Ухвала

від 24.01.2013 по справі 2а-11279/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-11279/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Огурцов О.П. Суддя-доповідач: Кучма А.Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

24 січня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Кучми А.Ю.

суддів: Аліменка В.О., Безименної Н.В.,

при секретарі: Козловій І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.11.2012 у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Рамбус» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

ПАТ «Рамбус» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0005562220 від 27.07.2012, № 0005572220 від 27.07.2012, № 0005582220 від 27.07.2012 та № 0005592220 від 27.07.2012.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.11.2012 вищевказаний адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з чим погоджується колегія суддів з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 15.05.2012 по 26.06.2012 Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва проведена документальна планова виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання приватним акціонерним товариством «Рамбурс» вимог податкового, іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.03.2012 та валютного законодавства за період з 01.01.2011 по 31.03.2012.

За результатами перевірки складено акт № 705/22-20/22936378 від 05.07.2012, яким встановлено порушення підпункту 14.1.36. пункту 14.1. статті 14, підпункту 135.5.11 пункту 135.5 статті 135, пункту 138.2, пункту 138.4, підпункту 138.10.3 пункту 138.10, підпункту 153.2.1, підпункту 153.2.3 пункту 153.2 статті 153 Податкового кодексу України, що призвело до завищення платником від'ємного значення об'єкту оподаткування за 1 квартал 2012 року на суму 14959686,00 грн. та до заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток за 1 квартал 2012 року в розмірі 1315978,0 грн., та порушення пункту 198.4., пункту 198.5 статті 198, пункту 185.1 статті 185 пункту 189.11. статті 189, пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6, статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет в розмірі 1458184,00 грн.

На підставі акту перевірки № 705/22-20/22936378 від 05.07.2012 прийнято податкові повідомлення - рішення, якими № 0005562220 від 27.07.2012 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1 822730 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 364546 грн., № 0005572220 від 27.07.2012 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів на загальну суму 1 644 973 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 328 995 грн., № 0005582220 від 27.07.2012 зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 757 120 грн. та визначено суму завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 14 202 566 грн. за І квартал 2012 року, № 0005592220 від 27.07.2012 зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у на 757 120 грн., у тому числі за ІІ-ІІІ квартал 2011 року на 87 427 грн. та за І квартал 2012 року на 669693 грн.

Так, судом першої інстанції вірно встановлено, що між позивачем та Компанією «РАМБУРС ІНК» (325 Вотерфронт Драйв, Омар Ходж Білдінг, Вікхемз Кей, Роад Таун, Тортола, Британські Віргінські острови) були укладені зовнішньоекономічні контракти № 086/RGA/11W від 13.07.2011; №101/RGA/11C від 14.09.2011; №081/RGA/ 11FB від 01.07.2011.

На виконання зазначених зовнішньоекономічних контрактів позивач здійснив реалізацію Компанії «РАМБУРС ІНК» в січні, лютому та березні 2012 року сільськогосподарської зернової продукції, а саме: ячменю 3-го класу урожаю 2011 року - 5 145,542 тонн за ціною 220 доларів США за тону; пшениці урожаю 2011 року 2-го класу - 430,46 тонн за ціною 210 доларів США за тону, 3-го класу - 6 707,55 за ціною 210 доларів США за тону, 5-го класу - 4 401,315 тонн за ціною 210 доларів США за тону, 6-го класу - 2 216,22 тонн за ціною 210 доларів США за тону; кукурудзи врожаю 2011 року 3 класу для кормових цілей - 45 202,244 тонн за ціною 205 доларів США за тону та кукурудзи врожаю 2011 року 3 класу для кормових цілей - 11 659,09 за ціною 235 доларів США за тону.

Сума реалізації експортованої позивачем Компанії «РАМБУРС ІНК» сільськогосподарської зернової продукції за зовнішньоекономічні контракти № 086/RGA/11W від 13.07.2011; №101/RGA/11C від 14.09.2011; №081/RGA/ 11FB від 01.07.2011 протягом І-го кварталу 2012 склала 128 014 900 грн. або 16 027029, 86 дол. США.

Факт здійснення позивачем експорту Компанією «РАМБУРС ІНК» сільськогосподарської зернової продукції за зазначеними договорами відповідачем не заперечується та підтверджується відповідними первинними документами, зокрема, вантажно - митними деклараціями.

Сума від реалізації сільськогосподарської зернової продукції за зовнішньоекономічні контракти № 086/RGA/11W від 13.07.2011; № 101/RGA/11C від 14.09.2011; № 081/RGA/ 11FB від 01.07.2011 була повністю включена позивачем до складу об'єкту оподаткування за І квартал 2012 року.

Відповідачем в акті перевірки № 705/22-20/22936378 від 05.07.2012 не заперечується правомірність віднесення позивачем зазначеної суми до складу оподатковуваного доходу за І квартал 2012 року, водночас посилаючись на інформацію отриману листом № 4.3/1099 від 25.06.2012 від ДП «Державний інформаційно - аналітичний центр моніторингу зовнішніх ринків» щодо рівня цін на «пшениця 2 класу, Україна FОВ порти Чорного моря», «пшениця фуражна, Україна FОВ порти Чорного моря», «Ячмінь фуражний, Україна FОВ порти Чорного моря», «Кукурудза фуражна, Україна FOB порти Чорного моря» він приходить до висновку про те, що ціна поставки за зовнішньоекономічними контрактами № 086/RGA/11W від 13.07.2011; №101/RGA/11C від 14.09.2011; №081/RGA/ 11FB від 01.07.2011 є нижчою за звичайну ціну

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем не надано доказів та обґрунтувань на підтвердження того, що позивач та Компанія «РАМБУРСІНК» є пов'язаними особами, як і не було надано будь - якого іншого обґрунтування, крім посилань на інформацію отриману листом № 4.3/1099 від 25.06.2012 щодо підстав визначення доходу отриманого позивачем за товар поставлений відповідно до за зовнішньоекономічними контрактами № 086/RGA/11W від 13.07.2011; № 101/RGA/11C від 14.09.2011; № 081/RGA/ 11FB від 01.07.2011 не за ціною визначеною у вказаних договорах та сплаченою позивачу за поставлений товар відповідно до первинних документів, а виходячи з цін, які були визначені ним, як звичайні для товарів поставку яких здійснював позивач.

За наведених обставин, колегія вважає вірним висновок суду першої інстанції про відсутність доказів на підтвердження наявності підстав для визначення доходу отриманого позивачем за товар поставлений за зовнішньоекономічними контрактами № 086/RGA/11W від 13.07.2011; №101/RGA/11C від 14.09.2011; №081/RGA/ 11FB від 01.07.2011 не за ціною визначеною у вказаних договорах та сплаченою позивачу за поставлений товар відповідно до первинних документів, а виходячи зі звичайних цін на такий товар.

Листом № 4.3/1099 від 25.06.2012 надано інформацію щодо орієнтовного рівня цін за період з січня по березень 2012 року, а саме станом на 25.01.2012, 29.02.2012 та 28.03.2012, на світовому ринку та ринку України, при цьому зазначено про те, що рівень звичайних цін залежить від умов поставки, кількості, якості товару та договірних умов.

Отже, зазначеним листом надано інформацію не щодо звичайних цін товару, а щодо орієнтовного рівня цін, при цьому період за який було надано відповідну інформацію є іншим, ніж період протягом якого позивачем укладено зовнішньоекономічні контракти з Компанією «РАМБУРС ІНК», а отже і період у якому відбувалось узгодження ціни на товар.

Зі змісту листа № 4.3/1099 від 25.06.2012 вбачається, що при визначені ціни на експортований товар було враховано поставку товару тільки на умовах FOB (згідно правил «Інкотермс 2010»), тоді як у зовнішньоекономічних договорах, зокрема, № 101/RGA/11C від 14.09.2011 поставки товару здійснюється також і на умовах СРТ (згідно правил «Інкотермс 2010»).

Будь - яких інших документів, крім листа № 4.3/1099 від 25.06.2012, виходячи з яких ним було визначено рівень звичайних цін на товар, який було поставлено позивачем відповідно до зовнішньоекономічних контрактів № 086/RGA/11W від 13.07.2011; №101/RGA/11C від 14.09.2011; №081/RGA/ 11FB від 01.07.2011 відповідачем не надано.

З огляду на викладене відповідачем при визначенні звичайної ціни товару було використано інформацію щодо цін на ідентичні товари продаж яких здійснювався не на момент здійснення позивачем погодження ціни товару за зовнішньоекономічними контрактами № 086/RGA/11W від 13.07.2011; №101/RGA/11C від 14.09.2011; №081/RGA/ 11FB від 01.07.2011 та без врахування умов здійснення позивачем поставки товару, зокрема, обсягів, строків та умов поставки.

З урахуванням наведеного, а також враховуючи те, що відповідно до вимог чинного законодавства для визначення звичайної ціни товару має використовуватись інформація про укладені на момент продажу такого товару договори з ідентичними (однорідними) товарами у співставних умовах, зокрема, підлягають врахуванню такі умови договору, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, суд дійшов висновку про те, що відповідачем розмір звичайних цін на товар, який був поставлений позивачем за зовнішньоекономічними контрактами № 086/RGA/11W від 13.07.2011; №101/RGA/11C від 14.09.2011; №081/RGA/ 11FB від 01.07.2011 було визначено з порушення вимог чинного законодавства.

Судом першої інстанції вірно звернуто увагу на те, що відповідачем в акті перевірки №705/22-20/22936378 від 05.07.2012 зазначено, що звичайною була визнана найнижча ціна з тих, що склалися при продажу такої продукції, однак з аналізу найнижчих цін на товар зазначених в листі № 4.3/1099 від 25.06.2012 та визначених в зовнішньоекономічних контрактів № 086/RGA/11W від 13.07.2011; № 101/RGA/11C від 14.09.2011; № 081/RGA/ 11FB від 01.07.2011, вбачається, що різниця між зазначеними цінами складає менш ніж 20% відсотків.

Тому, з огляду на викладене, в силу ст. 70 КАС України відсутні належні та допустимі докази на підтвердження того, що різниця між цінами визначеними в зовнішньоекономічних контрактів № 086/RGA/11W від 13.07.2011; №101/RGA/11C від 14.09.2011; №081/RGA/ 11FB від 01.07.2011 та звичайними цінами, на товар, який був поставлений відповідно до зазначених контрактів відрізняються більш ніж на 20%.

Враховуючи, що позивачем не надано доказів, як на обґрунтування наявності підстав для визначення доходу позивача від операцій за зовнішньоекономічними контрактами № 086/RGA/11W від 13.07.2011; № 101/RGA/11C від 14.09.2011; №081/RGA/ 11FB від 01.07.2011 відповідно до звичайних цін на товар, який за ними було поставлено, а не за ціною визначеною в зазначених контрактах та сплаченою на користь позивача відповідно до первинних документів, а також те, що у суду відсутні докази на підтвердження того, що ціни визначені у вказаних договорах відрізняється більш ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач необґрунтовано дійшов висновку про заниження позивачем доходу від експортних операцій з Компанією «РАМБУРС ІНК» за договорами № 086/RGA/11W від 13.07.2011; №101/RGA/11C від 14.09.2011; №081/RGA/ 11FB від 01.07.2011.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем з ТОВ «Дружба-5» були укладені наступні договори поставки сільськогосподарської продукції: № 443/4 від 07.09.2011, № 464/4 від 09.09.2011, № 468/4 від 12.09.2011 та № 481/4 від 14.09.2011.

Відповідно до пунктів 3, 4 зазначених договорів поставки, їх предметом є здійснення поставки покупцю позивача товару, а саме, пшениці 2 і 3 класу.

На виконання умов договорів поставки сільськогосподарської продукції № 443/4 від 07.09.2011, № 464/4 від 09.09.2011, № 468/4 від 12.09.2011 та № 481/4 від 14.09.2011 ТОВ «Дружба-5» здійснило поставку товару в кількості 363,390 тони, на загальну суму 581 892,20 грн., що підтверджується відповідними первинними документами наявними в матеріалах справи та не заперечується сторонами.

Відповідно до пункту 6 зазначених договорів поставки, поставка товару здійснюється на умовах -EXW згідно з правилами «Інкотермс 2010р.» - Херсонська область, Нижньосірогозський р-н., с. Новоолександрівка (місце поставки - це місцезнаходження постачальника).

Таким чином, ТОВ «Дружба -5» не мало обов'язку здійснити або оплатити доставку (транспортування) придбаного позивачем товару у певний пункт, а зобов'язане було передати товар позивачу за своїм місцезнаходженням.

В подальшому позивач здійснив продаж товару придбаного у ТОВ «Дружба-5» наступним контрагентам:

- ТОВ «Липовецький елеватор» на підставі договору поставки № 780/3 від 01.02.2012, відповідно до пункту 6 якого поставка товару здійснюється на умовах EXW згідно з правилами «Інкотермс 2010р.»-м. Херсон, Порт-елеватор -5;

- Компанії «РАМБУРС ІНК» на підставі зовнішньоекономічного договору 086/RGA/11W від 13.07.2011, відповідно до якого поставка товару здійснюється на умовах FOB згідно з правилами «Інкотермс 2010р.» - Херсонський морський торговельний порт.

Оскільки відповідно до умов договорів поставки сільськогосподарської продукції № 443/4 від 07.09.2011, № 464/4 від 09.09.2011, № 468/4 від 12.09.2011 та № 481/4 від 14.09.2011 ТОВ «Дружба-5» зобов'язане було передати товар позивачу за своїм місцезнаходженням, а саме, Херсонська область, Нижньосірогозський р-н., с. Новоолександрівка, у той час, як відповідно до умов договору поставки №780/3 від 01.02.2012 та зовнішньоекономічного договору 086/RGA/11W від 13.07.2011 поставка мала бути здійснена до місця погодженого з відповідними контрагентами, а саме, м. Херсон, Порт-елеватор -5 та Херсонський морський торговельний порт, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що позивач зобов'язаний був нести відповідні витрати щодо подальшої поставки товару до наступного місця поставки, погодженого з його контрагентами.

Позивачем з метою виконання перед контрагентами ТОВ «Липовецький елеватор» та Компанія «РАМБУРС ІНК» своїх зобов'язань щодо поставки товару за договором поставки №780/3 від 01.02.2012 та зовнішньоекономічним договором 086/RGA/11W від 13.07.2011 було укладено з ПП «Юг Зерно-Трейд» договір перевезення № ДГ-1 від 01.09.2011, на підставі якого придбаний у ТОВ «Дружба - 5» товар був перевезений за рахунок позивача на Херсонське КХП в м. Херсон.

На виконання зазначеного договору ПП «Юг Зерно-Трейд» було надало позивачу послуги з перевезення на загальну суму 87 427 грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними, актами здачі-приймання робіт (наданих послуг), податковими накладними, платіжними дорученнями, банківськими виписками.

Враховуючи те, що витрати щодо здійснення поставки товару від місцезнаходження ТОВ «Дружба-5», де відповідно до умов договорів поставки сільськогосподарської продукції № 443/4 від 07.09.2011, № 464/4 від 09.09.2011, № 468/4 від 12.09.2011 та № 481/4 від 14.09.2011 здійснювалась поставка товару, до місця поставки товару погодженого з контрагентами відповідно до умов договору поставки № 780/3 від 01.02.2012 та зовнішньоекономічного договору 086/RGA/11W від 13.07.2011 покладалось саме на позивача, а також те, що надання ПП «Юг Зерно-Трейд» позивачу послуг з перевезення договором перевезення № ДГ-1 від 01.09.2011 підтверджується відповідними первинним документами, суд дійшов вірного висновку про наявність у позивача реальних транспортних витрат та обов'язку їх понесення в ІІІ кварталі 2011 році в сумі 87 427 грн. та правомірність їх віднесення до валових витрат.

В І-му кварталі 2012 року позивачем укладено договори поставки зернової продукції:

- з ПП «Деметра» - № 895/2 від 29.03.2012 на умовах FCA відповідно до правил «Інкотермс 2010»;

- з СП ПП «Золотий колос»- № 863/3 від 07.03.2012 та № 864/3 від 07.03.2012 на умовах FCA відповідно до правил «Інкотермс 2010»;

- з ТОВ «Кама»- № 760/3 від 20.01.2012, № 821/1 від 21.02.2012 та № 823/2 від 21.02.2012 - на умовах DAP (місце поставки ДП «Керченський морський торговий порт», м. Керч), № 865/3 від 07.03.2012 (на умовах FCA відповідно до правил «Інкотермс 2010»);

- з ТОВ «Праця Стольне»- № 0503к/1 від 05.03.2012 та № 0703к/1 від 07.03.2012.

На підставі вказаних договорів поставки позивач придбав у відповідних контрагентів пшеницю 3 та 5 класу, кукурудзу 3 класу та ячмінь 3 класу в кількості 1312,13 тон на загальну суму 2 184 904,08 грн., що підтверджується видатковими накладними № 574 від 31.03.2012, № 1633 від 14.03.2012, № 1634 від 14.03.2012, № 3 від 20.01.2012, №4 від 18 11.03.2012, № 12 від 13.03.2012, № 22 від 05.03.2012, № 22 від 24 07.03.2012.

Придбаний у ПП «Деметра», СП ПП «Золотий колос», ТОВ «Кама» та ТОВ «Праця Стольне» товар позивачем в подальшому був реалізований Компанії «РАМБУРС ІНК» та ТОВ «Морський перевантажувально-складський комплекс «БОРІВАЖ» на підставі договорів: № 101/RGA/11C від 14.09.2011, №081/RGA/11FB від 01.07.2011, № 086/RGA/11W від 13.07.11 та № 889-1/1 від 19.03.2012.

Умови поставки товару в договорах: №101/RGA/11C від 14.09.2011, №081/RGA/11FB від 01.07.2011. та № 889-1/1 від 19.03.2012. відповідно до правил «Інкотермс 2010р.» були такі: FOB - у договорі № 081/RGA/11FB від 01.07.2011 та 086/RGA/11W від 13.07.2011, СРТ - у договорі №101/RGA/11C від 14.09.2011; DAP - смт. Нові Біляри, Одеська обл., Комінтернівський район - у договорі № 889-1/1 від 19.03.2012

Факт постачання позивачем товару Компанії «РАМБУРС ІНК» підтверджується ВМД: № 508040002/2011/004793 від 22.11.2011, № 600100003/2012/001227 від 20.03.2012, та № 600100003/2012/000452 від 28.01.2012, а ТОВ Морський перевантажувально-складський комплекс «БОРІВАЖ» - видатковою накладною 437 від 28.03.2012.

З метою виконання перед контрагентами Компанія «РАМБУРС ІНК» та ТОВ «Морський перевантажувально-складський комплекс «БОРІВАЖ» своїх зобов'язань щодо фактичної поставки товару позивач уклав із ТОВ «Негоціант Агро» договір перевезення № 860/ТР від 05.03.2012, на підставі якого придбаний у ПП «Деметра», СП ПП «Золотий колос», ТОВ «КАМА», ТОВ «Праця стольне» був перевезений до місця його відвантаження контрагентам «РАМБУРС ІНК» та ТОВ «Морський перевантажувально-складський комплекс «БОРІВАЖ».

Факти перевезення товару ТОВ «Негоціант Агро» до місця призначення підтверджується наступними товаро-транспортними накладними: № 311630 від 06.03.2012, № 311632 від 06.03.2012, № 311629 від 06.03.2012, № 311626 від 06.03.2012, № 311627 від 06.03.2012, № 311631 від 06.03.2012, № 311643 від 07.03.2012, № 311644 від 07.03.2012, № 386848 від 05.03.2012, № 386846 від 05.03.2012, № 386849 від 05.03.2012, № 386847 від 06.03.2012, № 311657 від 22.03.2012, № 311659 від 22.03.2012, № 311652 від 23.03.2012, № 311653 від 21.03.2012, № 311661 від 22.03.2012, № 311648 від 19.03.2012, № 386848 від 05.03.2012, № 123 від 06.03.2012, № 125 від 06.03.2012, № 126 06.03.2012, № 127 від 06.03.2012, № 124 від 06.03.2012, №149 від 14.03.2012, №148 від 14.03.2012,№ 129 від 13.03.2012., №130 від 13.03.2012, № 131 від 13.03.2012, № 132 від 13.03.2012, № 136 від 13.03.2012, № 133 від 13.03.2012, № 134 від 13.03.2012, № 147 від 14.03.2012, № 145 від 14.03.2012, № 146 від 14.03.2012, № 141 від 13.03.2012, № 140 від 13.03.2012, № 143 від 13.03.2012, № 137 від 13.03.2012, № 142 від 13.03.2012, № 157 від 31.03.2012, № 160 від 31.03.2012, № 156 від 29.03.2012, № 155 від 29.03.2012, № 151 від 22.03.2012, № 152 від 22.03.2012.

Загальна вартість наданих ТОВ «Негоціант Агро» послуг перевезення становить 507 826,38 грн., що підтверджується актами надання послуг по перевезенню: № 1 06.03.2012, № 2 від 07.03.2012, № 3 від 12.03.2012, № 4 від 21.03.2012, № 5 від 30.03.2012, № 6 від 30.03.2012, № 7 від 30.03.2012, № 8 від 30.03.2012, № 9 від 30.03.2012, № 10 від 30.03.2012, № 11 від 30.03.2012, № 12 від 30.03.2012.

Враховуючи те, що з аналізу умов наведених договорів вбачається, що витрати на виконання транспортних послуг за договором перевезення № 860/ТР від 05.03.2012 були понесені позивачем з метою виконання господарських зобов'язань за договорами №101/RGA/11C від 14.09.2011, №081/RGA/11FB від 01.07.2011 та № 889-1/1 від 19.03.2012, а також те, що витрати понесені позивачем за зазначеним договором перевезення підтверджується відповідними первинним документами суд першої інстанції дійшов вірного висновку про правомірність віднесення зазначених витрат до складу валових витрат.

Позивач уклав із ТОВ «Новофастівське» договір поставки № 839/2 від 28.02.2012 відповідно до якого він придбав кукурудзу 3 класу в кількості на загальну суму 2 200 626 грн. 90 коп., з мовами ставки згідно з правилами «Інкотермс 2010», адреса : «вул. Привокзальна, буд. 18, ст.. Липовець, Вінницька обл..». Факт здійснення поставки товару підтверджується рахунком - фактурою № СФ-30002 від 29.02.2009, видатковою накладною № РН00-300-00250 від 29.02.2012 та складською квитанцією № 1038 від 29.02.2012.

В подальшому отриманий від ТОВ «Новофастівське» товар позивачем був реалізований ТОВ «Липовецький елеватор» за договором № 777/2 від 30.01.2012 відповідно до умов згідно з правилами «Інкотермс 2010», адреса: «м. Херсон, Порт-елеватор,5». Факт здійснення поставки товару підтверджується видатковою накладною № 199 від 17.02.2012 та актом приймання - передачі від 17.02.2012.

З метою здійснення поставки товару позивач уклав договір перевезення №1110/1 від 11.10.2011 з ТОВ «Транс Сервіс 1».

Факт перевезення товару підтверджується товарно-транспортними накладними: №1331 від 21.03.2012, № 1330 від 21.03.2012, №1332 від 21.03.2012 , № 1333 від 21.03.2012, № 1334 від 21.03.2012, № 1328 від 20.03.2012, № 1329 від 20.03.2012, № 1326 від 20.03.2012, № 1320 від 20.03.2012, № 1324 від 20.03.2012, № 1321 від 20.03.2012, № 1323 від 20.03.2012, № 1327 від 20.03.2012, № 1322 від 20.03.2012, № 1325 від 20.03.2012.

Загальна вартість послуг перевезення, наданих ТОВ «Транс Сервіс 1», становить 161867,16 грн., що підтверджується актом здачі-приймання наданих послуг № 13973 від 29.03.12.

З огляду на викладене, враховуючи те, що з аналізу умов наведених договорів вбачається, що витрати на виконання транспортних послуг за договором перевезення №1110/1 від 11.10.2011 з ТОВ «Транс Сервіс 1» були понесені позивачем з метою виконання господарських зобов'язань за договором № 777/2 від 30.01.2012, а також те, що витрати понесені позивачем за зазначеним договором перевезення підтверджується відповідними первинним документами суд дійшов висновку про правомірність віднесення зазначених витрат до складу валових витрат, з чим погоджується колегія суддів.

З огляду на зазначене, враховуючи те, що в ході судового розгляду судом вірно встановлено правомірність віднесення витрат на транспортування за договорами з ТОВ «Юг Зерно-Трейд», ТОВ «ТрансСервіс1» та ТОВ «Негоціант Агро» в І квартал 2012 до складу валових витрат та необґрунтованість висновку відповідача про заниження позивачем доходу від експортних операцій з Компанією «РАМБУРС ІНК» за договорами № 086/RGA/11W від 13.07.2011; №101/RGA/11C від 14.09.2011; № 081/RGA/ 11FB від 01.07.2011, суд дійшов вірного висновку про те, що позивачем не було допущено завищення платником від'ємного значення об'єкту оподаткування за 1 квартал 2012 року на суму 14959686,00 грн. та заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток за 1 квартал 2012 року в розмірі 1315978,0 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем було укладено з ТОВ «Чарівна Нива» договір поставки № 165/1 від 14.04.2011, відповідно до якого позивачем було придбано товар в кількості 3 208, 96 тонн загальною вартістю 6 931 332 грн., в тому числі ПДВ в розмірі 1 155 222,0 грн., що підтверджується видатковими накладними: №7 від 10.05.2011, №6 від 10.05.2011, №8 від 14.05.2011, №9 від 15.05.2011, № 10 від16.05.2011, №5 від 16.05.2011, №12 від 17.05.2011, № 14 від 21.05.2011, №13 від 21.05.2011, № 15 від 22.05.2011, № 16 від 24.05.2011, копії яких наявні в матеріалах справи.

Отриманий товар був оплачений позивачем у повному обсязі, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень № 755 від 11.05.2011, № 770 від 13.05.2011, № 797 від 19.05.2011, № 798 від 19.05.2011, № 799 від 19.05.2011, № 830 від 24.05.2011, №832 від 25.05.2011, № 852 від 27.05.2011 та банківських виписок від 11.05.2011, від 13.05.2011, від 19.05.2011, від 19.05.2011, від 19.05.2011, від 24.05.2011, від 25.05.2011, від 27.05.2011.

Відповідно до договору № 165/1 від 14.04.2011 ТОВ «Чарівна Нива» оформило та надало позивачу податкові накладні на загальну суму 6 931 332 грн., в тому числі ПДВ в розмірі 1 155 222,0 грн., а саме: № 2 від 10.05.2011, № 1 від 11.05.201, № 3 від 14.05.2011, № 4 від 15.05.2011, № 5 від 16.05.2011, № 6 від 17.05.2011., № 8 від 21.05.2011, № 7 від 21.05.2011, № 9 від 22.05.201, № 10 від 24.05.2011.

На виконання зовнішньоекономічного контракту № 037/RGA/10С від 29.12.2010 позивачем товар отриманий за договором № 165/1 від 14.04.2011 від ТОВ «Чарівна Нива» був поставлений Компанії «РАМБУРС ІНК», що підтверджується вантажно-митними деклараціями №500010104/2011/000581 від 19.05.2011 та № 500010104/2011/000619 від 30.05.2011 та Оборотною відомістю по рахунку 281 позивача за травень 2011 року, копії яких наявні в матеріалах справи.

Таким чином, позивачем товар отриманий від ТОВ «Чарівна Нива» за договором № 165/1 від 14.04.2011 в травні 2011 був у тому ж місяці реалізований Компанії «РАМБУРС ІНК»за договором № 037/RGA/10С від 29.12.2010.

Відповідачем пояснень та доказів на спростування факту поставки відповідно до вантажно-митних декларацій № 500010104/2011/000581 від 19.05.2011 та № 500010104/2011/000619 від 30.05.2011 товару отриманого саме від ТОВ «Чарівна Нива» за договором № 165/1 від 14.04.2011 в травні 2011 надано не було.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що продаж товару придбаного у ТОВ «Чарівна нива» згідно договору № 165/1 від 14.04.2011 був здійснений позивачем лише в листопаді 2011 року не відповідають дійсності та спростовуються документами наявними в матеріалах справи.

Виходячи з правового аналізу пункту 15 підрозділу 2 розділу XX Перехідних положень ПК України, в редакції, яка діяла до 30.06.2011, пунктів 198.4, 198.5 статті 198 Податкового кодексу України колегія суддів доходить аналогічного з судом першої інстанції висновку про те, що позивач в результаті наступного продажу (експорт) товару, придбаного у ТОВ «Чарівна нива» згідно договору № 165/1 від 14.04.2011 не зобов'язаний був здійснити нарахування податкових зобов'язань з ПДВ за травень 2011 року як платник податку, який скористався правом на податковий кредит за цими товарами.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем з ТОВ «Южтехмонтаж» укладено договір поставки № 776/2 від 27.01.2012, відповідно до якого позивач придбав сою в кількості 122, 610 тон на загальну суму 419 836,75 грн. в т.ч. ПДВ - 69 972,79 грн.

Факт здійснення поставки товару підтверджується видатковою накладною № 13 від 29.01.2012, а оплати за поставлений товар - платіжним дорученням № 185 від 31.01.2012 на загальну суму 419 836,75 грн. та банківською випискою від 31.01.2012, копії яких наявні в матеріалах справи.

На підтвердження реальності правовідносин з ТОВ «Южтехмонтаж» позивачем також надано суду нотаріально засвідчені письмові пояснення ОСОБА_5, який є керівником ТОВ «Южтехмонтаж», відповідно до яких він підтверджує факт укладання договору № 776/2 від 27.01.2012 та здійснення відповідно до нього поставки товару сою в кількості 122, 610 тон на загальну суму 419 836,75 грн. в т.ч. ПДВ -69 972,79 грн.

Також позивачем на підтвердження наявності у ТОВ «Южтехмонтаж» господарської можливості здійснення поставки відповідно до договору № 776/2 від 27.01.2012 надано суду договір оренди № 01/06/-2011 від 01.06.11, укладений між ТОВ «Южтехмонтаж» та ПП «Крант» щодо оренди приміщення для здійснення господарської діяльності та штатний розпис ТОВ «Южтехмонтаж», у якому зазначено, що у штаті підприємства є 4 працівники.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем укладено з ПП «Інтеренергобуд» договори поставки: №. 788/2 від 03.02.2012, № 803/2 від 10.02.2012, № 805/2 від 13.02.2012, № 810/2 від 14.02.2012 , № 820/2 від 20.02.2012, № 828/2 від 22.02.2012, № 833/2 від 24.02.2012, № 835/2 від 26.02.2012, № 842/2 від 28.02.2012, № 847/2 від 01.03.2012.

На підставі вказаних договорів позивач придбав сою в кількості 445, 060 тон на загальну суму 1 602 498,53 грн. в т.ч. ПДВ - 267 083,08 грн., що підтверджується видатковими накладними: №103 від 03.02.2012, № 104 від 04.02.2012, № 127 від 11.02.2012, № 139 від 11.02.2012, № 135 від 13.02.2012, № 140 від 14.02.2012, № 165 від 20.02.2012, № 182 від 23.02.2012, № 187 від 23.02.2012, № 193 від 26.02.2012, № 201 від 28.02.2012, № 203 від 01.03.2012.

Факт здійснення позивачем оплати за поставлений товар підтверджується банківськими виписками: від 06.02.2012, від 14.02.2012, від 15.02.2012, від 15.02.2012, від 21.02.2012, від 23.02.2012, від 27.02.2012, від 29.02.2012, від 01.03.2012.

Основним видом діяльності позивача є оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин, а отже отриманий за договорами з ПП «Інтеренергобуд» та ТОВ «Южтехмонтаж», а саме, соя, були використані позивачем у власній господарській діяльності та х метою отримання прибутку.

Відповідачем не надано доказів того, що ПП «Інтеренергобуд» та ТОВ «Южтехмонтаж» не відобразили у своїй податковій звітності операції з позивачем, а також, що ПП «Інтеренергобуд» та ТОВ «Южтехмонтаж» не сплачували податок на додану вартість з вказаних операцій, що свідчить про те, що відповідачем не спростовано доводів позивача та доказів, наявних у матеріалах справи, які доводять товарність та реальність господарських операцій між позивачем та контрагентами ПП «Інтеренергобуд» та ТОВ «Южтехмонтаж».

Доказів на підтвердження відсутності у ПП «Інтеренергобуд» та ТОВ «Южтехмонтаж» складських приміщень, автомобільного чи іншого транспорту, устаткування, що необхідне для здійснення фінансово - господарської діяльності підприємства відповідачем надано не було.

З огляду на викладене, а також враховуючи той факт, що інших доказів та обґрунтувань, крім зазначених, на підтвердження нікчемності договорів укладених позивачем з контрагентами ПП «Інтеренергобуд» та ТОВ «Южтехмонтаж» та на спростування реальності та товарності укладених з ними договорів відповідачем не надано, суд дійшов вірного висновку про те, що господарські операції між позивачем та контрагентами ПП «Інтеренергобуд» та ТОВ «Южтехмонтаж» мали реальний товарний характер, а правочин був безпідставно визнаний відповідачем нікчемними.

Реальність та товарність господарських операцій між позивачем та контрагентами ПП «Інтеренергобуд» та ТОВ «Южтехмонтаж» в ході судового розгляду справи встановлено, у зв'язку з чим колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що у позивача було право на формування податкового кредиту по операціях з зазначеними контрагентами.

З урахуванням вище викладеного та приписів ст. 159 КАС України, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 159, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.11.2012 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Повний текст ухвали виготовлено: 29.01.2013.

Головуючий-суддя: А.Ю. Кучма

Судді: В.О. Аліменко

Н.В. Безименна

Головуючий суддя Кучма А.Ю.

Судді: Аліменко В.О.

Безименна Н.В.