Постанова

від 22.01.2013 по справі 2а-13955/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-13955/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Шулежко В.П.

Суддя-доповідач: Мамчур Я.С.

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 січня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді: Мамчура Я.С.

суддів: Горяйнова А.М., Желтобрюх І.Л.

при секретарі Гімарі Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Сеть-Маркет»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 листопада 2012 року у справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства «Сеть-Маркет»до Державної податкової інспекції у Подільському районі м.Києва Державної податкової служби, за участі Прокуратури Подільського району м.Києва, яка виступає на захист інтересів держави на стороні відповідача, про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення -рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі м.Києва Державної податкової служби від 19 червня 2012 року №0002172220 та №0002162220.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 листопада 2012 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з даною постановою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить дану постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою в адміністративний позов задовольнити, посилаючись на те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову про відмову в задоволенні адміністративного позову.

Згідно з п.3 ч. 1 ст. 198 КАС України суд першої інстанції скасовує постанову суду першої інстанції та приймає нову постанову, з підстав, передбачених ст. 202 КАС України.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції вказав на фіктивність ТОВ «ТОВ «Оренда-Сервіс», ТОВ «Оренда Комфорт Україна», ТОВ «Кронос 2010»та створення їх без мети здійснення господарської діяльності. А тому, витрати, понесені позивачем під час здіснення господарських операцій з даними контрагентами за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2012 року не можуть бути включені до складу його валових витрат, а податкові накладні, виписані даними контрагентами не є підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що Дочірне підприємство «Сеть-Маркет»зареєстровано як юридична особа та є платником податку на додану вартість та податку на прибуток в розумінні Закону України «Про податок на додану вартості»та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та Податкового кодексу України.

Так, Державною податковою інспекцією у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби проведено документальну позапланову виїзну перевірку ДП «Сеть-Маркет»з питань дотримання вимог податкового законодавства, правильності обчислення та повноти сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток по фінансово-господарським взаємовідносинам з контрагентами згідно постанови від 24 грудня 2011 року слідчого СВ ПМ ДПІ у Деснянському району м. Києва, старшого лейтенанта податкової міліції Бишовець І.І. за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2011 року, за результатами якої складено акт від 22 травня 2012 року №177/22-205/32210013.

В ході проведеної перевірки відповідачем встановлено, що ДП «Сеть-Маркет»порушено вимоги:

- п.1.32 п.п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 ст5, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»;

- п.п.14.1.27 п.14.1 ст.14, п.137.1 ст.137, п.138.2 ст.138, 139.1.9 ст.139 Податкового кодексу України;

- п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, п.п.7.3. ст7, п.п.7.4.1, п.п.7.4.4, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»;

- п.198.1 ст.198, п.198.2 ст.198, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України.

В ході проведеної перевірки відповідач вказав на фіктивність контрагентів ТОВ «ТОВ «Оренда-Сервіс», ТОВ «Оренда Комфорт Україна», ТОВ «Кронос 2010». На думку відповідача, витрати понесені позивачем по господарським операціям з даними контрагентами за період, що перевірявся, не можуть бути включені до складу витрат позивача, а податкові накладні, виписані даними контрагентами не є підставою для виникнення у позивача права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

На підставі даного акт, відповідачем прийнято податкове повідомлення -рішення від 19 червня 2012 року №000216/2220, яким позивачу визначено суду грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1 804 214 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 259 243 грн. та податкове повідомлення -рішення від 19 червня 2012 року №0002172220, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 2 201 553 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 302 029 грн.

Не погоджуючись з даними податковими повідомлення - рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку. Подані скарги залишені без задоволення, оскаржувані податкові повідомлення - рішення залишені без змін.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(чинного до 01 січня 2011 року) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Відповідно до п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного до 01 січня 2011 року) якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(чинного до 01 січня 2011 року) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Аналогічні норми містить і Податковий кодекс України (чинного з 01 січня 2011 року), зокрема його ст.198 та 201.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(чинного до 01 квітня 2011 року) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті (п.5.2.1 п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(чинного до 01 квітня 2011 року).

Згідно з п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(чинного до 01 квітня 2011 року) не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Аналогічні норми закріплені в ст.139 Податкового кодексу України (чинного з 01 квітня 2011 року).

З наведеного вбачається, що до витрат (валових витрат) платника податків можуть бути віднесені витрати, понесені ним під час здійснення ним господарської діяльності.

Умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту є придбання платником податків товарів (послуг) для використання їх в своїй господарській діяльності. Підставою для виникнення такого права є податкова накладна, виписана контрагентом платника податків, який зареєстрований як платник податку на додану вартість.

При цьому придбання товарів (послуг) має бути підтверджено первинними документами, які повинні відповідати вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік»та які складені під час фактичного здійснення господарської операції.

Як зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року №742/11/13-11 з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Так, з матеріалів справи вбачається, що за ІІІ та ІV квартали 2010 року позивачем до валових витрат були віднесені витрати за послуги оренди нежитлового приміщення, надані ТОВ «Кронос 2010».

Між ДП«Сеть-Маркет»(Суборендатор) та ТОВ «Кронос 2010» (Орендар) укладено договір №2-ДП від 01 травня 2010 року, відповідно до умов якого Орендар передає, а Суборендар приймає в тимчасове платне користування нежитлову будівлю загальною площею 5 290,20 кв.м., яка знаходиться за адресою м. Київ, вул. Багговутівська 17-21, на умовах, передбачених даним договором. Дане приміщення позивачу передано для організації магазину.

На виконання умов даного договору, його сторонами складено акт приймання -передачі №1 від 01 травня 2010 року, акт №6 від 31 травня 2010 року, додаткову угоду від 31 грудня 2010 року, акт №9 від 30 червня 2010 року, акт №29 від 30 червня 2010 року, акт №35 від 21 липня 2010 року, акт №ОУ-0000041 від 30 липня 2010 року, акт №ОУ-0000046, акт №ОУ-0000051, акт №ОУ-0000055, акт №ОУ -00000063, акт №ОУ -000068, акт №ОУ -0000073, акт №ОУ -0000081, акт №ОУ- 000091, акт №ОУ -0000095, акт №ОУ -0000105, акт №ОУ-0000110 та податкові накладні, копії яких наявні в матеріалах справи (а.с.110 -149. т.1).

За І квартал 2011 року позивачем віднесено до складу його витрат, витрат понесених на придбання послуг з оренди нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою м.Київ, вул. Багговутівська 17-21 на загальну суму 2 110 053 грн.

Між ДП«Сеть-Маркет»(Суборендатор) та ТОВ «Оренда Комфорт Україна» (Орендар) укладено договір №17/12-03 від 17 грудня 2010 року, відповідно до умов якого Орендар передає, а Суборендар приймає в тимчасове платне користування частину нежитлової будівлі, яка знаходяться за адресою м. Київ, вул. Багговутівська 17-21 (загальною площею 5 290,20 кв.м.), на умовах, передбачених даним договором. Дане приміщення позивачу передано для організації магазину.

Відповідно до договору оренди №16/12-03 від 16 грудня 2010 року ТОВ «Оренда Комфорт Україна»користується нежитловим приміщенням за адресою м. Київ, вул. Багговутівська 17-21 (загальною площею 5 290,20 кв.м.) наданим ТОВ «Ріел Сіті»на правах оренди з правом передачі приміщення в подальшу суборенду (а.с.15- 21. т.2).

На виконання умов даного договору, його сторонами складено додаткову угоду від 01 березня 2011 року, акт №1 від 01 січня 2010 року, акт №2 від 31 березня 2011 року, акт №ОУ-0000006 від 31 січня 2011 року, акт №ОУ-0000013 від 31 січня 2011 року, акт №ОУ-0000024, акт № ОУ-0000018, акт №ОУ-0000030 від 30 березня 2011 року, № ОУ-0000035 від 30 березня 2011 року та податкові накладні (а.с.150-172, т.1).

За період з ІІ та ІІІ квартали 2011 року позивачем віднесено до складу його витрат, витрати понесені ним на оплату послуг оренди нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Багговутівська 17-21 в сумі 2 025 759 грн.

Так, між ДП«Сеть-Маркет»(Суборендатор) та ТОВ «Оренда - Сервіс» (Орендар) укладено договір оренди №02/04-03 від 01 квітня 2011 року, відповідно до умов якого Орендар передає, а Суборендар приймає в тимчасове платне користування частину нежитлової будівлі (загальною площею 5 290,20 кв.м.), яка знаходиться за адресою м. Київ, вул. Багговутівська, 17-21, передбачених цим договором. Дане приміщення позивачу передано для організації магазину.

Відповідно до договору оренди №01/04-03 від 01 квітня 2011 року ТОВ «Оренда - Сервіс»користується нежитловим приміщенням за адресою м. Київ, вул. Багговутівська 17-21 (загальною площею 5 290,20 кв.м.) наданим ТОВ «Ріел Сіті»на правах оренди з правом передачі його в подальшу суборенду (а.с.22- 28 т.2).

На виконання умов даного договору його сторонами складено додаткову угоду від 15 квітня 2011 року, акт №1 від 01 квітня 2011 року, акт від 30 червня 2011 року, акт №ОУ-0000662, від 29 квітня 2011 року, акт №ОУ-0000662 від 29 квітня 2011 року, акт №ОУ-0000665 від 29 квітня 2011 року, акт № ОУ-0001099 від 31 травня 2011 року, акт №ОУ-00001107 від 31 травня 2011 року, акт №ОУ-0001324 від 30 червня 2011 року, акт №ОУ-0001328 від 30 червня 2011 року та податкові накладні, копії яких наявні в матеріалах справи (а.с.173-190, т.1).

Відповідно до довідки АА №618100 з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) видами діяльності ДП «Сеть-Маркет»є: роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту, оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин, оптова торгівлі шкурками та шкірою, оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, олією, тваринним маслом та жирами, неспеціалізована оптова торгівля харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами, діяльність агент нерухомості.

Отримане в користування нежитлове приміщення за адресою м. Київ, вул. Багговутівська, 17-21 використовувався позивачем для організації магазину «Фуршет», тобто при здійсненні своєї господарської діяльності.

Вищенаведене, на думку колегії суддів, свідчить про реальність господарських операцій здійснених між позивачем та ТОВ «Оренда - Сервіс», ТОВ «Оренда Комфорт Україна», ТОВ «Кронос 2010»за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2011 року.

Слід зазначити, що матеріали справи не містять копії обвинувального вироку суду, який набрав законної сили, у кримінальній справі порушеною за фактом фіктивного підприємництва, шляхом створення (придбання) підприємств ТОВ «Оренда - Сервіс», ТОВ «Оренда Комфорт Україна», ТОВ «Кронос 2010»№73-00210 (в подальшому у зв'язку з об'єднанням з іншою кримінальною справою присвоєно №69-149).

Отже, висновки відповідача про фіктивність ТОВ «Оренда - Сервіс», ТОВ «Оренда Комфорт Україна», ТОВ «Кронос 2010»є такими, що не підтверджуються матеріалами справи.

Крім того, в ході розгляду справи в суді апеляційної інстанції позивачем надано копію постанови старшого слідчого з ОВС УРОВС Головного слідчого управління ДПС України підполковника податкової міліції Небелюк В.І. від 16 листопада 2012 року.

Даною постановою кримінальну справу порушену за фактом фіктивного підприємства -створення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) -ТОВ «Оренда Сервіс», ТОВ «Оренда Сіті», ТОВ «Оренда комфорт Україна»з метою прикриття незаконної діяльності за попередньою змовою невстановленою групою осіб, скоєного повторно, за ознаками складу злочину, передбаченого ст.28 ч.2, ст.205 ч.2 КК України закрито в частині, за ст.6 п.11 КПК України.

Так, в даній постанові зазначено, що ГВПМ ДПІ у Деснянському районі м. Києва 14 березня 2012 року винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи відносно гр-на ОСОБА_6 та невстановлених осіб по створенню суб'єктів підприємницької діяльності -юридичних осіб ТОВ «Оренда Сервіс», ТОВ «Оренда Сіті», ТОВ «Оренда комфорт Україна», ТОВ «Бізнес - Сервіс Альянс»за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.205 КК України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що відповідачем у відповідності до положень ч.2 ст.72 КАС України не надано належних доказів правомірності прийняття ним оскаржуваним податкових повідомлень -рішень від 19 червня 2012 року №0002172220 та №0002162220.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції зроблені помилкові, внаслідок неповного з'ясування обставин справи та порушення норм матеріального та процесуального права, висновки про необхідність відмовити в задоволенні адміністративного позову.

Отже, оскаржувана постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової , якою адміністративний позов задовольнити повністю, визнати протипранвими та скасувати повідомлення -рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі м.Києва Державної податкової служби від 19 червня 2012 року №0002172220 та №0002162220.

Керуючись статтями 196, 198, 202, 205, 207, 212 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Сеть-Маркет»-задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 листопада 2012 року -скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення -рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі м.Києва Державної податкової служби від 19 червня 2012 року №0002172220 та №0002162220.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: Мамчур Я.С.

Судді Горяйнов А.М.

Желтобрюх І.Л.

Повний текст складено 25.01.13р.

Головуючий суддя Мамчур Я.С

Судді: Горяйнов А.М.

Желтобрюх І.Л.