Постанова

від 28.01.2013 по справі 14/60/5022-1390/2011

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" січня 2013 р. Справа № 14/60/5022-1390/2011

Вищий господарський суд у складі колегії суддів: головуючого суддіПрокопанич Г.К., суддівАлєєвої І.В., Євсікова О.О., розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімпія-Червоний Хрест" на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 09.07.2012 р. (головуючий суддя Якімець Г.Г., судді Зварич О.В., Малех І.Б.) у справігосподарського суду Тернопільської області № 14/60/5022-1390/2011 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Олімпія-Червоний хрест" доКооперативу "Троянда" простягнення витрат на ремонт майна, переданого в оренду, в сумі 139.330,00 грн. за участю представників: позивачане з'явились, відповідачаДзюба П.П.,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 07.05.2012 р. у справі №14/60/5022-1390/2011 позов задоволено частково: стягнуто з Кооперативу "Троянда" на користь ТОВ "Олімпія-Червоний Хрест": 125.310,00 грн. витрат, понесених на ремонт орендованого приміщення в частині невід'ємних поліпшень. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 09.07.2012 р. рішення Господарського суду Тернопільської області від 07.05.2012 р. у справі № 14/60/5022-1390/2011 скасовано, прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено.

Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить вказану постанову скасувати, а рішення місцевого суду - залишити в силі.

Вимоги касаційної скарги мотивовані тим, що судами попередніх інстанцій було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального права, зокрема ст. 778 ЦК України.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги, проте в судове засідання представники позивача не з'явились. Зважаючи на те, що явку представників сторін не було визнано обов'язковою, а також на достатність матеріалів справи для прийняття рішення, колегія суддів, беручи до уваги встановлені ст. 111-8 ГПК України строки розгляду касаційних скарг, дійшла висновку про можливість розглянути справу за відсутності представників позивача.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представника відповідача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом апеляційної інстанції норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 14.07.2008 р. між Кооперативом "Троянда" (орендодавець) та ТОВ "Олімпія - Червоний Хрест" (орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення загальною площею 176.8 кв.м в м. Тернополі по вул. Поліській, 2, що належить орендодавцю на праві власності.

Згідно з пунктом 2.1 договору об'єкт оренди, визначений в п. 1.1 даного договору, використовується орендарем з метою виробництва медичного інструментарію.

Термін дії угоди - до 14.01.2009 р. (п. 4.1 договору).

Після підписання акту передачі-прийому від 16.07.2008 р. позивач за власні кошти здійснив ремонт орендованого нерухомого майна.

В подальшому термін дії договору від 16.07.2008 р. було продовжено контрагентами до 16.07.2009 р. за правилами ст. 764 ЦК України.

Також, правовою підставою для користування позивачем спірним майном слугував договір № 1 від 14.07.2009 р., термін дія якого продовжувався у встановленому законом порядку.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 05.07.2011 р. у справі №10/29/5022-669/2011, яке набрало законної сили, зобов'язано ТОВ "Олімпія-Червоний Хрест" звільнити нежитлові приміщення загальною площею 176,8 кв. м, що знаходиться за адресою м. Тернопіль, вул. Поліська, 2.

Відповідно до пп. "г", п. 5.3 даних договорів, орендар (позивач) зобов'язався самостійно і за власний рахунок здійснювати поточний і капітальний ремонт об'єкту оренди протягом терміну дії оренди. Підпунктом "а" п. 5.4 договорів встановлено, що орендар має право обладнати об'єкт оренди на власний розсуд, здійснювати без письмової згоди орендодавця переобладнання об'єкту оренди для досягнення мети оренди, визначеної п. 2.1 (виробництва медичного інструментарію та розхідного матеріалу).

Позивач звернувся з даним позовом до відповідача про стягнення витрат на ремонт майна, переданого в оренду, в сумі 139.330,00 грн.

Відмовляючи у позові, суд апеляційної інстанції виходив з того, що ремонтні роботи були здійсненні позивачем без згоди орендодавця, умовами договорів оренди не передбачено компенсації відповідачем витрат на проведення такого ремонту, а тому позовні вимоги в силу приписів ст. 778 Цивільного кодексу України є необґрунтованими.

Колегія суддів вважає такий висновок суду апеляційної інстанції помилковим з огляду на наступне.

Як встановлено місцевим судом, 16.07.2008 р. орендодавець за актом передачі - прийняття нежитлового приміщення передав, а орендар прийняв у тимчасове користування нежитлове приміщення загальною площею 176.8 кв. м, що розташоване по вул. Поліській, 2 у м. Тернополі.

При цьому учасники договірних відносин у даному документі констатували, що на момент передачі нерухоме майно непридатне для виготовлення медичного інструментарію: стіни не поштукатурені, без вікон, частково бетонною підлогою, відсутня стеля, електромережа, водопостачання, сантехніка, опалення. З наведеного ними зроблено висновок про те, що приміщення потребує здійснення орендодавцем капітального ремонту і переобладнання для досягнення мети оренди за власний рахунок.

Водночас учасники договірних відносин домовились, що понесені на капітальний ремонт і переобладнання орендарем витрати орендодавцем будуть зараховані при продажі цього нежитлового приміщення.

Положеннями ч. 3 ст. 773, ч. 1 ст. 778 ЦК України передбачено, що обов'язковою передумовою зміни (поліпшення) речі, переданої в найм, є наявність на це згоди наймодавця, і лише наявність такої згоди надає право наймачеві на відшкодування вартості необхідних витрат на поліпшення речі (ч. 3 ст. 778 ЦК України). В іншому випадку вартість поліпшень, які не можна відокремити без шкоди для речі, не може бути відшкодована орендарю (ч. 5 ст. 778 ЦК України).

Місцевим судом встановлено, що на час виникнення договірних відносин об'єкт оренди був непридатним для його використання за призначенням, а саме виробництва медичного інструментарію (акт прийому - передачі від 16.07.2008 р.).

Судовою експертизою встановлено (висновок № 2/12 від 04.04.2012 р.), що станом на дату дослідження (31.01.2012 р.) внаслідок проведених позивачем ремонтних робіт у орендованих приміщеннях суттєво покращився його технічний стан та споживчі якості - із функціонально непридатних до експлуатації приміщень останні приведені орендарем у функціонально готовий до експлуатації стан.

Таким чином, результатом проведених позивачем ремонтних робіт стало поліпшення орендованого майна, внаслідок чого стало можливим провадження у ньому господарської діяльності.

При цьому експертизою встановлено, що не всі поліпшення орендованого майна є невід'ємними. Зокрема, матеріали та обладнання, які можна демонтувати без заподіяння шкоди приміщенню вартістю 22.200,00 грн., невід'ємними поліпшеннями не є. Вартість саме невід'ємних поліпшень орендованого майна становить 125.310,00 грн.

Згідно з приписами статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до вимог ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Статтею 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Як зазначалось вище, згідно з підпунктом «г» п. 5.3 договору оренди орендар зобов'язався самостійно і за власний рахунок здійснювати поточний і капітальний ремонт об'єкта оренди протягом терміну дії оренди.

Таким чином, ремонтні роботи здійснені позивачем на виконання досягнутих з орендодавцем домовленостей.

Надання відповідачем позивачу згоди на вказані роботи засвідчується умовами, що викладені у пп. "а" п.5.4 Договору оренди, які фактично визначають презумпцію правомірності дій орендаря з поліпшення майна без отримання додаткової згоди орендодавця.

Спірне приміщення після закінчення орендних правовідносин орендарю відчужено не було, а відтак і понесені ним витрати на капітальний ремонт та переобладнання, як це передбачено актом від 16.07.2008 р., в рахунок ціни продажу віднесені бути не можуть.

Не зараховувалась вартість витрат на поліпшення орендованої речі і в рахунок плати за користування нею протягом існування договірних відносин, як це передбачено п. 3 ст. 778 ЦК України.

Беручи до уваги викладене, позивач обґрунтовано звернувся з позовною вимогою до відповідача про відшкодування його витрат на невід'ємні поліпшення орендованої ним речі.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 125.310,00 грн., а саме вартості невід'ємних покращень.

Відповідно до ст. 111-5 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Згідно зі ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

За висновком колегії суддів, місцевий суд повно встановив обставини справи, надав їм вірну юридичну оцінку, встановив часткову підставність доводів позивача та прийняв законне і обґрунтоване рішення.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

На думку колегії суддів, висновок місцевого суду про наявність правових підстав для часткового задоволення заявлених позовних вимог є законним, обґрунтованим, відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що постанова апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення місцевого суду - залишенню в силі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати за подання касаційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, 85, 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімпія-Червоний Хрест" задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 09.07.2012 р. скасувати, а рішення Господарського суду Тернопільської області від 07.05.2012 р. у справі № 14/60/5022-1390/2011 залишити в силі.

Стягнути з Кооперативу "Троянда" (м. Тернопіль, вул. Поліська,2, код ЄДРПОУ 21140403) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімпія - Червоний Хрест" (м. Тернопіль, вул. Танцорова, 16, код ЄДРПОУ 21151312) 1.253,10 грн. судового збору за подання касаційної скарги.

Головуючий суддя Г.К. Прокопанич суддіІ.В. Алєєва О.О. Євсіков