Постанова

від 25.01.2013 по справі 2а/0370/4198/12

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2013 року Справа № 2а/0370/4198/12

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Лозовського О.А.,

при секретарі судового засідання Кравчик В.В.,

з участю представників позивача Забейди Г.Ф., Лапковського О.Ю,

представника відповідача Мельника С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Дочірнього підприємства «Волинський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень №0002262201 та №0002252201 від 14.11.2012 року,

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство «Волинський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (далі - ДП «Волинський облавтодор») звернулося з позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби (далі - Луцька ОДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень №0002262201 та №0002252201 від 14.11.2012 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 23.07.2012 року по 03.09.2012 року працівниками Луцької ОДПІ проводилась виїзна планова перевірка позивача за період з 01.04.2011 року по 31.03.2012 року, за результатами якої складено акт №4450/22-1/32035139 (далі - акт №4450/22-1/32035139 від 17.09.2012 року). На даний акт позивачем були подані заперечення, відповіді на які не були надані, натомість податковим органом було призначено позапланову виїзну перевірку. За результатами даної перевірки, яка, на думку позивача, була проведена з порушенням норм Податкового кодексу України (далі - ПК України), відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення №0002262201 та №0002252201 від 14.11.2012 року. Позивач скористався правом адміністративного оскарження, однак, рішенням ДПС у Волинській області відмовлено в задоволенні скарги ДП «Волинський облавтодор». Позивач вважає податкові повідомлення-рішення Луцької ОДПІ безпідставними та протизаконними з наступних підстав.

Зокрема, вказує на допущені податковим органом процедурні порушення ПК України під час винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Крім того, не погоджується з висновками Луцької ОДПІ, викладеними в акті №5989/22-1/32035139 від 06.11.2012 року (за результатами позапланової перевірки, далі - акт №5989/22-1/32035139 від 06.11.2012 року) щодо завищення позивачем від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за І квартал 2012 року та заниження податку на додану вартість за період з квітня 2011 року по лютий 2012 року.

Зазначає, що основою таких висновків податкового органу стали твердження про те, що позивачем протягом періоду, який перевірявся, неправомірно відображені дані податкового обліку по взаємовідносинах із ТзОВ «Євроконсалтсервісгруп», ТОВ «Промислові мастила», ТзОВ «Торгцентр-СТ», ЗАТ «Компанія «Гамалія-ріелтер», ТзОВ «Техноопттторг-центр», ПП «Гал-Віта-Компані», ТзОВ «Донспецпром», ПП «Західбрукбуд» та ТзОВ «Автомагістраль Південь».

Стверджує, що під час проведення перевірок відповідачу було надано всі первинні документи згідно переліку наданих копій опису документів, які є підставою для бухгалтерського і податкового обліку, і які підтверджують факт здійснення даних господарських операцій.

Також вказує, що доставка товару по взаємовідносинах із ТзОВ «Євроконсалтсервісгруп» входила у вартість товару та здійснювалась за кошти постачальника, який самостійно визначав перевізника.

За аналогічних підстав не погоджується з висновками податкового органу по господарських операціях з ТОВ «Промислові мастила».

По взаємовідносинах із ТзОВ «Торгценр-СТ» зазначають, що висновки Луцької ОДПІ щодо внесення запису в ЄДР про відсутність підтверджуючих відомостей відносно даного контрагента нічим не підтверджені. Також повідомляють, що транспортування товару - фарби було проведено постачальником попутнім транспортом. Стверджують, що дана обставина не може бути порушенням умов договору, оскільки вимог щодо оплати даних послуг постачальник не пред'являв, вважають, що умови були б порушені в разі оплати даних послуг. Вказують на те, що паспорти якості на фарбу представлені на момент здійснення перевірки, а також надана інформація про використання цієї фарби.

Що стосується контрагента ЗАТ «Компанія «Гамалія-Ріелтер» повідомляють, що транспортування фарби згідно укладених договорів поставки здійснювалась транспортом постачальна, при цьому, позивач, як покупець, не повинен виписувати товарно-транспортні накладні.

Щодо взаємовідносин із ТзОВ «Технооптторг-центр» зазначають, що для перевірки були надані всі необхідні первинні документи, в тому числі додатково представлені й сертифікати відповідності. При цьому, вказують на те, що законодавством про бухгалтерський та податковий облік не визначено, що сертифікат/паспорт якості (відповідності) є обов'язковим первинним документом, що підтверджує здійснення між суб'єктами господарювання операцій з поставки товару. Більше того, органи державної податкової служби не наділені повноваженнями щодо контролю за якістю та відповідністю товару, а тому не мають повноважень вимагати їх в ході проведення перевірки.

Такими ж обставинами спростовують висновки податкового органу щодо ненадання паспортів якості та сертифікатів відповідності по контрагенту ПП «Гал-Віта-Компані». Разом з тим, зазначають, що обставини, викладені в акті перевірки, не відповідають дійсності, оскільки паливно-мастильні матеріали позивач отримував картками (талонами), а не по товарно-транспортних накладних, як зазначено в акті.

Зазначають, що обставини, викладені в акті перевірки щодо порушення провадження у справі про банкрутство відносно ТзОВ «Донспецпром», не тягнуть за собою правових наслідків у вигляді початку перебігу строку звернення кредиторів із вимогами до боржника, оскільки підготовче провадження у зазначеній справі ще не відбулося, а ухвалу за його результатами не винесено. Також опубліковане 21.04.2011 року в газеті «Голос України» оголошення щодо порушення провадження у справі про банкрутство є передчасним та скасоване оголошенням від 09.06.2012 року. Крім того, у позивача є товарно-транспортні накладні, які підтверджують транспортування щебеню, яке здійснювалось його транспортом. При цьому спростовує твердження податкового органу про відсутність підпису про відпуск і прийом товару у товарно-транспортних накладних тим, що відпуск товару проводився за накладною, яка є основним документом, і де є всі підписи. Аналогічними доводами спростовує висновки відповідача про відсутність підписів на товарно-транспортних накладних на перевезення орендованого у ПП «Західбрукбуд» асфальтоукладчика, оскільки основним документом є акти прийому-передачі.

Також спростовує обставини, викладені в акті, про відсутність товарно-транспортних накладних по взаємовідносинах із ТзОВ «Автомагістраль Південь» переліком наданих копій опису документів, згідно якого перевіряючим було надано 52 такі документи.

ДП «Волинський облавтодор» зазначає, що всі договори укладалися з метою настання реальних наслідків, валові витрати і податковий кредит позивачем сформовані правомірно, а, отже, висновки акту є необґрунтованими. З огляду на наведене, просить скасувати податкові повідомлення-рішення Луцької ОДПІ №0002262201 та №0002252201 від 14.11.2012 року.

Представники позивача в судовому засіданні позов підтримали з підстав, у ньому викладених, просили позов задовольнити.

Представники відповідача в судових засіданнях та письмових запереченнях позов не визнали. Зокрема, пояснили, що за результатами проведеної Луцькою ОДПІ перевірки позивача (акт перевірки від 06.11.20142 року №5989/22-1/32035138) за періоди з квітня 2011 року по лютий 2012 року встановлено заниження позивачем податку на додану вартість на загальну суму 544981 грн. та завищення від'ємного значення податком на прибуток за І квартал 2012 року на 2140574 грн. При розгляді заперечення на вищезазначений акт перевірки Луцькою ОДПІ були враховані додані до скарги належним чином завірені копії первинних документів на підтвердження податкового кредиту в сумі 66608,00 грн. та понесених витрат в сумі 333044,00 грн. та відповідно за результатами розгляду даних матеріалів відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 14.11.2012 року №0002262201 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 1807530,00 грн. та №0002252201 про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 580108,75 грн. (основний платіж - 478373,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 101735,75 грн.). Зазначають, що позивачем завищено податковий кредит та неправомірно віднесено до валових витрат витрати по господарських операціях з ТзОВ «Євроконсалтсервісгруп», ТОВ «Промислові мастила», ТзОВ «Торгцентр-СТ», ЗАТ «Компанія «Гамалія-ріелтер», ТзОВ «Техноопттторг-центр», ПП «Гал-Віта-Компані», ТзОВ «Донспецпром», ПП «Західбрукбуд» та ТзОВ «Автомагістраль Південь», оскільки такі дані податкового обліку не підтверджені належним чином оформленими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку.

Зазначають, що господарські операції між позивачем та його контрагентами не мали реального характеру, оскільки не підтверджені товарно-транспортними накладними, подорожніми листами, або іншою первинною транспортною документацією яка б підтверджувала фактичне транспортування товару, документами, які підтверджують виконання договору або наявність яких є обов'язковою згідно змісту договору (сертифікати відповідності, якісне посвідчення, висновки стандарт метрології, паспорт якості), дорученнями на отримання товару.

Також не надано документів, які підтверджують фактичне надання автопослуг (по взаємовідносинах із ЗАТ «Компанія «Гамалія-Ріелтер»), хто їх виконував, в якому обсязі, ким та де вони виконувалися, що перевозилося, а саме: товарно-транспортних накладних, шляхових листів, актів виконаних робіт, договорів, доручень.

Крім того, вказують, що шляхові листи, надані на підтвердження транспортування товару - автошин від ТОВ «Технооптторг-центр» містять невідповідності, а також у них відсутня інформація щодо самого товару, пункту його навантаження та розвантаження, часу вибуття та прибуття, що не дозволяє дослідити дійсність транспортування даного товару.

Також зазначають, що позивачем надано первинну транспортну документацію на підтвердження транспортування 318 тон щебеню гранітного від ТОВ «Донспецпром», при цьому згідно умов договору маса вантажу становить 1916 тон. Крім того, в наданих товарно-транспортних накладних відсутня інформація про осіб, які видавали та отримували товар, відсутні підписи, дати, посади, прізвища, печатка та інша інформація. Разом з тим, зазначають, що згідно реєстраційно-інформаційної картки платника податків ТОВ «Донспецпром», стан платника - порушено провадження у справі про банкрутство.

Разом з тим, по операції з придбання у ПП «Західбрукбуд» асфальтоукладчика до перевірки позивачем не надано договір, технічний паспорт та податкову накладну.

Крім того, відповідачем в ході проведення перевірки врахована інформація відносно контрагентів позивача, отримана від інших податкових органів, щодо їх відсутності за місцезнаходженням, не підтвердження відомостей про юридичну особу та неможливість здійснення господарської діяльності через відсутність трудових, матеріальних ресурсів, виробничих, складських приміщень, транспорту.

З огляду на наведене, просять в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що Луцькою ОДПІ проведена планова виїзна перевірка ДП «Волинський облавтодор» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.04.2011 року по 31.03.2012 року. За результатами даної перевірки складено акт №4450/22-1/32035139 від 17.09.2012 року.

Позивач, не погодившись із висновками, викладеними в акті за результатами перевірки, подав заперечення до нього за №9-5/1310 від 25.09.2012 року. В зв'язку з цим на підставі підпункту 78.1.5. пункту 78.1 статті 78 ПК України згідно наказу №1618 від 02.10.2012 року проведена документальна позапланова виїзна перевірка ДП «Волинський облавтодор», про що складено акт №5989/22-1/32035139 від 06.11.2012 року.

Перевіркою встановлені порушення позивачем підпункту 138.8.1 пункту 138.8, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 150.1 статті 150 ПК України - в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування за І квартал 2012 року в сумі 2140574,00 грн.

Також перевіркою встановлені порушення підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пунктів 198.1, 198.4, 198.6 статті 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 544981,00 грн., в тому числі за квітень 2011 року на суму 1740,00 грн., за травень 2011 року - на суму 44027,00 грн., за червень 2011 року - 37770,00 грн., за липень 2011 року - 3583,00 грн., за серпень 2011 року - 221295 грн., за вересень 2011 року - 197817,00 грн., за жовтень 2011 року - 6273,00 грн., за листопад 2011 року - 6400,00 грн. за грудень 2011 року - 22484,00 грн., за січень 2012 року - 2373,00 грн. та за лютий 2012 року - 1219,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що при розгляді заперечення на вищезазначений акт перевірки Луцькою ОДПІ були враховані додані до скарги належним чином завірені копії первинних документів на підтвердження податкового кредиту в сумі 66608,00 грн. та понесених витрат в сумі 333044,00 грн. та відповідно за результатами розгляду даних матеріалів відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 14.11.2012 року №0002262201 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 1807530,00 грн. та №0002252201 про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 580108,75 грн. (основний платіж - 478373,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 101735,75 грн.).

Позивач, не погодившись із даними податковими повідомленнями-рішеннями, скористався правом адміністративного оскарження, однак, рішенням Державної податкової служби у Волинській області №5291/10/10-206 від 13.12.2012 року про результати розгляду первинної скарги оскаржувані податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скарга - без задоволення.

Пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України передбачено, що з урахуванням строків давності платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення.

Згідно із частиною другою статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюються на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Судом встановлено, що за період з 01.04.2011 року по 31.03.2012 року ДП «Волинський облавтодор» були сформовані дані податкового обліку на підставі фінансово-господарських операцій із ТзОВ «Євроконсалтсервісгруп», ТОВ «Промислові мастила», ТзОВ «Торгцентр-СТ», ЗАТ «Компанія «Гамалія-ріелтер», ТзОВ «Техноопттторг-центр», ПП «Гал-Віта-Компані», ТзОВ «Донспецпром», ПП «Західбрукбуд» та ТзОВ «Автомагістраль Південь».

З матеріалів справи слідує, що висновок податкового органу про заниження позивачем податкових зобов'язань з ПДВ та завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток ґрунтується на тому, що ДП «Волинський облавтодор» завищено податковий кредит та неправомірно віднесено до валових витрат витрати по господарських операціях з даними контрагентами, оскільки укладені з ними угоди, не мали реального характеру.

Так, згідно з підпунктом 138.8.1 пункту 138.8 статті 138 ПК України до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.

Пунктом 138.2 статті 138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, відповідно до підпункту 139.1 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас, згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення, серед іншого, операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 11 статті 201 цього Кодексу).

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійсненні і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини другої статті 9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з ПДВ навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Згідно з частиною першою статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

На думку, суду, позивач довів реальність вчинення фінансово-господарських операцій, а, отже, і правомірність формування податкового кредиту та валових витрат по операціях з ТОВ «Промислові мастила», ТзОВ «Техноопттторг-центр», ПП «Гал-Віта-Компані», ТзОВ «Донспецпром», ПП «Західбрукбуд» та ТзОВ «Автомагістраль Південь» з огляду на таке.

Судом встановлено, що ДП «Волинський облавтодор» придбавало товар та отримувало послуги у ТОВ «Промислові мастила» (паливно-мастильні матеріали), ТзОВ «Техноопттторг-центр» (автошини), ПП «Гал-Віта-Компані» (нафтопродукти), ТзОВ «Донспецпром» (щебінь), ПП «Західбрукбуд» (оренда асфальтоукладчика та подальша його закупівля) та ТзОВ «Автомагістраль Південь» (дорожно-будівельні та паливно-мастильні матеріали) згідно укладених договорів та по операціях з придбання товарів.

Факт придбання товарів та отримання послуг підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами: копіями податкових накладних, видаткових накладних, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), копіями подорожніх листів, накладних на внутрішнє переміщення товару товарно-транспортних накладних, рахунками-фактурами.

Розрахунки за придбаний товар та отримані послуги позивач здійснював шляхом перерахування коштів на банківські рахунки контрагентів, що, в свою чергу, підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

Як вбачається з акту №5989/22-1/32035139 від 06.11.2012 року, висновки податкового органу про неправомірне формування даних податкового обліку на підставі господарських операцій між позивачем та його контрагентами, а також відсутність факту здійснення даних господарських операцій ґрунтуються на тому, що в ході перевірки ДП «Волинський облавтодор» не надано товарно-транспортні накладні, подорожні листи автомобілів або інша первинна транспортна документація, яка б підтверджувала фактичне транспортування товару, документи, які підтверджують виконання договорів або наявність яких є обов'язковою згідно змісту договору (сертифікати відповідності, якісне посвідчення, висновки стандарт метрології, паспорт якості).

Судом встановлено, що висновки податкового органу про відсутність факту здійснення операції з придбання нафтопродуктів у ПП «ПП «Гал-Віта-Компані» ґрунтуються на тому, що під час проведення перевірки позивачем не надано підтверджуючих документів на транспортування нафтопродуктів, а саме: товарно-транспортних накладних, подорожніх листів автомобілів, які були заправлені, або іншої первинної транспортної документації, яка б підтверджувала фактичне транспортування паливно-мастильних матеріалів, а також документів, які посвідчують якість товару.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, з умов договору поставки нафтопродуктів №140112/71 від 14.01.2011 року постачальник надає за видатковою накладною покупцю картки на пальне встановленої форми відповідного номіналу. Картка на пальне є товарно-розпорядчим документом на товар, на підставі якого здійснюється відпуск товару на АЗС. При цьому на підтвердження виконання умов даного договору позивачем надані належним чином оформлені видаткові накладні, податкові накладні, а також зведені відомості на видачу паливно-мастильних матеріалів, які підтверджують їх використання в господарській діяльності ДП «Волинський облавтодор». В судовому засіданні встановлено, що поставка карток на пальне здійснювалася силами постачальника попутнім транспортом. Враховуючи якісні та кількісні показники карток на пальне, суд вважає, що через їхню невелику габаритність поставка могла бути проведена попутнім транспортом.

Разом з тим, як вбачається з акту №5989/22-1/32035139 від 06.11.2012 року, податковим органом зроблено висновок про неправомірність формування даних податкового обліку по взаємовідносинах із ТзОВ «Донспецпром» в зв'язку з тим, що позивачем надано первинну транспортну документацію на підтвердження транспортування 318 тон щебеню гранітного від ТОВ «Донспецпром».

Як встановлено судом, умови договору поставки №22-07/01 від 22.07.2011 року викладені сторонами у відповідності до вимог міжнародних правил тлумачення торговельних термінів «Інкотермс» (в редакції 2000 року), також умовами договору передбачено, що завантаження товару (щебеню) на транспорт покупця здійснюється силами покупця, товар вивозиться самовивозом (на умовах EXW) з місця поставки, вказаного в договорі.

Згідно Міжнародних правил «Інкотермс-2000» поставка на умовах EXW -Франко завод означає, що продавець вважається виконав свої зобов'язання щодо поставки, коли він надасть товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві чи в іншому названому місці (наприклад: на заводі, фабриці, складі і т.п.). При цьому у продавця немає зобов'язань щодо надання доказів поставки, транспортних документів або еквівалентних електронних повідомлень.

Суд не погоджується з висновками податкового органу щодо тієї обставини, що згідно реєстраційно-інформаційної картки платника податків, стан платника ТОВ «Донспецпром» - порушення провадження у справі про банкрутство, оскільки вказана обставина спростовується ухвалами Господарського суду Донецької області, з яких вбачається, що підготовче провадження у справі про банкрутство не відбулося, а ухвалу за його результатами не винесено. Крім того, на момент здійснення господарських операцій ТОВ «Донспецпром» було зареєстрованим платником ПДВ, дана обставина відповідачем не спростована.

З матеріалів справи вбачається, що при дослідженні факту реальності господарської операції між позивачем та ТзОВ «Промислові мастила» відповідачем було використано акт Бориспільськкої ОДПІ «Про результати позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Промислові мастила», яким встановлено, що на формування товариством податкового кредиту з ПДВ мало виплив здійснення господарських операцій з придбання паливно-мастильних матеріалів у ТОВ «Вегаплюс» та ТОВ «Сіріус-Сервіс КІА» (згідно актів документальних перевірок даних товариств встановлено недотримання норм Цивільного кодексу України в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними).

Суд не погоджується з такими твердженнями відповідача, оскільки вважає, що при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні оцінюватися відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Відтак, не є обов'язковою передумовою для визначення податковим органом грошових зобов'язань визнання нікчемними правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Отже, висновок відповідача про безтоварність даних операцій є помилковим.

Судом також встановлено, що ДП «Волинський облавтодор» орендував у ПП «Захівдбрукбуд» асфальтоукладчик DEMAG DF 110 Р, серійний номер 30093 згідно договору оренди будівельної техніки №054 від 21.04.2011 року. При цьому умовами договору передбачено, що передача товару в користування, а також повернення його орендарю здійснюється по акту прийому передачі. З акту перевірки вбачається, що акту прийому-передачі, який свідчив би про повернення асфальтоукладчика орендодавцю для перевірки не надано. Крім того, згідно видаткової накладної №РН-0000003 від 02.08.2011 року ПП «Західбрукбуд» реалізовує даний асфальтоукладчик ДП «Волинський облавтодор», при цьому договір реалізації, податкову накладну та технічний паспорт позивачем для перевірки не надано. Внаслідок цього, Луцькою ОДПІ зроблено висновок про зайве включення до податкового кредиту суми ПДВ в зв'язку з придбанням даного товару.

При розгляді даної справи позивачем представлено первинні документи, які підтверджують факт реальності вчинення господарської операції із ПП «Західбрукбуд» та формування даних податкового обліку а саме: договір про закупівлю від 02.08.2011 року та податкову накладну №1 від 02.08.2011 року. Разом з тим, в підтвердження використання даного асфальтоукладчика в господарській діяльності позивачем суду надані подорожні листи будівельної машини.

З матеріалів справи слідує, що ДП «Волинський облавтодор» по контрагентах ТОВ «Промислові мастила», ПП «Гал-Віта-Компані», ТзОВ «Донспецпром», ПП «Західбрукбуд» та ТзОВ «Автомагістраль Південь» надані первинні документи, які підтверджують використання придбаного товару у господарській діяльності, а саме: зведені відомості видачі паливно-мастильних матеріалів, акти приймання виконаних робіт, підсумкові відомості ресурсів, довідки про вартість виконаних робіт, акти на списання, подорожні листи будівельної машини, акти приймання-передачі основних засобів, акти надання послуг, договори субпідряду, акти виконаних будівельних робіт.

Суд не приймає до уваги твердження відповідача, наведені в акті перевірки та представників відповідача в судовому засіданні, про невідповідності даних в деяких первинних документах, а також відсутність у них інформації відносно пункту навантаження та розвантаження товару, часу вибуття та прибуття, дат, з огляду на наступне.

Незначні описки, неточності та недоліки в первинних документів не дають підстав вважати, що господарські операції не відбулися чи відбулися з порушенням, також не можуть впливати на висновки податкової інспекції про реальність чи відсутність вчинення господарської операції між суб'єктами господарювання, вказівка на час виїзду чи прибуття вантажу з зазначенням дати виписування ТТН не впливає на стан конкретних активів та зобов'язань, збільшення або зменшення яких впливає на податковий облік, коли достеменно відомо, що така операція відбувалася в певний період.

Також судом не беруться до уваги висновки податкового органу про відсутність у позивача первинних документів, які підтверджують якість товару, оскільки законодавством про бухгалтерський та податковий облік не визначено, що сертифікат/паспорт якості (відповідності) є обов'язковим первинним документом, що підтверджує здійснення між суб'єктами господарювання операцій з поставки товару, також наявність даних документів не є обов'язковою згідно умов укладених договорів.

Проаналізувавши вищевикладене, суд приходить до висновку, що, оскільки факт поставки товарів та отримання послуг ДП «Волинський облавтодор» у ТОВ «Промислові мастила», ТзОВ «Техноопттторг-центр», ПП «Гал-Віта-Компані», ТзОВ «Донспецпром», ПП «Західбрукбуд» та ТзОВ «Автомагістраль Південь» підтверджується відповідними бухгалтерськими документами про одержання цього товару та послуг, сплату коштів продавцю товару та послуг, також використання придбаного товару та отриманої послуги в господарській діяльності, тому позивачем правомірно сформовані дані податкового обліку з податку на додану вартість та податку на прибуток за наслідками даних фінансово- господарських операцій.

Разом з тим, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в частині нарахування податкових зобов'язань та віднесення до валових витрат операцій з ТзОВ «Євроконсалтсервісгруп», ТзОВ «Торгцентр-СТ», ЗАТ «Компанія «Гамалія-ріелтер», оскільки взаємовідносини між ними не доведені наявністю відповідних первинних документів, передбачених в даному випадку.

Судом встановлено, що ДП «Волинський облавтодор» відображено в податковому обліку придбання товарів у ТОВ «Євроконсалтсервісгруп», ТзОВ «Торгцентр-СТ», ЗАТ «Компанія «Гамалія-ріелтер» згідно укладених договорів поставки.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ «Євроконсалтсервісгруп» укладено договір поставки товарів №231/45 від 15.10.2008 року та додаткові угоди до нього №1 від 16.10.2011 року та №2 від 24.03.2011 року. Згідно умов даного договору ТзОВ «Євроконсалтсервісгруп» (постачальник) зобов'язується поставити, а ДП «Волинський облавтодор» (покупець) прийняти та оплатити вартість дорожно-будівельних матеріалів (мазут, мінеральних порошок, знаки дорожні, бітум паливо пічне та ін.). Пунктами 2.2 - 2.3 умов даного договору передбачено, що поставка товару заліснюється на склад покупця. Доставка товару здійснюється за рахунок покупця.

Згідно з умовами пунктів 4.1 -4.2. договору якість товару, що поставляється, повинні відповідати технічній документації, яка встановлює вимоги до його якості, постачальник засвідчує якість товару, що поставляється,сертифікатом якості або іншим документом, що підтверджує належну якість товару.

Реальність проведення господарської операції позивач підтверджує наданими копіями договору та додаткових угод до нього видаткових накладних, податкових накладних, товарно-транспортних накладних, атестатом виробництва на знаки дорожні, а також документів, які підтверджують використання придбаного товару в господарській діяльності.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вартість транспортування товару входила в його ціну, доставка здійснювалась за кошти постачальника, ТзОВ «Євроконсалтсервісгруп» самостійно визначав перевізника, який здійснював доставку товару до встановленого місця. Деякі поставки були здійсненні ТзОВ «Дормашавто». Крім того, з наданих письмових пояснень заступника директора ДП «Волинський облатодор» слідує, що доставка дорожніх знаків згідно накладних №РН-0000014 від 30.05.2011 року та №РН-000001 від 19.01.2012 року та договору поставки №231/45 від 15.10.2008 року проводилась попутнім транспортом, за який постачальник оплати до позивача не виставляв.

Разом з тим, з досліджених судом товарно-транспортних накладних вбачається, що перевізниками виступали ТзОВ ТД «Лайнер», ТзОВ «БТОКБ», ТзОВ «Дормашавто», замовником (платником) ТзОВ «Євроконсалтсервісгруп» (від 27.05.2011 року, від 06.09.2011 року) ДП «Волинський облавтодор» (від 17.05.2011 року, від 16.05.2011 року).

З дослідженого в судовому засіданні акту ДПІ у Голосіївському районі міста Києва №54/3-23-20 віл 25.01.2012 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єктів господарювання ТзОВ «Дормашавто» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків, покупцями, постачальниками за квітень, серпень, жовтень 2012 року» слідує, що останній має ознаки "фіктивності", а саме: відсутні основні засоби, кількість працюючих - 1 особа та місцезнаходження даної юридичної особи не встановлено.

Також з наданих позивачем видаткових накладних слідує, що вартість транспортних послуг з перевезення придбаного товару включена в його ціну. При цьому згідно платіжних доручень оплата за придбаний товар проведена позивачем.

Проаналізувавши умови укладених договорів та наявних в матеріалах справи пояснень посадових осіб позивача, суд приходить до висновку, що, такі розбіжності в первинних документах та поясненнях суперечать умовам договору.

За таких обставин, суд не приймає до уваги посилання позивача на зазначені документи як докази реальності проведених ним господарських операцій та поставки товарів від ТзОВ «Євроконсалтсервісгруп».

Також судом встановлено, що між позивачем та ТзОВ «Торг-Центр-СТ» укладено договір поставки товару №40 від 27.04.2011 року та №064, згідно умов яких ТзОВ «Торг-Центр-СТ» (постачальник) зобов'язаний на умовах та в порядку, визначено цим договором , поставити ДП «Волинський облавтодор» (покупець) фарбу, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та оплатити його якість.

Також пунктом 5.1. умов даного договору визначено, що поставка здійснюється транспортом покупця та за його рахунок.

На підтвердження факту виконання умов даного договору позивачем представлено суду копії даних договорів поставки, платіжних доручень, накладних, податкових накладних, видаткових накладних.

При цьому позивачем ні податковому органу під час проведення перевірки, ні в судовому засіданні не надані докази, які підтверджують транспортування товару.

Встановленим є також те, що між позивачем та ЗАТ «Компанія Гамалія-Ріелтер» укладено договори поставки товару №20 від 01.03.2011 року, умовами якого передбачено, що ЗАТ «Компанія Гамалія-Ріелтер» (постачальник) зобов'язаний на умовах та в порядку , визначеному цим договором , поставити ДП «Волинський облавтодор» (покупцю) автозапчастини до асфальто-змішувальної установки, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей товар.

При цьому згідно з пунктом 4.1. умов договору якість товару, що поставляється, повинна відповідати ДСТУ 4044-2001р. та підтверджуватися паспортом якості, виданим виробником. Також пунктом 5.1 передбачено, що поставка здійснюється транспортом покупця та за його рахунок. На підтвердження реальності даної господарської операції позивачем надане платіжне доручення, однак, не надані податкова накладна, видаткова накладна, паспорт якості на товар та документи, які підтверджують транспортування товару.

Крім того, між позивачем та ЗАТ «Компанія Гамалія-Ріелтер» укладено договори поставки №030911 від 03.09.2011 року та №010911 від 01.09.2011 року, умовами яких передбачено, що ЗАТ «Компанія Гамалія-Ріелтер» (постачальник) зобов'язаний виготовити та передати, а ДП «Волинський облавтодор» (покупець) прийняти та оплатити фарбу для розмітки доріг склокульки та розчинник. Якість товару, що відвантажується, повинна відповідати технічній документації - технічним умовам, державним стандартам, які діють на території України і підтверджуються сертифікатом (посвідченням) якості виробника.

Крім того, доставка (транспортування) товару здійснюється автомобільним транспортом постачальника, при передачі товару постачальник зобов'язується надати покупцеві рахунок-фактуру, накладку на товар, посвідчення якості , податкову накладну.

Покупець здійснює оплату партії товару в безготівковому порядку шляхом перерахування його вартості на поточний банківський рахунок постачальника на підставі його рахунків.

На підтвердження виконання умов даних договорів позивачем суду не надані документи, які підтверджують транспортування товару, сертифікатів (посвідчень) якості виробника, рахунків-факту (наданий лише рахунок №57 від 15.09.2011 року), а також платіжних доручень чи інших банківських документів, які підтверджують проведення оплати за придбаний товар. Крім того, надані позивачем видаткові та податкові накладні містять розбіжності щодо кількості та ціни товару.

Відповідно до статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», пункту 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 року № 363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за №128/2568, товарно-транспортна накладна визначена як обов'язковий документ, що повинен оформлюватися при перевезенні вантажів автомобільним транспортом та зберігатися як у вантажовідправника, так і у вантажоодержувача. Згідно із пунктом 1 зазначених Правил товарно-транспортна накладна -це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, а дорожній лист -документ установленого законодавством зразка для визначення та обліку роботи автомобільного транспортного засобу.

Пунктами 1, 2 наказу Міністерства транспорту України "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля"від 29.12.1995 року № 488/346 затверджено типову форму № 1-ТН «Товарно-транспортна накладна» складається у чотирьох примірниках, з яких 1-вантажовідправнику, 2-вантажоодержувачу, 3,4 -автопідприємству) та визнано обов'язковим застосування вказаної форми всіма суб'єктами господарської діяльності, незалежно від форм власності.

Таким чином, судом, на підставі наданих сторонами доказів, встановлено та підтверджено правомірність висновку податкового органу про відсутність реального вчинення господарських операцій з ТзОВ «Євроконсалтсервісгруп», ТзОВ «Торгцентр-СТ», ЗАТ «Компанія «Гамалія-ріелтер», який в свою чергу, не потребує з'ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів, не дозволяє формувати дані податкового обліку, незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

Враховуючи вищевикладене, ДП «Волинський облавтодор», незважаючи на наявність у нього первинних бухгалтерських документів, не мало права на підставі вказаних документів формувати податковий кредит та валові витрати, оскільки, як встановлено податковим органом та підтверджено судом, фактичного здійснення господарських операцій не було.

Разом з тим, пунктом 44.1 статті 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що позивачем доведено правомірність включення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість та віднесення до валових витрат витрат по господарських операціях з ТзОВ «Промислові мастила», ТзОВ «Техноопттторг-центр», ПП «Гал-Віта-Компані», ТзОВ «Донспецпром», ПП «Західбрукбуд» та ТзОВ «Автомагістраль Південь» сум відповідно: 396044,00 грн. та 173948,00 грн., оскільки такі дані підтверджені належними первинними документами, що вплинули на формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування.

Разом з тим, суд погоджується з висновками Луцької ОДПІ щодо неправомірного включення позивачем до складу податкового кредиту з податку на додану вартість та віднесення до валових витрат витрат по господарських операціях з ТзОВ «Євроконсалтсервісгруп», ТзОВ «Торгцентр-СТ», ЗАТ «Компанія «Гамалія-ріелтер»сум відповідно: 1411486,00 грн. та 304425,00 грн., оскільки такі дані не підтверджені належними первинними документами, що вплинули на формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування.

Щодо нарахованих штрафних санкцій слід зазначити наступне.

Пунктом 7 підрозділу 10 "Інші перехідні положення" розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України передбачено, що штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

Згідно з пунктом 1 статті 123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

З розрахунку штрафних санкцій вбачається, що до позивача за порушення податкового законодавства за період з лютого по червень 2011 року було накладено штрафну санкцію в розмірі 1,00 грн.

За заниження суми податку на додану вартість за період з липня 2011 року по лютий 2012 року накладено штрафну санкцію в розмірі 101735,75 грн.

Оскільки суд визнав правомірним включення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість суми за наслідками фінансового-господарських операцій з ТОВ «Промислові мастила», ТзОВ «Техноопттторг-центр», ПП «Гал-Віта-Компані», ТзОВ «Донспецпром», ПП «Західбрукбуд» та ТзОВ «Автомагістраль Південь», тому застосування до позивача штрафних санкцій в розмірі 42946,00 грн. є безпідставним.

Приймаючи рішення у даній справі, суд виходить із повноважень, визначених суду частиною 2 статті 162 КАС України, а саме: у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення. Тому, адміністративний позов підлягає до часткового задоволення шляхом визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень Луцької ОДПІ від 14.11.2012 року №0002252201 в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 396044,00 грн. та №0002262201 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 216894,25 грн., з них: 173948,00 грн. основного платежу та 42946,25 грн. штрафних санкцій.

Керуючись статтями 11, 17, 158, частиною третьою статті 160, статтями 162, 163, 186 КАС України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби від 14.11.2012 року №0002252201 в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 396044 (триста дев'яносто шість тисяч сорок чотири) грн. 00 коп.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби від 14.11.2012 року №0002262201 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 216894 (двісті шістнадцять тисяч вісімсот дев'яносто чотири) грн. 25 коп., з них: 173948 (сто сімдесят три тисячі дев'ятсот сорок вісім) грн. 00 коп. основного платежу та 42946 (сорок дві тисячі дев'ятсот сорок шість) грн. 25 коп. штрафних санкцій.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої буде виготовлено 30 січня 2013 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий О.А.Лозовський