Постанова

від 22.01.2013 по справі 2а-17080/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 січня 2013 року 11:57 № 2а-17080/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А. при секретарі судового засідання Руденко Н.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: Тимошенко А.В. (довіреність від 11.12.2012 р.)

від відповідача: Коваленко А.О. (довіреність від 07.11.2012 р. № 5197/9/10)

від третьої особи : не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Єврохотелсістем» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва ДПС третя особаТовариство з обмеженою відповідальністю «ТК-Амроф» про скасування податкового повідомлення-рішення № 0002442220 від 05.12.2012,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Єврохотелсістем» з позовом до ДПІ у Дніпровському районі міста Києва ДПС про скасування податкового повідомлення-рішення № 0002442220 від 05.12.2012, відповідно до якого позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на 53690 грн. за основним платежем та на 13423 грн. за штрафними санкціями, які прийняті за результатами перевірки взаємовідносин позивача з ТОВ «ТК-Амроф» за період з 01.01.2011 р. по 30.06.2012 р.

Позивач зазначає, що доводи ДПІ, покладені в основу спірного рішення, ґрунтуються на тому, що угоди з контрагентом не були спрямовані на реальне настання наслідків, передбачених правочином із зазначеним контрагентом, висновки щодо чого ґрунтуються у свою чергу на начебто непричетності директора, бухгалтера та засновника контрагента до діяльності контрагента, на наявності ознак фіктивності зазначеного підприємства, на нікчемності правочину, на відсутності у позивача доказів транспортування та передачі товарів (довіреностей на отримання матеріальних цінностей) та у зв'язку з цим - на безтоварності операцій, за якими сформовані спірні суми податкового кредиту.

У той же час, як зазначає позивач, він здійснює діяльність у сфері готельного бізнесу та контрагентом на умовах підряду позивачу надавались послуги та виконувались роботи з прибирання покриттів у готельному комплексі, хімчистки речей (пледів, матраців, ковдр і т.і.), тобто надавались клінінгові послуги, у зв'язку з чим у позивача і не може бути доказів транспортування товарів та, відповідно, доказів передачі товарів , копій довіреностей на отримання матеріальних цінностей, оскільки йому надавались послуги . В контексті доводів ДПІ, позивач також вважає недоречними посилання останнього на положення Закону України «Про підприємництво», оскільки зазначений закон втратив чинність з 01.01.2004 р.

Позивач зазначає, що фактичне виконання робіт/надання послуг підтверджується належним чином оформленими первинними документами, послуги оплачені, а відтак складені податкові накладні є належною підставою для формування спірних сум податкового кредиту.

ДПІ з підстав, викладених в акті перевірки, вважає спірні рішення законними та обґрунтованими та просить у задоволенні позову відмовити.

Третя особа в судове засідання не з'явилася, доказів поважності причин неприбуття не надала, клопотання про відкладення розгляду справи не подавала. В контексті наведеного позивачем під час розгляду справи також повідомлено про інформування позивачем третьої особи про день, час і місце розгляду справи, однак, як зазначив позивач, третя особа не мала можливості з'явитися в судове засідання. Враховуючи наведене, строки розгляду справи, а також те, що явка третьої особи не визнавалася обов'язковою, судом ухвалено розглядати справу за відсутності третьої особи.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 22.01.2013 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позову виходячи з наступного.

ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Єврохотелсістем» (код з ЄДР 25283536; адреса: 02002, м. Київ, Дніпровський район, вул.. Р. Окіпної, 2) з питань дотримання податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «ТК-Амроф» (код з ЄДР 37553717; адреса: 02002, м. Київ, Дніпровський район, вул.. М.Раскової, 19, кімн. 602Е) за період з 01.01.2011 р. по 30.06.2012 р.

За результатами перевірки складено акт від 28.11.2012 р. № 5529/22-222-25283536 (далі - Акт перевірки). Перевірка проведена на підставі п/п. 78.1.1. ПК України.

Згідно з актом перевірки підприємство зареєстровано у статусі юридичної особи у 1997 році. Статутний фонд складає 727,8 тис.грн. В період, який перевірявся, позивач був платником ПДВ.

До основних видів діяльності позивача належить діяльність готелів з ресторанами, діяльність кафе.

Під час перевірки, як вбачається з Акту, відповідачу, крім іншого було надано первинні документи по відносинам із зазначеним контрагентом, акти виконаних робіт (послуг), податкові накладні, банківські документи, регістри бухгалтерського обліку по рахункам 631, 644.2., 311, податкові декларації з ПДВ з додатками, реєстри отриманих податкових накладних.

Перевіркою встановлено, що позивач мав взаємовідносини з ТОВ «ТК-Амроф» за період з 01.11.2011 р. по 31.01.2012 р. Як вбачається з матеріалів справи у період взаємовідносин з позивачем контрагент був зареєстрований платником ПДВ.

Як надалі зазначається в Акті перевірки, від ГВПМ у Дніпровському районі м. Києва отримано висновок № 10/10-12/77 від 08.10.12. про непричетність директора, головного бухгалтера та засновника підприємства ОСОБА_3 до реєстрації та здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності.

Зазначений висновок залучений до матеріалів справи та представляє собою таблицю в якій зазначено про опитування директора, про те що експертне дослідження первинних документів та податкової звітності підписів не проводилось, про відсутність відомостей про порушення кримінальної справи, про наявність акту незнаходження, про наявність пояснень директора.

Під час розгляду справи з боку ДПІ не надано документального виразу опитування директора контрагента та акту про відсутність контрагента за місцезнаходженням.

У той же час, як зазначається в Акті перевірки, ОСОБА_3 надав пояснення щодо непричетності до діяльності контрагента та зареєстрував підприємство за винагороду.

Надалі ДПІ приходить до висновків про фіктивність правочину, укладеного між позивачем з його контрагентом.

В контексті наведеного в Акті зазначається про відсутність факту передачі товарів, у зв'язку з відсутністю актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товару .

Виходячи з наведеного, ДПІ приходить до висновку вже про нікчемність правочину, про безтоварність операцій, за якими сформовано спірні суми податкового кредиту, та відповідно, до висновку про відсутність підстав для формування спірних сум податкового кредиту.

У п. 4 Акту сформовано остаточний висновок про порушення позивачем п/п.198.1., 198.2., 198.6. ПК України, що, на думку ДПІ, призвело до заниження податку на додану вартість на суму 53 690 грн., у т.ч. за листопад 2011 року в сумі 25 262 грн., за грудень 2011 року в сумі 5 882 грн., за січень 2012 р. в сумі 22 546 грн.

На підставі зазначених висновків Акту перевірки прийнято оскаржуване рішення.

У взаємозв'язку з наведеним та щодо фактичних взаємовідносин між позивачем та його контрагентом, під час розгляду справи встановлено наступне.

Так, між позивачем та ТОВ «ТК-Амроф» (виконавець) було укладено договір № 3110-1 від 31.10.2011 р. про надання послуг з хімчистки, а саме щодо чистки ковроліну, меблів та інших виробів, а також щодо надання інших побутових послуг. Договором обумовлено режим надання послуг (п. 3.1.). Протоколом від 31.10.2011 р. сторонами регламентовано вартість послуг за одиницю.

В контексті наведеного та щодо наявності у позивача відповідних площ для прибирання, під час розгляду справи надано договір оренди готельних приміщень від 08.02.1999 р., укладений з готелем «Турист», затверджений головою правління ЗАТ «Укрпрофтур», відповідно до якого позивач прийняв в оренду приміщення, обладнані всім необхідним для використання за цільовим призначенням, а саме, з урахуванням додаткових угод до договору: номери п'ятого та шостого поверхів готелю «Турист» площею 1984,4 кв.м. та надалі із збільшенням площ за рахунок прийняття в оренди номерів 14-го поверху до 2076,6 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Р. Окіпної, 2.

На підставі договору про надання послуг та рахунків контрагентом позивачу надавались клінінгові послуги.

Зокрема, актом № 140311 від 14.11.2011 оформлено надання у листопаді 2011 року послуг з чищення покриття площею 1935 м.кв. по ціні 7,60 грн. (без ПДВ) на суму 17 647,20 грн. з ПДВ 2 941,20 грн. В контексті наведеного позивачем надано рахунок № 337 від 14.11.2011 р. На підставі акту та рахунку позивачу виписано податкову накладну № 42 від 14.11.2011 р. на суму 17 647,20 грн. з ПДВ 2 941,20 грн. з визначеною вище номенклатурою поставки послуг.

Згідно з актом від 18.11.2011 р. № 180911 оформлено надання позивачу в період з 1-го по 18 листопада 2011 року послуг хімчистки, а саме: пледів (45), матраців (45), ковдр (45), подушок малих (45), подушок великих (45), покривал (45), крісел (50), гардин (50), вартість послуг щодо чого за одиницю послуги визначена в акті та рахунку від 18.11.2011 р. № 374. Загалом згідно з актом надано послуг на загальну суму 55 678,50 грн. з ПДВ. На підставі акту та рахунку позивачу видано податкову накладну № 59 від 18.11.2011 р. на суму 55 678,50 грн. з ПДВ - 9 279,75 грн. з визначенням вищезгаданої номенклатури поставки послуг та її деталізацією.

Згідно з актом від 30.11.2011 р. № 300911 оформлено надання у листопаді 2011 року послуг з чищення покриття загальною площею 1935 м.кв. по ціні 7,60 грн. (без ПДВ), на загальну суму 17 647,20 грн. з ПДВ 2 941,20 грн. В контексті наведеного надано також рахунок № 413 від 30.11.2011 р. На підстав акту та рахунку позивачу видано податкову накладну № 95 від 30.11.2011 р. на зазначену вище суму та з визначенням вищенаведеної номенклатури послуг.

Відповідно до акту № 301011 від 30.11.2011 р. оформлено надання в період з 19-го по 30.11.2011 р. послуг хімчистки пледів, матраців, ковдр, подушок, покривал, крісел, гардин в кількості по 50 одиниць на загальну вартість 60 597 грн. з ПДВ - 10 099,50 грн. В контексті наведеного надано рахунок № 416 від 30.11.2011 р. На підставі акту та рахунку позивачу видано податкову накладну № 98 від 30.11.2011 р. на зазначену вище суму та з визначеною в акті номенклатурою послуг.

Згідно з актом від 16.12.2011 р. № 160612 оформлена надання у грудні послуг з чищення зазначеної вище площі покриття на суму 17647,20 грн. з ПДВ. Позивачу виставлено рахунок від 16.12.2011 р. та виписано податкову накладну № 68 від 16.12.2011 р.

Згідно з актом від 30.12.2011 р. № 300612 також оформлено надання у грудні послуг з чищення зазначеної площі покриття на суму 17647,20 грн. з ПДВ, що супроводжувалось виставленням позивачу рахунком та випискою йому податкової накладної № 97 від 30.01.2011 р.

Аналогічним чином оформлено надання послуг з чищення покриття у січні 2012 р. за актом № 160501 від 16.01.2012 р. та за актом від 31.01.2012 р. № 311701, що супроводжувалось видачею податкової накладної від 16.01.2012 р. № 27, податкової накладної № 80 від 31.01.2011 р. та виставленням позивачу рахунків.

Згідно з актом від 17.01.2012 р. № 170101 та за актом № 311801 від 31.01.2012 р. оформлено надання послуг з хімчистки вищезгаданих речей за період з 1-го по 17 січня 2012 р. та за період з 18-го по 31.01.2012 р. відповідно на суму 56 049,30 грн. з ПДВ - 9 341,55 грн. та на суму 43 929,90 грн., що супроводжувалось видачею рахунків від 17.01.2012 р. № 45 та від 31.01.2012 р. № 150, а також податкових накладних відповідно № 29 від 17.01.2012 р. та № 81 від 31.01.2012 р.

Оплата з ПДВ проведена 22.11.2011 р. на суму 17647,20 грн., 06.12.2011 р. - 17647,20 грн., 06.12.2011 р. на суму 27839,25 грн., 06.12.2011 р. на суму 27839,25 грн., 12.12.2011 р. на суму 30298,50 грн., 18.01.2012 р. на суму 17 647,20 грн., 18.01.2012 р. на суму 17647,20 грн., 07.02.2012 р. - 17647,20 грн., 07.02.2012 р. - 56049,30 грн., 08.02.2012 р. - 43929,90 грн., 08.02.2012 р. - 17647,20 грн., що відповідає даним вищезгаданих рахунків, актів та податкових накладних.

Проаналізувавши наведене та виходячи з характеру зазначених операцій, вбачається безпідставність твердження податкового органу про необхідність наявності доказів передачі товарів , доказів транспортування товарів, доказів зберігання товарів, оскільки це не відповідає характеру операцій, за якими позивачем сформовано спірні суми податкового кредиту.

В даному випадку, однак, судом вбачається проведення перевірки, зокрема, на предмет реальності зазначених вище операцій, з порушенням вимог п. 75.1.2. ПК України, тобто без врахування, без дослідження та без оцінки первинних документів про надання клінінгових послуг , що вже само по собі свідчить про необґрунтованість висновків акту перевірки та спірного рішення, які прийняті без врахування всіх обставин, що мали значення для прийняття рішення, що у свою чергу свідчить про невідповідність спірного рішення такому критерію правомірності рішень суб'єктів владних повноважень, дотримання якого перевіряється судом відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 2 КАС України, як критерію обґрунтованості, що вже само по собі зумовлює висновок про наявність підстав для скасування спірного рішення.

У той же час щодо суті спірних операцій та правового регулювання відносин з формування податкового кредиту з ПДВ, суд, вирішуючи з урахуванням наведеного спір по суті, виходить з наступного.

Так, проаналізувавши наступні положення Податкового кодексу України: п/п. 14.1.178 (щодо визначення «податок на додану вартість»), п. 185.1. (щодо визначення «об'єкт оподаткування»), п/п. 14.1.185. (щодо визначення «постачання послуг»), п/п. 14.1.203 (щодо визначення «продаж результатів робіт (послуг)), п/п. 14.1.181 (щодо визначення «податковий кредит»), п. 188.1. (щодо бази оподаткування), п. 198.1. ПК України (щодо обставин виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.2. (щодо дати виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.3. (щодо порядку визначення податкового кредиту), п. 201.1. (щодо обов'язку покупця видати покупцю податкову накладну), п. 201.4. (щодо дати видачі податкової накладної), п. 201.6. (щодо статусу податкової накладної (п/н), п. 201.7. (щодо видачі п/н на кожне повне або часткове постачання послуг); п. 201.8. (щодо осіб, яким надано право нарахування податку та видачі п/н), п. 201.10 ПК України (щодо видачі п/н платником податку та статусу п/н як підстави нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту); п. 198.6. (щодо відповідальності платника у разі не підтвердження сум податку), п/п. 16.1.2., 16.1.3. (щодо обов'язку платника вести облік доходів і витрат, складати звітність, і т.і.), п. 44.1. (щодо ведення обліку), а також проаналізувавши положення ч. 2. ст. 3., ч. 1 ст. 9, ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», суд приходить до наступних висновків.

Так, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які, для надання їм юридичної значимості (сили), крім іншого, мають бути видані за фактично вчиненою операцією та підписані уповноваженою особою.

У той же час, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкового кредиту з ПДВ, виникають за наявності сукупності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість формування спірних сум витрат та податкового кредиту та які є передумовою його формування.

Зокрема, такі правові наслідки наступають у разі: (1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; (3) придбання робіт/послуг із метою їх використання в господарській діяльності; (4) наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; (5) документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; (6) наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам ст. 201 ПК України та підписана уповноваженою особою.

Відповідно, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв'язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності, визначають окремі випадки, за яких неможливе формування витрат та податкового кредиту, зокрема, це : придбання робіт/послуг без мети їх використання у господарській діяльності, фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваної операції, видача податкової накладної особою, яка не є платником ПДВ та, крім того, відсутність у платника податків на момент перевірки належним чином складених та оформлених первинних документів/податкових накладних.

У взаємозв'язку з вищенаведеним, суд, вирішуючи спір по суті, також зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача , якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Окрім того , вирішуючи спір по суті, суд також виходить з того, що суб'єкт владних повноважень не має права , обґрунтовуючи правомірність свого рішення, посилатися на підстави, які не враховувалися ним при ухваленні оспорюваного рішення, тобто оскаржуване рішення оцінюється судом виходячи з тих обставин та підстав, які наведені в Акті перевірки з урахування доведеності з боку ДПІ обставин, на які вона посилається.

В даному випадку , як приходить до висновку суд, відповідач, в порядку виконання обов'язку, визначеного ч. 2 ст. 71 КАС України, не довів належними та допустимими доказами наявності обставин, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства та наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування спірних сум податкового кредиту з ПДВ, а відтак ДПІ не довела законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення.

Зокрема, в контексті посилання ДПІ на пояснення директора/бухгалтера/засновника контрагента, посилання ДПІ на акт про відсутність контрагента за місцезнаходженням, які по суті є основою доказової бази ДПІ, слід зазначити, що наведені документи не надані під час розгляду справи, та ДПІ не доведено наявності непереборних обставин, які перешкоджали наданню цих документів, які витребовувались судом у складі матеріалів, на підставі яких ухвалено спірне рішення.

При цьому, щодо посилання ДПІ на наявність пояснень зазначеної особи, слід зазначити, що за відсутності висновків експертизи, проведеної, зокрема, за ініціативою ДПІ в порядку ст. 84 ПК України, щодо можливої підробки підписів на первинних документах за спірними операціями, самі по собі, за відсутності вироку у кримінальній справі та без відповідної оцінки відповідних показів зазначеної особи судом у кримінальній справі за правилами КПК України, наведені в акті перевірки відомості щодо наявності пояснень цієї особи, які до того ж не надані до матеріалів справи , як власне і неможливість звірки по контрагенту, не є достатніми та допустимими доказами юридичної дефектності первинних документів та податкових накладних, нездійснення спірних операцій, та підставою для висновку про порушення позивачем податкового законодавства.

В контексті наведеного відповідачем під час розгляду справи не надано вироку суду відносно посадових осіб позивача або контрагента позивача, яким би встановлювались обставини протиправної діяльності цих осіб та підприємств з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди за спірними операціями або реєстрації/перереєстрації підприємств - контрагента позивача на підставних осіб.

При цьому, щодо доводів про відсутності контрагента за місцезнаходженням, слід зазначити, що відсутність особи станом на дату складання висновку ПМ від 08.10.2012 р., акту щодо чого не надано під час розгляду справи, сама по собі не свідчить про відсутність особи за своїм місцезнаходженням на час вчинення спірних операцій в період листопада 2011 року - січня 2012 р. та не свідчить про нездійснення спірних операцій.

На підтвердження викладених в Акті перевірки обставин щодо непричетності директора контрагента до його діяльності, ДПІ, в порядку виконання обов'язку, передбаченого ч. 2 ст. 71 КАС України, не надано рішення суду, яке б набрало законної сили та яке б було прийнято в порядку ст. 55 1 ГК України («Фіктивна діяльність суб'єкта господарювання») , яким би встановлювалась реєстрація та діяльність контрагента позивача без відома засновника, його реєстрація на підроблені , втрачені документи або реєстрація на осіб, які не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження, реєстрації/перереєстрації цих підприємств на підставних осіб, на чому фактично ґрунтуються доводи ДПІ в Акті перевірки.

Суд в контексті наведеного також зазначає, що відомості, які внесені до ЄДР, в силу приписів ч. 1 ст. 16 та ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», є достовірними . В контексті наведеного до матеріалів справи залучено в документальному виразі відомості з ЄДР («ДП «Інформаційно-ресурсний центр»), де, крім іншого, містяться відомості про директора ТОВ "ТК-АМРОФ" - ОСОБА_3, відомості щодо чого є достовірними в силу Закону та не спростовані ДПІ станом на час вчинення спірних операцій та розгляду справи, у зв'язку з чим підписання зазначеною особою документів за спірними операціями є правомірним та їх підписання цією особою не спростовано ДПІ, зокрема, висновками експертизи щодо можливої підробки підписів на первинних документів.

У взаємозв'язку з наведеним, суд також зазначає, що під час розгляду справи ДПІ не надано рішення суду, прийнятого в порядку ст. 234 ЦК України щодо фіктивності правочину, тобто щодо вчинення правочину без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, на чому також ґрунтуються в даному випадку доводи ДПІ.

Під час розгляду справи ДПІ також не надано рішення суду про визнання правочину з контрагентом недійсним з підстав його суперечності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, як-то передбачено приписами ч. 3 ст. 228 ЦК України, на можливість зверненням ДПІ до суду з окремим позовом щодо чого звертає свою увагу ВАС України у роз'ясненні від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11.

В контексті наведеного слід додати, що під час розгляду справи ДПІ не надано рішення суду, яке б було прийнято в порядку ст. 207 ГК України щодо визнання недійсними спірних операцій з підстав невідповідності спірних операцій вимогам закону, або вчинення їх з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Судом під час розгляду справи також не встановлено обставин, які б відповідно до конкретних норм ЦК України свідчили про нікчемність правочину, укладеного між позивачем та його контрагентом.

Щодо власне виконання спірних операцій, слід зазначити, що характер спірних операцій відповідає звичайній господарській діяльності позивача, а їх придбання для цілей використання у господарській діяльності підтверджується орендними відносинами щодо прийняття в оренду готельних номерів.

Сукупність досліджених під час розгляду справи вищезгаданих первинних, платіжних, податкових документів, які зазвичай супроводжують виконання операцій такого роду, не дають підстав для висновку про нездійснення спірних операцій та висновку про відсутність у позивача підстав для формування спірних сум податкового кредиту з ПДВ.

При цьому, як вже зазначалося, між сторонами спірної угоди не здійснювалось постачання товарів , на чому ґрунтуються доводи ДПІ в обґрунтування спірного рішення, а надавались клінінгові послуги , що вочевидь не передбачає наявності у позивача доказів транспортування та зберігання товару .

Слід додати, що вищезгадані первинні документи, податкові накладні видані контрагентом позивача за оподатковуваними операціями за ставкою 20% (за звичайними правилами), що відповідає наведеним вище положенням податкового законодавства стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі, наведені в них дані відповідають та кореспондуються з даними первинних документів.

Контрагент позивача на момент вчинення господарських операцій, видачі податкових накладних був зареєстрований платником ПДВ, що не заперечується в Акті перевірки, а отже видача ним податкових накладних є правомірною.

Як вбачається з наданих ДПІ матеріалів, контрагентом при цьому задекларовано у складі податкових зобов'язань суми ПДВ за спірний період, сформовані за операціями з позивачем.

Слід додати, що під час розгляду справи з боку ДПІ в порядку виконання обов'язку, передбаченого ч. 2 ст. 71 КАС України, не доведено кількості працівників та обсягів інших ресурсів, які були необхідні контрагенту для виконання спірних операцій, але були відсутні. З боку ДПІ не було також надано податкової звітності контрагента, з аналізу якої б вбачалось відсутність таких ресурсів у контрагента позивача.

У взаємозв'язку з вищенаведеним слід зазначити, що під час розгляду справи не доведено обставин, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли свідчити про не пов'язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, відсутність факту поставки послуг, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

При цьому, сама по собі неможливість звірки по контрагенту 15.10.2012 р. не свідчить про невиконання спірних операцій в період листопада 2011 р. - січня 2012 р., не свідчить про відсутність контрагента позивача за місцезнаходженням на час вчинення спірних операцій та про порушення позивачем податкового законодавства в період здійснення спірних операцій.

Суд, крім іншого та в контексті наведеного, наголошує також на тому, що згідно з усталеною судовою практикою вищих судових інстанцій, можливі порушення податкового законодавства з боку контрагента позивача, чого в даному випадку не доведено ДПІ належними та допустимими доказами, за відсутності доказів протиправної змови учасників операцій з метою отримання позивачем (покупцем) необґрунтованої податкової вигоди, не є підставою для позбавлення покупця сформованих податкових вигод за фактично вчиненою операцією.

Відтак, відповідачем по суті не надано в порядку виконання обов'язку, передбаченого ч. 2 ст. 71 КАС України, будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження висновків Акту перевірки, не доведено наявності обставин та підстав, які б відповідно до вищезгаданих положень податкового законодавства та законодавства з питань бухгалтерського обліку унеможливлювали формування позивачем спірних податкового кредиту з ПДВ за вищезгаданими операціями, які б свідчили про нездійснення спірних операцій та юридичну дефектність первинних документів за спірними операціям та не доведено непереборних обставин, які б унеможливлювали надання цих документів під час розгляду справи.

Відповідно до п. 56.1. Податкового кодексу України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача , якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи наведене в сукупності та виходячи із встановлених судом обставин, оцінивши надані сторонами докази в контексті наведених вище вимог законодавства, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено обґрунтованості та відповідності законодавству оскаржуваного рішення, не доведено належними та допустимими доказами вчинення позивачем порушень податкового законодавства. У свою чергу, судом не встановлено обставин, які б унеможливлювали формування позивачем спірних сум витрат та податкового кредиту, у зв'язку з чим та виходячи з положень п.1 ч. 2 ст. 162 КАС України, суд приходить до висновку про задоволення позову шляхом визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення.

Керуючись вимогами статей 11, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Єврохотелсістем» (код з ЄДР 25283536; адреса: 02002, м. Київ, Дніпровський район, вул. Р. Окіпної, 2) задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС № 0002442220 від 05.12.2012.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя О.А. Кармазін

Повний текст постанови складено та підписано 25.01.2013 р.