Постанова

від 23.01.2013 по справі 2а/0270/5094/12

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/0270/5094/12

Головуючий у 1-й інстанції: Мультян М.Б.

Суддя-доповідач: Матохнюк Д.Б.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Матохнюка Д.Б.

суддів: Курка О. П. Совгири Д. І.

за участю:

секретаря судового засідання: Бондаренко С.А.

представників позивача: Вдовиченко М.І.

представника відповідача (апелянта): Волощука В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 04 грудня 2012 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехімпортпостач" до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби про визнання неправомірними дії та скасування податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю «Агротехімпортпостач» (ТОВ «Агротехімпортпостач») звернулось в суд з адміністративним позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби про визнання неправомірними дії відповідача щодо проведення позапланової документальної невиїзної перевірки позивача та оформлення її результатів та визнання неправомірним і скасування податкового повідомлення-рішення від 22 жовтня 2012 року №0001102200.

04 грудня 2012 року Вінницький окружний адміністративний суд прийняв постанову про часткове задоволення адміністративного позову.

Не погоджуючись з судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні представники відповідача (апелянта) апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити

Представник позивача про задоволення апеляційної скарги заперечила, посилаючись на її необґрунтованість та безпідставність.

Заслухавши, суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів частково погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено те, що Вінницькою ОДПІ проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Агротехімпортпостач» з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування податку на додану вартість по взаєморозрахункам з ТОВ «Асторія Груп» за червень 2001 року та липень 2011 року, за результатами якої складено акт від 08 жовтня 2012 року №2387/2207/35823969.

За результатами проведеної перевірки податковим органом виявлено порушення позивачем п. 198.1, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено податковий кредит з податку на додану вартість за червень 2011 року на суму 3500 грн., за липень 2011 року на суму 7500 грн. по постачальнику ТОВ «Асторія Груп».

На підставі акта перевірки, 22 жовтня 2012 року Вінницькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0001102200, яким ТОВ «Агротехімпортпостач» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 11000 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1876 грн.

Не погодившись з таким рішенням позивач оскаржив його до Вінницького окружного адміністративного суду.

Задовольняючи частково позовні вимоги та скасовуючи вказане податкове повідомлення-рішення, суд першої інстанції, виходив з того, що податкове повідомлення-рішення відповідача прийнято не обґрунтовано, без урахування усіх обставин що мають значення для прийняття рішення, а обґрунтування відповідача, наведене в акті перевірки, не відповідає вимогам чинного законодавства, а також те, що позапланова невиїзна документальна перевірка здійснювалась відповідачем в межах та спосіб передбачених чинним законодавством.

Колегія суддів частково погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України (ПК України) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків нарахованих платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього розділу протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у томи числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках, такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору.

При цьому, відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог.

Наведене вище також узгоджується із Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996/ХІV (Закон №996), який визначає правові засади регулювання, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. У розумінні даного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав формування позивачем у перевіряємий період податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «Асторія Груп» з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 16 травня 2011 року між позивачем (Замовник) та ТОВ «Асторія Груп» (Виконавець) був укладений договір на надання транспортно-експедиційних та посередницьких послуг в оптовій торгівлі №2.

На підтвердження виконання сторонами умов вказаного договору в матеріалах справи містяться наступні документи: податкові накладні від 01 червня 2011 року, від 14 червня 2011 року, від 21 червня 2011 року, від 20 липня 2011 року, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 01 червня 2011 року, від 14 червня 2011 року, від 21 червня 2011 року, від 05 липня 2011 року, від 14 липня 2011 року, від 19 липня 2011 року, від 28 липня 2011 року та платіжні доручення.

При цьому, акти здачі-прийняття робіт не містить обсягу наданих послуг, не конкретизовано об'єм послуг; відсутній розрахунок вартості послуг, не конкретизовано фактичний зміст та відсутні звіти з конкретним розрахунком вартості наданих послуг, а також в матеріалах справи відсутні докази щодо виду економічної діяльності ТОВ «Асторія Груп» і чи вони співпадають із наданими ними послугами.

Крім того, згідно п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року №165 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за №233/2037; у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) (Порядок) податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника ПДВ.

Пунктом 5 цього Порядку визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у п. 2 Порядку.

Так, колегія суддів звертає увагу на те, що в матеріалах справи наявний витяг з електронного реєстру платників ПДВ (а.с. 74) в якому зазначено, що 14 червня 2011 року анульовано свідоцтво ТОВ «Асторія Груп» в якості платника ПДВ, тоді як податкові накладні, згідно яких позивач формував податковий кредит, виписані ТОВ «Асторія Груп» вже після 14 червня 2011 року.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що позивачем перераховувались кошти на підприємство ТОВ «Асторія Груп» без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, в зв'язку з чим такі дії призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України, і як наслідок - безпідставне формування податкового кредиту.

Що стосується позовних вимог про визнання дій Вінницької ОДПІ з проведення документальної позапланової невиїзної перевірки неправомірними, то колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для їх задоволення, оскільки податковий орган діяв в межах та спосіб, що передбачені Конституцією України та чинним законодавством, що знайшло своє підтвердження наданими у справу доказами.

Таким чином, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам по справі, доводи апеляційної скарги позивача спростовують висновки рішення суду, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України вказує, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Згідно пп. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби задовольнити частково.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 04 грудня 2012 року, - скасувати в частині задоволення позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби №0001102200 від 22 жовтня 2012 року.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Агротехімпортпостач» щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби №0001102200 від 22 жовтня 2012 року, - відмовити.

В решті постанову залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі "29" січня 2013 р. .

Головуючий Матохнюк Д.Б.

Судді Курко О. П.

Совгира Д. І.