Постанова

від 22.11.2006 по справі 26/117-06-2983

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

26/117-06-2983

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

22 листопада 2006 р.                                                                                   № 26/117-06-2983  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоКривди Д.С.,

суддів:Жаботиної Г.В.,Уліцького А.М.

розглянувши касаційну скаргуВАТ “Кримм'ясо”

на постановувід 01.08.2006 Одеського апеляційного господарського суду

у справі№26/117-06-2983

господарського судуОдеської області

за позовомВАТ “Кримм'ясо”

доТОВ “ТРІАДА ШИППІНГ”

простягнення 30896,98 грн.

за участю представників сторін

від позивача:Ібрагімов Р.Н., Цівінський А.В., дов.

від відповідача:Макарук П.А. –директор, Зубрицький О.О., дов.

ВСТАНОВИВ:

ВАТ “Кримм'ясо” звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до ТОВ “ТРІАДА ШИППІНГ” про стягнення 30896,98 грн. вартості товару, втраченого при транспортуванні, та витрат на проведення експертизи.

Рішенням від 20.06.06 господарський суд Одеської області (суддя Никифорчук М.І.) позов задовольнив в частині стягнення 30196,98 грн. основного боргу, 700 грн. витрат за проведення експертизи, 308,97 грн. держмита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а в решті позовних вимог відмовив.  

Рішення мотивовано тим, що відповідач не довів обставин нестачі вантажу з вини вантажовідправника і відповідно до умов угоди перевезення, яка має вищу юридичну силу, ніж Правила перевезення, перевізник несе відповідальність за нестачу прийнятого до перевезення вантажу та відповідні витрати, пов'язані із захистом прав позивача.

Постановою від 01.08.06 Одеського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: Андреєвої Є.І. –головуючого, Мацюри П.Ф., Ліпчинської Н.В.) рішення суду першої інстанції скасовував, а в задоволенні позову відмовив.

Постанова мотивовано тим, що згідно зі ст. 65 Статуту автомобільного транспорту, якщо вантаж прийнятий за вагою та кількістю місць і перевозився не за пломбами відправника, автотранспортне підприємство повинно видати вантаж з перевіркою у тому ж порядку, в якому вантаж було прийнято від вантажовідправника.

Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується позивачем, вантаж прибув до м. Сімферополь у справному автомобілі та контейнері з непошкодженими пломбами відправника.

Висновок експертизи, яким нестачу вантажу встановлено іншим чином без його зважування, не прийнято до уваги як доказ нестачі товару, оскільки зважування повинно було проводитись таким чином, як воно мало місце при прийомі вантажу для перевезення та лише в тому разі, якщо мало місце пошкодження пломб чи пошкодження контейнеру.

Ухвалою від 21.09.06 Вищий господарський суд України порушив касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, в якій заявлено вимоги про скасування постанови суду апеляційної інстанції та залишення без змір рішення суду першої інстанції.

Касатор доводить, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку щодо застосування до спірних правовідносин положень Статуту автомобільного транспорту УРСР, Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом, не прийнявши до уваги умови укладеної між сторонами угоди та законодавчі норми, які покладають на перевізника відповідальність за нестачу вантажу та обов'язок перевізника довести відсутність його вини.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції, сторони уклали договір №494 від 20.12.04 про надання послуг з організації міжнародних та міжміських вантажних перевезень, за умовами якого відповідач зобов'язався організувати перевезення вантажу, а також вжити всіх заходів щодо його збереження.

На виконання цього договору по довіреності позивача №18-Т від 19.07.05 для експедирування контейнеру №IVLU8528962, який надійшов з Китайської Народної Республіки до Одеського морського торговельного порту, відповідачем проведено перевезення даного контейнеру з м. Одеси до м. Сімферополь для розмитнення його у м. Сімферополь.

Відповідно до коносаменту №NCLTAO399969 від 27.05.05, комерційного рахунку №SP018CRUK кількість вантажу в контейнері складала 1200 мішків –вагою 24000 кг.

При перевантаженні контейнеру на автомобіль відповідача в порту було здійснено зважування автомобілю, в результаті чого була встановлена вага вантажу –24500 кг. При цьому кількість мішків з товаром не перераховувалась.

Між тим в товарно-транспортній накладній CMR №074 від 22.07.05 зазначено, що водій відповідача прийняв вантаж у кількості 1200 мішків вагою 24240 кг.

У м. Сімферополі 26.07.05 контейнер було прийнято без зауважень щодо пломбування та технічного і комерційного стану.

Проте позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача вартості втраченого при транспортуванні товару в кількості 3020 кг на суму 30196,98 грн., а також витрат на проведення експертизи у сумі 700 грн.

В підтвердження своїх вимог позивач надав акт експертизи №Э-289 від 27.07.05, складений Регіональним підприємством Торгово-промисловою палатою Криму, акт Кримської регіональної митниці про проведення митного огляду товарів та інших предметів від 26.07.05.

Суд першої інстанції визнав факт нестачі з вини перевізника та доведеними обставини порушення зобов'язань по перевезенню вантажів, виходячи з умов угоди щодо обов'язку перевізника забезпечити збереження дорученого до перевезення вантажу та вимог ст.ст. 920, 924 ЦК України.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, визначив, що пломба відправника не пошкоджена, контейнер в технічному і комерційному відношенні справний, сліди відкриття контейнеру й доступу до вантажу відсутні.

Статтею 134 Статуту автомобільного транспорту УРСР передбачено, що автотранспортне підприємство або організація звільняються від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу в разі, коли вантаж прибув у справному автомобілі (контейнері) за справними пломбами вантажовідправника. В цьому випадку автотранспортне підприємство або організація несе відповідальність за незбереження вантажу, якщо пред'явник претензії доведе, що втрата, недостача, псування або пошкодження вантажу сталися з вини автотранспортного підприємства або організації.

Позивач не довів наявність передбачених цією нормою обставин, які є підставою для покладення на автотранспортне підприємство або організацію відповідальності за нестачу вантажу при його перевезенні автотранспортом.

Відповідно до ст.ст. 920, 924 ЦК України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами транспортними кодексами (статутами).

Перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

З встановлених судами обставин вбачається, що суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивачем не доведено вину перевізника у нестачі товару, а факт справності контейнеру, пломб та обставини виявлення нестачі свідчать про доведеність відсутності вини перевізника, як це передбачено законом і статутом.

Виходячи з викладеного, судова колегія не вбачає підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. 108, 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарсь кий суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 01.08.06 у справі №26/117-06-2983 залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Головуючий                                                                                Д.Кривда

Судді                                                                                                    Г.Жаботина

                                                                                          А.Уліцький