Постанова

від 13.03.2009 по справі 38/266-08

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

38/266-08

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" березня 2009 р.                                                           Справа № 38/266-08  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., судді Пушай В.І. ,  Плужник О.В.

при секретарі Пироженко І.В.

за участю представників сторін:

позивача - Старжинська О.О.

відповідача -  Осьмухін С.А., Хоменко О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 309Х/3-7) на рішення господарського суду Харківської області від 20.01.09 р. по справі № 38/266-08

за позовом ТОВ сільськогосподарського підприємства "Родіна", с. Крисине

до Науково-виробничої фірми "Сінтал'Д",  ТОВ м. Харків

про стягнення 464172,73 грн.

встановила:

У листопаді 2008 р. позивач - ТОВ сільськогосподарське підприємство “Родіна” звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення з відповідача суми основної заборгованості в розмірі 363934,35 грн., 3 % річних в розмірі 11802,39 грн. та  88453,99 грн. втрат від інфляції.

Рішенням господарського суду Харківської області від 20.01.2009 р. по справі № 38/266-08 (суддя - Жельне С.Ч.) позов задоволено частково та стягнуто з Науково-виробничої фірми «СІНТАЛ'Д»ТОВ на користь ТОВ сільськогосподарського підприємства “Родіна” - 303279 грн. 11 коп. основного боргу, 81758 грн. 74 коп. втрат від інфляції, 10053 грн. 59 коп. процентів, 3950, 91 грн. витрат по сплаті держмита та 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позову відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що без укладання договору купівлі –продажу та підписання відповідних видаткових накладних за товарно-транспортними накладними позивач передав у власність відповідачу цукровий буряк, позивачем не було складено відповідні податкові накладні, а тому позивач позбавлений права визначити ціну за одну тону з урахуванням податку на додану вартість та ціна складає 162,5 грн. без урахування податку на додану власність.

Позивач з рішенням господарського суду не погоджується, вважає його не обґрунтованим, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення частково скасувати  в частині відмови у стягненні суми 69081,29 грн. та стягнути з відповідача 60655,82 грн. основного боргу, 6677,25 грн. інфляційних витрат, 1748,80 грн. –3% річних та витрат на держмито 690,82 грн., та 346,00 грн.

У апеляційній скарзі позивач зазначив, що з 13.10.06 р. по 18.10.06 р. відповідач отримав від позивача у власність, за товарно-транспортними накладними 1866,333, тон цукрового буряку врожаю 2006 р. в заліковій вазі, за які не розрахувався з позивачем незважаючи на письмові вимоги останнього від 31.07.07 р., 30.10.07 р., 05.08.08 р., за мінімальною ціною встановленою постановою КМУ № 171 від  20.02.2006 р. «Про заходи щодо державного регулювання виробництва і реалізації цукру та цукрових буряків», за 1 т. цукрового буряку –195,00 грн. з ПДВ 20% /162,50 грн. + 32,50 грн./, так як сторони не встановили іншої ціни купівлі-продажу (поставки) цукрового буряку. Дані обставини в суді визнані відповідачем, але посилаючись на те, що позивач не надав  разом з поставленим цукровим буряком податкові накладні на суму ПДВ - 60655.82 грн. до ціни отриманого цукрового буряку без ПДВ - 303279,11 грн. (162.50 грн. х 1866.333 тон), відповідач просив суд стягнути з нього суму основного боргу за отримані від позивача з 13.10.06 р. по 18.10.06 р. 1866.333 тон в заліковій вазі цукрового буряку по ціні 162.50 грн. за 1 тону /без ПДВ - 32,50 грн./ на загальну суму 303279,11 грн.

        Позивач вважає, що суд  порушив норми діючого законодавства - постанову КМУ № 171 від 20.02.06 р. де  встановлено мінімальну ціну за 1 тн цукрового буряку 195,0 грн. /з ПДВ/, а також Закон України "Про податок на додану вартість", визнавши вартість однієї тони цукрового буряку поставленого відповідачу  у сумі 162,50 грн. (замість 195.00 грн. з ПДВ 20% - 32.50 грн.) та заборгованість за отримані 1866.333 тн. цукровою буряку у сумі 303279,11 грн. (замість 363934.93 грн. з ПДВ 20% - 60655,82 грн.) суд першої інстанції припустився помилки при визначенні суми інфляційних збитків та 3% річних від простроченої суми, відповідно замість суми інфляційних 88435,99 грн. стягнув 81758,74 грн. та 3% річних стягнув 10053,59 грн. замість 11802,39 гри.

Відповідач з обставинами, викладеними у апеляційній скарзі не погоджується, вважає рішення господарського суду законним та обґрунтованим, з додержанням норм матеріального та процесуального права, надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначив, що  позивачем не було надано відповідачу та не було залучено до матеріалів справи відповідних документів, а саме свідоцтво платника ПДВ, податкові накладні за 2006 р., який свідчить про те, що позивач зареєстрований платником ПДВ та має право складати податкові накладні. В зв'язку з чим,  ціна за 1 тону  відвантаженого позивачем відповідачу цукрового буряку врожаю 2006 р. складає саме 162,50 грн. без урахування податку на додану вартість, так як позивачем ПДВ не було включено до податкових зобов'язань,  а тому відповідач не мав права включити суму ПДВ до податкового кредиту.

Судова колегія, перевіривши матеріали справи, вислухавши представників позивача та  відповідача встановила, що в період з 13 жовтня 2006 року по 18 жовтня 2006 року, без укладання письмового договору купівлі-продажу або постачання  позивач, відповідно до товарно-транспортних накладних, здійснив відвантаження відповідачу цукрового буряку урожаю 2006 року у фізичній вазі у кількості 2012,240 тон, а в заліковій вазі у кількості 1866,333 тон, а відповідач продукцію отримав.

       Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є: договори та інші правочини.

      Згідно зі ст.ст. 202, 205, 207 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, зокрема, двох або багатостороннім правочином (договором) є погоджена дія двох або більше сторін. Правочин може вчиняться усно або в письмовій формі, сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, якщо він підписаний сторонами.

Правочин до якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків ( ч. 2 ст.  205 ЦК України).

      Відповідно до ч. 1 ст. 639 ЦК України, договір може бути укладеним у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що отримання відповідачем за товарно-транспортними накладними товару від позивача свідчить про існування між сторонами зобов'язань з  поставки товару.        

       Згідно зі ст. 712  ЦК України за   договором  поставки продавець (постачальник),  який здійснює  підприємницьку  діяльність,  зобов'язується  передати  у встановлений   строк (строки)  товар  у  власність  покупця  для використання його у підприємницькій діяльності або в інших  цілях, не пов'язаних з особистим,  сімейним,  домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю –продаж.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.  

     Як свідчать матеріали справи, в товарно-транспортних накладних сторони не встановили строк виконання зобов'язання.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо строк виконання боржником обов'язку не встановлений або визнаний моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати виконання у будь - який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                             

В зв'язку з чим, 31 липня 2007 року позивач звернувся до відповідача з листом, вих. № 538, що містив вимогу до відповідача сплатити заборгованість за поставлену продукцію в розмірі 466583,25 грн., відповіді на який  не надійшло.

05 серпня 2008 року позивач вдруге звернувся до відповідача з листом, вих. № 559, в якому вимагав від відповідача сплатити заборгованість за поставлену продукцію в розмірі 326989,00 грн., 3 % річних та інфляційні втрати в сумі 81747,18 грн., який  залишений без відповіді та задоволення.

Відповідно до ст. 193 ГК України, 526 ЦК України зобов'язання має  виконуватися належним чином  відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 ЦК України  встановлює, що одностороння відмова від виконання зобов'язання або  одностороння зміна  його умов  не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як свідчать матеріали справи, позивачем здійснено відвантаження відповідачу   цукрового буряку врожаю 2006 року у фізичній вазі у кількості 2012,240 тон, а в заліковій вазі у кількості 1866,333 тон, оскільки ціна продукції не була встановлена,  позивач обґрунтовано встановив суму заборгованості в розмірі 363934,35 грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про заходи щодо державного регулювання виробництва і реалізації цукру та цукрових буряків»№ 171 від 20.02.2006 р.     

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 171 від 20.02.2006 р. та  додатку «Мінімальна ціна на цукрові буряки, які поставлятимуться з 01.09.2006 р. по 01.09.2007 р. для виробництва цукру у межах квот «А»на зазначений період з урахуванням базисної цукристості»,  встановлено мінімальну ціну за 1 тону цукрового буряку –  162,50 грн. без урахування податку на додану вартість.

Згідно зі 6.1.1. Закону України «Про податок на додану вартість»податок на додану вартість становить  20  відсотків  бази оподаткування, визначеної статтею 4 цього Закону,  та додається до  ціни  товарів (робіт, послуг), що складає  мінімальну ціну цукрового буряку  195,0 грн. / з ПДВ 20%/.

     Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції  позивач зареєстрований як  платник податку на додану вартість та має право на нарахування податку та складання податкових накладних, що підтверджується свідоцтвом № 27695444 про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Суд першої інстанції в порушення вимог п.п. 1.3, 6.1.1. Закону України «Про податок на додану вартість», згідно з якими  платник податку   зобов'язаний  здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що  сплачується  покупцем, податок  становить  20  відсотків  бази оподаткування, визначеної статтею 4 цього Закону,  та додається до  ціни  товарів (робіт, послуг) безпідставно вважав нарахування податку правом позивача, а не його обов'язком, та зробив неправомірний висновок, що відсутність податкової накладної звільняє покупця від сплати податку на додану вартість.

При цьому суд першої інстанції не врахував приписи  п.7.2.6.  Закону України «Про податок на додану вартість», згідно з якими податкова  накладна видається платником податку, який поставляє  товари  (послуги),  на  вимогу  їх  отримувача,  та   є підставою для нарахування податкового кредиту.  

У разі відмови з боку постачальника товарів  (послуг)  надати податкову  накладну  або  при  порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право  додати  до  податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника,  яка є підставою для включення сум цього податку до складу  податкового  кредиту.

Як свідчать матеріали справи, відповідач не вимагав у позивача видачі податкових накладних та не звертався зі скаргою на позивача для включення сум податку до складу податкового кредиту.

Посилання відповідача на лист, вих. № 60628, який був 19 серпня 2008 року наданий позивачем в ДПІ Богодухівського району Харківської області, в якому позивач самостійно визначив основну заборгованість відповідача за цукровий буряк врожаю 2006 року в розмірі 303279,11 грн. безпідставне, так як  відповідач не надав доказів встановлення іншої ціни цукрового буряку, тобто нижче мінімальної ціни, встановленої Кабінетом Міністрів України.

Твердження відповідача про те, що в матеріалах справи відсутнє свідоцтво платника ПДВ позивача  не відповідає дійсності, так як зазначено свідоцтво є в матеріалах справи, що також підтверджується рішенням суду першої інстанції, який встановив, що позивач є платником ПДВ.

Отже, суд першої інстанції в порушення норм діючого законодавства безпідставно звільнив відповідача від сплати вартості цукрового буряку з урахуванням податку на додану вартість у сумі 60655,82 грн.  та  позовні вимоги в частині стягнення 60655,82 грн. основного боргу підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судова колегія вважає, що позовні вимоги в частині стягнення інфляційних в розмірі 6677,25 грн., річних в розмірі 1748,80 грн.  також підлягають задоволенню.     

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, що відповідачем не виконано.

   Таким чином, висновки викладені в рішенні господарського суду частково не відповідають нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам справи, а мотиви позивача можуть бути підставою для його зміни, керуючись ст.ст. 11, 202, 205, 207, 530, 639, 692, 712 ЦК України, ст.193 ГК України, ст.ст. 101- 105 ГПК України

постановила:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 20.01.2009 р. по справі № 38/266-08 змінити.

Рішення в частині відмови у стягненні 60655,82 грн. боргу, 6677,25 грн. інфляційних витрат, 1748,8 грн. річних та 690,82 грн. держмита скасувати та позов в цієї частині задовольнити.

Стягнути з Науково-виробничої фірми «Сінтал'Д»ТОВ (61070, м. Харків, вул. Чкалова, 7, код ЄДРПОУ 14073681) на користь ТОВ сільськогосподарського підприємства «Родіна»(62144, Харківська область, Богодухівський район, с. Крисине, вул. Центральна, 51, код ЄДРПОУ 00708348) -  60655,82 грн. боргу, 6677,25 грн. інфляційних витрат, 1748,8 грн. річних, 690,82 грн. держмита та 346 грн. держмита по скарзі.

В іншій частині залишити рішення без змін.

Доручити господарському суду Харківської області видати наказ.

         Головуючий суддя                                                                    Могилєвкін Ю.О.  

                                 Судді                                                                    Пушай В.І.  

                                                                                                               Плужник О.В.  

Повний текст постанови підписаний 13.03.2009 р.