Постанова

від 10.06.2013 по справі 24/102-12

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" червня 2013 р. Справа№ 24/102-12

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Жук Г.А.

суддів: Мальченко А.О.

Чорногуза М.Г.

при секретарі судового засідання Анісімовій М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги № 71 від 26.03.2013 року спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Транс - Груп» на рішення господарського суду Київської області від 24.01.2013 року

у справі № 24/102-12 (суддя - Лутак Т. В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Чистий світ - трейд»

до Спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Транс - Груп»

про стягнення 30 789, 04 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Яременко Є.Є.,

відповідача: Стогній Ю.А.

ВСТАНОВИВ:

09.11.2012 року до господарського суду Київської області звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «Чистий світ - трейд» з позовною заявою до спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Транс - Груп» про стягнення 30 789,04 грн., що становить: 15 000,00 грн. - боргу, 789,04 грн. - пені та 15 000,00 грн. - штрафу (а.с.7-9).

В обґрунтування позовних вимог позивач, посилається на порушення відповідачем строків проведення розрахунків за поставлений товар по договору № 1/2001 від 21.02.2012 року.

Рішенням господарського суду Київської область від 24.01.2013 року по справі № 24/102-12 позов товариства з обмеженою відповідальністю «Чистий світ - трейд» задоволено частково. Стягнуто з спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Транс - Груп» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Чистий світ - трейд» 15 000,00 грн. - боргу, 786,89 грн. - пені, 15 000,00 грн. - штрафу, 1 609,50 грн. - судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено у зв'язку з неправильним обрахуванням пені.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду зі скаргою, у якій просить рішення господарського суду Київської області скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм процесуального права, неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що обладнання, придбане ним за договором № 1/2001 від 21.02.2012 року вийшло з ладу в межах гарантійного строку, позивач відмовився від проведення гарантійного ремонту, відтак покупець вправі, згідно ст. 678 ЦК України, зменшити вартість обладнання на суму витрат понесених на усунення недоліків. Крім того, посилаючись на ст. 549 ЦК України, апелянт вважає, що позивач неправомірно обраховує штрафні санкції з вартості обладнання, оскільки неустойка у вигляді штрафу обчислюється у відсотках від розміру невиконаного зобов'язання.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.04.2013 року апеляційну скаргу спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Транс - Груп» прийнято до провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні за участю представників сторін на 29.04.2013 року. В судовому засіданні 29.04.2013 року оголошено перерву до 10.06.2013 року.

Представник апелянта в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги.

Позивач в судовому засіданні та у відзиві на апеляційну скаргу заперечив доводи скаржника, просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

21.02.2012 року між сторонами у справі було укладено договір № 1/2001, відповідно до п. 1.1. якого ТОВ «Чистий світ - трейд» (продавець за договором, позивач у справі) зобов'язався продати, а СП «Транс - Груп» (покупець за договором, відповідач у справі) прийняти та оплатити обладнання згідно специфікації до даного договору.

Пунктом 1.2. договору встановлено, що найменування обладнання, його кількість та ціна вказані у додатку № 1, який являється невід'ємною частиною даного договору.

Згідно з п. 2.1. договору позивач прийняв на себе зобов'язання продати обладнання, провести монтаж обладнання, ввести його в експлуатацію, провести навчання обслуговуючого персоналу та здійснювати гарантійне обслуговування обладнання.

Відповідач, згідно умов п.2.2. договору, зобов'язався прийняти обладнання та оплатити його вартість згідно умов даного договору; підготувати приміщення мийки автотранспорту згідно рекомендацій позивача; надати обладнання, механізми та допоміжних робітників для виконання вантажо-розвантужувальних робіт; експлуатувати обладнання, згідно інструкції по експлуатації завода-виробника.

Загальна вартість договору, що включає вартість обладнання та вартість монтажу обладнання становить 150 000, 00 грн., в тому числі ПДВ 25 000, 00 грн., що складає еквівалент 13 481, 00 Євро по комерційному курсу на 21.02.2012 р. (1 Євро = 11, 1268 грн. ( п. 3.1. договору).

Розділом 4 договору сторони встановили умови оплати, яка здійснюється шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця поетапно. Перший платіж у розмірі 70 000,00 грн. відповідач перераховує на розрахунковий рахунок позивача протягом 21 банківських днів з моменту підписання договору (п. 4.1. договору); другий платіж у розмірі 20 000,00 грн. до 30.03.2012 р.(п. 4.2. договору); третій - у розмірі 20 000,00 грн. до 30.04.2012 р. (п. 4.3.договору); четвертий платіж у розмірі 20 000,00 грн. до 30.05.2012 р.(п. 4.4. договору); п'ятий платіж у розмірі 20 000,00 грн. до 30.06.2012 р.(п. 4.5. договору).

Згідно п. 5.1. договору обладнання відвантажується протягом 5 банківських днів з моменту отримання позивачем передоплати (перший платіж). Відповідно до п. 5.2. договору датою відвантаження обладнання вважається дата підписання сторонами видаткової накладної.

У відповідності до умов розділу 7 договору якість товару повинна відповідати технічним умовам заводу-виробника (п. 7.1.). Договором передбачена гарантія на обладнання терміном 12 місяців. Умови гарантії наведені у гарантійних талонах, що видаються при купівлі обладнання (п.7.2.).

Згідно п. 10.1 договір набрав юридичної сили в день його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2012 року.

В силу частини 2 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання які мають ознаки договору купівлі-продажу, згідно якого в силу вимог ст. 655 ЦК України, одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За правовою природою договір купівлі-продажу є консенсуальним, двостороннім і оплатним. Як консенсуальний договір він вважається укладеним з моменту досягнення сторонами згоди щодо всіх істотних умов. Двосторонній характер договору купівлі-продажу зумовлює взаємне виникнення у кожної сторони прав та обов'язків. Оплатний характер цього договору полягає в тому, що продавцеві сплачується вартість відчужуваного майна у грошовому вираженні.

У відповідності до вимог частини 2 статті 692 ЦК України, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Оплата проводиться у строки визначені умовами договору.

Відповідно до ст.ст. 509, 525, 526 ЦК України, ст. ст. 173, 193 ГК України зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, зокрема сплатити гроші або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання повинні виконуватися належним чином, в установлений термін, при чому одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач поставив, а відповідач прийняв товар (обладнання) на суму 150 000,00 грн., про що свідчить копія видаткової накладної № 766 від 05.03.2012 року (а.с.14), яка долучена до матеріалів справи. Отримання обладнання товариством «Транс-Груп» підтверджується підписом гендиректора товариства Семігайла Ю.А. у відповідній графі видаткової накладної, який засвідчено печаткою товариства.

Відповідач оплатив поставлений товар частково в сумі 135 000 грн., що підтверджено представленими в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями банківських виписок по рахунку за період з 22.02.2012 року до 08.08.2012 року (а.с. 55-91), довідкою банку № 1097 від 22.11.2012 року (а.с.30), а також платіжними дорученнями № 102 від 22.02.2012 року на суму 15 000 грн., № 103 від 24.02.2012 року на суму 5 000 грн., № 110 від 01.03.2012 року на суму 6 600 грн., № 111 від 02.03.2012 року на суму 3 000 грн., № 112 від 03.03.2012 року на суму 18 000 грн., № 119 від 07.03.2012 року на суму 12 000 грн., № 139 від 19.03.2012 року на суму 10 000 грн., № 140 від 26.03.2012 року на сум 400 грн., № 235 від 07.05.2012 року на суму 8 500 грн., № 299 від 05.06.2012 року на суму 5 000 грн., № 347 від 15.06.2012 року на суму 11 500 грн., № 392 від 06.07.2012 року на суму 10 000 грн., № 395 від 09.07.2012 року на суму 4 600 грн., № 428 від 13.07.2012 року на суму 5 400 грн., № 469 від 26.07.2012 року на суму 10 000 грн., № 491 від 07.08.2012 року на суму 10 000 грн. (а.с.95-111).

Відтак, заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 15 000, 00 грн. доведено належними доказами, крім того підтверджено актом звірки взаємних розрахунків між сторонами станом на 19.11.2012 року (а.с. 51) підписання якого є дією, що свідчить про визнання відповідачем свого боргу. (Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 24.04.2007 року за № 26/271.)

Оскільки відповідач не виконував свої зобов'язання за договором, позивач звернувся до нього з претензією від 27.09.2012 року № 122 (а.с.15-17) про сплату боргу в сумі 15 000, 00 грн. та штрафних санкцій за прострочення оплати товару (факт направлення претензії підтверджується копіями фіскального чеку № 6151 від 28.09.2012 року та опису вкладення у цінний лист б/н від 28.09.2012 року (а.с.18)). Вказана претензія залишена відповідачем без задоволення, що спричинило звернення позивача до суду за захистом свого порушеного права, а саме, стягнення з відповідача боргу в сумі 15 000, 00 грн., 789, 04 грн. - пені та 15 000, 00 грн. - штрафу.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду, про те що факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 15 000 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги в частині стягнення боргу судом першої інстанції задоволено правомірно.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 789, 04 грн. грн. за період з 01.07.2012 року по 05.11.2012 року (включно).

Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно із положень ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є пеня.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 ГК України). Згідно з п. 8.2 договору у випадку якщо строки оплати чергових платежів або суми цих платежів не здійснюються у відповідності з даним договором, при умові, що позивач виконав свої зобов'язання за даним договором, позивач має право нарахувати відповідачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочки платежу.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції позивач при обрахунку пені невірно визначив кількість днів у році, визнає правомірним нарахування пені у сумі 786, 89 грн.

Позивач просить стягнути з відповідача штраф в сумі 15 000, 00 грн., відповідно до п. 8.2. договору у розмірі 10 % від вартості обладнання.

Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У відповідності до умов п. 8.2. договору у разі порушення покупцем зобов'язання з оплати продавець вправі нарахувати крім пені за кожен день прострочення платежів і штраф у розмірі 10 % від вартості обладнання, у випадку прострочення чергового платежу за обладнання на 30 календарних днів і більше.

Враховуючи, що договором розмір штрафу встановлено у відсотковому відношенні саме до суми зобов'язання (вартості обладнання), колегія вважає помилковим твердження апелянта, що штраф повинно бути обраховано від сумі несплаченого платежу.

За умовами договору вартість обладнання становить 150 000,00 грн., факт прострочки платежу, як і сума заборгованості не заперечене відповідачем, відтак, колегія суддів апеляційної інстанції визнає правомірним висновок місцевого господарського суду про задоволення позовної вимоги щодо стягнення штрафу в сумі 15 000 грн., що становить 10 % від вартості обладнання.

При цьому, слід зазначити, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить вимогам ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України -видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. (Зазначена правова позиція відображена в постановах Верховного суду України від 09.04.2012 року у справі 20/246-08 та від 27.04.2012 року № 06/5026/1052/2011, постанові Вищого господарського суду України від 19.06.2012 року № 5023/5508/11 (н.р. 07/152-10) ).

Не підтверджено належними доказами і твердження апелянта про те, що позивач поставив обладнання для миття автомобілів неналежної якості, що обладнання, придбане ним за договором № 1/2001 від 21.02.2012 року вийшло з ладу в межах гарантійного строку, позивач відмовився від проведення гарантійного ремонту, відтак покупець вправі, згідно ст. 678 ЦК України, зменшити вартість обладнання на суму витрат понесених на усунення недоліків.

З матеріалів справи вбачається, що позивач здійснив відповідно до п.5.1, 7.1 договору поставку обладнання відповідної якості в повній комплектації згідно Додатку № 1 до договору та видатковій накладної № 766 від 05.03.2012 року, здійснив монтаж обладнання, введення його в експлуатацію та навчання персоналу.

Згідно умов договору (п.7.2) позивач здійснює гарантійне обслуговування обладнання протягом 12 місяців. Виконання позивачем обов'язку з гарантійного обслуговування обладнання підтверджено представленими в матеріалах справи копіями актів проведення сервісних робіт, вводу обладнання в експлуатацію, акту технічного стану обладнання, актів про результати робіт за заявками, тощо (а.с.120-137).

З представлених в матеріалах справи доказів вбачається, що відповідач отримав обладнання, яке було змонтовано, введено в експлуатацію, використовувалось відповідачем декілька місяців, що спростовує твердження щодо поставки неякісного обладнання.

Згідно висновку щодо технічного стану обладнання від 08.11.2012 року несправність обладнання: руйнування перехідної муфти між електродвигуном і кривошипно-шатунним механізмом, перегрів і руйнування кривошипно-шатунного механізму сталися не в результаті поставки неякісного обладнання, а в наслідок порушення правил та інструкцій з експлуатації обладнання що не є гарантійним випадком і не тягне за собою виконання позивачем гарантійних зобов'язань передбачених п. 7.2 договору.

Згідно з п. 8.3 договору відповідач приймає на себе всі ризики пов'язані з пошкодженням, втратою, крадіжкою обладнання згідно специфікації до даного договору з моменту отримання обладнання, що підтверджується видатковою накладною.

Відповідно до п. 8.4 договору виникнення будь-яких із вищеперелічених обставин або аналогічних їм не звільняє відповідача від зобов'язань перед позивачем згідно даного договору.

Враховуючи вищенаведене, у разі виявлення недоліків протягом гарантійного строку покупець за договором купівлі-продажу не отримує прав, передбачених ст. 678 ЦК України, але має право вимагати від постачальника (виробника) усунення дефектів виробів за його рахунок у рази доведення, що дефекти та пошкодження сталися не з його вини.

Колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу на те, що відповідач не довів належними та допустимими доказами факту отримання обладнання неналежної якості, ці обставини не були предметом розгляду в межах даної справи, оскільки відповідач не скористався правом подачі зустрічних позовних вимог.

Враховуючи наведене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, тому рішення господарського суду Київської області від 24.01.2013 року по справі № 24/102-12 відповідає фактичним обставинам справи та не суперечить чинному законодавству України, а відтак передбачених законом підстав для скасування оскаржуваного рішення місцевого господарського суду не вбачається.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати за перегляд рішення в апеляційній інстанції покладаються на відповідача у справі (апелянта).

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103 та 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Транс - Груп» на рішення господарського суду Київської області від 24.01.2013 року у справі № 24/102-12 залишити без задоволення.

2.Рішення господарського суду Київської області від 24.01.2013 року у справі № 24/102-12 залишити без змін.

3.Справу № 24/102-12 повернути до господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст. ст. 107-111 ГПК України.

Головуючий суддя Жук Г.А.

Судді Мальченко А.О.

Чорногуз М.Г.