Рішення

від 31.01.2013 по справі 5010/1486/2012-1/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 січня 2013 р. Справа № 5010/1486/2012-1/22

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Соботник В. В., при секретарі судового засідання Поліводі С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнафт-Львів"

вул. Львівська,2а, с. Давидів, Пустомитівський район,

Львівська область,81151

до відповідача: Приватного акціонерного товариства

"Івано - Франківський локомотиворемонтний завод"

вул. Залізнична, 22, м. Івано - Франківськ, 76000

про стягнення заборгованості в сумі 76 499 грн. 72 коп.

Представники сторін не з'явилися.

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю "Юнафт - Львів" (далі позивач/ТОВ "Юнафт - Львів") подано позовну заяву за вх.№ 2719 від 27.11.2012р. до Приватного акціонерного товариства "Івано - Франківський локомотиворемонтний завод" (далі відповідач) про стягнення 76 499 грн. 72 коп. за поставлений товар.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №83/12 від 05.04.2012р. в частині здійснення розрахунку за поставлений товар, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість в сумі 76 499 грн. 72 коп.

В обґрунтування заявленої вимоги позивач як на докази посилається на Договір №83/12 від 05.04.2012р. (а.с.6-7), Додаток №1 до Договору (а.с.8), рахунок №Р- 00000266 від 04.04.2012р. (а.с.26), видаткову накладну №ВН-0000254 від 05.04.2012р. (а.с.9), податкову накладну №18 від 05.04.2012р. (а.с.24), товаро- транспортну накладну №0000000012 від 05.04.2012р. (а.с.25), претензію (а.с.11), банківські виписки (а.с.27-32), розрахунок суми основного боргу (а.с.17), акт звірки розрахунків станом на 13.12.2012р., підписаний позивачем (а.с.35).

Ухвалою суду від 28.11.2012р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 18.12.2012 року.

В порядку ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладався на 22.01.2013р., 31.01.2013р.

Ухвалою суду від 22.01.2013 року, за клопотанням представника відповідача ( вх. № 931/13 від 21.01.2013), в порядку ст. 69 ГПК України продовжено строк вирішення спору на 15 днів до 12.02.2013р., розгляд справи відкладено на 31.01.2013р.

Представник позивача в судовому засіданні 22.01.2013р. заявлені вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві та просив суд позов задовольнити.

Відповідач своїм конституційним правом на захист прав і охоронюваних законом інтересів не скористався, явки уповноваженого представника в судові засідання не забезпечив, про дату, час та місце проведення судового засідання був належним чином повідомлений, про що свідчать відмітка відділу документального забезпечення Господарського суду Івано-Франківської області на зворотньому боці ухвали про порушення провадження у справі (а.с.1), повідомлення про вручення поштового відправлення (ас.42, 50).

Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Відповідно до ч.3 ст.22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

За таких обставин, згідно ст.75 ГПК України та ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі сторін за наявними в ній матеріалами, враховуючи, що у суду є всі необхідні докази для вирішення спору по суті, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Розглянувши матеріали справи, із врахуванням вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, відповідно до приписів ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

05.04.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Юнафт - Львів" та Приватним акціонерним товариством "Івано - Франківський локомотиворемонтний завод" укладено договір поставки № 83/12 від 05.04.2012р. (надалі - Договір, а.с. 6-7) та Додаток №1 до Договору (а.с.8).

Пунктом 1.1 Договору, учасник зобов'язується у 2012 році поставити замовникові товари, зазначені у специфікації, а замовник - прийняти і оплатити такі товари.

У відповідності до умов Договору, на підставі видаткової накладної ВН-0000254 від 05.04.2012р. (а.с.9), постачальник поставив, а покупець отримав товар на загальну суму 80 280 грн. 72 коп.

Видаткова накладна засвідчена підписами позивача та відповідача (за довіреністю № 207 від 04.04.2012р., а.с. 10), скріплена печатками підприємств та містить всі необхідні реквізити.

Відповідно до Інформаційного листа Вищим господарським судом України від 17.07.2012 за №01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді окремих норм матеріального права", підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Крім того, позивачем до матеріалів справи додано податкову накладну (а.с.24), яка підтверджує сплату позивачем податку на додану вартість на суму 66 900 грн. 60 коп. відповідно до видаткової накладної від 05.04.2012р.

У відповідності до норми Закону України "Про податок на додану вартість", продаж товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Крім того, блік, приймання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу здійснюються на підставі товарно-транспортної документації.

Згідно п.11.1 наказу Міністерства транспорту України «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» від 14.10.1997 року, основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні (ТТН) та дорожні листи вантажного автомобіля.

Відповідно до п.11.4 цих Правил, оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

Згідно з п.11.8, перший екземпляр ТТН залишається у замовника (вантажовідправника), другий передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом, передаються перевізнику.

Зазначеними правилами встановлено, що ТТН є єдиним для всіх учасників транспортного процесу юридичним документом, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Відтак, з урахуванням вище зазначених положень чинного законодавства, реальність операції по передачі відповідачу товару на загальну суму 80 280 грн. 72 коп. підтверджується наявною у матеріалах справи товарно-транспортною накладною від 05.04.2012р. (а.с. 25).

З огляду на вищевикладене, судом встановлений факт поставки позивачем відповідачу товару на суму 80 280 грн. 72 коп.

Порядок здійснення оплати визначений у розділі 4 Договору.

Пунктом 4.1. Договору сторони погодили, що розрахунки проводяться протягом 30-ти банківських днів з дня поставленої кожної прийнятої партії.

В порушення умов договору, відповідач прийняті на себе договірні зобов'язання належним чином не виконав, товар оплатив частково в розмірі 3 781 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками (а.с. 27-32).

З метою досудового врегулювання спору, позивачем на адресу відповідача направлено претензію №103 від 03.10.2012р. (а.с. 11), яка 08.10.2012 р. була вручена останньому (а.с.12), проте залишена ним без відповіді та задоволення.

Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Згідно з ч.ч.1,7 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

У відповідності до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як передбачено ч.1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ч.1 ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Вказаною нормою обов'язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.

За наведених обставин та правових норм позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню. Судовий збір за правилами ст. 49 ГПК України слід покласти на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 174, 193 ГК України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 610, 629, 712 ЦК України, керуючись ст.ст. 4-3, 33, 43, 75, ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнафт - Львів" до Приватного акціонерного товариства "Івано - Франківський локомотиворемонтний завод" про стягнення 76 499 грн. 72 коп. задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Івано - Франківський локомотиворемонтний завод" (вул. Залізнична, 22, м. Івано - Франківськ, 76000, код ЄДРПОУ 13655435) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнафт - Львів" (вул. Львівська, 2а, село Давидів, Пустомитівський район, Львівська область, 81151, код ЄДРПОУ 31074224) 76 499 (сімдесят шість тисяч чотириста дев'яносто дев'ять) грн. 72 коп. основного боргу, 1609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 50 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 31.01.13

Суддя Соботник В. В.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"