Рішення

від 20.01.2009 по справі 38/266-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

38/266-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" січня 2009 р.                                                            Справа № 38/266-08

вх. № 8108/5-38

Суддя господарського суду  

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - Старжинська О.О.,дов. б/н від 17.07.2008 року, відповідача: Осьмухін С.А., дов. № 2 від 01.01.2008 року, Хоменко О.О., дов. № 3 від 01.01.2008 року.   

розглянувши справу за позовом ТОВ СП "Родіна"  с. Крисине  

до  ТОВ НВФ "Сінтал, Д" м. Харків  

про стягнення 464172,73 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство “Родіна” просить суд стягнути з науково-виробничої фірми “СІНТАЛ'Д” Товариства з обмеженою відповідальністю суму основної заборгованості в розмірі 363934,35 грн., 3 % річних в розмірі 11802,39 грн. та  88453,99 грн. втрат від інфляції.

Представник позивача позов підтримує в повному обсязі.

Відповідач у відзиві та через представника основний боргу в сумі 303279,11 грн., інфляційні втрати в сумі 73574,54 грн. та проценти в 9846,19 грн. Проти решти позовних вимог заперечує, вважаючи їх необгрнутованими.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін,  суд встановив наступне:

В період з 13 жовтня 2006 року по 18 жовтня 2006 року, без укладання договору купівлі-продажу та підписання відповідних видаткових накладних позивач, відповідно до товарно-транспортних накладних, передав у власність відповідачу цукровий буряк урожаю 2006 року у фізичній вазі у кількості 2012,240 тон, а в заліковій вазі у кількості 1866,333 тон.

31 липня 2007 року позивач звернувся до відповідача з листом, вих. № 538, що містив вимогу до відповідача сплатити заборгованість за поставлену продукцію в розмірі 466583,25 грн., відповіді на який від відповідача не надійшло.

05 серпня 2008 року позивач вдруге звернувся до відповідача з листом, вих. № 559, в якому вимагав від відповідача сплатити заборгованість за поставлену продукцію в розмірі 326989,00 грн., 3 % річних та інфляційні втрати в сумі 81747,18 грн., відповіді на який від відповідача також не надійшло.

До позовної заяви позивачем також надано лист, вих. № 60628, який був 19 серпня 2008 року наданий позивачем в ДПІ Богодухівського району Харківської області, в якому позивач самостійно визначив основну заборгованість відповідача за цукровий буряк урожаю 2006 року в розмірі 303279,11 грн.

Оскільки ціна переданої позивачем у власність відповідача продукції відповідним договором купівлі-продажу або видатковою накладною та податковою накладною не встановлена, позивач вважає, що ціна повинна бути визначена актом цивільного законодавства - постановою Кабінету Міністрів України “Про заходи щодо державного регулювання виробництва і реалізації цукру та цукрових буряків” № 171 від 20 лютого 2006 року.

Суд зазначає, що згідно додатку до вказаної постанови “Мінімальні ціни на цукрові буряки, які поставлятимуться з 1 вересня 2006 року до 1 вересня 2007 року для виробництва цукру в межах квот “А”і “В”, та на цукор квоти “А” на зазначений період з урахуванням базисної цукристості”, Кабінетом Міністрів України встановлено мінімальну ціну за 1 тону (без урахування податку на додану вартість) цукрового буряку, яка складає 162,50 грн.

Як свідчать матеріали справи, станом з 13 жовтня 2006 року, тобто з дня, коли позивач розпочав відвантаження цукрового буряку відповідачу, по 18 жовтня 2006 року, в день, коли позивач припинив відвантаження цукрового буряку відповідачу, позивачем не складено та не надано відповідачу відповідні податкові накладні, за якими відбувається податковий облік податку на додану вартість. В матеріалах справи відповідні податкові накладні також відсутні.

Цивільні права і обов'язки виникають, крім угод, також внаслідок інших дій організацій (ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України). Отримання відповідачем за товарно-транспортними накладними товару від позивача свідчить про існування між сторонами зобов'язань з приводу поставки товару.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок — відповідно до вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

З приписів вищевказаних правових норм вбачається, що за невизначеності строку виконання зобов'язання, воно повинне бути виконано протягом 7 днів з моменту пред'явлення вимоги (ст. 530 Цивільного кодексу України), тому в даному випадку протягом 7 днів від моменту пред'явлення претензії, яку 31 липня 2007 року позивачем пред'явлено відповідачу.

Таким чином, 08 серпня 2006 року у кредитора виникло право на позов, а боржник вважається таким, що прострочив виконання, а відтак з цієї дати починається нарахування інфляційних та річних у відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України.

Згідно до абзацу 3 п. п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно до абзацу 1 п. п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього закону.

Згідно до п. п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти —дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої —дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) —дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

У відповідності до п. п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) —в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Як свідчать матеріали справи позивач зареєстрований як платник податку на додану вартість та має право на нарахування податку та складання податкових накладних.

Згідно до абзацу 4 п. п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Згідно до абзацу 1 п. п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Згідно до п. п. 15.1.1 п. 5.1 ст. 15 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, зберігання податкової накладної становить 1095 днів з дня її складення (виписки).

Як свідчать матеріали справи позивач за товарно-транспортними накладними здійснив передачу у власність відповідачу товару - цукрового буряку урожаю 2006 року на протязі шести діб, а саме: 13 жовтня 2006 року, 14 жовтня 2006 року, 15 жовтня 2006 року, 16 жовтня 2006 року, 17 жовтня 2006 року та 18 жовтня 2006 року. Таким чином позивач за товарно-транспортними накладними передав у власність відповідачу 1866,333 тон цукрового буряку урожаю 2006 року в заліковій вазі.

В матеріалах справи відсутні податкові накладні, які позивач був-би зобов'язаний, керуючись абзацом 4 п. п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, виписати (скласти) на кожну повну або часткову поставку товарів.

Представник позивача в судових засіданнях, які відбулися 02 грудня 2008 року та 20 січня 2009 року, не спростував факт відсутності виписаних (складених) позивачем на кожну повну або часткову поставку товарів (цукрового буряку урожаю 2006 року) податкових накладних. Представники відповідача також заявили про те, що на кожну повну або часткову поставку цукрового буряку урожаю 2006 року податкові накладні позивачем не складалися (не виписувалися).

Всупереч вищезазначених приписів Закону України “Про податок на додану вартість” позивач не склав ( не виписав) відповідачу відповідні податкові накладні, а тому позивач позбавлений права визначити ціну за одну тону товару з урахуванням податку на додану вартість.

Отже, доводи позивача про те, що ціна однієї тони цукрового буряку урожаю 2006 року в заліковій вазі розраховується у розмірі 195,00 грн., в т. ч. ПДВ 20 % - 32,50 грн., не відповідають дійсним обставинам справи в їх сукупності, а також приписам, встановленим Законом України “Про податок на додану вартість”.

Суд дійшов до висновку про те, що ціна однієї тони цукрового буряку урожаю 2006 року в заліковій вазі визначається постановою Кабінету Міністрів України “Про заходи щодо державного регулювання виробництва і реалізації цукру та цукрових буряків” № 171 від 20 лютого 2006 року та складає 162,50 грн. за 1 тону без урахування податку на додану вартість, а таким чином заборгованість відповідача перед позивачем за відвантажений позивачем цукровий буряк урожаю 2006 року складає 303279,11 грн. (162,50 грн. х 1866,333 тон).

У відповідності до ст. 33 господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів добровільного погашення спірної заборгованості відповідачем суду не надано.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення основного боргу в сумі 303279,11 грн. підлягають задоволенню як підтверджені належними доказами та такі, що ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Стосовно позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат та процентів річних суд не погоджується з твердженням позивача про те, що нарахування процентів річних та інфляційних втрат відбувається з 15 серпня 2007 року. Саме 08 серпня 2007 року у позивача виникло право на позов, а відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання, а відтак, з цієї дати починається нарахування інфляційних збитків та 3 % річних від простроченої суми.

Суд вважає правомірним стягнути з відповідача інфляційні збитки на суму боргу (303279,11 грн.) за період з 08 серпня 2007 року по 31 серпня 2007 року у сумі 1350,08 грн., за період з 01 вересня 2007 року по 31 серпня 2008 року у сумі 78740,62 грн., за період з 01 вересня 2008 року по 15 вересня 2008 року у сумі 1668,04 грн., а також проценти річні від простроченої суми боргу (303279,11 грн.) за 404 днів у сумі 10053,59 грн. (з 08.08.2007 року по 15.09.2008 р.). Правові підстави для задоволення решти позовних вимог про стягнення процентів річних та інфляційних втрат відсутні, а тому в даній частині позову належить відмовити.

Судові витрати у справі підлягають покладенню на відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 1, 2, 4, 12, 15, 22, 33, 43, 44, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, -    

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Науково-виробничої фірми “СІНТАЛ'Д”–товариства з обмеженою відповідальністю (61070, м. Харків, вул. Чкалова, буд. № 7, код ЄДРПОУ 14073681) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства “Родіна”(62144, Харківська область, Богодухівський район, с.  Крисине, вул. Центральна, буд. 51; код ЄДРПОУ 00708348) - 303279 грн. 11 коп. основного боргу, 81758 грн. 74 коп. втрат від інфляції, 10053 грн. 59 коп. процентів, 3950 грн 91 коп. витрат по сплаті держмита та 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позову позові відмовити.

Наказ видати після набранням рішення законної сили.

Повний текст рішення підписано судом 24.01.2009 р.

Суддя