Постанова

від 15.04.2009 по справі 11/148пн

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

11/148пн

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 15 квітня 2009 р.                                                                                    № 11/148пн  

Вищий господарський суд України  у складі колегії суддів:

головуючий суддя Кравчука Г.А.,

судді:Мачульського Г.М..,

Шаргала В.І.

за участю представників сторін:

позивачаКривенка О.О. дов. б/н від 14.01.2009 р.

відповідачане з'явився

прокурораРудак О.В. –прокурора відділу Генпрокуратури України

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційне подання Заступника прокурора Луганської області

на рішення господарського суду  Луганської області  від 16.09.2008 р.

у справі№11/148пн

за позовомПриватного підприємства "Готель"Еліт-Комфорт"

доЛуганської міської ради

про визнання  права власності

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство  (надалі ПП) "Готель"Еліт-Комфорт" звернулось до господарського суду  Луганської області  з позовом до Луганської міської ради про визнання права власності на самовільно збудований об'єкт нерухомості - автостоянку,  розташовану за адресою м. Луганськ, вул. 50-річчя Утворення СРСР, 22д, що складається з будівлі для охорони літер А-1 загальною площею 4,8 кв. м.; ганків 1, 2; навісу літер Б, №№1-4, огорожі, замощення.

Рішенням господарського суду  Луганської області  від 16.09.2008 року (суддя Москаленко М.О.) позов задоволений, за ПП "Готель"Еліт-Комфорт" визнане право власності на вищеперераховане майно за вказаною адресою.

Судове рішення мотивоване тим, що автостоянка знаходиться на балансі позивача, побудована  у відповідності з технічними проектом, позивачем отримані позитивні висновки відповідних установ та організацій щодо можливості надання в оренду земельної ділянки під вказаним нерухомим майном, власник земельної ділянки –міськрада не заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за позивачем.

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням, Заступник прокурора Луганської області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційним поданням, в якому посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції. Вимоги подання мотивовані  неправильним застосуванням норм ст. ст. 14, 19 Конституції України, ст. ст. 373, 376 Цивільного кодексу України, ст.ст. 10, 26 Закону України "Про місцеве самоврядування", ст. 43 Господарського процесуального кодексу України.

У відзиві на касаційне подання ПП "Готель"Еліт-Комфорт" просить оскаржене рішення залишити без змін як законне та обґрунтоване, а касаційне подання –без задоволення як безпідставне.

Заслухавши присутніх в судовому засіданні представника позивача та прокурора, розглянувши та обговоривши доводи касаційного подання, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Вищого господарського суду вважає, що касаційне подання  підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарським судом встановлено, що 09.11.2000 року між ПП "Готель"Еліт-Комфорт"  (Орендар)   та Луганською міською радою (Орендодавець) укладений  договір оренди  земельною ділянки, відповідно до умов якого  підприємству - Орендарю  під розміщення автостоянки на 10 автомісць передана в оренду земельна ділянка площею 0,0460 га  по вул. 50 років Утворення СРСР в районі будинку №22 в м. Луганську. Строк дії договору 10 років.

Договором  від 26 січня 2007 року сторони внесли зміни до вищезазначеного договору оренди стосовно розміру орендованої земельної ділянки, а саме: замість 0,0460 га , підприємству надано в оренду 0,0412 га.

Згодом, а саме 24.05. 2007 року, ПП "Готель"Еліт-Комфорт" звернулось до Луганської міськради з заявою та просило надати йому в оренду додатково земельну ділянку площею 0,0067 га за вказаною адресою.

Проте, без оформлення  у встановленому законом порядку прав користування земельною ділянкою площею 0,0067 га, позивач  самовільно збудував на ній автостоянку.

З метою оформлення самочинно зведеного об'єкта  підприємство отримало позитивний висновок  Управління нерухомим майном Луганської міськради та погодження  санітарно-епідеміологічної служби.

З урахуванням цих обставин та  норм ст. ст. 376, 392 Цивільного кодексу України, господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до статті  84 Господарського процесуального кодексу України, роз'яснень, що містяться  в п. п. 1, 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. №11 “Про судове рішення ”, з відповідними змінами, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши  обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних відносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду   про  встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у  судовому засіданні.

Мотивувальна частина рішення  повинна містити встановлені судом  обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права, на підставі яких визначено права й обов'язки сторін у спірних правовідносинах.

Проте, при постановленні рішення про задоволення позову,  в порушення вимог  статті 43 Господарського процесуального кодексу України, судом першої  інстанції в повній мірі  не досліджено обставини,  на яких ґрунтуються вимоги позивача та заперечення відповідача.

Відповідно до статті 24 Закону України "Про планування і забудову територій", фізичні та юридичні особи, які мають намір здійснити будівництво об'єктів містобудування на земельних ділянках, що належать їм на праві власності чи користування, зобов'язані отримати від виконавчих органів відповідних рад, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, у разі делегування їм таких повноважень відповідними радами, дозвіл на будівництво об'єкта містобудування. За правилами частини 4 названої статті Закону у разі прийняття сільською, селищною чи міською радою рішення про надання земельної ділянки із земель державної чи комунальної власності для розміщення об'єкта містобудування в порядку, визначеному земельним законодавством, зазначене рішення одночасно є дозволом на будівництво цього об'єкта.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 376 Цивільного   кодексу України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Частиною 4  згаданої статті Кодексу  передбачено, що  у разі визнання  права власності на самочинно побудований об'єкт нерухомості, необхідна  згода власника земельної ділянки.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач –власник земельної ділянки, на якій зведений спірний об'єкт нерухомості,   заперечував проти позову, а висновок суду першої інстанції про те, що  міськрада не заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за позивачем не підтверджується матеріалами справи (а. с. 59).

Документи, які б підтверджували відведення земельної ділянки під уже збудоване нерухоме майно, в матеріалах справи також відсутні.

Судом  попередньої інстанції  вищезазначене залишене поза увагою, у зв'язку з чим судове рішення підлягає скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції. При новому розгляді справи слід врахувати наведене і вирішити спір відповідно до закону.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119,  11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційне подання Заступника прокурора Луганської області  задовольнити.

Рішення господарського суду  Луганської області  від 16.09.2008 р. у справі №11/148пн скасувати, а справу передати до суду першої інстанції на новий розгляд.

Головуючий  суддя                                                            Г. А. Кравчук

Суддя                                                                                Г.М. Мачульський

Суддя                                                                                 В. І. Шаргало