Постанова

від 30.01.2013 по справі 25/075-12

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" січня 2013 р. Справа № 25/075-12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Гончарука П.А. (головуючого),

Кондратової І.Д.,

Стратієнко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ТПК Август» на постанову Київського апеляційного господарського суду від 29 листопада 2012 року у справі № 25/075-12 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ТПК Август» до приватного сільськогосподарського підприємства «Шевченківське» про стягнення суми, -

ВСТАНОВИВ:

У липні товариство з обмеженою відповідальністю «ТПК Август» звернулося до господарського суду Київської області з позовом до приватного сільськогосподарського підприємства «Шевченківське» про стягнення 53 979, 74 грн., з яких: 21 077, 60 грн. - основний борг, 1 296, 10 грн. - пеня, 257, 66 грн. - 3% річних та 31 348, 00 грн. - проценти за користування чужими грошовими коштами.

Рішенням господарського суду Київської області від 4 вересня 2012 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 29 листопада 2012 року, позов задоволено частково. Стягнуто з приватного сільськогосподарського підприємства «Шевченківське» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ТПК Август» 1 246, 97 грн. пені, 248, 41 грн. 3% річних та судовий збір. В частині стягнення 21 077, 60 грн. основного боргу провадження у справі припинено, в решті позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення попередніми судовими інстанціями норм матеріального права, просить постановлені у справі судові рішення скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову в частині стягнення з відповідача відсотків за користування чужими грошовими коштами в сумі 31 348, 00 грн.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач, вказуючи на безпідставність доводів касаційної скарги просить залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, суд вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 18 січня 2012 року сторонами укладено договір купівлі - продажу № 6, за умовами якого продавець (позивач) зобов'язується поставити і передати у власність покупця (відповідача) макуху соняшника, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити поставлений товар на умовах даного договору та додатку до договору, що є невід'ємною частиною (п. 1.1 договору).

Пунктами 7.2, 7.4 договору сторони встановили відповідальність покупця за порушення термінів оплати товару у вигляді пені, яка сплачується покупцем у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення оплати, та відповідальність покупця за порушення термінів оплати за користування чужими грошовими коштами у вигляді сплати покупцем процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі 1 % за кожен день прострочення оплати.

На виконання умов договору позивач згідно видаткових накладних від 19 січня 2012 року № 8 та від 2 березня 2012 року № 28 поставив відповідачу товар на загальну суму 78 677, 60 грн., який отриманий відповідачем та сплачений частково на загальну суму 57 600, 00 грн.

Відповідач заборгованість у розмірі 21 077, 60 грн. не сплатив, що стало підставою для нарахування пені, 3% річних, процентів за користування чужими грошовими коштами та звернення позивача з відповідною позовною заявою до господарського суду.

Також, судом встановлено, що в процесі розгляду справи заборгованість у розмірі 21 077, 60 грн. була погашена повністю, у зв'язку з чим в частині стягнення основного боргу обгрунтовано провадження у справі припинено на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського кодексу України.

Зважаючи на вимоги ч. 4 ст. 231, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, ст. ст. 536, 549, ч.2 ст. 625, ч. 3 ст. 692 Цивільного кодексу України та встановлені судом обставини справи, господарський суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість заявленого позову в частині стягнення з відповідача 1 246, 97 грн. пені та 248, 41 грн. 3% річних. В задоволенні вимоги про стягнення 31 348, 38 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами передбаченими п.7 4 договору, суд першої інстанції відмовив, зазначивши, що вони за своєю правовою природою є пенею, передбаченою п. 7.2 договору і не можуть стягуватися одночасно, оскільки подвійне стягнення пені за невиконання зобов'язання суперечить нормам Конституції України.

З таким рішенням місцевого господарського суду погодився й суд апеляційної інстанції, залишивши його без змін.

При цьому апеляційний суд зазначив, що стаття 625 Цивільного кодексу України, між іншим, надає можливість кредитору боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, встановити інший ніж 3% річних розмір процентів за користування чужими грошовими коштами.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції вказав на те, що передбачені пунктом 7.4 договору проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 1% за кожен день прострочення, за своєю правовою природою підпадають під визначення неустойки, а саме пені, згідно статті 549 Цивільного кодексу України, частина третя якої встановлює, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Так, пунктом 7.2 договору сторони вже передбачили нарахування пені у розмірі двох облікових ставок Національного банку України від несплаченої покупцем суми за кожний день прострочення.

Зазначене дає можливість дійти висновку про те, що умовами договору передбачене подвійне стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов'язання покупцем, що не узгоджується з приписами статті 61 Конституції України відповідно до якої, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладені обставини справи, висновок попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог в частині стягнення, передбачених п. 7.4 договору відсотків за користування чужими грошовими коштами у розмірі 1% за кожен день прострочення, є законним, обґрунтованим, відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам і наявним матеріалам справи, а доводи касаційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 29 листопада 2012 року у справі не вбачається.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ТПК Август» залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 29 листопада 2012 року у справі № 25/075-12 - без змін.

Головуючий суддя П.А. Гончарук

Судді І.Д. Кондратова

Л.В. Стратієнко