Рішення

від 20.01.2009 по справі 33/159-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33/159-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" січня 2009 р.                                                            Справа № 33/159-08

вх. № 7782/3-33

Суддя господарського суду  

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - : Павленко К.К., дов.№01/08 від 27.10.08р.  відповідача - Заремба О.Ю.,дов.№1 від 06.01.09р.

розглянувши справу за позовом ТОВ "Юридична фірма РАДА", м. Харків  

до  ДП "Інститут машин і систем Мінпромполітики України та НАН України", м. Харків  

про стягнення 11805,58 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача 11805,58грн., у тому  числі 2000,00грн. – основного  боргу, 9000,00грн. - пені, 688,00грн. - інфляційних витрат та 117,58грн. - 3% річних за договором №05 про надання юридичних послуг, укладеним  між сторонами 03.05.05р. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач не виконав належним чином свої договірні зобов'язання,  внаслідок чого утворилась заборгованість, яка до цього часу не сплачена.

В поясненнях від 16.12.2008р. позивач  зазначає, що відповідач повинен був до закінчення строку  дії договору, тобто до 03.11.2006р. виконати в повному обсязі своє зобов'язання зі сплати вартості  наданих юридичних послуг. Оскільки  закінчення строку дії договору не звільняє  його сторони від  відповідальності  за  його порушення, яке мало місце  під час дії договору та враховуючи   положення статті 253 ЦК України датою виникнення боргу є наступний календарний місяць після дати  закінчення  строку дії договору, тобто 04.11.2006р., отже початком  перебігу позовної давності є 04.11.2006р. Щодо пені позивач  зазначає, що  в договорі було встановлено розмір пені, який перевищує  верхню межу розміру пені, встановлену ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996р. і пеня  нараховувалась за 180 днів тобто за  останні 6 місяців  до звернення до суду із  розглядаємою заявою.  

Позивач в судовому засіданні  підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просить суд  задовольнити  позов   в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання  не з'явився, відзив на позов та витребувані попередньою ухвалою суду документи не надав, про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, у зв'язку з чим справа розглядається у відповідності до вимог ст.75 ГПК  України за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні оголошено  перерву з 13.01.2009р. до 14.20 год. 20.01.2009р. для виготовлення повного  тексту  рішення.

Суд, вислухавши пояснення представників позивача,  дослідивши матеріали справи в їх сукупності, встановив  наступне.

03.05.2005р. між ТОВ "Юридична фірма Рада"( виконавець) та   ДП "Інститут машин і систем"(Замовник)   було укладено договір № 05  на надання юридичних послуг.  Договір укладено на  один рік та  6 місяців, тобто до 03.11.2006р.  Пунктом 4.4 договору  сторони передбачили, що по  закінченні строку дії договору, якщо сторони  продовжують виконувати його умови,  він вважається пролонгованим  на строк, вказаний в п.4.1. договору.

У відповідності до умов  договору відповідач доручив, а позивач  зобов'язався  надавати послуги з абонентського  юридичного обслуговування  в обсягах та на умовах, передбачених   діючим   законодавством  України та  даним  договором.

Розділом 3 договору сторони обумовили,  що за послуги, надані  виконавцем, замовник – відповідач  по справі, зобов'язаний внести  суму в розмірі 12000 грн. за рік. Строк  внесення цієї  суми не  обумовлено.

У відповідності до п.3.2. договору розрахунки  за надані  виконавцем послуги здійснюються   замовником одноразовим  платежем або частками, але не менше 1000 грн. на  місяць.  В разі  щомісячної  оплати, вона  повинна  здійснюватись  не пізніше  десятого  числа  кожного  місяця.  За таких  обставин, вищевказаний пункт передбачає  альтернативне  виконання   обов'язків з  оплати  наданих  послуг, інших варіантів   оплати    договором   не   було  передбачено.

30.06.2005р.  між сторонами було складено  акт приймання  наданих  юридичних послуг, ксерокопія  якого   надана  позивачем  до  матеріалів  справи.  За змістом цього акту   за послуги,  надані  в період з 03.05.2005р. по 30.06.2005р.,  слідує до перерахування позивачу  2000 грн.

Обґрунтовуючи вимогу про стягнення з відповідача боргу в сумі 2000 грн. позивач посилається   на  вищевказаний акт  та  на  закінчення строку дії договору з урахуванням   положень статті 253 ЦК України та зазначає, що  датою виникнення боргу є наступний календарний місяць після дати  закінчення  строку дії договору, тобто 04.11.2006р., отже початком  перебігу позовної давності є  04.11.2006р..

Суд вважає  його вимогу  та  твердження  безпідставними   та  не підтвердженими  належними  доказами   виходячи з наступного.

Підпунктом *б*  пункту 2.3  договору  визначено, що   виконавець  має право  вимагати  від  замовника   оплати   за  надані  йому  послуги   в  розмірі, в строки  та   в порядку, які   встановлені   договором.   Спірним   договором   не  встановлено  обов'язок  відповідача  по оплаті    наданих  послуг  на підставі  акту   виконаних робіт та не   зазначено, що  акти   є  підставою  для розрахунків,  не  встановлено  строки такої  оплати.   

Договором  визначено певні умови  розрахунків, за якими  оплата має проводитись  замовником або  одноразовим  платежем в сумі 12000 грн.   або  частками, але  не менше 1000 грн. на місяць.   До  того ж   передбачено, що   лише  в   разі  щомісячної  оплати,  вона    повинна  здійснюватись  не   пізніше  десятого  числа  кожного місяця.          Доказів на  підтвердження того,  що сторонами було прийнято той  або інший  варіант  розрахунків,  визначений п.3.2 договору, позивачем до суду не подано.

Позивач не вимагає сплати  заборгованості за  умовами п.3.2. договору в сумі  12000 грн.  за  рік  або  щомісячну оплату в  розмірі 1000 грн. у  відповідності до встановленого   цим пунктом договору  порядку, а   вимагає сплати   2000 грн. за актом  наданих   послуг. Така форма оплати договором  не передбачена. Крім того, це порушує  умови п.2.3  договору, за яким    виконавець  має право   вимагати  від  замовника   оплати   за  надані  йому   послуги   в   розмірі, в  строки  та   в порядку, які    встановлені    договором.

За таких обставин, суд вважає, що  сторонами   було  змінено  порядок  розрахунків  за   договором, але  не  обумовлено строки  оплати,  зокрема, за актом    наданих    послуг.

Посилання  позивача на закінчення  строку дії договору - 03.11.2006р. та, відповідно, виникнення у відповідача 04.11.2006р. обов'язку по оплаті  наданих послуг в розмірі 2000 грн. за актом  виконаних робіт, суд вважає  безпідставним, оскільки сам факт закінчення строку  дії  договору не  свідчить про виникнення у відповідача обов'язку  по   оплаті.

У відповідності до  ч.2 ст.530 ЦК України,   якщо строк  виконання боржником обов'язку не встановлений,  кредитор має право вимагати його  виконання у будь-який час. Боржник повинен   виконати  такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає з договору або актів  цивільного  законодавства.

Оскільки позивач не надав  доказів на  підтвердження   направлення на адресу відповідача   вимоги про оплату за  актом наданих послуг від 30.06.2005р.., суд вважає, що  у   позивача  право  вимагати  стягнення  цієї суми боргу в судовому порядку  ще  не настало,  його право  не є  порушеним,  а у   відповідача   відсутній  обов'язок  щодо сплати  цієї  суми.

До того ж  у відповідності до  п.4.1. договору  договір укладено на  один рік та  6 місяців, тобто до 03.11.2006р.  Пунктом 4.4 договору  сторони  передбачили, що по  закінченні строку дії договору, якщо сторони  продовжують виконувати  його умови,  він вважається пролонгованим  на строк, вказаний в п.4.1. договору. Позивачем не надано до суду  доказів, які б свідчили про  те, що  спірний договір  припинив свою дію  03.11.2006р.  

Крім того, і договір  № 05 від 03.05.2005р.  і акт приймання наданих юридичних послуг від 30.06.2005р.   є  ксерокопіями, які  не    засвідчені   належним  чином, що унеможливлює    визнання їх   належними  доказами  у  розумінні ст. 36 ГПК України.

Оскільки матеріалами  справи  підтверджено   відсутність   боргу  за   договором станом на день  звернення до суду з  позовом,  відсутні  і  підстави  для   нарахування    пені,  інфляційних  та  3%   річних.

Відповідно  до п.4 частини третьої статті 129 Конституції України та  ст.33 ГПК України   на стороні, що подала  позов лежить  зобов'язання  доведення  тих обставин, на які вона  посилається,  як на підставу  своїх вимог та заперечень, а  позивачем не   подано  доказів  на підтвердження своїх  вимог.  Докази, надані позивачем,  є  неналежними.

Враховуючи викладене, приймаючи   до уваги  пояснення представників  позивача, суд  дійшов   висновку,  що позов  не  підлягає    задоволенню  в повному  обсязі.

Керуючись  ст. ст.1, 12, 22,33, 36,44, 49, 82-85 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні  позову   відмовити в  повному обсязі.

Суддя                                                                                            

Повний текст рішення оголошено в судовому засіданні 20.01.2009р.по закінченні  розгляду справи.