Рішення

від 22.01.2013 по справі 5011-50/18474-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-50/18474-2012 22.01.13 За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «М енд М Мілітцер і Мюнх Україна ГмбХ»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Поліпамел Україна»

про стягнення заборгованості за вантажні перевезення 32 210,58 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники :

Від позивача - Антонов К.А.(дов. від 26.07.2012)

Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості у зв'язку з неналежним виконанням умов договору про організацію перевезення вантажів № 32-3 від 24.09.2012 у розмірі 32 210,58 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 21.12.2012 порушено провадження у справі № 5011-50/18474-2012 та призначено до розгляду на 09.01.2013.

В судове засідання 09.01.2013 прибув представник позивача, дав пояснення по справі, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 09.01.2013 не з'явився, витребувані судом докази не подав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується почтовою квитанцією про вручення № 01032 3745892 7 ( в матеріалах справи).

Ухвалою господарського суду м. Києва від 09.01.2013 розгляд справи № 5011-50/18474-2012 із-за неявки відповідача було відкладено на 22.01.2013.

Представник позивача в судове засідання 22.01.2013 з'явився, позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити.

Представник відповідача, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання 22.01.2013 повторно не з'явився, про причини неявки не повідомив.

Оскільки про час та місце судового засідання сторони були належним чином повідомлені, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення, в засіданні складено протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

24.09.2012 між товариством з обмеженою відповідальністю «М енд М Мілітцер і Мюнх Україна ГмбХ» (надалі - експедитор, позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю «Поліпамел Україна» (надалі - клієнт, відповідач) було укладено договір № 32-3 на транспортно-експедиційне обслуговування, відповідно до якого експедитор зобов'язався за дорученням та за рахунок клієнта надавати транспортно-експедиторське обслуговування (надалі - ТЕО) з організації та забезпечення міжнародних перевезень і перевезень територією України експортно-імпортних та інших вантажів автомобільним, залізничним, авіаційним і морським транспортом.

У порядку передбаченому договором, сторони узгодили Заявку №1 від 24.09.2012 на транспортування вантажу авіатранспортом.

За умовами Заявки експедитор зобов'язався організувати перевезення вантажу клієнта (часточні перетворювачі) за маршрутом Сеул (Корея) - Київ (вул. Новопироговська, буд. 58). Строк доставки - 5 днів з моменту передачі вантажу в аеропорті Сеулу до аеропорту Бориспіль і оформлення та доставка вантажу з Борисполя в Київ.

Згідно з Заявкою вартість ТЕО склала 7 327,00 доларів США за курсом НБУ на дату виставлення рахунку. За умовами форма і строки оплати, клієнт був зобов'язаний оплатити вартість ТЕО в розмірі 50 % за фактом прибуття вантажу в аеропорт Бориспіль та 50 % протягом 10-ти днів з моменту отримання вантажу одержувачем.

Зобов'язання експедитора згідно з заявкою були виконані, вантаж було доставлено клієнту 15.10.2012, що підтверджується авіа накладною № 235-34988936 та авто накладною № 475004.

Згідно виписки Укрексімбанку від 11.10.2012 перші 50 % вартості заявки в розмірі 23 282,36 грн. клієнтом були оплачені належним чином.

Після отримання вантажу клієнтом, сторонами 15.10.2012 було підписано Акт прийомки транспортно-експедиторських послуг при виконанні міжнародного перевезення.

З договору та матеріалів справи вбачається, що відповідач був зобов'язаний оплатити інші 50 % рахунку від 03.10.2012 в сумі 29 282,35 грн. протягом 10 днів з моменту отримання вантажу - тобто до 26.10.2012, але зобов'язання по оплаті решти вартості наданого ТЕО залишилось невиконаним.

Позивач листом № 147 від 16.11.2012 звертався до відповідача з вимогою добровільного виконання зобов'язання по оплаті наданих експедитором послуг. Вказаний лист був залишений відповідачем без відповіді.

Відповідно до п.7.2.2. договору за прострочення або безпідставну відмову від оплати рахунків експедитора, передбачених даним договором, клієнт сплачує експедитору штраф в розмірі 10 % від розміру простроченого платежу.

Отже, у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язання по сплаті 23 282,35 грн., позивач просить стягнути з відповідача додатково 10 % штрафу від цієї суми, а саме - 2 928,23 грн.

Таким чином, станом на 12.12.2012 сукупна заборгованість відповідача складає 32 210,58 грн. (29 282,36 + 2 928,23)

Таким чином судом встановлено факт наявності порушень відповідачем взятих на себе господарських зобов'язань.

Отже, внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов'язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦКУ) Відповідно до ст.629 ЦКУ договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205, 206 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги , якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

На підставі ст. 3 ЦК України, яка закріплює свободу договору, сторони мають право як врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані цими актами, так і відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається у випадках і на умовах, встановлених договором.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Частиною 1 ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

В силу положень ч.1 ст.903 ЦК України замовник зобов'язаний оплатити надані йому послуги в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 216, 218, ч.1 ст. 229 ГК України потерпіла від господарського правопорушення сторона має право на відшкодування збитків винною у невиконанні грошових зобов'язань стороною незалежно від того, чи є застереження про це в договорі, що створює правові підстави для нарахування та стягнення з боржника збитків від інфляції за весь час несплати суми фрахту та 3% річних за користування коштами з урахуванням приписів ч.2 ст. 625 ЦК України.

Отже, факт несплати відповідачем позивачу винагороди за отримані послуги належним чином доведений, а також доведений обов'язок відповідача оплатити позивачу штраф в розмірі 10 % від розміру простроченого платежу, що дає суду підстави задовольнити позов позивача в частині стягнення з відповідача боргу в сумі 32 210,58 грн.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача стягуються понесені позивачем витрати по сплаті судового збору.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 33, 34, 49, 82-85, 116-118 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю «М енд М Мілітцер і Мюнх Україна ГмбХ» задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Поліпамел Україна» (01032, м. Київ, бульвар Т.Шевченка, буд. 38, кв. 114, ідентифікаційний код 37855829) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «М енд М Мілітцер і Мюнх Україна ГмбХ» (03164, м. Київ, вул. Генерала Наумова, буд. 23-б, ідентифікаційний код 14359271) основний борг в розмірі 29 282 (двадцять дев'ять тисяч двісті вісімдесят дві) грн. 35 коп., штраф 10 % від розміру простроченого платежу у сумі 2 928 (дві тисячі дев'ятсот двадцять вісім) грн. 23 коп. та судовий збір в розмірі 1 701 (одна тисяча сімсот одна) грн. 00 коп.

3. Видати наказ.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

6. Копію рішення розіслати сторонам.

Суддя Головатюк Л.Д.

Дата підписання повного тексту рішення - 28.01.2013