Постанова

від 09.04.2013 по справі 5010/1486/2012-1/22

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" квітня 2013 р. Справа № 5010/1486/2012-1/22

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого-судді Юрченка Я.О.

суддів: Давид Л.Л.

Данко Л.С.

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Івано -

Франківський локомотиворемонтний завод" №138/02 від 11.02.2013 року

на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 31.01.2013 року

у справі № 5010/1486/2012-1/22

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнафт-Львів", с. Давидів,

Пустомитівський район, Львівська область

до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Івано - Франківський

локомотиворемонтний завод" , м. Івано - Франківськ

про стягнення заборгованості в сумі 76 499 грн. 72 коп.

за участю представників:

від позивача : Юрків О.В. (директор);

від відповідача: не з'явився;

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 31.01.2013 року у справі №5010/1486/2012-1/22 (суддя Соботник В.В.) позов задоволено повністю, стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Івано - Франківський локомотиворемонтний завод" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнафт - Львів" 76 499 грн. 72 коп. основного боргу, 1609 грн. 50 коп. судового збору.

Відповідач - Приватне акціонерне товариство "Івано - Франківський локомотиворемонтний завод" не погоджуючись із прийнятим рішенням подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити, оскільки вважає оскаржуване рішення таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги визнає зокрема, факт поставки та отримання товару згідно із видатковою накладною №ВН-0000254 від 05.04.2012 року на загальну суму 80 280 грн.72 коп. на підставі договору поставки №83/12 від 05.04.2012 року. З урахуванням часткової оплати, здійсненої відповідачем в сумі 3781 грн. стверджує, що заборгованість відповідача перед позивачем на момент звернення до суду із позовом у даній справі становить 76 499 грн.72 коп. Проте, зазначає, що сторонами не погоджено строк здійснення оплати за поставлений товар та позивач не звертався до відповідача із вимогою про здійснення оплати за отриманий товар, а тому вважає, що на момент звернення до суду із позовом у даній справі, між сторонами був відсутній предмет спору.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Юнафт-Львів" правом, наданим статтею 96 ГПК України не скористалось, відзиву на апеляційну скаргу не подало.

09.04.2013 року на адресу Львівського апеляційного господарського суду надійшло клопотання від апелянта про відкладення розгляду справи у зв'язку із неможливістю надати суду підтвердження територіального органу Державного казначейства України про зарахування судового збору в сумі 55,00 грн., сплаченого згідно із платіжним дорученням №489 від 25.03.2013 року на виконання ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 04.03.2013 року. Розглянувши вищевказане клопотання, колегія суддів дійшла висновку про відмову в його задоволенні, враховуючи наступне.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 04.03.2013 року у даній справі, апелянта зобов'язано доплатити судовий збір в сумі 55,00 грн. та подати суду підтвердження територіального органу Державного казначейства України про його зарахування до спеціального фонду Державного бюджету України. На підставі поданого апелянтом клопотання про відкладення розгляду справи №49/03-13 від 25.03.2013 року, обґрунтованого необхідністю виконання вимог ухвали від 04.03.2013 року в частині подання підтвердження територіального органу Державного казначейства України про зарахування судового збору сплаченого згідно із платіжним дорученням №489 від 25.03.2013 року в сумі 55,00 грн., розгляд даної справи ухвалою суду від 26.03.2013 року відкладено.

Відтак, розглянувши клопотання скаржника №461/04 від 08.04.2013 року, поданого за відсутності документального підтвердження факту звернення до територіального органу Державного казначейства України з метою отримання відповідного підтвердження зарахування сплачених грошових коштів, колегія суддів не розцінює таке, як підставу для відкладення розгляду справи, оскільки, приймаючи постанову за результатами розгляду апеляційної скарги, апеляційний господарський суд не позбавлений можливості достягнути несплачену суму судового збору в порядку ст.49 ГПК України.

Представник позивача в судовому засіданні надав суду усні заперечення по суті вимог апеляційної скарги та просив у її задоволенні відмовити, оскаржуване рішення залишити без змін.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 30.01.2013 року у справі №5010/1486/2012-1/22 залишити без змін, виходячи з наступного.

Дослідженням матеріалів справи встановлено , що 05.04.2012 року між Приватним акціонерним товариством «Івано-Франківський локомотиворемонтний завод» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮНАФТ-Львів» (учасник) укладено договір №83/12 (далі - договір), згідно з умовами якого учасник зобов'язується у 2012 році поставити замовникові товари, зазначені в специфікації, а замовник - прийняти і оплатити такі товари.

Відповідно до п. п.3.1, 3.2 договору його ціна становить 609 033,00 грн. у тому числі ПДВ - 101 505,50 грн. Ціна договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що розрахунки проводяться протягом 30-ти банківських днів з дня поставленої кожної прийнятої партії.

У відповідності до п.п.5.1, 5.2. договору строк поставки товарів: не пізніше 5 календарних днів з моменту отримання заявки замовника. При постачанні товару, на отриманий товар, замовник повинен видати учаснику доручення на отримання. Місце (передачі) поставки товарів виконання робіт чи надання послуг: Поставка продукції здійснюється на умовах DDP - (склад Замовника м.Івано-Франківськ, вул.Залізнична, 22) відповідно до умов «ІНКОТЕРМС» (редакція 2010 р.).

Згідно із п.п.6.1.1, 6.3.1, 6.3.2 договору замовник зобов'язався своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлені товари, а учасник зобов'язався забезпечити поставку товарів, якість яких відповідає умовам, встановленим цим договором та у строки встановлені цим договором.

Відповідно до п.10.1 договору даний договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2012 року.

В силу вимог ст.ст.11, 626 Цивільного кодексу України, ст. 174 Господарського кодексу України договір є підставою виникнення господарських зобов'язань, які мають виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору (ст.193 Господарського кодексу України), і одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, п.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Дослідженням документальних доказів у справі встановлено, що відповідно до видаткової накладної №ВН-0000254 від 05.04.2012 року, складеної на підставі рахунку-фактури № Р-00000266 від 04.04.2012 року позивач передав, а відповідач в особі Братчук І.В. (довіреність №207 від 04.04.2012 року) отримав товар, а саме: олива ТАП-15В в кількості 540 кг за ціною 13,40 грн./кг (без ПДВ), олива КС-19 в кількості 555 кг за ціною 13,70 грн./кг (без ПДВ), олива Т-1500 в кількості 356 кг за ціною 15,85 грн./кг (без ПДВ), олива М-14В2 в кількості 720 кг за ціною 13,10 грн./кг (без ПДВ), олива М-10Г2к в кількості 370 кг за ціною 11,45 грн./кг (без ПДВ), олива I-20A в кількості 1850 кг за ціною 11,40 грн./кг (без ПДВ), олива гідравлічна RENOLIN B 15 в кількості 400 кг за ціною 29,15 грн./кг (без ПДВ), а всього на загальну суму 80 280,72 грн. (в тому числі ПДВ). Вид, кількість, ціна зазначеного товару погоджені сторонами у специфікації, яка є додатком №1 до договору №83/12 від 05.04.2012 року.

Відповідно до 201.6. ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно із п.11.1 наказу Міністерства транспорту України «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» від 14.10.1997 року, основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні (ТТН) та дорожні листи вантажного автомобіля.

Факт здійснення господарської операції щодо постачання позивачем та отримання відповідачем товарів згідно із видатковою накладною№ВН-0000254 від 05.04.2012 року, у відповідності до умов укладеного між сторонами договору №83/12 від 05.04.2012 року, підтверджується також податковою накладною №18 від 05.04.2012 року та товарно-транспортною накладною №0000000012 від 05.04.2012 року.

Отже, позивач здійснив поставку, а відповідач прийняв товару на загальну суму 80 280,72 грн. Проте, всупереч, умов укладеного договору, зобов'язання щодо оплати отриманого товару, відповідач виконав частково в сумі 3781,00 грн., в результаті чого в останнього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 76 499,72 грн. що і стало підставою для звернення до суду із позовом у даній справі.

Наведені обставини апелянтом не заперечуються, підтверджуються матеріалами справи та встановлені місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегією суддів встановлено, що твердження апелянта про відсутність предмету спору у даній справі, у зв'язку із тим, що сторонами не погоджено строк здійснення оплати за отриманий товар є необґрунтованими, спростовуються матеріалами справи та суперечать нормам чинного законодавства, враховуючи наступне.

З аналізу матеріалів справи вбачається, що між сторонами виникли правовідносини поставки товарів на підставі укладеного договору.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено зокрема, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини першої статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Отже, якщо інше не встановлено укладеним між сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу (в даному випадку договору поставки), починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу , в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується (див. постанову Вищого господарського суду України від 28.02.2012 № 5002-8/481-2011).

При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України (див. постанову Вищого господарського суду України від 21.04.2011 № 9/252-10). Наведене узгоджується із правовою позицією, викладеною в інформаційному листі Вищого господарського суду №01-06/928/2012 від 17.07.2012 року.

Пунктом 4.1 договору №83/12 від 05.04.2012 року, укладеного між сторонами передбачено, що розрахунки проводяться протягом 30-ти банківських днів з дня поставленої кожної прийнятої партії.

Факт отримання відповідачем товару, поставленого позивачем на виконання умов укладеного договору, заборгованість за який є предметом стягнення у даній справі підтверджується видатковою накладною №ВН-0000254 від 05.04.2012 року, податковою накладною №18 від 05.04.2012 року та товарно-транспортною накладною №0000000012 від 05.04.2012 року та більше того, не заперечується апелянтом.

Відтак, враховуючи умови п.п.4.1, 6.1.1 договору №83/12 від 05.04.2012 року відповідач зобов'язався протягом 30-ти банківських днів здійснити оплату за поставлений товар, натомість, докази, що встановлюються факт здійснення відповідачем оплати за поставлений позивачем товар в сумі 76 499, 72 грн. та у строки, визначені сторонами з урахуванням вимог чинного законодавства відсутні та сторонами не надані.

Окрім того, слід зазначити, що встановлення законом або договором можливості досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволення, оскільки, такий відповідає матеріалам та дійсним обставинам справи, ґрунтується на нормах чинного законодавства та не спростований скаржником в суді апеляційної інстанції.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Івано-Франківської області від 31.01.2013 року відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, зазначені в апеляційній скарзі інші доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально не обґрунтовані, не базуються на законодавстві, що регулює спірні правовідносини, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно із ст. 104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Окрім того, враховуючи те, що скаржником не виконано вимоги, викладені в ухвалі Львівського апеляційного господарського суду від 04.03.2013 року у даній справі, належні докази зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету, сплаченого згідно із платіжним дорученням №489 від 25.03.2013 року в розмірі 55,00 грн. не подано, колегія суддів вважає, що відповідно до ст.49 ГПК України із Приватного акціонерного товариства "Івано - Франківський локомотиворемонтний завод" слід достягнути судовий збір в сумі 55,00 грн. за розгляд справи в апеляційному порядку.

Керуючись ст. ст. 49, 91, 99, 01, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

1. В задоволенні апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Івано -

Франківський локомотиворемонтний завод" №138/02 від 11.02.2013 р. відмовити.

2. Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 31.01.2013 року

у справі № 5010/1486/2012-1/22 залишити без змін.

3. Стягнути із Приватного акціонерного товариства "Івано - Франківський локомотиворемонтний завод" (вул.Залізнична, 22, м.Івано-Франківськ, 76000, код ЄДРПОУ 13655435) судовий збір в розмірі 55,00 грн. за наступними реквізитами Банк: ГУДКСУ у Львівській області; МФО 825014; отримувач: УДКСУ у Личаківському районі м. Львова; код ЄДРПОУ 38007620; рахунок 31216206782006.

4 . Доручити місцевому господарському суд видати наказ.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

6. Матеріали справи скеровуються в місцевий господарський суд.

Повний текст постанови виготовлено 09.04.2013 року

Головуючий суддя Юрченко Я. О.

Суддя Давид Л.Л.

Суддя Данко Л.С.