Рішення

від 15.09.2008 по справі 11/148пн

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

11/148пн

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.09.08                                                                                 Справа № 11/148пн

За позовом  Приватного підприємства «Готель «Еліт - Комфорт», м. Луганськ    

до  Луганської  міської ради, м. Луганськ  

про визнання права власності

суддя Москаленко М.О.

секретар судового засідання Мелехова О.С.

в присутності представників сторін:

від позивача -  Параднік  А.А., дов. б/н від -07.08.2008

від відповідача – Шумський С.О., дов. № 01-03-3-/6641а від 31.10.2007   

в с т а н о в и в:

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про визнання права приватної власності на нерухоме майно - автостоянку, яка складається з: будівлі для охорони літер А-1 загальною площею 4,8 м. кв., ганків а 1, а 2, навісу літер Б, №1, №2, №3, №4 огорожі, І замощення, розташоване за адресою: м. Луганськ, вул. 50 лєт образованія СРСР (в районі будинку № 22).

В судовому засіданні 11.09.2008 на підставі приписів ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до  15.09.2008, 15 годин                     00 хвилин, в судовому засіданні 15.09.2008 було оголошено перерву до 16.09.2008,            10 годин 00 хвилин.  

Позовні вимоги мотивовані позивачем такими обставинами:

- на підставі відповідного рішення відповідача позивачеві в оренду строком на 10 років було надано земельну ділянку площею 0,0460 га  за адресою: вул. 50 лєт образованія СРСР (в районі будинку № 22) під будівництво та розміщення автостоянки на 10 автомісць;

- рішенням відповідача було припинене належне позивачеві  право оренди  частини земельної ділянки площею  0,0048 га за адресою: вул. 50 лєт образованія СРСР (в районі будинку № 22) у зв'язку з добровільною відмовою орендаря;

- Управлінням нерухомим майном Луганської міської ради та Луганською міською санітарно-епідеміологічною  станцією за відповідними заявами позивача були надані висновки щодо можливості надання позивачеві згоди на розроблення проекту відведення  та забудови земельної ділянки площею 0,0067 га за адресою: м. Луганськ, вул. 50 лєт образованія СРСР (в районі будинку № 22);

- позивачем були здійснені роботи з будівництва та розміщення частини автостоянки  без отримання дозволу на здійснення будівельних робіт у Державній інспекції архітектурно-будівельного контролю м. Луганська;

- міським комунальним підприємством «Бюро технічної інвентаризації» була здійснена технічна інвентаризація автостоянки  і 13.06.2008 складена технічна документація на автостоянку, яка складається з будівлі для охорони літер А-1 загальною площею 4,8 м. кв., ганків а 1, а2, навісу літер Б, №1, №2, №3, №4 огорожі, І замощення, розташоване за адресою: вул. 50 лєт образованія СРСР, 22д, м. Луганськ;

- прийняти в експлуатацію  та оформити право власності на побудований об'єкт нерухомості  позивач не має можливості, оскільки для побудови вказаного об'єкту він не отримував відповідних дозволів та не має акту про право власності на землю під новозбудованим нерухомим майном.

Посилаючись на приписи ст. 376 Цивільного кодексу України, позивач просить визнати за ним право власності на самовільно збудоване нерухоме майно.

Письмовим відзивом від 11.09.2008  на позовну заяву  відповідач  проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що  позивачем  не надано доказів виконання вимог чинного законодавства щодо необхідності прийняття спірного майна до експлуатації.

В процесі подальшого судового розгляду справи відповідач  у зв'язку з наявними у матеріалах справи документами, що підтверджують позовні вимоги, залишив вирішення справи на розсуд суду.

 Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з таких підстав.

Рішенням виконавчого комітету Луганської міської ради від 13.10.2000 №325/2 (а.с. 13)   позивачеві терміном на 10 років було надано в оренду земельну ділянку площею 0,0460 га за адресою: м. Луганськ, вул. 50 лєт Образованія СРСР (в районі будинку № 22) під будівництво та розміщення автостоянки на 10 автомісць згідно проекту відведення земельної ділянки.

09.11.2000 між виконавчим комітетом Луганської міської ради  та позивачем  був укладений договір оренди земельної ділянки (далі за текстом –договір оренди), у відповідності з умовами якого відповідачем як орендодавцем було передано в оренду позивачеві земельну ділянку загальною площею 0,0460 га, розташовану в місті Луганську, вулиця 50 лєт Образованія СРСР (в районі будинку № 22) згідно з проектом відведення земельної ділянки.   

Договір оренди його сторонами було укладено  строком на 10 років.

Рішенням Луганської міської ради від 24.10.2006 № 10/64 (а.с. 18) було припинено право позивача щодо оренди частини земельної ділянки за адресою: м. Луганськ, вул. 50 лєт Образованія СРСР (в районі будинку № 22).

У відповідності з вказаним вище рішенням відповідача сторонами у  даній справі 26.01.2007 був укладений договір про внесення змін до договору оренди земельної ділянки  від 09.11.2000 (а.с. 19), у відповідності з яким предметом договору стала земельна ділянка площею 0,0412 га за адресою: м. Луганськ, вул. 50 лєт Образованія СРСР (в районі будинку № 22).

Письмовою заявою № 69 від 24.05.2007 позивач звернувся до голови Луганської міської ради з проханням надати в оренду строком до 28.11.2010 земельну ділянку площею 0,0067 га за адресою: м. Луганськ, вул. 50 лєт Образованія СРСР (в районі будинку № 22). До вказаної заяви позивачем було додано  відповідний план земельної ділянки.

У відповідності з комплексним висновком Управління архітектури та містобудування  Луганської міської ради від 07.09.2007 № 01-14/5 було зроблено висновок про можливість надання позивачеві згоди на розроблення проекту відведення земельної ділянки площею 0,0067 га за адресою: м. Луганськ, вул. 50 лєт Образованія СРСР (в районі будинку № 22) під будівництво та розміщення автостоянки.

Згідно з наявним у матеріалах справи висновком Управління нерухомим майном Луганської міської ради  № 10-09/1 від 10.09.2007 позивачеві було надано згоду  на розроблення проекту відведення  земельної ділянки площею 0,0067 га за адресою:             м. Луганськ, вул. 50 лєт Образованія СРСР (в районі будинку № 22) під будівництво та розміщення автостоянки.

У матеріалах справи також наявний висновок  головного державного санітарного лікаря м. Луганська № 832 від 11.09.2007  щодо вибору (відведення) земельної ділянки під забудову,  яким позивачеві надано згоду на розроблення проекту відведення земельної ділянки під будівництво та розміщення автостоянки.

Автостоянка, розташована за адресою:  м. Луганськ, вул. 50 лєт Образованія СРСР (в районі будинку № 22), знаходиться на балансі позивача у  справі, що підтверджено довідкою від 11.06.2008.

Як встановлено під час судового розгляду даної справи, автостоянку за адресою: м. Луганськ, вул. 50 лєт Образованія СРСР (в районі будинку № 22), побудовано позивачем у відповідності з технічним проектом (а.с. 33-37), в подальшому міським комунальним підприємством «Бюро технічної інвентаризації» було здійснено  технічну інвентаризацію автостоянки та  13.06.2008 складено відповідну технічну документацію.

 Відповідно до ст. 33, 34 Господарського  процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

 Згідно ст. 43 Господарського  процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до п. п. 1.3, 1.5. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 № 7/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 за № 157/6445 (далі - Тимчасове положення), обов'язковій реєстрації в підприємствах бюро технічної інвентаризації підлягає право власності на нерухоме майно фізичних та юридичних осіб.

Приписами п. 6.1 Тимчасового положення встановлено,  що органами місцевого самоврядування здійснюється  оформлення права власності з видачею свідоцтва про право власності, зокрема, юридичним особам на новозбудовані, перебудовані та реконструйовані об'єкти нерухомого майна за наявності акту про право власності на землю або рішення про відведення земельної ділянки  для цієї мети та за наявності акта комісії про прийняття об'єкта та введення його в експлуатацію.

Відповідно до п. 1 Порядку  прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів  України від 22.09.2004               № 1243,  прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів полягає у підтвердженні державними приймальними комісіями готовності  до експлуатації об'єктів нового будівництва та  інших відповідно до затвердженої  в установленому порядку проектної документації, нормативних вимог, вихідних даних на проектування.

Згідно з вимогами ст. 7 Закону України «Про архітектурну діяльність»  затвердження проекту об'єкта архітектури замовником (забудовником) може бути здійснено за наявності рішення органу містобудування та архітектури про погодження проекту. Позивачем будівництво здійснено без відповідного рішення про погодження  проектної документації.

Дозвіл на виконання будівельних робіт позивачем не отримувався, договір оренди земельної ділянки площею 0,0067 га з відповідачем не укладався, у зв'язку з чим  прийняття вказаного об'єкту до експлуатації є неможливим.

Відповідно до приписів ст.  376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше майно вважаються  самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм  і правил, право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети,  за умови надання земельної ділянки у встановленому  порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Як свідчать матеріали справи та її фактичні обставини, позивачем вживалися заходи для отримання дозволів відповідних державних органів щодо забудови земельної ділянки площею 0,0067 га за адресою: м. Луганськ, вул. 50 лєт Образованія СРСР (в районі будинку № 22) під будівництво та розміщення автостоянки. Такі дозволи були надані, зокрема, Управлінням архітектури та містобудування Луганської міської ради, Управлінням нерухомим майном Луганської міської ради, Головним державним санітарним лікарем м. Луганська, про що свідчать відповідні висновки.  

Забудова земельної ділянки здійснена позивачем без одержаного у встановленому порядку дозволу чи належним чином затвердженого проекту, а також на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети. Разом з цим судом враховано ті обставини, що забудова вказаної земельної ділянки не змінила її цільового призначення, проти визнання за позивачем права власності на спірне нерухоме майно не заперечує власник земельної ділянки –відповідач у даній справі, дозволи на проведення будівельних робіт  видані уповноваженими на це державними органами.

Відповідно до приписів ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права або інтересу.

Ст. 392 Цивільного кодексу України встанвоелно, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право власності не визнається іншою особою.

З урахуванням фактичних обставин справи, приписів чинного законодавства, що регулює питання, пов'язані з визнанням права власності на нерухоме майно, суд доходить висновку про те, що визнання за відповідачем права власності на спірне майно є передбаченим законом способом захисту законних прав та інтересів позивача у  справі та не порушує будь-яких охоронюваних законом прав та інтересів інших осіб.

З урахуванням викладеного вище позовні вимоги є обґрунтованими, такими, що підтверджені матеріалами справи та її фактичними обставинами, а тому підлягають задоволенню у  повному обсязі.

Судові витрати на підставі приписів ст.ст. 4,49 Господарського процесуального кодексу  України відносіться на позивача у  справі, оскільки спір виник не з вини відповідача.

Керуючись ст. 44, 49, 82-85 Господарського  процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

 1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати за приватним підприємством „Готель „Еліт –Комфорт” право приватної власності на  нерухоме майно -  автостоянку, що складається з: власності на нерухоме майно - автостоянку, яка складається з: будівлі для охорони літер А-1 загальною площею 4,8 м. кв., ганків а 1, а 2, навісу літер Б, №1, №2, №3, №4 огорожі, І замощення, розташоване за адресою: м. Луганськ, вул. 50 лєт образованія СРСР, 22д.

3.Судові витрати покласти на позивача у справі.

     У судовому засіданні 15.09.2008 за згодою представників сторін було оголошено  вступну  та резолютивну частини рішення.

   Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

   Дата підписання рішення –22.09.2008.

Суддя                                                                                           М.О. Москаленко