Рішення

від 23.01.2013 по справі 5011-34/13786-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-34/13786-2012 23.01.13 За позовом Публічного акціонерного товариства "Місто Банк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аерола"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

Товариство з обмеженою відповідальністю "Астракард"

про звернення стягнення на заставне майно.

та за зустрічною позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Аерола"

до Публічного акціонерного товариства "Місто Банк"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача

Товариство з обмеженою відповідальністю "Астракард"

про визнання договору про заставу майна за майновим поручителем від 17.10.2007 таким, що припинив свою дію та усунення перешкод у здійсненні права власності.

Суддя Сташків Р.Б.

Представники сторін за первісним позовом:

від позивача - Мельник В.В., представник за довіреністю;

Дегтярьов О.В., представник за довіреністю;

Коломієць М.В., представник за довіреністю;

від відповідача - Ганзієнко Д.С., представник за довіреністю;

від третьої особи - не з'явився.

Обставини справи:

Публічне акціонерне товариство "Місто Банк" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аерола" (далі - відповідач) про звернення стягнення на заставне майно, яке належить на праві власності ТОВ "Аерола", а саме: Мотопланер Alatus -М (2 шт.), дельтаплан Phantom (4 шт.), яхта Areola, матриця кабіни мотопланера, матриця гаргота мотопланера, матриця ліхтаря мотопланера, матриця хвостової балки мотопланера, матриця стабілізатора мотопланера, матриця кіля мотопланера, матриця крила лівого мотопланера, матриця крила правого мотопланера, матриця крила лівого дельтаплана, матриця крила правого дельтаплана, матриця спидбара дельтаплана відповідно до Договору про заставу майна з майновим поручителем від 17.10.2007 в рахунок погашення заборгованості ТОВ "Астракард", яка становить 518 785,02 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 08.10.2012 порушено провадження у справі №5011-34/13786-2012 та призначено її до розгляду на 31.10.2012.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням ТОВ «Астракард» своїх зобов'язань за кредитним договором №110/Ю про надання кредиту на умовах кредитної лінії від 17.10.2007, у зв'язку із чим за ТОВ «Астракард» станом на 14.09.2012 рахувалась заборгованість у сумі 518 785,02 грн., з яких:

- 468 822,68 грн. - сума несплачених відсотків;

- 6 033,23 грн. - сума комісії за користуванням кредитом;

- 43 929,11 грн. - пеня.

Враховуючи що в забезпечення виконання зобов'язання ТОВ «Астракард» за кредитним договором було укладено Договір про заставу майна з майновим поручителем від 17.10.2007, відповідно до якого позивач просить суд звернути стягнення на заставне майно відповідача в рахунок вищевказаної заборгованості ТОВ «Астракард».

Відповідач проти позову заперечив зважаючи на те, що:

- договір про заставу майна з майновим поручителем від 17.10.2007 вміщує ознаки майнової поруки та застави, а отже підпадає під правове регулювання норм статей 553-559, 572-593 ЦК України та норм Закону України «Про заставу». Вказаний договір є припиненим;

- позивачем за первісним позовом не надано доказів надання кредиту, документів які б підтверджували наявність заборгованості третьої особи перед позивачем та інших необхідних доказів у справі;

- оскільки відповідач не давав згоду на збільшення відсотків по кредиту, позивач не має право вимагати від відповідача стягнення збільшеної суми відсотків, крім того, позивачем не дотримуються умови кредитного договору при визначені розміру відсотків, комісії, пені.

Також позивачем відповідно до приписів ч. 4 ст. 267 ЦК України заявлено про сплив позовної давності по пені за кредитом та відсотками.

Відповідачем подано зустрічну позовну заяву про визнання Договору про заставу майна за майновим поручителем від 17.10.2007 таким, що припинив свою дію та усунення перешкод у здійсненні права власності.

Зустрічна позовна заява мотивована наступним.

З підписанням 16.10.2008, 15.10.2009, 15.04.2010 додаткових угод до Кредитного договору між Банком та Позичальником, за відсутності згоди Заставодавця відбулось фактично збільшення обсягу відповідальності Позивача за первісним позовом не лише як Заставодавця, але й як майнового поручителя, оскільки Договір про заставу майна з майновим поручителем містить ознаки як договору застави так і договору поруки. Позивач за зустрічним позовом також вказав що строк встановлений ч. 4 ст. 559 ЦК України сплив. Отже, спірний договір є таким, що припинив свою дію 16.10.2009 одночасно з цим, відповідно до ст. 593 ЦК України було припинено і право застави.

Також, позивач за зустрічним позовом зазначив, що п. 11.3 Договору застави прямо обмежує права позивача передбачені Цивільним кодексом України та Законом України «Про заставу», а тому є нікчемним у розумінні ч. 2 ст. 215 ЦК України.

Ухвалою суду від 31.11.2012 прийнято зустрічну позовну заяву до розгляду.

Відповідачем за зустрічним позовом подано відзив на зустрічну позовну заяву, останній заперечив проти зустрічного позову з наступних підстав:

- позивач помилково застосовує до правовідносин сторін із застави ст.ст. 553-579 ЦК України про поруку та відносить Договір про заставу майна з майновим поручителем від 17.10.2007 до змішаних договорів. Законодавство України чітко розмежовує поняття поручителя в договорі поруки (Глава 49, параграф 3 Цивільного кодексу (ЦК) України) і поняття майнового поручителя як сторони в договорі застави (Глава 49, параграф 6 ЦК України; Закон України "Про заставу");

- позовні вимоги про припинення Договору застави від 17.10.2007 з підстав визначених позивачем за зустрічним позовом не відповідають вимогам діючого законодавства України;

- твердження позивача, що п. 11.3 Договору застави протирічить ст. 3 Закону України «Про заставу», бо не усуває невизначеності обсягів майбутньої відповідальності на момент укладення договору застави і як наслідок є нікчемним, є необґрунтованим.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

17 жовтня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Астракард" (далі - третя особа, Позичальник) та Комерційним банком товариством з обмеженою відповідальністю «Місто Банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Місто Банк» (далі - Банк) було укладено Договір №110/Ю про надання кредиту на умовах кредитної лінії (далі - Кредитний договір).

На виконання взятих на себе зобов'язань за Кредитним договором Банк зобов'язався відкрити Позичальнику відновлювану кредитну лінію з лімітом у сумі 500 000 00 грн. строком з 17.10.2007 до 16.10.2008, із сплатою 21% відсотка річних, відповідно до якої надає кредитні кошти одним або кількома траншами в рамках відкритої кредитної лінії (п. 2.1 Кредитного договору).

16 жовтня 2008 року Банк та Позичальник уклали Додаткову угоду №1 до Кредитного договору (далі - Додаткова угода №1) відповідно до умов якої Банк відкриває Позичальнику відновлювальну кредитну лінію з лімітом у сумі 500 000 грн. строком з 17.10.2007 року до 15.10.2009, із сплатою з 17.10.2007 по 15.10.2008 - 21% річних та з 16.10.2008 - 23% річних.

15 жовтня 2009 року Банк та Позичальник уклали Додаткову угоду №2 до Кредитного договору (далі - Додаткова угода №2) відповідно до умов якої Банк відкриває Позичальнику відновлювальну кредитну лінію з лімітом у сумі 500 000 грн. строком з 17.10.2007 до 15.10.2009, у сумі 300 000 грн. з 15.10.2009 по 15.04.2010 із сплатою відсотків 28% річних. Погашення кредиту здійснюється протягом п'яти робочих днів наступного місяця згідно Графіку (Додаток №1 до Кредитного договору).

15 квітня 2010 року між Банком та Позичальником було укладено Додаткову угоду №3 до Кредитного договору (далі - Додаткова угода №3) відповідно до умов якої Банк відкриває Позичальнику відновлювальну кредитні лінію з лімітом у сумі 500 000 грн. строком з 17 10.2007 до 01.10.2010, з лімітом у сумі 300 000 грн. з 01.10.2010 року по 15.12.2010 - із сплатою 28% річних, відповідно до якої надає кредитні кошти одним або кількома Траншами в рамках відкритої кредитної лінії. Погашення кредиту здійснюється протягом п'яти робочих днів наступного місяця та у день погашення кредиту, у т.ч. повного дострокового, згідно Графіку (Додаток №2 до Кредитного договору).

Крім того, за здійснення подовження строків кредитування Позичальника (пролонгацію кредиту) згідно п.7.2, 8.1 Кредитного договору, Позичальник сплачує Банку комісію в розмірі 0,5% від суми ліміту без ПДВ.

Відповідно до умов пункту 6.1 Кредитного договору Позичальник зобов'язується не пізніше строку, встановленого у п. 2.1 Кредитного договору (з урахуванням умов додаткових угод) повернути до 15.12.2010 одержаний кредит та своєчасно сплачувати нараховані відсотки.

Згідно з пунктом 2.4 Кредитного договору за обслуговування кредитної лінії Позичальник сплачує комісійні у розмірі 0,1% відсотка від суми ліміту кредитної лінії щомісячно, в останній робочий день поточного місяця.

Відповідно до пункту 3.3 Кредитного договору відсотки за кредитом нараховуються Банком на фактичну суму кредиту та за фактичний час користування кредитом, щомісячно в останній робочий день місяця з першого по останній день місяця включно, а також у день дострокового повного погашення кредиту.

Нараховані відсотки сплачуються Позичальником щомісячно в останній робочий день місяця, а також у день дострокового повного погашення кредиту, але не пізніше строку вказаного у п. 2.1 Кредитного договору (п. 3.4. Кредитного договору).

Пунктом 3.7. Кредитного договору передбачено, що у разі непогашення кредиту та/або відсотків за користування ним згідно п.п. 2.1, 3.4 Кредитного договору, Банк звертає стягнення по кредиту на грошові кошти на рахунках та/або на заставне та інше майно Позичальника (та/або Заставодавця) на свій розсуд.

Відповідно до пункту 10.3 Кредитного договору строк дії цього договору встановлюється з дня надання кредиту і до повного погашення Позичальником всієї наявної заборгованості за цим Договором, у тому числі за кредитом, нарахованими відсотками за користування наданим кредитом, штрафних санкцій тощо.

Відповідно до пункту 9.2 Кредитного договору за несвоєчасне повернення отриманих кредитних коштів та/або несвоєчасну сплату відсотків Позичальник сплачує пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період, за який сплачується пеня.

Свої зобов'язання за Договором кредиту Банк виконав в повному обсязі, що підтверджується випискою з особових рахунків Позичальника.

Також судом враховано, що рішенням Господарського суду м. Києва від 09.09.2012 у справі №12/141 за позовом ПAT «Місто Банк» стягнуто за договором №110/ю про надання кредиту на умовах кредитної лінії від 11.10.2007 заборгованість станом по 10.01.2011 в сумі 565 520,40 грн., з яких: 500 000 грн. - по кредиту, 49 345,21 грн. - по відсотками, 696,77 грн. - комісії, 15 043,49 грн. - пені по кредиту, 428,43 грн. - пені по відсоткам, 6,50 грн. - пені за несвоєчасну сплату комісії. Вказане рішення набрало законної сили.

Викладене свідчить, що заперечення відповідача за зустрічним позовом про відсутність доказів, які підтверджують видачу кредиту і розмір заборгованості, спростовуються первинними банківськими документами про видачу кредиту та рішенням суду №12/141, яке набрало законної сили.

Проте, Позичальник свої зобов'язання не виконує, чим порушує умови Кредитного договору.

Відтак, відповідно до розрахунку Банка станом на 14.09.2012 заборгованість Позичальника за Кредитним договором складає 518 785,02 грн. з яких:

- 468 822,68 грн. сума несплачених відсотків;

- 6 033,23 грн. сума комісії за користування кредитом;

- 43 929,11 грн. загальна сума пені.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України передбачено, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (далі - України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).

Аналогічні положення містяться і у статтях 525, 526 ЦК України.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно частини 2 статті 1054 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок у позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

В забезпечення виконання зобов'язань Позичальника за Кредитним договором між Банком, Позичальником та Заставодавцем було укладено Договір про заставу майна з майновим поручителем від 17.10.2007, за яким Заставодавцем було передано Банку у якості забезпечення виконання Позичальника за Кредитним договором виробниче обладнання та готову продукцію (рухоме майно), а саме: Мотопланер Alatus -М (2 шт.), дельтаплан Phantom (4 шт.), яхта Aerola, матриця кабіни мотопланера, матриця гаргота мотопланера, матриця ліхтаря мотопланера, матриця хвостової балки мотопланера, матриця стабілізатора мотопланера, матриця кіля мотопланера, матриця крила лівого мотопланера, матриця крила правого мотопланера, матриця крила лівого дельтаплана, матриця крила правого дельтаплана, матриця спидбара дельтаплана.

15.10.2008 між Банком, Позичальником та Заставодавцем було укладено Додаткову угоду №1 до Договору застави з майновим поручителем, відповідно до умов якої підстава зобов'язання, забезпеченого заставою за цим Договором: Договір №110/Ю про надання кредиту на умовах кредитної лінії від 17.10.2007 укладений між Заставодержателем та Позичальником, за умовами якого Банк відкрив Позичальнику відновлювальну кредитну лінію з лімітом у сумі 500 000 грн. строком з 17.10.2007 року до 15.10.2009, із сплатою за користування ним з 17.10.2007 по 15.10.2008 - 21% річних та з 16.10.2008 - 23% річних.

Узгоджена сторонами за цим договором заставна вартість виробничого обладнання та готової продукції складає 1 089 120 грн. (пункт 4.2 Додаткової угоди №1 до Договору застави з майновим поручителем від 17.10.2008).

Заперечення відповідача за первісним позовом щодо того, що останній не давав згоду на збільшення відсотків по кредиту, що позбавляє позивача за первісним позовом вимагати стягнення збільшеної суми відсотків, не приймаються судом до уваги, зважаючи на те що сторони у пункті 11.3 Договору застави передбачили, що у разі внесення змін до Кредитного договору щодо зміни розміру відсотків по кредиту (в тому числі при їх збільшенні) чи зміні терміну виконання повернення кредиту, до цього Договору зміни не вносяться, розмір відсотків та строк повернення кредиту у випадку звернення стягнення на майно підтверджуватиметься відповідними угодами про внесення змін до Кредитного договору.

Зазначена умова Договору застави є результатом домовленості сторін, які вільні у визначенні зобов'язань за договором та будь-яких інших умов своїх відносин, що не суперечить законодавству України, оскільки розмір відповідальності заставодержателя обмежується саме вартістю предмету застави.

Відповідності до частини 1 статті 572 Цивільного кодексу України передбачено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше вставлено законом (право застави).

Згідно з статтею 20 Закону України "Про заставу" встановлено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Відповідно до статті 589 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимог, якщо інше не встановлено договором.

У частині 2 статті 590 ЦК України зазначено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, позивач отримав право звернення стягнення на предмет застави.

Судом встановлено, що заборгованість по Кредитному договору на день пред'явлення позову та розгляду справи судом не погашена, доказів зворотного відповідачем за первісним позовом не надано.

Таким чином, враховуючи невиконання зобов'язань за Кредитним договором Позичальником позивач за первісним позовом отримав право звернути стягнення на заставлене майно в рахунок погашення заборгованості, що утворилась, в зв'язку з чим суд дійшов висновку про те, що первісні позовні вимоги підлягають задоволенню.

У задоволенні зустрічного позову слід відмовити в силу наступного.

Згідно зі статтею 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до частини 1 статті 583 ЦК України заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель).

Застава регулюється ЦК України, Законом України "Про заставу", норми якого є спеціальними по відношенню до норм, встановлених ЦК України.

Предметом зустрічних вимог є визнання договору про заставу майна за майновим поручителем від 17.10.2007 таким, що припинив свою дію та усунення перешкод у здійсненні права власності.

Зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (ч. 1 ст. 598 ЦК України).

Відповідно до статті 593 ЦК України право застави припиняється у разі: 1) припинення зобов'язання, забезпеченого заставою; 2) втрати предмета застави, якщо заставодавець не замінив предмет застави; 3) реалізації предмета застави; 4) набуття заставодержателем права власності на предмет застави. Право застави припиняється також в інших випадках, встановлених законом.

Згідно зі статтею 28 Закону України «Про заставу» застава припиняється з припиненням забезпеченого заставою зобов'язання; в разі загибелі заставленого майна; в разі придбання заставодержателем права власності на заставлене майно; в разі примусового продажу заставленого майна; при закінченні терміну дії права, що складає предмет застави;в інших випадках припинення зобов'язань, установлених законом.

Позивач помилково застосовує до правовідносин сторін із застави ст.ст. 553-579 ЦК України про поруку и відносить Договір про заставу майна з майновим поручителем від 17.1.2007 до змішаних договорів.

Застава і порука є різними видами забезпечення виконання зобов'язань, тому підстави їх припинення регулюються різними нормами.

Законодавство України чітко розмежовує поняття поручителя в договорі поруки (Глава 49, параграф 3 Цивільного кодексу (ЦК) України) і поняття майнового поручителя як сторони в договорі застави (Глава 49, параграф 6 ЦК України; Закон України "Про заставу").

Порука і застава згідно статті 546 ЦК України є самостійними видами забезпечення виконання договірних зобов'язань, які регулюються різними правовими нормами, мають різні правові механізми та яким притаманні певні особливості.

Підстави припинення застави врегульовано в статті 593 ЦК України, ст. 28 Закону України «Про заставу», а підстави припинення поруки - ст. 559 ЦК України.

Використання у словосполученні "майновий поручитель" терміна "поручитель" не означає поширення на заставні правовідносини норм, які регулюють поруку (ст.ст. 553 - 559 ЦК).

Слід зазначити, що не є зобов'язаною стороною (боржником) за основним договором, розмір зобов'язання майнового поручителя перед Заставодержателем не може перевищувати вартості предмета застави (при переході права власності на предмет застави до заставодержателя) або суми, одержаної в результаті продажу предмета застави. Натомість поручитель за договором поруки несе відповідальність перед кредитором в тому обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не передбачено договором (ч. 2 ст. 554 ЦК).

Таким чином, до заставних правовідносин за участю майнового поручителя у питанні підстав припинення майнової поруки (застави) необхідно застосовувати загальне правило, що випливає з акцесорного характеру застави, про те, що майнова порука (застава) припиняється із припиненням забезпеченого нею зобов'язання (п. 1 ч. 1 ст. 593 ЦК).

Відповідно до пункту 23 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» при вирішенні спорів за участю майнових поручителів суди мають виходити з того, що відповідно до статті 11 Закону України "Про заставу", статей 1, 11 Закону України "Про іпотеку" майновий поручитель є заставодавцем або іпотекодавцем. Відповідно до статті 546 ЦК застава (іпотека) та порука є різними видами забезпечення, тому норми, що регулюють поруку (статті 553 - 559 ЦК), не застосовуються до правовідносин кредитора з майновим поручителем, оскільки він відповідає перед заставо/іпотекодержателем за виконання боржником основного зобов'язання винятково в межах вартості предмета застави/іпотеки. У зв'язку із цим солідарна відповідальність боржника та майнового поручителя нормами ЦК не передбачена.

Твердження позивача за зустрічним позовом, що п. 11.3 Договору застави протирічить ст. 3 Закону України «Про заставу», бо не усуває невизначеності обсягів майбутньої відповідальності на момент укладення договору застави і є нікчемним, судом визнається необґрунтованим.

Частиною 1 статті 3 Закону України «Про заставу» визначено, що заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча або майбутня вимога, зокрема така, що випливає з договору кредиту.

Згідно з пунктом 11.3 Договору застави сторони дійшли згоди, що у разі внесення змін до Кредитного договору, щодо зміни розміру відсотків по кредиту (в тому числі при їх збільшенні) чи зміні терміну виконання повернення кредиту, до цього Договору зміни не вносяться, розмір відсотків та строк повернення кредиту у випадку звернення стягнення на майно підтверджуватиметься відповідними угодами про внесення змін до Кредитного договору.

Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про заставу" в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами

Згідно із частиною 1 статті 584 Цивільного кодексу України, частиною 1 статті 12 Закону України «Про заставу» у договорі застави визначаються суть, розмір і строк виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, подається опис предмета застави, а також визначаються інші умови, погоджені сторонами договору.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України "Про заставу" застава може мати місце щодо вимог, які можуть виникнути у майбутньому, за умови, якщо є угода сторін про розмір забезпечення заставою таких вимог.

П.п. 2.1, 3.1 Договору застави сторонами встановлено розмір забезпечення заставою вимог, а саме: застава забезпечує зобов'язання позичальника за Кредитним договором №110/Ю від 17.10.2007 щодо погашення кредиту, відсотків, комісій, штрафів, пені згідно умов Кредитного договору, відшкодування збитків та втрат зі звернення на предмет застави у повному обсязі визначеному на момент фактичного задоволення вимог.

Оскільки застава має похідний характер від забезпеченого нею зобов'язання згідно ч. 3 ст. 3 Закону України "Про заставу", умови Договору застави щодо розміру забезпеченої заставою вимоги встановлюються на підставі Кредитного договору, із якого виникає основне зобов'язання.

Таким чином, Договір застави відповідає вимогам чинного законодавства і містить усі істотні умови, погоджені сторонами в забезпечення Кредитного договору, в тому числі критерії суми грошового зобов'язання, виконання якого забезпечується заставою.

Отже, враховуючи вищевикладене, між Банком та Заставодержателем Договір поруки не укладався, сторонами укладено Договір застави відповідно до вимог законодавства, який не породжує між сторонами правовідносини поруки і не встановлює солідарну відповідальність заставодавця, а позивач за зустрічним позовом помилково застосовує до спірних відносин норми, які регулюють правовідносини поруки, у зв'язку із цим зустрічні позовні вимоги є безпідставними і не підлягають задоволенню.

Суми, які підлягають сплаті за витрати, пов'язані з розглядом справи при задоволенні позову покладають на відповідача за первісним позовом, а при відмові у позові покладаються на позивача за зустрічним позовом (стаття 49 ГПК України).

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Первісний позов задовольнити повністю.

В рахунок погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Астракард" (03142, м. Київ, вул. Василя Стуса, буд. 35-37, ідентифікаційний код 34351635), яка становить 518 785 (п'ятсот вісімнадцять тисяч сімсот вісімдесят п'ять) гривень 02 коп. за Договором №110/Ю про надання кредиту на умовах кредитної лінії від 17.10.2007, звернути стягнення на заставне майно за Договором про заставу майна з майновим поручителем від 17.10.2007, яке належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Аерола» (04128, м. Київ, вул. Туполєва, буд. 19, ідентифікаційний код 21584991), а саме: Мотопланер Alatus-М (2 шт.), дельтаплан Phantom (4 шт.), яхта Aerola, матриця кабіни мотопланера, матриця гаргота мотопланера, матриця ліхтаря мотопланера, матриця хвостової балки мотопланера, матриця стабілізатора мотопланера, матриця кіля мотопланера, матриця крила лівого мотопланера, матриця крила правого мотопланера, матриця крила лівого дельтаплана, матриця крила правого дельтаплана, матриця спидбара дельтаплана.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аерола» (04128, м. Київ, вул. Туполєва, буд. 19, ідентифікаційний код 21584991) на користь Публічного акціонерного товариства «Місто Банк» (65009, Одеська обл., м. Одеса, Фонтанська дорога, буд. 11, ідентифікаційний код 20966466) 10 375 (десять тисяч триста сімдесят п'ять) грн. 70 коп. судового збору.

Видати наказ.

У зустрічному позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 28.01.2013

Суддя Р.Б. Сташків