Ухвала

від 19.03.2013 по справі 2а-17080/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-17080/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кармазін О.А. Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

19 березня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мацедонської В.Е.,

суддів Грищенко Т.М., Лічевецького І.О.,

при секретарі Горяіновій Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м.Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 22 січня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Єврохотелсістем» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м.Києва Державної податкової служби, третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «ТК-Амроф» про скасування податкового повідомлення-рішення №0002442220 від 05 грудня 2012 року,-

в с т а н о в и в:

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 22 січня 2013 року позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Єврохотелсістем» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м.Києва Державної податкової служби, третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «ТК-Амроф» про скасування податкового повідомлення-рішення №0002442220 від 05 грудня 2012 року задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському районі м.Києва ДПС №0002442220 від 05 грудня 2012.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою у задоволені позову відмовити повністю. Свої вимоги апелянт обгрунтовує тим, що правочин між ТОВ «Єврохотелсістем» та ТОВ «ТК-Амроф» вчинений без мети створення взаємних прав та обов'язків, з метою ухилення від сплати податків, що суперечить економічним інтересам держави та суспільства та одночасно є таким, що суперечить моральним засадам суспільства, тобто є нікчемним, а тому сплачені позивачем кошти неможливо відносити до складу податкового кредиту.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 15 листопада 2012 року по 21 листопада 2012 року ДПІ у Дніпровському районі м.Києва ДПС проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Єврохотелсістем» щодо документального підтвердження господарських взаємовідносин із платником податків ТОВ «ТК-Амроф», їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01 січня 2011 року по 30 червня 2012 року, за результатами якої складено акт від 28 листопада 2012 року №5529/22-222-25283536, в якому встановлено порушення позивачем п.1, п.5 ст.203, п.п.1, 2 ст.215, ст.ст.216, 228, 626, 629, 650, 655, 658, 662 ЦК України в частині недодержавня вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Єврохотелсістем» з ТОВ «ТК-Амроф» за період з 01 січня 2011 року по 30 червня 2012 року, а також п.п.198.1, 198.2, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на суму 53690,00 грн., в тому числі за листопад 2011 року у сумі 25262,00 грн., за грудень 2011 року - 5882,00 грн., за січень 2012 року - 22546,00 грн.

На підставі акту перевірки №5529/22-222-25283536 від 28 листопада 2012 року ДПІ у Дніпровському районі м.Києва ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення №0002442220 від 05 грудня 2012 року, згідно якого за порушення п.п.198.1, 198.2, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах на суму 67113,00 грн., у тому числі 53690,00 грн. за основним платежем та 13423,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є неправомірним та підлягає скасуванню, всі надані первинні документи містять усі обов'язкові реквізити, матеріалами справи підтверджується надання та використання послуг у господарській діяльності позивача, а тому останній правомірно включив суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне:

Згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, серед іншого, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

З аналізу положень податкового законодавства вбачається, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наступних умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов'язкові реквізити.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ст.3 ГК України).

Згідно пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як вбачається з вищенаведених норм, обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження. Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків.

За таких обставин, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (замовник) та ТОВ «ТК-Амроф» (виконавець) було укладено договір №3110-1 від 31 жовтня 2011 року про надання послуг з хімчистки, а саме щодо чистки ковроліну, меблів та інших виробів, а також щодо надання інших побутових послуг. Наявність у позивача відповідних площ, де повинні були надаватися послуги, вказані у зазначеному договорі, підтверджується договором оренди готельних приміщень від 08 лютого 1999 року, укладеного з готелем «Турист», та додаткової угоди № 6 до нього від 15 лютого 2008 року, відповідно до якого позивач прийняв в оренду приміщення, обладнанні всім необхідним для використання за цільовим призначенням.

На підставі вищевказаного договору №3110-1 від 31 жовтня 2011 року позивачу надавалися клінінгові послуги, що підтверджується актом №140311 від 14 листопада 2011 року, яким оформлено надання у листопаді 2011 року послуг з чищення покриття площею 1935 м.кв., надано рахунок №337 від 14 листопада 2011 року та виписано податкову накладну №42 від 14 листопада 2011 року; актом №180911 від 18 листопада 2011 року оформлено надання послуг хімчистки пледів, матраців, ковдр, подушок, покривал, крісел, гардин за період з 01 листопада 2011 року по 18 листопада 2011 року, вартість яких визначена в акті та рахунку №374 від 18 листопада 2011 року, на підставі яких позивачу виписано податкову накладну №59 від 18 листопада 2011 року.

Згідно з актом №300911 від 30 листопада 2011 року оформлено надання у листопаді 2011 року послуг з чищення покриття загальною площею 1935 м.кв., про що надано рахунок №413 та податкова накладна №95 від 30 листопада 2011 року; актом №301011 від 30 листопада 2011 року оформлено надання з 19 листопада 2011 року по 30 листопада 2011 року послуг хімчистки пледів, матраців, ковдр, подушок, покривал, крісел, гардин, про що надано рахунок №416 та податкова накладна №98 від 30 листопада 2011 року.

Відповідно до акту №160612 від 16 грудня 2011 року та акту №300612 від 30 грудня 2011 року оформлено надання послуг з чищення зазначеної вище площі покриття у грудні 2011 року, про що виставлено рахунки та податкові накладні №68 від 16 грудня 2011 року та №97 від 30 грудня 2011 року.

Також надання послуг з чищення покриття у січні 2012 року оформлено актом №160501 від 16 січня 2012 року та актом №311701 від 31 січня 2012 року, що супроводжується видачею податкової накладної №27 від 16 січня 2012 року, №80 від 31 січня 2011 року, а також відповідно до акту №170101 від 17 січня 2012 року та акту №311801 від 31 січня 2012 року оформлено надання послуг хімчистки вказаних вище речей за період з 01 січня 2012 року по 17 січня 2012 року та за період з 18 січня 2012 року по 31 січня 2012 року, про що видано рахунки №45 від 17 січня 2012 року та №150 від 31 січня 2012 року, а також податкові накладні №29 від 17 січня 2012 року та №81 від 31 січня 2012 року.

Надані послуги оплачені шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок ТОВ «ТК-Амроф».

З матеріалів справи вбачається, що висновки відповідача грунтуються на поясненнях директора, головного бухгалтера та засновника підприємства ТОВ «ТК-Амроф» ОСОБА_2 викладені у висновку ГВПМ у Дніпровському районі м.Києва №10/10-12/77 від 08 жовтня 2012 року, відповідно до яких він не мав відношення до реєстрації та здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства, а також на акті ДПІ у Дніпровському районі м.Києва ДПС №3531/22-222-37553717 від 15 жовтня 2012 року про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «ТК-Амроф» щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами покупцями та постачальниками за період з 01 червня 2011 року по 30 червня 2012 року з огляду на відступіть контрагента за місцем знаходженням.

Суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги посилання відповідача на акт ДПІ у Дніпровському районі м.Києва ДПС від 15 жовтня 2012 року №3531/22-222-37553717 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ТК-Амроф», оскільки юридична відповідальність має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб. Крім того, порушення контрагентом позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку щодо безтоварності відповідних господарських операцій.

Разом з тим, згідно ч.4 ст.70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Однак, відповідачем не надано належних та допустимих доказів щодо неведення господарської діяльності ТОВ «ТК-Амроф» та відсутності реального здійснення договору, укладеного ТОВ «ТК-Амроф» та позивачем.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства до складу податкового кредиту включено суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, отриманих позивачем від платника податку - ТОВ «ТК-Амроф», встановлення судом на підставі матеріалів справи реальності здійснення господарських операцій, наявності виконання послуг та проведення оплати за них, суд приходить до висновку про недоведеність відповідачем в порушення ч.2 ст.71 КАС України правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 05 грудня 2012 №0002442220, яке є протиправним та підлягає скасуванню.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м.Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 22 січня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 25 березня 2013 року.

Головуючий суддя В.Е.Мацедонська

Судді Т.М.Грищенко

І.О.Лічевецький

.

Головуючий суддя Мацедонська В.Е.

Судді: Лічевецький І.О.

Грищенко Т.М.