Постанова

від 22.01.2009 по справі 11/127-08

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

11/127-08

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65  тел.(8-0412) 48-16-02

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "22" січня 2009 р.                                                           Справа № 11/127-08

Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого   судді                                                  Пасічник С.С.

суддів:                                                                        Будішевської Л.О.

                                                                                   Гулової А.Г.

при секретарі                                                            Жарській І.В. ,

за участю представників сторін:

від позивача: Туруна І.В. - представника за довіреністю №9-юр від 21.01.2009р.,                      Ситник Н.М. - представника за довіреністю №191-юр від 11.09.2008р.,

від відповідача: не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Скантекс", м.Вінниця

на рішення господарського суду Вінницької області

від "28" жовтня 2008 р. у справі № 11/127-08 (суддя Матвійчук В.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські макарони", м.Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Скантекс", м.Вінниця

про стягнення 65526,23 грн.,  

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області від 28.10.2008р. у справі №11/127-08 (т.1, а.с.134-136) позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські макарони" (м.Київ) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Скантекс" (м.Вінниця) про стягнення 65526,23 грн. задоволено та стягнуто з відповідача на користь позивача 55387,93 грн. основного боргу, 4697,31 грн. пені, 5440,99 грн. 25% річних, 655,26 грн. витрат з державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати з наведених у скарзі підстав та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Мотивуючи апеляційну скаргу (т.2, а.с.3-7), позивач посилається на порушення місцевим господарським судом норм матеріального й процесуального права та неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, зокрема:

- висновок місцевого господарського суду про те, що в договорі купівлі-продажу №142 від 21.08.2004р. та додаткових угодах до нього передбачено зобов'язання відповідача розрахуватись за отриманий ним від позивача товар протягом 10 банківських днів, є хибним, оскільки в додаткових угодах до договору зазначено, що їх предметом є умови оплати, ціна на товар та плануємий об'єм продажу товару на відповідний місяць, й остання угода №19, укладена між сторонами, визначає плануємий об'єм продажу товарів на грудень 2007р., тоді як товар, як вказує позивач, було отримано відповідачем за накладними від 29.02.2008р.;

- крім того, в примірнику договору купівлі-продажу №142 від 21.08.2004р. відповідача в п.5.7 взагалі не визначено строку, протягом якого відповідач зобов'язаний розрахуватись за товар, що суперечить п.9.7 договору, яким визначено, що договір укладено у двох примірниках, які мають однакову юридичну силу (по одному для кожної сторони);

- позивачем не було надано суду доказів звернення до відповідача з вимогою про оплату останнім отриманого товару, як то передбачено ч.2 ст.530 ЦК України у випадку невизначення в договорі строку виконання боржником взятого на себе зобов'язання, а тому, оскільки строк виконання відповідачем грошового зобов'язання сторонами визначений не був, то відповідно у позивача відсутні встановлені законом підстави для нарахування відповідачу пені та річних;

- також відповідач не погоджується з обчисленням позивачем розміру пені на підставі норм Цивільного кодексу України, вважаючи, що оскільки між сторонами за договором купівлі-продажу №142 від 21.08.2004р. виникли господарські зобов'язання, то відповідно до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального закону, який регулює господарські відносини, а саме ч.6 ст.232 ГК України;

- місцевий господарський суд, прийнявши рішення за відсутності в засіданні суду представника відповідача, порушив норми процесуального права, оскільки відповідач не був обізнаний про дату та час проведення судового засідання в зв'язку з тим, що не отримував ухвали суду про відкладення розгляду справи.

Представник відповідача в засідання суду не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи приписи ст.101 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції та той факт, що свою позицію відповідач виклав в апеляційній скарзі, а також те, що неявка в засідання суду представника відповідача, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, про що свідчить реєстр відправки рекомендованої кореспонденції Житомирського апеляційного господарського суду від 25.11.2008р. (т.2, а.с.19-20), не перешкоджає перегляду оскарженого судового акту, судова колегія вважає за можливе розглядати апеляційну скаргу в даному судовому засіданні за відсутності представника відповідача.

Позивач у відзиві №2-юр від 08.01.2009р. на апеляційну скаргу (т.2, а.с.10-11) та його представник в засіданні суду проти доводів та вимог апеляційної скарги заперечують, вважаючи рішення суду першої інстанції від 28.10.2008р. законним та обґрунтованим, просять залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Зокрема, у відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що:

- не погоджується з посиланням скаржника в апеляційній скарзі на те, що в додаткових угодах до договору купівлі-продажу №142 від 21.08.2004р. сторонами погоджувались умови оплати, ціна на товар та плануємий об'єм продажу товару на відповідний конкретний місяць, оскільки ні у назві, ні в преамбулі, ні у п.1.1.1 угод не вказано, що всі умови додаткової угоди стосуються конкретного місяця, а вказівка на певний місяць значиться лише у п.3.1 додаткових угод стосовно запланованого об'єму продажів товару за місяць та у п.4.1 угод щодо оптових знижок на місяць;

- позивач вказує, що на січень і лютий місяці 2008р. сторонами попередньо не погоджувались обсяги продажу товару, а товар відпускався відповідачу по мірі надходження замовлень, що узгоджується з пунктами 3.1 та 3.2. договору купівлі-продажу №142 від 21.08.2004р., з оптовими знижками, що діяли й в грудні 2007р., й ціна на товар зазначалась в накладних на відпуск товару, а тому, зважаючи на те, що протягом всього терміну співпраці між сторонами строк розрахунків становив 10 банківських днів з моменту отримання товару й протягом січня-лютого 2008р. цей строк не змінювався, потреби в укладанні додаткових угод на ці місяці не було, й відповідно до товару, поставленого відповідачу за накладними від 29.02.2008р. №219/03, №221/03, №224/03, слід застосовувати термін розрахунків у 10 банківських днів, як зазначено в останній з укладених сторонами додаткових угод №19 від 26.11.2007р.;

- також, на думку позивача, не відповідає дійсності твердження відповідача про те, що позивачем не заявлялась письмова вимога про розрахунок, як то передбачено ст.530 ЦК України, оскільки така вимога була заявлена в листі вих.№85/1-юр від 14.05.2008р., що був направлений відповідачу рекомендованим листом, й протягом двох місяців відповідач в добровільному порядку не розрахувався за отриманий від позивача товар, в зв'язку з чим останній змушений був звернутись з позовом до суду.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши дану судом першої інстанції юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

21.08.2004р. між ТОВ "Українські макарони" (Продавцем) та ТОВ "Скантекс" (Покупцем) було укладено договір купівлі-продажу №142 (т.1, а.с.21-24), відповідно до п.1.1 якого Продавець зобов'язався протягом дії цього договору передати Покупцю макаронні вироби "Екстра" за погодженим сторонами в накладних (специфікаціях, прайс-листах, замовленнях або інших підписаних представниками сторін документах, які є невід'ємною частиною цього договору) асортиментом, кількістю та ціною, а Покупець зобов'язався прийняти товар та оплатити його на встановлених цим договором умовах.

Строк дії договору сторони визначили в п.8.2 договору - до 31.12.2005р., при цьому строк дії договору щорічно продовжується відповідно до п.8.3 договору, за яким у разі, якщо ні одна із сторін даного договору до дати закінчення чергового строку дії договору письмово (рекомендованим листом) не повідомить іншу сторону договору про своє бажання припинити договірні відносини, строк дії цього договору вважається кожного разу автоматично продовженим до 31 грудня наступного року включно.

Пунктом 8.4 договору сторони передбачили, що у разі, якщо на момент закінчення чергового строку дії договору та наявності заяви однієї із сторін договору про бажання припинити договірні відносини сторонами не виконані будь-які взаємні зобов'язання, договір продовжує діяти до виконання сторонами всіх взаємних зобов'язань і проведення між ними остаточних розрахунків.

Отже, договір купівлі-продажу №142 від 21.08.2004р. за вказаних умов та враховуючи відсутність заяв сторін про його припинення діяв й в 2008 році.

В подальшому, між сторонами укладались додаткові угоди №1 від 30.12.2004р., №2 від 35.01.2005р., №3 від 28.02.2005р., №4 від 28.03.2005р., №5 від 30.05.2005р., №6 від 30.06.2005р., №7 від 29.07.2005р., №8 від 30.08.2005р., №9 від 28.09.2005р., №10 від 27.10.2005р., №11 від 30.11.2005р., №12 від 04.01.2006р., №13 від 31.01.2006р., №14 від 27.02.2006р., №17 від 01.08.2007р., №18 від 26.10.2007р., №19 від 26.11.2007р. до договору купівлі-продажу №142 від 21.08.2004р. (т.1, а.с.111-127).

На виконання умов вказаного договору ТОВ "Українські макарони" згідно накладних №219/03 від 29.02.2008р., №221/03 від 29.02.2008р., №224/03 від 29.02.2008р. (т.1, а.с.25-27) передало ТОВ "Скантекс" товар - макаронні вироби на загальну суму 124180,84 грн., що підтвердив останній як в акті звірки від 01.08.2008р. (т.1, а.с.37), так і у письмовому поясненні - відзиві на позов й в апеляційній скарзі (т.1, а.с.72-74, т.2, а.с.3-7).

ТОВ "Скантекс" в період з 29.02.2008р. по 07.05.2008р. перерахувало на рахунок ТОВ "Українські макарони" 172 400 грн. (банківські виписки, т.1, а.с.80-92), частина з яких в розмірі 103 607,09 грн. була зарахована позивачем в рахунок погашення попереднього боргу відповідача за товар, отриманий за накладними №169/03 від 18.02.2008р., №170/03 від 18.02.2008р., №183/03 від 20.02.2008р., №193/03 від 22.02.2008р., №194/03 від 22.03.2008р., №206/03 від 26.02.2008р., №209/03 від 27.02.2008р., №215/03 від 28.02.2008р. (т.1, а.с.103-110), а решта коштів в сумі  68792,91 грн. - зарахована в рахунок часткового погашення боргу за вищевказаними накладними, про що позивач зазначив в позові та вбачається з розрахунків, довідки про взаємні розрахунки сторін, акту звірки від 01.08.2008р. (т.1, а.с.9-10,28-31,37).

Тобто, з наведеного вбачається, що неоплаченим залишився товар на суму 55387,93 грн., що також підтверджується вже зазначеним вище наявним в матеріалах справи двостороннім актом звірки розрахунків станом на 01.08.2008р. (т.1, а.с.37).

При цьому, в п.5.7 примірнику договору купівлі-продажу №142 від 21.08.2004р., наданого позивачем, передбачено, що Покупець (відповідач) зобов'язався оплатити товар протягом 10 банківських днів з моменту його отримання по накладній (т.1, а.с.21-24).

Проте, в примірнику договору купівлі-продажу №142 від 21.08.2004р., наданому відповідачем (т.1, а.с.58-61,93-96), в п.5.7 відсутня вказівка на строк проведення розрахунку, в зв'язку з чим відповідач в поясненнях (відзиві) від 18.09.2008р. (т.1, а.с.72-74), наданих суду першої інстанції, та в апеляційній скарзі (т.2, а.с.3-7) й заперечує проти десятиденного строку проведення розрахунків.

Однак, зазначені заперечення місцевим господарським судом, з чим погоджується й суд апеляційної інстанції, не було взято до уваги, оскільки в пунктах 1.1.1 додаткових угод №1 від 30.12.2004р., №2 від 35.01.2005р., №3 від 28.02.2005р., №4 від 28.03.2005р., №5 від 30.05.2005р., №6 від 30.06.2005р., №7 від 29.07.2005р., №8 від 30.08.2005р., №9 від 28.09.2005р., №10 від 27.10.2005р., №11 від 30.11.2005р., №12 від 04.01.2006р., №13 від 31.01.2006р., №14 від 27.02.2006р., №17 від 01.08.2007р., №18 від 26.10.2007р., №19 від 26.11.2007р. до договору купівлі-продажу №142 від 21.08.2004р. (т.1, а.с.111-127) передбачено, що покупець повинен оплатити товар протягом 10 банківських днів з моменту його отримання й при цьому, встановлений п.1.1.1 угод строк оплати сторонами не змінювався й у всіх угодах, підписаних сторонами, становив 10 банківських днів.

При цьому, посилання скаржника в апеляційній скарзі на те, що в додаткових угодах до договору купівлі-продажу №142 від 21.08.2004р. визначені, зокрема, умови оплати за товар лише на відповідний місяць, не приймаються судовою колегією до уваги, оскільки, як вбачається зі змісту вказаних додаткових угод, ні у їх назві, ні в преамбулі, ні у п.1.1.1 угод не вказано, що всі умови додаткової угоди стосуються конкретного місяця, а вказівка на певний місяць значиться лише у п.3.1 додаткових угод стосовно запланованого об'єму продажів товару за місяць та у п.4.1 угод щодо оптових знижок на місяць.

Крім того, суд враховує й наступне.

Стаття 655 ЦК України визначає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується  передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Проаналізувавши договір купівлі-продажу №142 від 21.08.2004р., суд приходить до висновку, що останній слід віднести до договору купівлі-продажу.

Крім того, суд звертає увагу й на те, що частиною 1 ст.692 Цивільного кодексу України встановлено обов'язок покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Отже, за наведеного в будь-якому разі випливає обов'язок ТОВ "Скантекс" оплатити макаронні вироби, отримані за накладними №219/03 від 29.02.2008р., №221/03 від 29.02.2008р., №224/03 від 29.02.2008р. (т.1, а.с.25-27).

Проте, ТОВ "Скантекс" не провело оплати ні відразу після отримання товару, ні протягом послідуючих 10 днів.

Також слід відмітити, що й після направлення позивачем відповідачу 15.05.2008р. листа-вимоги №85/1-юр від 14.05.2008р. (т.2, а.с.12-13) про сплату боргу в сумі 55837,93 грн., останній перерахований не був.

Стаття 11 Цивільного кодексу України  вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінського господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Враховуючи викладене, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що позовні вимоги ТОВ "Українські макарони" про стягнення з ТОВ "Скантекс" боргу в сумі 55387,93 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, згідно п.6.4 договору купівлі-продажу №142 від 21.08.2004р. у випадку затримки Покупцем розрахунків за цим договором, він сплачує Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка нараховується на несплачену суму за весь період прострочення платежу.

Відповідно до ст.624 Цивільного кодексу України якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Згідно ч.3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Виходячи з наведеного, судова колегія вважає, що позивачем правомірно та у відповідності до норм законодавства (з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог та уточненого розрахунку, т.1, а.с.68-69) було нараховано до сплати відповідачем 4697,31грн. пені за період з 13.03.2008р. по 25.06.2008р.

Згідно ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 6.4 договору купівлі-продажу №142 від 21.08.2004р. визначена відповідальність Покупця у випадку затримки розрахунків за товар у вигляді сплати 25% річних від простроченої суми за весь період прострочення.

А тому, виходячи з суми боргу (55387,93 грн.) позивачем було підставно нараховано відповідачеві 5440,99 грн. 25% річних за період з 13.03.2008р. по 25.06.2008р. (розрахунки, т.1, а.с.9-10, 68-69).

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення господарського суду Вінницької області від 28.10.2008р. у справі №11/127-08 про задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські макарони" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Скантекс" (м.Вінниця) про стягнення 55387,93 грн. основного боргу, 4697,31 грн. пені, 5440,99 грн. 25% річних слід залишити без змін, оскільки воно є обґрунтованим та законним.

Доводи ж апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Скантекс" спростовуються наведеним вище та не можуть бути підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, а тому її слід залишити без задоволення.

Також, судова колегія не приймає до уваги посилання скаржника на те, що він не був обізнаний про дату та час, на які місцевим господарським судом було відкладено розгляд справи ухвалою суду від 18.09.2008р., оскільки:

- по-перше, представник ТОВ "Скантекс" брав участь в судовому засіданні 18.09.2008р., в якому було відкладено розгляд справи на 28.10.2008р., 12 год. 00 хв. (протокол судового засідання, ухвала суду , т.1, а.с.98-99), що свідчить про обізнаність про дату, час та місце розгляду справи;

- по-друге, ухвала місцевого господарського суду від 18.09.2008р. була надіслана відповідачу за адресою (м.Вінниця, вул.Блюхера, 225), вказаною в позовній заяві, довідці Головного міжрегіонального управління статистики у м.Києві, свідоцтві про державну реєстрацію юридичної особи та довідці ЄДРПОУ №889 від 30.07.2004р. (т.1, а.с.39, 56-57), і ця ж адреса зазначена ТОВ "Скантекс" й в апеляційній скарзі.

А тому, з огляду на викладене, судова колегія зазначає, що господарським судом Вінницької області було вжито всіх заходів для належного та своєчасного повідомлення відповідача про дату, час та місце проведення наступного судового засідання.

Аналогічна позиція міститься й в Роз'ясненні Вищого господарського суду України 18.09.1997р. №02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" (з наступними змінами), в якому зазначено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження або інші процесуальні документи у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній  заяві.

Керуючись ст.ст.  101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд                                          

                                           ПОСТАНОВИВ:

 1. Рішення господарського суду Вінницької області від 28 жовтня 2008 року у справі №11/127-08 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Скантекс", м.Вінниця - без задоволення.

2. Справу №11/127-08 повернути до господарського суду Вінницької області.

    Головуючий суддя                                                                 Пасічник С.С.

судді:

                                                                                           Будішевська Л.О.  

                                                                                           Гулова А.Г.  

Віддрук. 4 прим.:

1 - до справи,

2 - позивачу,

3 - відповідачу,4 - в наряд