Ухвала

від 25.04.2013 по справі 2а-11279/12/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" квітня 2013 р. м. Київ К/800/7717/13

Вищий адміністративний суд України у складі:

суддівОстровича С.Е., Степашка О.І. Федорова М.О. секретаря судового засідання Волошина В.М.,

представник позивача Томкін О. Ю.

представник відповідача не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 листопада 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2013 року за позовом Приватного акціонерного товариства "Рамбус" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Приватне акціонерне товариство "Рамбус" (далі - ПАТ "Рамбус") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва (далі - ДПІ у Шевченківському районі м. Києва) в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 листопада 2012 року позов ПАТ "Рамбус" задоволено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2013 року апеляційну скаргу ДПІ у Шевченківському районі м. Києва залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 листопада 2012 року - без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями суду першої та апеляційної інстанції ДПІ у Шевченківському районі м. Києва подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 листопада 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2013 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог ПАТ "Рамбус".

ПАТ "Рамбус" подало до суду письмові заперечення на касаційну скаргу ДПІ у Шевченківському районі м. Києва.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

ДПІ у Шевченківському районі м. Києва в період з 15.05.2012 року по 26.06.2012 року проведена документальна планова виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання ПАТ «Рамбурс» вимог податкового, іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.03.2012 року та валютного законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.03.2012 року. За результатами перевірки складено акт №705/22-20/22936378 від 05.07.2012 року.

Актом перевірки встановлено порушення підпункту 14.1.36. пункту 14.1. статті 14 , підпункту 135.5.11 пункту 135.5 статті 135 , пункту 138.2, пункту 138.4, підпункту 138.10.3 пункту 138.10, підпункту 153.2.1, підпункту 153.2.3 пункту 153.2 статті 153 Податкового кодексу України , що призвело до завищення платником від'ємного значення об'єкту оподаткування за 1 квартал 2012 року на суму 14959686,00 грн. та до заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток за 1 квартал 2012 року в розмірі 1315978,0 грн., та порушення пункту 198.4., пункту 198.5 статті 198 , пункту 185.1 статті 185 пункту 189.11. статті 189 , пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6, статті 198 Податкового кодексу України , що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет в розмірі 1458184,00 грн.

На підставі акту перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Києва прийнято податкові повідомлення - рішення, якими №0005562220 від 27.07.2012 року збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1822730, 00 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 364546, 00 грн., №0005572220 від 27.07.2012 року збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів на загальну суму 1644973, 00 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 328995, 00 грн., №0005582220 від 27.07.2012 року зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 757120, 00 грн. та визначено суму завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 14202566, 00 грн. за І квартал 2012 року, №0005592220 від 27.07.2012 року зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у на 757120, 00 грн., у тому числі за ІІ-ІІІ квартал 2011 року на 87427, 00 грн. та за І квартал 2012 року на 669693, 00 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та Компанією «РАМБУРС ІНК» (325 Вотерфронт Драйв, Омар Ходж Білдінг, Вікхемз Кей, Роад Таун, Тортола, Британські Віргінські острови) були укладені зовнішньоекономічні контракти №086/RGA/11W від 13.07.2011 року; №101/RGA/11C від 14.09.2011 року; №081/RGA/ 11FB від 01.07.2011 року. На виконання зазначених зовнішньоекономічних контрактів позивач здійснив реалізацію Компанії «РАМБУРС ІНК» в січні, лютому та березні 2012 року сільськогосподарської зернової продукції. Факт здійснення позивачем експорту Компанією «РАМБУРС ІНК» сільськогосподарської зернової продукції за зазначеними договорами відповідачем не заперечується та підтверджується матеріалами справи. Сума від реалізації сільськогосподарської зернової продукції за зовнішньоекономічні контракти була повністю включена позивачем до складу об'єкту оподаткування за І квартал 2012 року.

Також судами попередніх інстанцій зазначено, що відповідачем в акті перевірки №705/22-20/22936378 від 05.07.2012 року не заперечується правомірність віднесення позивачем зазначеної суми до складу оподатковуваного доходу за І квартал 2012 року, водночас посилаючись на інформацію отриману листом №4.3/1099 від 25.06.2012 від ДП «Державний інформаційно - аналітичний центр моніторингу зовнішніх ринків» щодо рівня цін на «пшениця 2 класу, Україна FОВ порти Чорного моря», «пшениця фуражна, Україна FОВ порти Чорного моря», «Ячмінь фуражний, Україна FОВ порти Чорного моря», «Кукурудза фуражна, Україна FOB порти Чорного моря» він приходить до висновку про те, що ціна поставки за зовнішньоекономічними контрактами №086/RGA/11W від 13.07.2011 року; №101/RGA/11C від 14.09.2011 року; №081/RGA/ 11FB від 01.07.2011 року є нижчою за звичайну ціну.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо підстав визначення доходу отриманого позивачем за товар поставлений відповідно до за зовнішньоекономічними контрактами не за ціною визначеною у вказаних договорах та сплаченою позивачу за поставлений товар відповідно до первинних документів, а виходячи з цін, які були визначені ним, як звичайні для товарів поставку яких здійснював позивач.

Суди попередніх інстанцій дійшли до висновку про відсутність доказів на підтвердження наявності підстав для визначення доходу отриманого позивачем за товар поставлений за зовнішньоекономічними контрактами №086/RGA/11W від 13.07.2011 року; №101/RGA/11C від 14.09.2011 року; №081/RGA/ 11FB від 01.07.2011 року не за ціною визначеною у вказаних договорах та сплаченою позивачу за поставлений товар відповідно до первинних документів, а виходячи зі звичайних цін на такий товар.

Також судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем з ТОВ «Дружба-5» були укладені наступні договори поставки сільськогосподарської продукції: №443/4 від 07.09.2011 року, № 464/4 від 09.09.2011 року, №468/4 від 12.09.2011 року та №481/4 від 14.09.2011 року. Виконання та реальність зазначених договорів підтверджується матеріалами справи.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що в І-му кварталі 2012 року позивачем укладено договори поставки зернової продукції: з ПП «Деметра» - №895/2 від 29.03.2012 року на умовах FCA відповідно до правил «Інкотермс 2010»; з СП ПП «Золотий колос»- №863/3 від 07.03.2012 року та №864/3 від 07.03.2012 року на умовах FCA відповідно до правил «Інкотермс 2010»; з ТОВ «Кама»- №760/3 від 20.01.2012 року, №821/1 від 21.02.2012 року та №823/2 від 21.02.2012 року - на умовах DAP (місце поставки ДП «Керченський морський торговий порт», м. Керч), №865/3 від 07.03.2012 року (на умовах FCA відповідно до правил «Інкотермс 2010»); з ТОВ «Праця Стольне»- №0503к/1 від 05.03.2012 року та № 0703к/1 від 07.03.2012 року. На підставі вказаних договорів поставки позивач придбав у відповідних контрагентів пшеницю 3 та 5 класу, кукурудзу 3 класу та ячмінь 3 класу. Придбаний у ПП «Деметра», СП ПП «Золотий колос», ТОВ «Кама» та ТОВ «Праця Стольне» товар позивачем в подальшому був реалізований Компанії «РАМБУРС ІНК» та ТОВ «Морський перевантажувально-складський комплекс «БОРІВАЖ» на підставі договорів: №101/RGA/11C від 14.09.2011 року, №081/RGA/11FB від 01.07.2011 року, №086/RGA/11W від 13.07.2011 року та №889-1/1 від 19.03.2012 року. Факт постачання та перевезення товару підтверджується матеріалами справи.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що позивач уклав із ТОВ «Новофастівське» договір поставки №839/2 від 28.02.2012 року відповідно до якого він придбав кукурудзу 3 класу. В подальшому отриманий від ТОВ «Новофастівське» товар позивачем був реалізований ТОВ «Липовецький елеватор» за договором №777/2 від 30.01.2012 року. Факт постачання та перевезення товару підтверджується матеріалами справи.

Суди попередніх інстанцій дійшли до висновку про правомірність віднесення зазначених витрат до складу валових витрат та не допущення завищення платником від'ємного значення об'єкту оподаткування за 1 квартал 2012 року на суму 14959686,00 грн. та заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток за 1 квартал 2012 року в розмірі 1315978,0 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем було укладено з ТОВ «Чарівна Нива» договір поставки №165/1 від 14.04.2011 року. Отриманий товар був оплачений позивачем у повному обсязі. Відповідно до зазначеного договору ТОВ «Чарівна Нива» оформило та надало позивачу податкові накладні. Отриманий позивачем товар був реалізований Компанії «РАМБУРС ІНК» за договором №037/RGA/10С від 29.12.2010 року. Виконання зазначених договорів підтверджується матеріалами справи.

Виходячи з правового аналізу пункту 15 підрозділу 2 розділу XX Перехідних положень ПК України , в редакції, яка діяла до 30.06.2011 року, пунктів 198.4, 198.5 статті 198 Податкового кодексу України колегія суди попередніх інстанцій дійшли до висновку позивач в результаті наступного продажу (експорт) товару, придбаного у ТОВ «Чарівна нива» згідно договору №165/1 від 14.04.2011 року не зобов'язаний був здійснити нарахування податкових зобов'язань з ПДВ за травень 2011 року як платник податку, який скористався правом на податковий кредит за цими товарами.

Також судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем з ТОВ «Южтехмонтаж» укладено договір поставки № 776/2 від 27.01.2012 року та з ПП «Інтеренергобуд» договори поставки: №.788/2 від 03.02.2012 року, № 803/2 від 10.02.2012 року, № 805/2 від 13.02.2012 року, №810/2 від 14.02.2012 року, №820/2 від 20.02.2012 року, №828/2 від 22.02.2012 року, №833/2 від 24.02.2012 року, №835/2 від 26.02.2012 року, №842/2 від 28.02.2012 року, №847/2 від 01.03.2012 року. Дані договори між позивачем та контрагентами ПП «Інтеренергобуд» та ТОВ «Южтехмонтаж» мали реальний товарний характер, а правочин був безпідставно визнаний відповідачем нікчемними. Реальність та товарність господарських операцій між позивачем та контрагентами ПП «Інтеренергобуд» та ТОВ «Южтехмонтаж» встановлено, а отже у позивача було право на формування податкового кредиту по операціях з зазначеними контрагентами.

Підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу , та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу , протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно із пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу ) чи не підтверджені митними деклараціями , іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу . У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу .

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог ПАТ "Рамбус".

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 листопада 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2013 року - без змін.

Ухвала є остаточною, проте може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О. І. Степашко М. О. Федоров