Рішення

від 16.08.2006 по справі 5/2318

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5/2318

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

————————————————————————————————————————

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "16" серпня 2006 р. Справа № 5/2318

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого судді  

                         судді Брагіної Я.В.

                         судді  

за участю представників сторін

від позивача Сероветник О.А., довір. від 11.01.06р.

від відповідача Макарська К.О, доруч. від 25.07.06р.  

Розглянув справу за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства ім. Цюрупи (с. Андрушки, Попільнянського району)  

до Приватного підприємства "МАІСТ" (м.Житомир)

про стягнення 190067,12 грн.

та за зустрічним позовом Приватного підприємства "МАІСТ" (м. Житомир)

до Приватного сільськогосподарського підприємства ім Цюрупи (с. Андрушки Попільнянського району)

про стягнення 30000,00 грн.

Спір розглядається у більш тривалий термін, ніж передбачений ч. 1 ст.69 ГПК України за погодженням сторін у відповідності до ч. 4 ст. 69 ГПК України.

У судовому засіданні 27.07.06р. оголошувалась перерва до 09.08.06р., а в засіданні 09.08.06р. до 16.08.06р.

Позивач звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом про  стягнення з відповідача на користь позивача 181304,93грн. основного боргу, 7510,45грн. пені, 1251,74грн. річних та судові витрати.

26.10.06р.  відповідач надіслав до господарського суду Житомирської області зустрічну позовну заяву, у якій просить стягнути з позивача на його користь пеню в розмірі 30000грн.(а.с.60).

Ухвалою суду від 30.10.06р. на  підставі ст. 60 ГПК України зустрічна позовна заява була прийнята судом для спільного розгляду з первісним позовом (а.с.58).

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, пояснив, що відповідач не виконав умови договору,  не розрахувався за отриману продукцію. Проти зустрічного позову заперечував, пояснив, що позивач повинен був отримувати продукцію за договором на складі відповідача. Крім того, вважає, що пеня  може нараховуватись тільки за грошове зобов'язання згідно ч.3 ст.549 ЦК України, а у позивача за договором було зобов'язання не грошовим, а поставляти продукцію.  Відповідно до вимог Цивільного кодексу мав навіть право зупинити поставку продукції, оскільки відповідач не розраховувався вчасно.   

Представник відповідача у судовому засіданні проти первісного позову заперечував частково, пояснив, що основний борг існує, але пеня та три відсотки річних нараховані  неправильно, оскільки частина продукції була поставлена  не на підставі договору. Зустрічний позов підтримав. Вважає, що первісний позивач теж не виконав умови договору,  оскільки не поставив продукцію в повному обсязі згідно договору.  

Суд оглянув у судовому засіданні документи: договір №27  від 17.02.05р.,  накладні, банківські виписки,  претензію,  довіреності, поштові квитанції.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд,  

ВСТАНОВИВ:

17.02.05 року між сторонами був укладений договір №27, згідно якого позивач зобов'язувався продати до 10.03.05р., а відповідач купити зерно пшениці 4 класу в кількості 1000тонн, а останній  зобов'язувався розрахуватися за куплене зерно таким чином: з моменту підписання договору до 24.02.05р. в сумі 157500,00грн., з 25.02.05р. до 03.03.05р.  - 157500,00грн., з 04.03.05р. до 10.03.05р. - 157500,00грн., з 11.03.05р. до 17.03.05р. в сумі 157500,00грн. (а.с.11,т.1).    

На виконання умов договору до 10.03.05р. позивач поставив відповідачеві товар на  суму 108826,2грн.,  що підтверджується накладними №32,33 від 18.02.05 року, №34,35 від 19.02.05року, №36,37 від 21.02.05р., №43,44 від 22.02.06р. та довіреністю ЯИО №596030 від 18.02.05р.  (а.с.15-23,т.1).

А  на протязі періоду з 10.03.05р. по  05.04.05р. на суму 230478,8грн., що підтверджується накладними №91,90,87,68,67,73,72,77,76,84,83,66,65,85,93,92,96,98 та довіреностями  ЯИО №596034, №596037 (а.с.21-43,т.1).

Всього поставлено зерна позивачем відповідачеві  на суму 339304,93грн.

Відповідач частково розрахувався за вартість отриманого зерна - на суму 158000грн., в тому числі вчасно (в межах строків, встановлених договором) в сумі 55000грн., що підтверджується платіжними дорученнями №44 від 10.03.05р., №49 від 14.03.05р., №53,57 від 15.03.05р., №56 від 22.03.05р., №64 від 25.03.05р., №65 від 29.03.05р., №66 від 31.03.05р., №70 від 01.04.05р., №71 від 04.04.05р., №91 від 21.04.05р., №34 від 30.05.05р., №141 від 08.06.05р., №142 від 09.06.05р.  та виписками з банку (а.с.123-124,140-147,168-187, т.1) і не заперечується представниками сторін в засіданні суду.

17.06.05 року первісний позивач надіслав відповідачеві вимогу про сплату боргу, що підтверджується  поштовою квитанцією від  17.06.05р.(т.2, а.с.2), яку відповідач залишив без відповіді і без задоволення.

Таким чином, сума боргу відповідача перед первісним позивачем становить 181304,93грн. (339304,93-158000).

Первісний позивач при подачі позову до суду, просив стягнути з відповідача на підставі п.5.2 договору №27  пеню за кожний день прострочки в оплаті  в розмірі 7510,45грн., а уточнивши розрахунок пені просив стягнути пеню в розмірі 4508,08грн., враховуючи прострочку в  оплаті  вартості поставленого зерна в  межах строків, передбачених  договором.

Перевіривши розрахунок пені позивача, в тому числі і уточнений,  суд приходить до висновку, що нарахування пені зроблено неправильно, оскільки згідно умов договору (п.3.1) строк оплати був встановлений до 17.03.05р., тому нараховувати пеню необхідно з 18.03.05р.

Враховуючи викладене, пеня  становитиме 4454,41грн. (108862,40х18:360х83:100).

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України позивач при подачі позову до суду просив стягнути з відповідача три проценти річних, які згідно розрахунку позивача становили 1251,74грн., а уточнивши розрахунок просив стягнути три проценти річних в розмірі 751,34грн.

Суд, перевіривши нарахування  трьох процентів річних, враховуючи, що нарахування необхідно проводити з 18.03.05р., вважає, що  сума 3% річних становитиме 742,40грн.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.ст.525,526 ЦК України).

Таким чином, суд приходить до висновку про задоволення первісного позову частково, зокрема: в частині стягнення основного боргу в сумі 181304,93грн., пені в сумі 4454,41грн. та трьох відсотків річних в сумі 742,40грн., а всього: 186501,74грн., а в решті відмовляє в  первісному позові.

Проте, суд  відмовляє в зустрічному позові враховуючи наступне:

- Згідно п.п.1.5,2.1 договору №27 від 17.02.05 року доставка товару до місця призначення  повинна була здійснюватись  позивачем за зустрічним позовом. Приймання товару по кількості та якості теж повинно було здійснюватися на складі позивача за первісним позовом  позивачем за зустрічним позовом.

-Позивач за зустрічним позовом зобов'язаний був  в установлений термін договором провести оплату вартості придбаного товару в розмірах та порядку, визначеному договором; отримати товар (п.4.4 договору).     

Таким чином, як вбачається із умов договору №27, на позивача за зустрічним позовом були покладені обов'язки по отриманню зерна на складі позивача за первісним позовом.

Разом з тим, позивач за зустрічним позовом не надав  належних доказів, які б підтверджували неналежне виконання умов договору відповідачем за зустрічним позовом, зокрема: відсутність зерна на складі  позивача  за первісним позовом та намагання  позивача  за зустрічним  позовом отримати зерно на складі первісного позивача.

Згідно ст.614 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи викладене, суд  вважає, що в діях відповідача за зустрічним позовом відсутня вина щодо невиконання чи неналежного виконання умов договору №27.

Так, відповідно до п.5.2 договору № 27  сторони передбачили  відповідальність за невиконання або неналежне виконання  обов'язків покладених на сторони за чинним договором, а саме: винна сторона сплачує на користь іншої сторони пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми договору за кожний день невиконання або неналежного виконання договору (а.с.11,т.1).  

Відповідно до ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою. Неустойкою є штраф, пеня (ст.549 ЦК України). Правочин, щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється в письмовій формі. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Проте, слід зазначити, що згідно ч.3 ст. 549 ЦК України,  пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як  вбачається із договору №27 від 17.02.05 року, у відповідача за зустрічним позовом  було  не грошове зобов'язання, а поставка товару, тому не може бути встановлена відповідальність у формі пені.

Згідно ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні   зустрічного позову, оскільки вважає, що позивач за зустрічним позовом не довів тих обставин, на які посилався в позовній заяві та не надав доказів, які б підтверджували  вину відповідача за зустрічним позовом щодо неналежного виконання умов договору.

Суд не приймає до уваги заперечення відповідача за первісним позовом в частині  неоплати вартості продукції, в зв'язку з непоставкою зерна в повному обсязі за договором позивачем  за первісним позовом, оскільки відповідно до ч.3 ст.538 ЦК України, у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку  у встановлений строк (термін)  або виконає  його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання його частково або в повному обсязі.

Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок (ч.4 ст.538 ЦК України).  

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні  в зустрічному позові.

Судові витрати покладаються на  відповідача  за первісним позовом, пропорційно сумі задоволених вимог.

На підставі ст.ст. 525,526,530,546,549, 614,625 ЦК України, ст.ст. 33,34,43,44,49,82-85 ГПК України, господарський суд,-  

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов задовільнити частково.

2.Стягнути з Приватного підприємства "Маіст", 10014, м. Житомир, вул. Новосінна, 1/8, кв.1, р/р 2600505500114 в ЖРУ "Приватбанк" м. Житомир, МФО 311744, код 31232104;

-на користь Приватного сільськогосподарського підприємства ім. Цюрупи, 13543, с. Андрушки, вул. Заводська,5, Попільнянського району, Житомирської області, р/р 260071287 в АППБ "Аваль", МФО 311528, код 00385767:

-181304,93грн. - основного боргу;

-4454,41грн. пені;

-742,40грн. - трьох процентів річних;

-1865,02грн. - витрат, пов'язаних із сплатою державного мита;

- 115,79грн. - витрат, пов'язаних із сплатою за інформаційно-технічне забехпечення судового процесу.

3. В решті позову відмовити.

4. Відмовити в зустрічному позові Приватного підприємства "Маіст"  до  Приватного сільськогосподарського підприємства ім. Цюрупи про стягнення 30000грн. пені.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання мотивованого рішення  у відповідності до ст.84 ГПК України.

Суддя Брагіна Я.В.

Дата підписання  мотивованого рішення:

Віддрукувати:  

1 - в справу

2 - поз.

            3-відп.