Постанова

від 14.11.2006 по справі 5/2318

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

5/2318

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65  тел.(8-0412) 48-16-02

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "14" листопада 2006 р.                                                           Справа № 5/2318

Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого   судді                                                  Пасічник С.С.

суддів:                                                                        Гулової А.Г.

                                                                                   Шкляр Л.Т.

при секретарі                                                            Павловській Л.П. ,

за участю представників сторін:

від Приватного сільськогосподарського підприємства імені Цюрупи:     Харчука Ю.О. - представника за довіреністю від 30.10.2006р.;

від Приватного підприємства "МАІСТ": Макарської К.О. - представника за довіреністю від 25.07.2006р.,

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства "МАІСТ", м.Житомир

на рішення господарського суду Житомирської області

від "16" серпня 2006 р. у справі № 5/2318 (суддя Брагіна Я.В.)

за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства імені Цюрупи,

с.Андрушки Попільнянського району Житомирської області  

до Приватного підприємства "МАІСТ", м.Житомир

про стягнення 190067,12 грн.

та за зустрічним позовом Приватного підприємства "МАІСТ", м.Житомир

до Приватного сільськогосподарського підприємства імені Цюрупи, с.Андрушки

Попільнянського району Житомирської області

про стягнення 30000,00 грн.,

з перервою в судовому засіданні з 09 листопада 2006 року по 14 листопада 2006 року

згідно ст. 77 Господарського  процесуального кодексу України,  

ВСТАНОВИВ:

  Рішенням господарського суду Житомирської області від 16 серпня 2006р. у справі №5/2318 позов Приватного сільськогосподарського підприємства імені Цюрупи (с.Андрушки Попільнянського району Житомирської області) до Приватного підприємства "МАІСТ" (м.Житомир) про стягнення 190067,12 грн. задоволено частково: стягнуто з Приватного підприємства "МАІСТ" на користь Приватного сільськогосподарського підприємства ім. Цюрупи 181304,93грн. - основного боргу, 4454,41грн. - пені, 742,40грн. - трьох процентів річних, 1865,02грн. - витрат з державного мита, 115,79грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позову відмовлено. В зустрічному позові Приватного підприємства "МАІСТ" (м.Житомир) до Приватного сільськогосподарського підприємства імені Цюрупи (с.Андрушки Попільнянського району Житомирської області) про стягнення 30000,00грн. відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ПП "МАІСТ" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати з наведених у скарзі підстав та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні первісного позову та задовольнити вимоги зустрічного позову.

В апеляційній скарзі скаржник, зокрема, вказує, що:

- господарським судом Житомирської області при прийнятті рішення порушено норми матеріального права, а саме: не застосовано ст.193 Господарського Кодексу України та ст.ст.509,526,629,670 Цивільного Кодексу України;

- місцевий господарський суд, відмовляючи ПП "МАІСТ" в зустрічному позові про стягнення пені в сумі 30000грн., безпідставно застосував ст. 549 Цивільного Кодексу України та зазначив, що договір поставки не являється грошовим зобов'язанням. Однак, відповідно до норм Цивільного Кодексу до договору поставки продукції застосовуються норми кодексу щодо договорів купівлі-продажу, а згідно ст.180 Господарського Кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. А оскільки в укладеному між сторонами договорі була визначена ціна на товар, то поставка товару є грошовим зобов'язанням;

- судом першої інстанції порушено норми ст. 202 Цивільного Кодексу України, яка вказує, що дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін. Договір купівлі-продажу є двохстороннім правочином. А отже не може бути грошове зобов'язання лише з боку відповідача ПП "МАІСТ";

- не було застосовано судом при вирішенні справи приписи ст.265 ГК України, за яких умови договорів поставки повинні викладатись сторонами відповідно до Міжнародних правил щодо тлумачення термінів "Інкотермс", та не враховано умов п.4.5 договору №27 від 17.02.05р., які ПП ім. Цюрупи не виконало, оскільки не здійснило комплексу робіт по навантаженню товару та  не надало ПП "МАІСТ" необхідних документів на недопоставлений товар;

- судом при розгляді справи було порушено й норми процесуального права, а саме неповно з'ясовано її обставини.

Представник ПП "МАІСТ" в засіданні суду підтримала доводи апеляційної скарги, вважає, що рішення господарського суду Житомирської області прийняте з неповним з'ясуванням обставин справи та порушенням норм чинного законодавства, у зв'язку з чим просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким в первісному позові відмовити, а вимоги зустрічного - задовольнити.

Представник ПСП імені Цюрупи в судовому засіданні заперечив проти доводів, які зазначені в апеляційній скарзі, вважає рішення місцевого господарського суду законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного підприємства "МАІСТ" - без задоволення. Зокрема, у відзиві на апеляційну скаргу (вх.№02-01/8015/06 від 09.11.2006р.) позивач за первісним позовом вказує, що:

- ПП "МАІСТ" не надав належних доказів, які б підтверджували неналежне виконання умов договору ПСП імені "Цюрупи", а зокрема: відсутність зерна на складі ПСП імені "Цюрупи" та намагання ПП "МАІСТ" отримати зерно на складі підприємства;

- невірним також є посилання скаржника на те, що господарський суд Житомирської області, відмовляючи ПП "МАІСТ" в стягненні пені в сумі 30000 грн., порушив норми матеріального права та безпідставно застосував ст. 549 ЦК України, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Господарським судом Житомирської області було встановлено, що відповідно до договору №27 від 17 лютого 2005 року у ПП ім. Цюрупи було не грошове зобов'язання, а поставка товару, тому відповідальність у формі пені не може бути застосована;

- згідно чинного законодавства за несвоєчасний відпуск товару передбачено відповідальність у вигляді сплати штрафу, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Однак, умовами договору №27 від 17.02.2005 року відповідальність за невідпуск товару у вигляді сплати штрафу не передбачена.

В засіданні суду згідно ст. 77 Господарського  процесуального кодексу України оголошувалась перерва з 09 листопада 2006 року по 14 листопада 2006 року.

Вислухавши представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, оцінивши висновки суду на відповідність дійсним обставинам справи, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, зважаючи на наступне.

17.02.2005р. між Приватним сільськогосподарським підприємством імені Цюрупи (Продавець) та Приватним підприємством "МАІСТ" (Покупець) був укладений договір купівлі №27 (т.1, а.с.11), згідно п.1.1 якого Продавець продає, а Покупець купує зерно пшениці 4 класу в кількості 1000 тон по ціні продажу 1 тони - 630,00грн. (в тому числі ПДВ - 105,00грн.). Право власності на товар переходить до Покупця з моменту його отримання.

Згідно п.1.7 договору строки передачі товару від Продавця Покупцеві обчислюються від дня підписання договору та до 10.03.2005р.

Відповідно до п.3.1 договору №27 розрахунок за придбаний товар здійснюється Покупцем шляхом перерахування грошових коштів на розрахункових рахунок Продавця таким чином:

- з моменту підписання договору до 24.02.2005р. в сумі 157500,00грн.,

- з 25.02.2005р. до 03.03.2005р. - 157500,00грн.,

- з 04.03.2005р. до 10.03.2005р. - 157500,00грн.,

- з 11.03.2005р. до 17.03.2005р. - 157500,00грн.

15.03.05р. додатковою угодою сторони змінили ціну однієї тонни товару, встановивши  її в розмірі 620,00 грн. (у т.ч. ПДВ) за тонну (а.с.12, 1 том).

Як вбачається з наявних в матеріалах справи накладних №32, №33 від 18.02.2005р., №34, №35 від 19.02.2005р., №36, №37 від 21.02.2005р., №43, №44 від 22.02.2006р. та довіреності серії ЯИО №596030 від 18.02.2005р., на виконання умов вищевказаного договору в строк до 10.03.2005р. Продавець відпустив Покупцеві товара на  суму 108826,20грн. (т.1, а.с.15-23). А на протязі 10.03.2005р. - 05.04.2005р. - на суму 230478,73грн., що підтверджується накладними №65-№68, №72, №73, №76, №77, №83-№85, №87, №90-№93, №96, №98 та довіреностями серії ЯИО №596034, №596037 (т.1, а.с.21-43).

Отже, відповідач отримав у позивача зерна на загальну суму 339304,93грн.

Покупець за отримане зерно розрахувався частково - на суму 158000грн., в тому числі в межах строків, встановлених договором, - в сумі 55000грн., що підтверджується платіжними дорученнями №44 від 10.03.2005р., №49 від 14.03.2005р., №53,57 від 15.03.2005р., №56 від 22.03.2005р., №64 від 25.03.2005р., №65 від 29.03.2005р., №66 від 31.03.2005р., №70 від 01.04.2005р., №71 від 04.04.2005р., №91 від 21.04.2005р., №34 від 30.05.2005р., №141 від 08.06.2005р., №142 від 09.06.2005р. та виписками з банку (т.1, а.с.123-124,140-147,168-187).

17.06.2005р. Приватне сільськогосподарське підприємство імені Цюрупи надіслало Приватному підприємству "МАІСТ" вимогу про сплату боргу, що підтверджується поштовою квитанцією від 17.06.2005р. (т.1, а.с.188, т.2, а.с.2), яку відповідач залишив без відповіді і без задоволення.

Таким чином, сума боргу відповідача перед позивачем за первісним позовом становить 181304,93грн.

Враховуючи наведене, Приватне сільськогосподарське підприємство імені Цюрупи звернулось до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з Приватного підприємства "МАІСТ" 190067,12 грн., в тому числі: 181304,93грн. - основного боргу, 7510,45грн. - пені, 1251,74грн. - трьох процентів річних (розрахунок, а.с.10, т.1).

26.10.2006р. ПП "МАІСТ" подало до суду зустрічну позовну заяву (т.1, а.с. 60), в якій ставило вимогу про стягнення з ПСП імені Цюрупи 30000,00 грн. пені за недопоставку товару останнім, та яка ухвалою господарського суду Житомирської області від 26.10.2006р. була прийнята до провадження для спільного розгляду з первісним позовом (а.с.58, т.1).

В ході розгляду даної справи в суді першої інстанції первісний позивач уточнив розрахунок пені (а.с.9, т.2) та просив стягнути пеню в меншому розмірі 4508,08грн.

Судова колегія вважає, що місцевий господарський суд, перевіривши розрахунки пені позивача, прийшов до вірного висновку, що згідно п.3.1 укладеного між сторонами договору №27 строк оплати був встановлений до 17.03.2005р., а тому нараховувати пеню з врахуванням умов п.5.2 договору, яким передбачена відповідальність за невиконання або неналежне виконання договору у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, необхідно з 18.03.2005р. і її розмір становитиме 4454,41грн.

Посилаючись на ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України позивач в позовній заяві ставив вимогу про стягнення з відповідача 3% річних, які згідно розрахунку позивача становили 1251,74грн., а в уточненнях до позовної заяви (а.с.9, т.2) - в розмірі 751,34грн.

Однак, місцевий господарський суд вірно визначив, що оскільки нарахування 3% річних необхідно проводити з 18.03.2005р., то їх розмір становить 742,40грн.

Відповідно до ст.ст.525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про часткове задоволення первісного позову, зокрема: в частині стягнення основного боргу в сумі 181304,93грн., пені в сумі 4454,41грн. та трьох відсотків річних в сумі 742,40грн., а всього: 186501,74грн., а в решті відмовив в первісному позові.

Згідно п.п.1.5,2.1 договору №27 від 17.02.05 року доставка товару до місця призначення повинна була здійснюватись позивачем за зустрічним позовом (ПП "МАІСТ"). Приймання товару по кількості та якості теж повинно було здійснюватися на складі Продавця (ПП ім. Цюрупи) Приватним підприємством "МАІСТ" (Покупцем).

ПП "МАІСТ" зобов'язане було в установлений договором термін провести оплату вартості придбаного товару в розмірах та порядку, визначеному договором; отримати товар, про що свідчить п.4.4 договору.

Таким чином, як вбачається із умов договору №27, на позивача за зустрічним позовом були покладені обов'язки по отриманню зерна на складі позивача за первісним позовом.

Всупереч вимог ст.33 ГПК України, яка вказує, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, позивач за зустрічним позовом не надав суду належних доказів, які б підтверджували неналежне виконання умов договору відповідачем за зустрічним позовом, зокрема: відсутність зерна на складі  позивача  за первісним позовом та намагання  позивача  за зустрічним  позовом отримати зерно на складі первісного позивача.

Стаття 614 ЦК України встановлює, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи вимоги зазначеної статті місцевий господарський суд вірно визначив, що в діях відповідача за зустрічним позовом відсутня вина щодо невиконання чи неналежного виконання умов договору №27.

Враховуючи викладене, місцевий господарський суд правомірно відмовив в задоволенні   зустрічного позову, оскільки ПП "МАІСТ" не довело тих обставин, на які посилалось в позовній заяві та не надало доказів, які б підтверджували вину відповідача за зустрічним позовом щодо неналежного виконання умов договору.

Доводи ж апеляційної скарги є надуманими, спростовуються вищенаведеним та не є підставою для скасування рішення господарського суду Житомирської області від 16.08.2006р. у справі №5/2318.

 Керуючись ст.ст.  101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Житомирської області від 16 серпня 2006 року              у справі №5/2318 залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного підприємства "МАІСТ", м. Житомир - без задоволення.

2. Матеріали справи №5/2318 повернути до господарського суду Житомирської  області.

Головуючий суддя                                                                 Пасічник С.С.

судді:

                                                                                           Гулова А.Г.  

                                                                                           Шкляр Л.Т.  

Віддрук. 4 прим.:

1- до справи,

2,3- сторонам,

4- в наряд