Постанова

від 11.04.2013 по справі 5011-34/13786-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" квітня 2013 р. Справа№ 5011-34/13786-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Дідиченко М.А.

Руденко М.А.

за участю представників:

від позивача - Коломієць М.В., представник за довіреністю № б/н від

16.11.2012;

від відповідача - Ганзієнко Д.С., представник за довіреністю № 01/юр від

30.10.2012;

від третьої особи - товариства з обмеженою відповідальністю "Астракард" -

Киценко Д.М., представник за довіреністю № б/н від 31.01.13;

від третьої особи - фізичної особи Круглякова Миколи Олександровича - Катаєва У.С., представник за довіреністю № 1110 від 12.03.2013,

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Аерола" на рішення господарського суду міста Києва від 23.01.2013 у справі № 5011-34/13786-2012 (суддя Сташків Р.Б.) за позовом публічного акціонерного товариства "Місто Банк" до товариства з обмеженою відповідальністю "Аерола", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Астракард" та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - фізичної особи Круглякова Миколи Олександровича про звернення стягнення на заставлене майно та за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Аерола" до публічного акціонерного товариства "Місто Банк", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "Астракард" про визнання договору про заставу майна з майновим поручителем від 17.10.2007 таким, що припинив свою дію та усунення перешкод у здійсненні права власності

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Місто Банк" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Аерола" про звернення стягнення на заставне майно, яке належить на праві власності ТОВ "Аерола", а саме: Мотопланер Alatus -М (2 шт.), дельтаплан Phantom (4 шт.), яхта Aerola, матриця кабіни мотопланера, матриця гаргота мотопланера, матриця ліхтаря мотопланера, матриця хвостової балки мотопланера, матриця стабілізатора мотопланера, матриця кіля мотопланера, матриця крила лівого мотопланера, матриця крила правого мотопланера, матриця крила лівого дельтаплана, матриця крила правого дельтаплана, матриця спидбара дельтаплана відповідно до Договору про заставу майна з майновим поручителем від 17.10.2007 в рахунок погашення заборгованості ТОВ "Астракард" в сумі 518 785 грн. 02 коп.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Аерола" також звернулось до господарського суду міста Києва з зустрічною позовною заявою до публічного акціонерного товариства "Місто Банк" про визнання Договору про заставу майна за майновим поручителем від 17.10.2007 таким, що припинив свою дію та усунення перешкод у здійсненні права власності.

Рішенням господарського суду міста Києва від 23.01.2013 у справі № 5011-34/13786-2012 позов публічного акціонерного товариства "Місто Банк" задоволено повністю: вирішено звернути стягнення на заставне майно за Договором про заставу майна з майновим поручителем від 17.10.2007, яке належить на праві власності товариству з обмеженою відповідальністю "Аерола", а саме: Мотопланер Alatus-М (2 шт.), дельтаплан Phantom (4 шт.), яхта Aеrola, матриця кабіни мотопланера, матриця гаргота мотопланера, матриця ліхтаря мотопланера, матриця хвостової балки мотопланера, матриця стабілізатора мотопланера, матриця кіля мотопланера, матриця крила лівого мотопланера, матриця крила правого мотопланера, матриця крила лівого дельтаплана, матриця крила правого дельтаплана, матриця спидбара дельтаплана в рахунок погашення заборгованості товариства з обмеженою відповідальністю "Астракард" за Договором №110/Ю про надання кредиту на умовах кредитної лінії від 17.10.2007 в сумі 518 785 грн. 02 коп.; у задоволені зустрічного позову відмовлено.

При ухваленні рішення по даній справі в частині задоволення вимог за первісним позовом суд першої інстанції дійшовши висновку про невиконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, задовольнив позовні вимоги, звернувши стягнення на заставлене майно, яким були забезпечені вимоги за договором кредиту.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову суд першої інстанції дійшов висновку про те, що підстави для визнання Договору про заставу майна за майновим поручителем від 17.10.2007 таким, що припинив свою дію відсутні.

Не погодившись з прийнятим рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю "Аерола" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 23.01.2013 у справі № 5011-34/13786-2012 скасувати та прийняти нове, яким у задоволені первісного позову відмовити повністю, зустрічний позов задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована, зокрема, тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення не застосовано строк позовної давності до сум пені, які входять до складу заборгованості, в рахунок погашення якої було задоволено вимоги про звернення стягнення на заставлене майно.

Крім цього, апелянт посилається на невірність розрахунку заборгованості за Кредитним договором в частині визначення позивачем як сум відсотків, комісії та пені, так і періодів їх нарахування.

В обґрунтування вимог про визнання Договору про заставу майна за майновим поручителем від 17.10.2007 таким, що припинив свою дію, апелянт посилається, зокрема, на те, що оскаржуваний договір є змішаним, отже до правовідносин сторін із застави повинні також застосовуватись ст. ст. 553-579 ЦК України про поруку.

В процесі здійснення судом апеляційного провадження представниками позивача та Круглякова М.О. подано до апеляційного суду заяви про заміну сторони (позивача) правонаступником (Кругляковим М.О.), які мотивовані наступним.

Між публічним акціонерним товариством "Місто Банк" (клієнт за договором) та товариством з обмеженою відповідальністю "РК Фактор" (фактор за договором) 25.02.2013 укладено договір факторингу № 2502Ф-Н.

Згідно умов даного договору ПАТ "Місто Банк" відступило на користь ТОВ "РК Фактор", а ТОВ "РК Фактор" набуло право вимоги за Договором №110/Ю про надання кредиту на умовах кредитної лінії від 17.10.2007.

Крім цього, відповідно до п.3.3 договору факторингу сторони домовились, що разом з відступленням права вимоги за Кредитним договором Клієнт відступає Факторові права вимоги за договорами забезпечення, якими забезпечується виконання боржником свої зобов'язань за Кредитним договором, а саме:

- Договір про заставу майна з майновим поручителем від 17.11.2007, додаткова угода № 1 від 17.10.2008 до даного договору.

Таким чином, у зв'язку з укладенням вищезазначеного договору факторингу право вимоги від позивача у даній справі перейшло до ТОВ "РК Фактор".

Крім цього, між товариством з обмеженою відповідальністю "РК Фактор", як первісним кредитором та фізичною особою Кругляковим Миколою Олександровичем, як новим кредитором 25.02.2013 укладено договір № 2602 Ф-Н про відступлення права грошової вимоги, за умовами якого ТОВ "РК Фактор" відступило на користь Круглякова М.О. право вимоги до ТОВ "Астракард" за Договором №110/Ю про надання кредиту на умовах кредитної лінії від 17.10.2007.

Враховуючи те, що Договір про заставу майна з майновим поручителем від 17.11.2007 є похідним від основного зобов'язання, до нового кредитора - Круглякова М.О. перейшло також і право вимоги за вищезазначеним договором забезпечення.

Таким чином, у зв'язку з укладенням вищезазначеного договору про відступлення права грошової вимоги право вимоги від ТОВ "РК Фактор" перейшло до Круглякова М.О.

За таких обставин, представники позивача та Круглякова М.О. просять суд замінити публічне акціонерне товариство "Місто Банк" на його правонаступника - фізичну особу Круглякова Миколу Олександровича.

В судовому засіданні 11.04.2013 заявники підтримали свої заяви та просили замінити позивача у даній справі на його правонаступника - Круглякова Миколу Олександровича.

Представники відповідача та третьої особи - ТОВ "Астракард" також підтримали дані заяви.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.04.2013 по даній справі № 5011-34/13786-2012 фізичну особу Круглякова Миколу Олександровича залучено до участі у справі, як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

Представник апелянта - відповідача у справі в судовому засіданні 11.04.2013 підтримав вимоги апеляційної скарги та просив рішення суду першої інстанції скасувати з підстав викладених в апеляційній скарзі та припинити провадження у даній справі на підставі п. 1 ч.1 ст. 80 ГПК України, оскільки у зв'язку з заміною сторони у зобов'язанні з юридичної на фізичну особу, яка не має статусу суб'єкта підприємницької діяльності даній спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Також, відповідач одночасно просив припинити провадження у даній справі на підставі пункту 1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України (за відсутністю предмету спору), посилаючись при цьому на те, що між Кругляковим М.О. та ТОВ "Аерола" 12.03.2013 укладено Договір №1 про припинення Договору про заставу майна з майновим поручителем від 17.11.2007 у зв'язку зі зміною сторони у зобов'язанні.

Так, оскільки сторони погодили припинення договору застави, то апелянт вважає, що предмет спору у даній справі відсутній, а отже провадження підлягає припиненню ще і на підставі пункту 1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України.

Представник третьої особи Круглякова М.О. в судовому засіданні також просив рішення місцевого господарського суду скасувати, провадження у справі припинити на підставі пункту 1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України (за відсутністю предмету спору) та п. 1 ч.1 ст. 80 ГПК України (у зв'язку з тим, що даній спір не підлягає вирішенню в господарських судах України).

Представник позивача просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін.

Представник третьої особи - ТОВ "Астракард" просив апеляційну скаргу задовольнити частково, рішення місцевого господарського суду скасувати, провадження у справі припинити на підставі пункту 1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України (за відсутністю предмету спору) та п. 1 ч.1 ст. 80 ГПК України (у зв'язку з тим, що даній спір не підлягає вирішенню в господарських судах України).

Розглянувши заяви позивача та третьої особи - Круглякова М.О. про заміну сторони правонаступником та вислухавши пояснення представників учасників судового процесу, колегія суддів дійшла висновку про те, що вони не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 ГПК України разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Деякі проблемні питання застосування ст. 25 ГПК України врегульовано положеннями п. 1.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 № 18.

Так, зі змісту наведеного положення слідує, що правонаступництво можливе, зокрема, за умови коли відповідні правонаступники мають аналогічний правовий статус.

В контексті наведеного положення заміна юридичної особи на фізичну є неможливою, оскільки правонаступник не має аналогічного правового статусу.

Отже, процесуальна можливість здійснення такої заміни у апеляційного суду відсутня.

При цьому, слід враховувати, що апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції за обставинами чинними на момент його прийняття.

Так, колегією суддів апеляційного суду встановлено, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позивач набув право звернення стягнення на предмет застави в рахунок погашення заборгованості за Договором №110/Ю про надання кредиту на умовах кредитної лінії від 17.10.2007.

Апеляційним судом змінено оскаржуване рішення лише в частині визначення суми заборгованості, в рахунок погашення якої було вирішено звернути стягнення на заставлене майно.

Всі інші обставини справи були повно та об'єктивно встановлені місцевим господарським судом.

Оскільки, на момент винесення оскаржуваного рішення обставини на які посилаються учасники даного судового процесу не існували, а заміна сторони у зобов'язанні та припинення правовідносин за договором застави відбулись вже в процесі апеляційного провадження, то підстави для скасування рішення, а також припинення провадження у даній справі у апеляційного суду відсутні.

Крім цього, слід зазначити, що сторони не позбавлені права звернутись до місцевого господарського суду з заявами про заміну сторони у виконавчому провадженні.

Також, є інші процесуальні виходи з ситуації, яка виникла після ухвалення судом першої інстанції рішення.

Так, зокрема, якщо сторони та треті особи вважають, що спір врегульовано та звернення стягнення на заставлене майно не повинно відбуватися, то: 1) позивач може не пред'являти наказ суду до примусового виконання; 2) стягувач або боржник мають право звернутися до місцевого господарського суду з заявою в порядку ст. 117 ГПК України про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню; 3) сторони вправі укласти мирову угоду на стадії виконання судового рішення.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду зміні з наступних підстав.

Між Комерційним банком товариства з обмеженою відповідальністю "Місто Банк" (правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Місто Банк"), як позикодавцем та товариством з обмеженою відповідальністю "Астракард", як позичальником 17.10.2007 укладено Договір №110/Ю про надання кредиту на умовах кредитної лінії.

Предметом даного договору є правовідносини, за якими Банк зобов'язався відкрити Позичальнику відновлювану кредитну лінію з лімітом у сумі 500 000 00 грн. строком з 17.10.2007 до 16.10.2008, із сплатою 21% відсотка річних, відповідно до якої надає кредитні кошти одним або кількома траншами в рамках відкритої кредитної лінії (п. 2.1 договору).

Згідно з пунктом 2.4 договору за обслуговування кредитної лінії Позичальник сплачує комісійні у розмірі 0,1% відсотка від суми ліміту кредитної лінії щомісячно, в останній робочий день поточного місяця.

Відповідно до пункту 3.3 договору відсотки за кредитом нараховуються Банком на фактичну суму кредиту та за фактичний час користування кредитом, щомісячно в останній робочий день місяця з першого по останній день місяця включно, а також у день дострокового повного погашення кредиту.

Нараховані відсотки сплачуються Позичальником щомісячно в останній робочий день місяця, а також у день дострокового повного погашення кредиту, але не пізніше строку вказаного у п. 2.1 Кредитного договору (п. 3.4 договору).

Пунктом 3.7 договору передбачено, що у разі непогашення кредиту та/або відсотків за користування ним згідно п.п. 2.1, 3.4 Кредитного договору, Банк звертає стягнення по кредиту на грошові кошти на рахунках та/або на заставне та інше майно Позичальника (та/або Заставодавця) на свій розсуд.

Згідно п. п. 7.2, 8.1 договору за здійснення подовження строків кредитування Позичальника (пролонгацію кредиту), Позичальник сплачує Банку комісію в розмірі 0,5% від суми ліміту без ПДВ.

Відповідно до пункту 9.2 договору за несвоєчасне повернення отриманих кредитних коштів та/або несвоєчасну сплату відсотків Позичальник сплачує пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період, за який сплачується пеня.

Строк дії цього договору встановлюється з дня надання кредиту і до повного погашення Позичальником всієї наявної заборгованості за цим Договором, у тому числі за кредитом, нарахованими відсотками за користування наданим кредитом, штрафних санкцій тощо (п. 10.3 договору).

До даного Кредитного договору 16.10.2008 між Банком та Позичальником укладено Додаткову угоду №1, відповідно до умов якої Банк відкриває Позичальнику відновлювальну кредитну лінію з лімітом у сумі 500 000 грн. строком з 17.10.2007 року до 15.10.2009, із сплатою з 17.10.2007 по 15.10.2008 - 21% річних та з 16.10.2008 - 23% річних.

Крім цього, 15.10.2009 між Банком та Позичальником укладено Додаткову угоду №2 до Кредитного договору, відповідно до умов якої Банк відкриває Позичальнику відновлювальну кредитну лінію з лімітом у сумі 500 000 грн. строком з 17.10.2007 до 15.10.2009, у сумі 300 000 грн. з 15.10.2009 по 15.04.2010 із сплатою відсотків 28% річних. Погашення кредиту здійснюється протягом п'яти робочих днів наступного місяця згідно Графіку (Додаток №1 до Кредитного договору).

Також, відповідно до Додаткової угоди №3, укладеної 15.04.2010 між Банком та Позичальником, Банк відкриває Позичальнику відновлювальну кредитну лінію з лімітом у сумі 500 000 грн. строком з 17 10.2007 до 01.10.2010, з лімітом у сумі 300 000 грн. з 01.10.2010 року по 15.12.2010 - із сплатою 28% річних, відповідно до якої надає кредитні кошти одним або кількома Траншами в рамках відкритої кредитної лінії. Погашення кредиту здійснюється протягом п'яти робочих днів наступного місяця та у день погашення кредиту, у т.ч. повного дострокового, згідно Графіку (Додаток №2 до Кредитного договору).

З метою забезпечення виконання зобов'язань Позичальника за Договором №110/Ю про надання кредиту на умовах кредитної лінії від 17.10.2007 між товариством з обмеженою відповідальністю "Аерола", як заставодавцем та Комерційним банком товариства з обмеженою відповідальністю "Місто Банк" (правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Місто Банк"), як заставодержателем 17.10.2007 укладено Договір про заставу майна з майновим поручителем.

Предметом застави за даним договором є виробниче обладнання та готову продукцію (рухоме майно), а саме: Мотопланер Alatus -М (2 шт.), дельтаплан Phantom (4 шт.), яхта Aerola, матриця кабіни мотопланера, матриця гаргота мотопланера, матриця ліхтаря мотопланера, матриця хвостової балки мотопланера, матриця стабілізатора мотопланера, матриця кіля мотопланера, матриця крила лівого мотопланера, матриця крила правого мотопланера, матриця крила лівого дельтаплана, матриця крила правого дельтаплана, матриця спидбара дельтаплана (п.4.1 договору).

Між Банком, Позичальником та Заставодавцем 15.10.2008 укладено Додаткову угоду №1 до Договору застави з майновим поручителем, відповідно до умов якої підстава зобов'язання, забезпеченого заставою за цим Договором: Договір №110/Ю про надання кредиту на умовах кредитної лінії від 17.10.2007 укладений між Заставодержателем та Позичальником, за умовами якого Банк відкрив Позичальнику відновлювальну кредитну лінію з лімітом у сумі 500 000 грн. строком з 17.10.2007 року до 15.10.2009, із сплатою за користування ним з 17.10.2007 по 15.10.2008 - 21% річних та з 16.10.2008 - 23% річних.

Узгоджена сторонами за цим договором заставна вартість виробничого обладнання та готової продукції складає 1 089 120 грн. (пункт 4.2 Додаткової угоди №1 до Договору застави з майновим поручителем від 17.10.2008).

Позивач свої зобов'язання за Договором №110/Ю про надання кредиту на умовах кредитної лінії від 17.10.2007 в частині надання позичальнику кредиту виконав в повному обсязі, перерахувавши на рахунок останнього грошові кредитні кошти, що підтверджується виписками з особового рахунку Позичальника (т.1, а.с.47-48).

Позичальником зобов'язання щодо своєчасного повернення кредиту та сплати відсотків за його користування не виконувались належним чином, у зв'язку з чим у останнього утворилась заборгованість в сумі 565 520 грн. 40 коп., яка була присуджена до стягнення рішенням господарського суду міста Києва від 09.09.2011 по справі № 12/141.

Предметом позову у даній справі є вимоги позивача до товариства з обмеженою відповідальністю "Аерола" про звернення стягнення на заставлене майно в рахунок погашення заборгованості ТОВ "Астракард" за Договором №110/Ю про надання кредиту на умовах кредитної лінії від 17.10.2007 в сумі 518 785 грн. 02 коп., яка утворилась у зв'язку з неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору за період з 01.11.2011 по 14.09.2012, а саме внаслідок нарахування процентів і комісій по кредиту та пені.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою договір №110/Ю від 17.10.2007 з урахуванням додаткових угод до нього, є кредитним договором, згідно якого, за приписами ст. 1054 Цивільного кодексу України, банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору (ст. 1054 Цивільного кодексу України).

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором (ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця (ч. 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Згідно зі ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ст. 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Предметом застави відповідно до ст. 576 Цивільного кодексу України може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.

Згідно ст. 589 Цивільного кодексу України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 2 вищезазначеної статті заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Крім цього, згідно зі статтею 20 Закону України "Про заставу" встановлено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Враховуючи не виконання позичальником зобов'язань за Кредитним договором, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позивач набув право звернення стягнення на предмет застави в рахунок погашення заборгованості за Договором №110/Ю про надання кредиту на умовах кредитної лінії від 17.10.2007.

Проте, колегія суддів не погоджується з висновком місцевого господарського суду в частині визначення суми заборгованості, в рахунок погашення якої було звернено стягнення на заставлене майно, з наступних підстав.

Так, відповідно до розрахунку позивача заборгованість Позичальника за Договором №110/Ю про надання кредиту на умовах кредитної лінії від 17.10.2007 станом на 14.09.2012 складає 518 785 грн. 02 коп. з яких:

- 468 822 грн. 68 коп. - сума несплачених відсотків;

- 6 033 грн. 23 коп. - сума комісії за користування кредитом;

- 43 929 грн. 11 коп. - загальна сума пені, з якої: 37 766 грн. 39 коп. - пеня за непогашений в строк кредит; 70 грн. 69 коп. - пеня за несвоєчасне погашення щомісячної комісії; 6 092 грн. 03 коп. - пеня за несвоєчасне погашення процентів.

Стосовно сум несплачених відсотків, комісії за користування кредитом та пені за несвоєчасне погашення процентів слід зазначити, що вони нараховані позивачем у відповідності з п. п. 2.4, 7.1, 9.2 Кредитного договору, а отже в цій частині вірно визначені судом.

Пеня за непогашений в строк кредит в сумі 37 766 грн. 39 коп. розрахована позивачем за період починаючи з 14.03.2012 до 14.09.2012.

Тобто, нарахування пені позивачем проводилось за останні півроку до моменту подання даної позовної заяви до суду.

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 9.2 Кредитного договору за несвоєчасне повернення отриманих кредитних коштів та/або несвоєчасну сплату відсотків Позичальник сплачує пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період, за який сплачується пеня.

Отже, умовами договору не передбачено нарахування пені у строк шість місяців до дня подачі до суду позовної заяви.

Тому, нарахування пені потрібно проводити у шестимісячний строк з дня виникнення прострочки.

Враховуючи те, що зобов'язання з повернення кредиту повинно було бути виконано позичальником до 15.12.2010 (з урахуванням змін внесених до Кредитного договору Додатковою угодою №3 від 15.04.2010), то нарахування пені потрібно проводити за період з 16.12.2010 по 16.06.2011.

Отже, період за який було нараховано позивачем пеню за непогашений в строк кредит є невірним.

Тому, сума пені розрахована за вказаний період не підлягає включенню до суми боргу, в рахунок погашення якої звертається стягнення на майно.

Крім цього, відповідач на підставі п. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України заявив про застосування строку позовної давності.

Статтею 256 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України спеціальна позовна давність в один рік встановлена, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно із ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Як вже було зазначено вище, зобов'язання з повернення кредиту повинно було бути виконано позичальником до 15.12.2010.

З вимогою про стягнення штрафних санкцій особа може звернутися до суду протягом одного року з моменту невиконання зобов'язання.

Аналогічна позиція наведена в постанові Верховного Суду України від 27.04.2012 у справі № 3-27гс12.

Тому, розрахувавши пеню за шість місяців з моменту виникнення прострочки (з 16.12.2010 по 16.12.2011) позивач мав право звернутись до суду з вимогою про стягнення пені за непогашений в строк кредит в сумі 37 766 грн. 39 коп. протягом одного року.

З вимогою про звернення стягнення на заставлене майно в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором до складу якої входить і пеня за непогашений в строк кредит в сумі 37 766 грн. 39 коп. позивач звернувся (відповідно до штампу вхідної кореспонденції суду) 05.10.2012, тобто після спливу строку позовної давності.

Відповідно до п. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідачем у відзиві на позовну заяву (т.2, а.с. 97-107) заявлено про застосування строку позовної давності.

Згідно ст. 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Проте, судом першої інстанції в порушення вищенаведених норм було прийнято рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Крім цього, місцевим господарським судом при задоволенні первісного позову не враховано того, що пеня за несвоєчасне погашення щомісячної комісії в сумі 70 грн. 69 коп. також не підлягає включенню до складу заборгованості за Кредитними договором в рахунок погашення якої позивач звернувся до суду з вимогою про звернення стягнення на заставлене майно, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчинюється у письмовій формі.

Відповідно до пункту 9.2 Кредитного договору за несвоєчасне повернення отриманих кредитних коштів та/або несвоєчасну сплату відсотків Позичальник сплачує пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період, за який сплачується пеня.

Проте, Кредитний договір не містить положень щодо забезпечення виконання зобов'язання у вигляді пені за несвоєчасне погашення щомісячної комісії та відповідно її розміру, у зв'язку з чим позивач не вправі нараховувати непередбачену договором санкцію у вигляді такої пені в сумі 70 грн. 69 коп.

За таких обставин, рішення місцевого господарського суду підлягає зміні в частині визначення суми пені в загальному розмірі 37 837 грн. 08 коп. (пеня за непогашений в строк кредит в сумі 37 766 грн. 39 коп. та пеня за несвоєчасне погашення щомісячної комісії в сумі 70 грн. 69 коп.), які помилково включені до складу заборгованості в рахунок погашення якої, судом було звернено стягнення на заставлене майно.

Крім цього, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволені зустрічних позовних вимог, з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до частини 1 статті 583 ЦК України заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель).

Правовідносини з застави регулюється ЦК України, Законом України "Про заставу", норми якого є спеціальними по відношенню до норм, встановлених ЦК України.

Предметом зустрічних вимог є визнання договору про заставу майна за майновим поручителем від 17.10.2007 таким, що припинив свою дію та усунення перешкод у здійсненні права власності.

Зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (ч. 1 ст. 598 ЦК України).

Відповідно до статті 593 ЦК України право застави припиняється у разі: 1) припинення зобов'язання, забезпеченого заставою; 2) втрати предмета застави, якщо заставодавець не замінив предмет застави; 3) реалізації предмета застави; 4) набуття заставодержателем права власності на предмет застави. Право застави припиняється також в інших випадках, встановлених законом.

Згідно зі статтею 28 Закону України "Про заставу" застава припиняється з припиненням забезпеченого заставою зобов'язання; в разі загибелі заставленого майна; в разі придбання заставодержателем права власності на заставлене майно; в разі примусового продажу заставленого майна; при закінченні терміну дії права, що складає предмет застави; в інших випадках припинення зобов'язань, установлених законом.

Позивач помилково застосовує до правовідносин сторін із застави ст. ст. 553-579 ЦК України про поруку и відносить Договір про заставу майна з майновим поручителем від 17.1.2007 до змішаних договорів.

Застава і порука є різними видами забезпечення виконання зобов'язань, тому підстави їх припинення регулюються різними нормами.

Законодавство України чітко розмежовує поняття поручителя в договорі поруки (Глава 49, параграф 3 Цивільного кодексу (ЦК) України) і поняття майнового поручителя як сторони в договорі застави (Глава 49, параграф 6 ЦК України; Закон України "Про заставу").

Порука і застава згідно статті 546 ЦК України є самостійними видами забезпечення виконання договірних зобов'язань, які регулюються різними правовими нормами, мають різні правові механізми та яким притаманні певні особливості.

Підстави припинення застави врегульовано в статті 593 ЦК України, ст. 28 Закону України "Про заставу", а підстави припинення поруки - ст. 559 ЦК України.

Таким чином, до заставних правовідносин за участю майнового поручителя у питанні підстав припинення майнової поруки (застави) необхідно застосовувати загальне правило, що випливає з акцесорного характеру застави, про те, що майнова порука (застава) припиняється із припиненням забезпеченого нею зобов'язання (п. 1 ч. 1 ст. 593 ЦК).

Відповідно до пункту 23 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року №5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" при вирішенні спорів за участю майнових поручителів суди мають виходити з того, що відповідно до статті 11 Закону України "Про заставу", статей 1, 11 Закону України "Про іпотеку" майновий поручитель є заставодавцем або іпотекодавцем.

Відповідно до статті 546 ЦК застава (іпотека) та порука є різними видами забезпечення.

Тому, норми, що регулюють поруку (статті 553 - 559 ЦК), не застосовуються до правовідносин кредитора з майновим поручителем, оскільки він відповідає перед заставо/іпотекодержателем за виконання боржником основного зобов'язання винятково в межах вартості предмета застави/іпотеки. У зв'язку із цим солідарна відповідальність боржника та майнового поручителя нормами ЦК не передбачена.

Отже, враховуючи вищевикладене, до правовідносин з застави норми, які регулюють правовідносини поруки не застосовуються, а тому і правових підстав для визнання договору про заставу майна за майновим поручителем від 17.10.2007 таким, що припинив свою дію не має.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні зустрічних позовних вимог.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 99 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновку про те, що господарський суд не вірно включив до складу заборгованості в рахунок погашення якої, було звернено стягнення на заставлене майно суму пені за непогашений в строк кредит у розмірі 37 766 грн. 39 коп. та суму пені за несвоєчасне погашення щомісячної комісії у розмірі 70 грн. 69 коп..

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду апеляційної скарги апеляційна інстанція має право змінити рішення.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає зміні в частині визначення суми пені заборгованості, в рахунок погашення якої звернено стягнення на майно.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 5 382 грн. 64 коп. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Аерола" на рішення господарського суду міста Києва від 23.01.2013 у справі № 5011-34/13786-2012 за позовом публічного акціонерного товариства "Місто Банк" до товариства з обмеженою відповідальністю "Аерола", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Астракард" та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - фізичної особи Круглякова Миколи Олександровича про звернення стягнення на заставне майно та за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Аерола" до публічного акціонерного товариства "Місто Банк", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "Астракард" про визнання договору про заставу майна з майновим поручителем від 17.10.2007 таким, що припинив свою дію та усунення перешкод у здійсненні права власності задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 23.01.2013 у справі № 5011-34/13786-2012 змінити.

3. Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:

«1. Позов публічного акціонерного товариства "Місто Банк" до товариства з обмеженою відповідальністю "Аерола", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Астракард" та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - фізичної особи Круглякова Миколи Олександровича про звернення стягнення на заставне майно задовольнити частково.

2. Звернути стягнення на заставне майно за Договором про заставу майна з майновим поручителем від 17.10.2007, яке належить на праві власності товариству з обмеженою відповідальністю "Аерола" (04128, м. Київ, вул. Туполєва, буд. 19, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 21584991), а саме: Мотопланер Alatus-М (2 шт.), дельтаплан Phantom (4 шт.), яхта Aеrola, матриця кабіни мотопланера, матриця гаргота мотопланера, матриця ліхтаря мотопланера, матриця хвостової балки мотопланера, матриця стабілізатора мотопланера, матриця кіля мотопланера, матриця крила лівого мотопланера, матриця крила правого мотопланера, матриця крила лівого дельтаплана, матриця крила правого дельтаплана, матриця спидбара дельтаплана в рахунок погашення заборгованості товариства з обмеженою відповідальністю "Астракард" (03142, м. Київ, вул. Василя Стуса, буд. 35-37, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 34351635) за Договором №110/Ю про надання кредиту на умовах кредитної лінії від 17.10.2007 в сумі 480 947 грн. 94 коп.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Аерола" (04128, м. Київ, вул. Туполєва, буд. 19, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 21584991) на користь публічного акціонерного товариства "Місто Банк" (65009, Одеська обл., м. Одеса, Фонтанська дорога, буд. 11, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 20966466) 9 618 грн. 27 коп. судового збору.

5. У задоволенні зустрічних позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Аерола" до публічного акціонерного товариства "Місто Банк", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "Астракард" про визнання договору про заставу майна з майновим поручителем від 17.10.2007 таким, що припинив свою дію та усунення перешкод у здійсненні права власності відмовити повністю. ».

4. Стягнути з публічного акціонерного товариства "Місто Банк" (65009, Одеська обл., м. Одеса, Фонтанська дорога, буд. 11, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 20966466) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Аерола" (04128, м. Київ, вул. Туполєва, буд. 19, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 21584991) судовий збір за подачу апеляційної скарги у сумі 378 грн. 71 коп.

5. Повернути товариству з обмеженою відповідальністю "Аерола" (04128, м. Київ, вул. Туполєва, буд. 19, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 21584991) з Державного бюджету України зайво сплачену ним суму судового збору за подачу апеляційної скарги у розмірі 01 грн. 15 коп., яка була перерахована платіжним дорученням від 04.02.2013 р. № 45. Підставою повернення судового збору є дана постанова підписана судом та скріплена печаткою суду.

6. Доручити господарському суду міста Києва видати відповідні накази.

7. Матеріали справи № 5011-34/13786-2012 повернути до господарського суду міста Києва.

8. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку та строки.

Головуючий суддя Пономаренко Є.Ю.

Судді Дідиченко М.А.

Руденко М.А.