п.198.3. ст.198 Кодексу, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2. ст.198 Кодексу).

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6. ст. 198 Податкового кодексу України, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п.201.10. ст. 201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна є водночас звітним податковим і розрахунковим документом, який, при умові його належного оформлення, є підставою для включення до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених у ціні товару (послуг). При цьому, докази, на які послався суд першої інстанції, є обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у цій справі становлять обставини, що підтверджують або спростовують обґрунтованість визначення податкових зобов'язань, а ДПІ, приймаючи податкове повідомлення-рішення, про скасування яких заявлено позов, виходила з того, що позивач не сплачував податок на додану вартість в оплату вартості робіт (послуг), скільки відсутня товарність вказаних господарських операцій.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Вищевикладені положення свідчать, що до податкового кредиту відносяться суми податку на додану вартість, сплачені за наслідками господарської операції з придбанням товарів, що фактично мала місце, в результаті якої платник податку використовує придбані товари у власній господарській діяльності.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 01 січня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Екліпт" (Постачальник) та Приватним підприємством "Компторг" (Покупець) укладено договір купівлі -продажу № 01012011-01.

Відповідно до видаткової накладної, копія якої міститься в матеріалах справи, ТОВ "Екліпт" у лютому 2011 року поставлено, а ПП "Компторг" отримано техніку на загальну суму 261 631,94 грн. в т.ч. ПДВ -43605,32 грн.

Разом з тим, перевіркою встановлено, що ТОВ «Екліпт» (код ЄДРПОУ 37001992) зареєстровано Печерською районною у м. Києві державною адміністрацією від 01.03.2010 року за номером 10701020000039018.

Згідно даних бази АІС «Податки» керівником підприємства є Дорошенко Олександр Васильович (ідентифікаційний код НОМЕР_2).

Згідно інформації вказаної в АІС «Податки» стан платника ТОВ «Екліпт» - до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей. .

Відповідно р.01 податкового розрахунку комунального податку, поданого до органів державної податкової служби, кількісний склад працівників ТОВ «Екліпт» за базовий податковий (звітний) період складає 1 особа.

Відповідно до податкової звітності поданої до органів державної податкової служби ТОВ «Екліпт» не мало основних засобів, не декларувало амортизаційних відрахувань та відповідно додаток К1 до декларації з податку на прибуток підприємств до податкової інспекції не подавало.

В провадженні СВПМ ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС знаходиться кримінальна справа від 04.05.2012р. №56-3089, порушена за фактом фіктивного підприємництва відносно ТОВ «Екліпт» (код ЄДРПОУ 37001992) за ознаками злочину, передбаченого ч.І ст. 205 КК України.

Відповідно до пояснень засновника ТОВ «Екліпт» (код ЄДРПОУ 37001992) гр. ОСОБА_4 встановлено, що він зареєстрував на своє ім'яг ГОВ «Екліпт» без мети здійснення фінансово-господарської діяльності, на посаду директора нікого не призначав та нікого не уповноважував здійснювати фінансово-господарської діяльність від імені ТОВ «Екліпт».

Перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за період з 01.04.2010р. по 31.08.2011р., які підпадають під визначення ст.134 та ст.185 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 01 квітня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ка Паріс" (Постачальник) та Приватним підприємством "Компторг" (Покупець) укладено договір купівлі -продажу № 01/04/11.

Відповідно до видаткової накладної, копія якої міститься в матеріалах справи, ТОВ "Ка Паріс" у травні 2011 року поставлено, а ПП "Компторг" отримано техніку на загальну суму 1 038803,72 грн. в т.ч. ПДВ -173133,95 грн.

Перевіряючими встановлено, що ТОВ «КА «Паріс» (код ЄДРПОУ 37264351) зареєстровано Печерською районною у м. Києві державною адміністрацією від 13.09.2010р. за номером 10701020000041193.

Згідно даних бази АІС «Податки» засновником підприємства є ОСОБА_5 (ідентифікаційний код НОМЕР_3), який також перебував на посаді директора у перевіряємому періоді.

Згідно інформації вказаної в АІС «Податки» стан платника ТОВ «КА «Паріс» - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням.

Відповідно р.01 податкового розрахунку комунального податку, поданого до органів державної податкової служби, кількісний склад працівників ТОВ «КА «Паріс» за базовий податковий (звітний) період складає 1 особа.

Відповідно до податкової звітності поданої до органів державної податкової служби ТОВ «КА «Паріс» не мало основних засобів, не декларувало амортизаційних відрахувань та відповідно додаток К1 до декларації з податку на прибуток підприємств до податкової інспекції не подавало.

Відповідно до протоколу допиту свідка від 03.04.2012р., засновника ТОВ «КА «Паріс» (код ЄДРПОУ 37264351) гр. ОСОБА_5 встановлено, що він в 2011р. заснував ТОВ «КА «Паріс», з метою торгівлі товарами виробництва Білорусії. Однак даний задум в нього не вийшов. ГОВ «КА Шаріс» реєстрував особисто, ніхто йому не допомагав. Для реєстрації підприємства їздив до м. Києва, куди саме не п пам'ятає. З початку створення ТОВ «КА «Паріс» до листопада 2011 року був керівником даного підприємства. Фінансово-господарську діяльність ТОВ «КА «Паріс» не вів, договори, угоди та інші документи від імені ТОВ «КА «Паріс» не підписував та не подавав, нікого на це не уповноважував. Де саме було зареєстровано підприємство не пам'ятає. У ТОВ ІсКА «Паріс» були відсутні основні засоби, не було складських приміщень, офісів тощо. Найманих працівників на підприємстві не було. В листопаді 2011р. він продав ТОВ «КА «Паріс» [ код за ЄДРПОУ 37264351) за 50,0 тис. грн., частка в статутному фонді підприємства в розмірі100% була передана гр. ОСОБА_6, даний факт засвідчений Чернігівським нотаріусом ОСОБА_7, майно під час продажу підприємства не передавав. У нотаріуса передав ОСОБА_6 печатку підприємства ТОВ «КА «Паріс» ( код за ЄДРПОУ 37264351) та установчі документи. На момент передачі підприємства банківські рахунки на ТОВ «КА «Паріс» ( код за ЄДРПОУ 37264351) були відсутні.

Відповідно до протоколу допиту свідка 03.04.2012р., директора ТОВ «КА «Паріс» (код ЄДРПОУ 37264351) гр. ОСОБА_8 встановлено, що приблизно в кінці жовтня - на початку листопада 2011р. дане підприємство він реєстрував на прохання Сергія за винагороду. Мети здійснювати фінансово-господарською діяльністю при реєстрації ТОВ «КА «Паріс» він не мав, фінансово-господарську діяльності від імені даного підприємства не вів. Документів фінансово-господарської діяльності ТОВ «КА «Паріс» не підписував, не складав та не видавав. Наказів на призначення директора та головного бухгалтера ТОВ «КА «Паріс» не підписував. Довіреностей на ведення фінансово-господарської діяльності від імені ТОВ «КА «Паріс» він не підписував та нікому не видавав. Печаток підприємства ТОВ «КА «Паріс» не замовляв та ніколи не мав. В банківських установах рахунки ТОВ «КА «Паріс» я не відкривав. Що входило до його функціональних обов'язків в якості директора ТОВ «КА «Паріс» йому не відомо, скільки на підприємстві працює робітників, яким видом діяльності займається ТОВ «КА «Паріс», хто являється засновником ТОВ «КА «Паріс», хто займається подачею звітності від ТОВ «КА «Паріс», в якій податковій інспекції зареєстровано ТОВ «КА «Паріс» йому не відомо. Підприємства ТОВ «КА «Паріс» він реєстрував або перереєстрував на своє ім'я лише за грошову винагороду без мети ведення фінансово-господарської діяльності.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що в ході аналізу податкової звітності встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності.

Посилання позивача щодо наступної реалізації товарів колегія суддів не приймає до уваги, так як надані документів не підтверджують подальшу реалізацію товарів, що отримані саме від даних контрагентів.

Колегія суддів зазначає, що позивачем не доведена реальність операції, оскільки не підтверджується час здійснення операції, відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання. Відтак, господарська операція, що відбулася оформлена лише документально.

Колегія суддів вважає, що така господарська діяльність без наявності на те поважної розумної економічної або іншої причини (ділової мети) підтверджує намір платника зменшити отримані доходи з метою несплати податків та отримати додаткову «вигоду» у вигляді зниження податкового навантаження. Обставини справи та надані документи підтверджують той факт, що зазначені господарські операції є безтоварними.

Фактичне не отримання товару, відсутність поважної розумної економічної або іншої причини здійснення таких операцій позбавляють платника податку права на податковий кредит за наслідками цих операцій навіть у випадку наявності належним чином оформлених податкових накладних та інших первинно-бухгалтерських документів.

Колегія суддів вважає, що позивач відображав господарські операції документально, тобто без мети реального настання правових наслідків, а тому укладені позивачем правочини суперечать моральним засадам суспільства та відповідно до ст.228 ЦКУ порушують публічний порядок, а тому є нікчемними.

Відтак, позивачем за перевіряємий період до складу податкового кредиту віднесено суми ПДВ від вартості товарів які не придбавались та не використовувалися в господарській діяльності.

Колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції було залишено поза увагою той факт, що господарські операції (зокрема, купівля насіння соняшника), здійснені на виконання правочинів, є самостійним поняттям, відмінним від правочинів або господарських зобов'язань, а дотримання норм цивільного чи господарського права не означають автоматично реальності вчинення господарської операції.

Водночас колегія суддів прийшла до висновку про створення товариством імітації операцій з поставки товарів з метою одержання податкової вигоди у вигляді зменшення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та визнає незаконним формування позивачем даних податкового обліку за цими операціями.

Норми Закону про ПДВ крім вищезазначених обов'язкових підстав виникнення у платника податку права на податковий кредит з податку на додану вартість передбачає обов'язкову наявність ще й такої підстави, як сплата платником податку у звітному періоді відповідних сум податку. Вказана обставина випливає із самої суті поняття податку, як основної функції - формування доходів Державного бюджету України, а також з поняття платника податку, як особи яка згідно Закону про ПДВ зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету такого податку.

Враховуючи, що матеріалами справи не підтверджено, а позивачем в судовому засіданні не доведено реальності господарських операцій, колегія суддів погоджується з доводами податкового органу, що товариством безпідставно сформований податкових кредит за вказаний період, що призвело до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що є підставою для скасування судового рішення.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду, якою в задоволені позову відмовити повністю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 вересня 2012 року - скасувати .

В задоволенні позову Приватного підприємства "Компторг" до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання недійсними та скасування податкового повідомлення-рішення відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі, тобто з 22 січня 2013 року шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя : Г.В.Земляна

Судді: Н.І. Горбань

М.В. Межевич

Головуючий суддя Земляна Г.В.

Судді: Горбань Н.І.

Межевич М.В.