Рішення

від 24.01.2013 по справі 24/102-12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" січня 2013 р. Справа № 24/102-12

Господарський суд Київської області у складі судді Лутак Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Чистий світ-трейд» до Спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Груп» про стягнення 30 789, 04 грн. за участю представників:

позивача:Комлєва А.А. відповідача:не з'явились

суть спору:

Позивач звернувся до господарського суду Київської області з позовом про стягнення з відповідача 30 789, 04 грн. за договором № 1/2001 від 21.02.2012 р., з яких: 15 000, 00 грн. - основного боргу, 789, 04 грн. - пені та 15 000, 00 грн. - штрафу.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо здійснення розрахунку за переданий товар.

Ухвалою господарського суду Київської області від 12.11.2012 р. порушено провадження у даній справі та призначено її розгляд у судовому засіданні на 23.11.2012 р.

22.11.2012 р. через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання вих. № 569 від 22.11.2012 р. (вх. № 18934 від 22.11.2012 р.) про залучення документів до справи.

До господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву б/н від 20.11.2012 р. (вх. № 18984 від 23.11.2012 р.), у якому останній просить суд в задоволення позовної заяви відмовити.

У судовому засіданні 23.11.2012 р. судом, в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 13.12.2012 р. та зобов'язано сторін надати додаткові документи по справі.

13.12.2012 р. через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання вих. 773 від 13.12.2012 р. (вх. № 20451 від 13.12.2012 р.) про залучення документів до справи.

Ухвалою господарського суду Київської області від 13.12.2012 р. за клопотанням представника позивача продовжено строк розгляду спору у справі № 24/102-12 на п'ятнадцять днів та відкладено розгляд справи на 24.01.2013 р. у зв'язку з нез'явленням у судове засідання представника відповідача.

Присутній у судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити з підстав викладених у позові.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи у судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті та зважаючи на обмежені ст. 69 Господарського процесуального кодексу України строки вирішення спору, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 24.01.2013 р., відповідно до ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, присутнього в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

21.02.2012 р. між сторонами було укладено договір № 1/2001, за умовами якого позивач зобов'язався продати, а відповідач - прийняти і оплатити обладнання згідно специфікації до даного договору.

Відповідно до п. 1.2 договору найменування обладнання, його кількість та ціна вказані у додатку 1, який являється невід'ємною частиною даного договору.

Пунктом 2.1 договору передбачено обов'язки позивача: продати обладнання згідно специфікації; провести монтаж обладнання, ввід його в експлуатацію і навчання обслуговуючого персоналу; здійснювати гарантійне обслуговування обладнання, що поставляється.

Пунктом 2.2 договору передбачено обов'язки відповідача: прийняти та оплатити обладнання, що поставляється за даним договором, згідно умов даного договору; підготувати приміщення мийки автотранспорту згідно рекомендацій позивача; надати обладнання, механізми та допоміжних робочих для виконання вантажо-розвантужувальних робіт; експлуатувати обладнання, що поставляється за даним договором, згідно інструкції по експлуатації завода-виробника.

Згідно з п. 3.1 договору загальна вартість договору, включає вартість обладнання, що поставляється, згідно умов даного договору, та вартість монтажу обладнання. Загальна вартість договору складає 150 000, 00 грн., в тому числі ПДВ 25 000, 00 грн., що складає еквівалент 13 481, 00 Євро по комерційному курсу на 21.02.2012 р. (1 Євро = 11, 1268 грн.).

Розділом 4 договору передбачено порядок розрахунків між сторонами, відповідно до якого оплата здійснюється шляхом перерахування безготівкових грошових коштів з розрахункового рахунку відповідача на розрахунковий рахунок позивача за наступною схемою:

- перший платіж у розмірі 70 000, 00 грн. відповідач перераховує на розрахунковий рахунок позивача протягом 21 банківських днів з моменту підписання договору.

- другий платіж у розмірі 20 000, 00 грн. відповідач перераховує на розрахунковий рахунок позивача до 30.03.2012 р.

- третій платіж у розмірі 20 000, 00 грн. відповідач перераховує на розрахунковий рахунок позивача до 30.04.2012 р.

- четвертий платіж у розмірі 20 000, 00 грн. відповідач перераховує на розрахунковий рахунок позивача до 30.05.2012 р.

- п'ятий платіж у розмірі 20 000, 00 грн. відповідач перераховує на розрахунковий рахунок позивача до 30.06.2012 р.

Відповідно до п. 5.1 договору обладнання відвантажується протягом 5 банківських днів з моменту отримання позивачем передоплати згідно п. 4.1 даного договору.

Згідно з п. 5.2 договору датою відвантаження являється дата підписання сторонами видаткової накладної.

Пунктом 7.1 договору передбачено, що якість товару повинна відповідати технічним умовам заводу-виробника.

Відповідно до п. 7.2 договору гарантія на обладнання, що поставляється за даним договором, складає 12 місяців. Умови гарантії наведені у гарантійних талонах, що видаються при купівлі обладнання.

Згідно з п. 8.2 договору у випадку якщо строки оплати чергових платежів або суми цих платежів не здійснюються у відповідності з даним договором, при умові, що позивач виконав свої зобов'язання за даним договором, позивач має право нарахувати відповідачу:

- пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочки платежу;

- штраф у розмірі 10 % від вартості обладнання, у випадку прострочення чергового платежу за обладнання за даним договором на 30 календарних днів і більше.

Пунктом 8.3 договору передбачено, що відповідач приймає на себе всі ризики пов'язані з пошкодженням, втратою, крадіжкою обладнання згідно специфікації до даного договору з моменту отримання обладнання, що підтверджується видатковою накладною.

Відповідно до п. 8.4 договору виникнення будь-яких із вищеперелічених обставин або аналогічних їм не звільняє відповідача від зобов'язань перед позивачем згідно даного договору.

Пунктом 10.1 договору передбачено, що договір набирає юридичної сили в день його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2012 р.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.01.2012 р. відповідачем було виставлено позивачу замовлення покупця № 1/26 на придбання обладнання на загальну суму 150 000, 00 грн., копія якого долучена до матеріалів справи.

В свою чергу, на підставі вищезазначеного замовлення позивач виставив відповідачу рахунок на оплату № 1/26 від 20.01.2012 р. на загальну суму 150 000, 00 грн., копія якого міститься у матеріалах справи.

На виконання умов договору № 1/2001 від 21.02.2012 р. позивач по видатковій накладній № 766 від 05.03.2012 р. поставив відповідачу товар (обладнання) на загальну суму 150 000, 00 грн., а відповідач вказаний товар отримав. Копія зазначеної видаткової накладної міститься у матеріалах справи, оригінал у судовому засіданні оглянутий.

Проте, в порушення своїх договірних зобов'язань, відповідач за поставлений товар (обладнання) розрахувався частково, а саме у розмірі 135 000, 00 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи довідкою з установи банку вих. № 1097 від 22.11.2012 р., платіжними дорученнями та банківськими виписками по рахунку за період з 22.02.2012 р. до 08.08.2012 р., у зв'язку з чим за ним утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 15 000, 00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до відповідача з претензією вих. № 122 від 27.09.2012 р. з вимогою сплатити існуючу заборгованість у розмірі 15 000, 00 грн. та сплатити штрафні санкції за прострочення оплати за поставлений товар. В підтвердження надсилання вказаної кореспонденції позивачем до суду надано фіскальний чек № 6151 від 28.09.2012 р. та опис вкладення у цінний лист від 28.09.2012 р., копії яких залучено до матеріалів справи.

Проте, відповідач не виконав свого зобов'язання щодо здійснення оплати за поставлений товар, на претензію не відповів, що і стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вказані вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Частино 1 ст. 664 Цивільного кодексу України передбачено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.

Відповідно до ст. 689 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов'язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частина друга цієї ж статті передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач посилається на те, що він не виконав своїх грошових зобов'язань у зв'язку з тим, що позивач неналежним чином виконав свої зобов'язання з приводу гарантійного обслуговування поставленого товару, посилаючись на ч. 1 ст. 678 Цивільного кодексу України.

Пунктом 2.1 договору передбачено обов'язки позивача здійснювати гарантійне обслуговування обладнання, що поставляється.

Згідно з п. 8.3 договору відповідач приймає на себе всі ризики пов'язані з пошкодженням, втратою, крадіжкою обладнання згідно специфікації до даного договору з моменту отримання обладнання, що підтверджується видатковою накладною.

Відповідно до п. 8.4 договору виникнення будь-яких із вищеперелічених обставин або аналогічних їм не звільняє відповідача від зобов'язань перед позивачем згідно даного договору.

Частиною 1 ст. 678 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: пропорційного зменшення ціни; безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

Гарантії якості товарів, а також претензії у зв'язку з недоліками поставлених товарів регулюються ст. 269 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 Господарського кодексу України строки і порядок встановлення покупцем недоліків поставлених йому товарів, які не могли бути виявлені при звичайному їх прийманні, і пред'явлення постачальникові претензій у зв'язку з недоліками поставлених товарів визначаються законодавством відповідно до цього Кодексу.

Згідно положень ч.ч. 5 - 8 ст. 269 Господарського кодексу України постачальник (виробник) гарантує якість товарів у цілому. Гарантійний строк на комплектуючі вироби і складові частини вважається рівним гарантійному строку на основний виріб, якщо інше не передбачено договором або стандартами (технічними умовами) на основний виріб. Постачальник (виробник) зобов'язаний за свій рахунок усунути дефекти виробу, виявлені протягом гарантійного строку, або замінити товари, якщо не доведе, що дефекти виникли внаслідок порушення покупцем (споживачем) правил експлуатації або зберігання виробу. У разі усунення дефектів у виробі, на який встановлено гарантійний строк експлуатації, цей строк продовжується на час, протягом якого він не використовувався через дефект, а при заміні виробу гарантійний строк обчислюється заново від дня заміни. У разі поставки товарів неналежної якості покупець (одержувач) має право стягнути з виготовлювача (постачальника) штраф у розмірі, передбаченому статтею 231 цього Кодексу, якщо інший розмір не передбачено законом або договором. Позови, що випливають з поставки товарів неналежної якості, можуть бути пред'явлені протягом шести місяців з дня встановлення покупцем у належному порядку недоліків поставлених йому товарів.

Таким чином, у разі виявлення недоліків протягом гарантійного строку покупець за договором купівлі-продажу не отримує прав, передбачених ст. 678 Цивільного кодексу України, але має право вимагати від постачальника (виробника) усунення дефектів виробів за його рахунок.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доводи відповідача не спростовують заявлені до нього позовні вимоги, належних та допустимих доказів на підтвердження своїх заперечень ним не надано.

З матеріалів справи вбачається, що сторонами було підписано акт звіряння взаємних розрахунків станом на 19.11.2012 р., в якому зазначено, що заборгованість Спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Груп» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Чистий світ-трейд» складає 15 000, 00 грн. Зазначений акт підписаний повноважними представниками сторін та скріплений печаткою та штампом підприємств.

З огляду на викладене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 15 000, 00 грн. заборгованості за поставлений товар є доведеними, обґрунтованими, підтверджені належними доказами і підлягають задоволенню.

Крім того, позивач на підставі п. 8.2 договору просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочки платежу, яка за розрахунком позивача складає - 789, 04 грн. грн. за період з 01.07.2012 р. по 05.11.2012 р. (включно).

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

При перевірці нарахування пені, судом встановлено, що позивачем невірно застосовано у формулі нарахування кількість днів у році, а саме 365 днів, в той час, як 2012 рік мав 366 днів.

Таким чином, за перерахунком суду, який здійснений з використанням 366 днів за період заявлений позивачем, стягненню підлягає 786, 89 грн. пені.

Також, позивач просить стягнути з відповідача штраф в розмірі 15 000, 00 грн., нарахований у відповідності до п. 8.2 договору, яким встановлено, що у випадку прострочення чергового платежу за обладнання за даним договором на 30 календарних днів і більше позивач має право нарахувати відповідачу штраф у розмірі 10 % від вартості обладнання.

Відповідач стверджує, що штраф нарахований позивачем неправомірно, так як штраф повинен обчислюватися від розміру невиконаного зобов'язання, тобто з 15 000, 00 грн., а не від вартості обладнання, посилаючись на ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 та ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) .

Таким чином, право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України.

Здійснений позивачем розрахунок штрафу є арифметично вірним, відповідає вказаним вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимоги в цій частині позову підлягають задоволенню.

Враховуючи вищезазначене, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором № 1/2001 від 21.02.2012 р. підлягають частковому задоволенню, а саме у розмірі 30 786, 89 грн., з яких: 15 000, 00 грн. - основного боргу, 786, 89 грн. - пені та 15 000, 00 грн. - штрафу.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судовий збір, відповідно приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на відповідача.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Чистий світ-трейд» задовольнити частково.

2. Стягнути з Спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Груп» (07400, Київська область, місто Бровари, бульвар Незалежності, будинок 18, ідентифікаційний код - 31256942) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Чистий світ-трейд» (04073, м. Київ, проспект Московський, будинок 21, ідентифікаційний код - 37738933) 15 000 (п'ятнадцять тисяч) грн. 00 коп. - основного боргу, 786 (сімсот вісімдесят шість) грн. 89 коп. - пені, 15 000 (п'ятнадцять тисяч) грн. 00 коп. - штрафу, 1 609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп. - судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги відповідно до ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення складено: 28.01.2013 р.

Суддя Т.В. Лутак