Рішення

від 03.02.2009 по справі 37/214пн

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

37/214пн

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

03.02.09 р.                                                                                                       Справа № 37/214пн                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О.,

присекретарі Паліводі Ю.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою Комунального підприємства „Служба єдиного замовника Ворошиловського району”, м. Донецьк, ідентифікаційний код 05478812

до Відповідача: Виробничо-технічного кооперативу „Прогноз”, м. Донецьк, ідентифікаційний код 23172241

про: стягнення суми заборгованості з орендної плати та експлуатаційних витрат, розірвання договору оренди від 01.04.2002р. № 902  та примусове звільнені не житлового приміщення

за участю:

від Позивача – Чуріліна О.В. (за довіреністю б/н від 05.01.2009р.);

від Відповідача – не з'явився,

Відповідно до вимог ст.4-4 ГПК України, п.7 ст. 129 Конституції України судовий розгляд здійснювався з фіксацією технічними засобами аудиозапису.

Згідно із ст.77 ГПК України судове засідання відкладалось з 23.12.2008р. на 08.01.2009р., з 08.01.2009р. на 20.01.2009р., з 20.01.09р. до 29.01.2009р., з 29.01.2009р. на 03.02.2009р.

СУТЬ СПРАВИ:

Комунальне підприємство „Служба єдиного замовника Ворошиловського району”,                 м. Донецьк  (далі – Позивач)  звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Виробничо-технічного кооперативу „Прогноз”, м. Донецьк (далі – Відповідач) про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 1 757,75 грн. та примусове звільнення нежитлового приміщення загальною площею 1,1 кв. м., що розташоване за адресою: м. Донецьк, вул. Артема, 119.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов'язань за договором оренди нежитлових приміщень №902 від 01.04.2002р.  та безпідставне не звільнення займаного приміщення попри закінчення орендних правовідносин і неодноразові вимоги.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надає договір оренди нежитлових приміщень №902 від 01.04.2002р., ордер №5321 від 01.04.2002р., додаткову угоду від 16.11.2004р. до договору оренди нежитлових приміщень №902 від 1.04.2002р.; розпорядження №773 від 04.07.2003р.; претензії від 12.12.2007р., від 07.03.2008р., від 11.07.2008р.; листи від  05.03.2007р., від 11.06.2008р., 23.10.2007р.; розрахунок суми заборгованості та правоустановчі документи.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 17,18,26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, ст.ст. 526, 530, 785 Цивільного кодексу України,               ст.ст. 284, 291 Господарського кодексу України, ст. 2 Господарського процесуального кодексу України.

Позивачем на виконання вимог суду надавалися додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.37-46, 71-76).

Крім того, Позивач неодноразово заявами № 09/06-56 від 19.01.2009р. (а.с.62), б/н (а.с.а.с.81,82), б/н від 29.01.2009р. (а.с.85) змінював позовні вимоги, остаточно наполягаючи на стягненні з Відповідача суми заборгованості з орендної плати та експлуатаційних витрат у розмірі 892,58грн., розірванні договору оренди від 01.04.2002р. № 902  та примусовому звільнені нежитлового приміщення загальною площею 1,1 кв. м. за адресою: м. Донецьк,        вул. Артема, 119.

02.02.2009р. через канцелярію суду Позивач надав примірник заяви з остаточними позовними вимогам та доказами її надсилання Відповідачу (а.с.а.с.99-100).

Відповідач у судові засідання не з'являвся, відзиву  та доказів сплати заборгованості не надав, іншими процесуальними права, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, хоча належним чином повідомлявся про судові засідання шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною згідно отриманої на запит суду довідки Головного управління  статистики у Донецькій області від 30.12.2008р. №14/4-20/3031 (а.с.55) – відомості щодо Відповідача у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відсутні (а.с.33).  

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а відсутність Відповідача та ненадання ним документів у світлі приписів ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не впливають на таку кваліфікацію.

Вислухавши у судових засіданнях представника Позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду сторонами докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

01.04.2002р. між Житлово-експлуатаційним об'єднанням Ворошиловського району                м. Донецька (Орендодавець) та Відповідачем  (Орендар), на підставі ордеру №5321 від 01.04.2002р. (а.с.26) укладено договір оренди нежитлових приміщень №902 (а.с.а.с.8-10), згідно п.п.1, 4 якого Орендодавець надав, а Орендар прийняв у орендне користування нежитлові складські приміщення, розташовані за адресою: вул. Артема, 119, загальною площею 1,1 кв. м., строком з 01.04.2002р. до 01.04.2007р.

Виходячи із змісту п.п.6, 8 вказаного договору на Орендаря покладалися, серед іншого,  наступні грошові зобов'язання:

- перераховувати орендну платню на рахунок централізованої бухгалтерії ЖЕО Ворошиловського району м. Донецька не пізніше 5 числа поточного місяця;

- крім орендної плати брати участь у загальних для усього Орендодавця витратах по управлінню експлуатацією та поточного ремонту житлового фонду.

04.08.2003р. був зареєстрований (а.с.23), а відтак – у розумінні ст.ст. 87, 91 Цивільного кодексу України, ст. 58 Господарського кодексу України набув правосуб'єктності юридичної особи Позивач, який відповідно до  п.1. Розпорядження Донецького міського голови від 04.07.2003р. № 773 (а.с. 29) є правонаступником Орендодавця, а, отже – належним Позивачем у розглядуваній справі.  

16.11.2004р. між Позивачем та Відповідачем підписана додаткова угода (а.с.11) до договору нежитлового приміщення №902 від 1.04.2002р., згідно умов п. 1 якої сторони дійшли згоди про використанні у розрахунку орендної плати, сплачуваної Орендодавцю, Методики розрахунку і порядку використання орендної плати за користування майном територіальної громади м. Донецька, затвердженої рішенням виконавчого комітету  міської ради від 26.11.2003р. № 534 (а.с.71)

Як вбачається із п. 25 зазначеної Методики (а.с.а.с.72-76) орендні платежі розподіляються між місцевим бюджетом та Орендодавцем, при цьому п. 2 додаткової угоди від 16.11.2004р. до спірного договору встановлює нові умови щодо строку здійснення  орендних платежів – щомісяця не пізніше 15 числа місяцю, наступного за звітним, та передбачає обов'язок  Орендаря здійснювати платіж до місцевого бюджету самостійно.

В подальшому  рішенням Виконавчим комітетом Донецької міської ради від 16.08.2006р. № 430 (а.с.39) затверджувалася нова Методика (а.с.а.с.40-45), проте Позивачем доказів узгодження із Відповідачем її застосування в порядку ст. 188 Господарського процесуального кодексу України до наявних між ними орендних правовідносин з огляду на приписи ст.ст.525, 629 Цивільного кодексу України та ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не надано.

За твердженнями Позивача у Відповідача внаслідок порушення грошових зобов'язань за спірним договором  у період з 01.09.2007р. по 31.01.2009р. виникла стягувана заборгованість, розрахунок якої, у тому числі – щодо бюджетної складової, приведено на а.с.а.с. 25, 64, 65.

Позивачем готувалися та надсилалися Відповідачу листи і претензії стосовно неналежного виконання його зобов'язань за спірним договором (а.с.а.с.13-18, 63), що містили вимоги як про сплату заборгованості, так і про звільнення займаного приміщення

Виходячи з наявних на момент прийняття цього рішення матеріалів справи заявлена до стягнення сума заборгованості до цього часу не погашена, а приміщення – не повернуто.

За таких обставин, Позивач наполягає на задоволені вимог, викладених у заяві   б/н від 29.01.2009р. (а.с.85).

Відповідач процесуальними правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, хоча належним чином повідомлявся про судові засідання шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною у якості місцезнаходження згідно наявних матеріалів справи.

Суд розглядає справу в контексті позовних вимог, викладених в остаточній заяві   б/н від 29.01.2009р. (а.с.85), оскільки їх сумісне висування не суперечить приписам ст. 58 Господарського процесуального кодексу України -  вимоги пов'язані наданими доказами та підставами виникнення (порушенням умов договору оренди №902 від 01.04.2002р.), а їх сумісний розгляд не перешкоджає з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін та не утруднює вирішення спору, а, навпаки, сприяє дотриманню принципу процесуальної автономії, та у повній мірі узгоджується  із гарантованим ст. 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 04.11.1950р., ратифікованої Законом України від 17.07.1997р., правом на ефективний судовий захист.

При цьому, позиції щодо можливості висування в межах однієї позовної заяви вимог про розірвання договору оренди та звільненні (повернення) орендованого майна, дотримується і Вищий господарський суд України, що вбачається із змісту п. 17 Інформаційного листа від 13.08.2008р. № 01-8/482.

Водночас, згідно ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення зменшити розмір вимог, і таке зменшення судом приймається, оскільки  зумовлено стягненням частки передбачених спірних договором платежів, приналежних саме Позивачеві, а, відтак, - не суперечить законодавству і не порушує чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача  такими, що підлягають задоволенню у повному обсягу, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у  примусовому спонуканні Відповідача до виконання грошових зобов'язань за договором оренди та застосування наслідків такого невиконання у вигляді розірвання договору та звільнення об'єкту оренди.  

При цьому, з огляду на триваючий характер орендних правовідносин та беручи до уваги приписи ст. 58 Конституції України щодо заборони ретроспективної дії нормативно-правових актів у часі, ст. 5 і п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, п.4 Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України, їх (правовідносин) оцінка здійснюється судом відповідно до норм законодавство, що діяло на момент виникнення відповідних обставин (фактів).

Враховуючи статус сторін та об'єкту оренди, характер правовідносин між учасниками договору, останні (правовідносини) щодо визначеного у позовній заяві періоду, регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України, Законом України „Про оренду державного та комунального майна” та умовами договору оренди нежитлових приміщень №902 від 01.04.2002р.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України. Наведені норми діючого законодавства достатньою мірою відтворюють приписи ст.ст.4, 151 Цивільного кодексу УРСР, який діяв на момент укладання спірного договору.

Як встановлено ч. 1 ст. 2, ч. 3 ст. 18 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, ст.ст. 256, 265 Цивільного кодексу УРСР, ч. 1 ст. 283, ч. 3 ст.285 Господарського кодексу України та ст.ст.759, 762 Цивільного кодексу України за користування майном на умовах оренди орендар (наймач) має сплачувати орендну плату.

Водночас, встановлення Відповідачеві грошових зобов'язань з компенсації експлуатаційних витрат з управлінням експлуатацією та поточним ремонтом житлового фонду узгоджується із  змістом п. 5 ч. 3 ст. 20 та ст. 24 Закону України „Про житлово-комунальні послуги”, згідно яких  споживач житлово-комунальних послуг відносно орендованого майна балансоутримувача зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги, до яких ч.1 ст. 13 зазначеного Закону віднесені передбачені п. 8 спірного договору оренди послуги.  

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем (його правопопередником) та Відповідачем договір оренди нежитлових приміщень №902 від 01.04.2002р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами (з урахування додаткової угоди).

Враховуючи визначену в п. 4  спірного договору дату закінчення строку його дії – 01.04.2007р. – зміст та період листів і претензій Позивача (а.с.а.с.13-18, 63), а також – його пояснень, викладених у абз. 1 збільшення позовних вимог (а.с.81), а також – приписи ч. 2 ст. 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, ст.764 Цивільного кодексу України і умови п.4 а) договору, суд, за відсутністю в матеріалах справи належних у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказів продовження орендних правовідносин у інший спосіб, дійшов висновку, що орендні правовідносини між сторонами автоматично продовжувалися і після 01.04.2007р. на той же строк і на тих самих умовах.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ч. 1 ст. 19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”  та ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата вноситься орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Таким чином,  Відповідач не мав жодних підстав для ухилення в межах визначеного Позивачем періоду стягнення від виконання обов'язку із здійснення платежів з орендної плати та експлуатаційних витрат щомісяця не пізніше 15 числа місяцю, наступного за звітним,  відповідно до умов  спірного договору (з подальшими змінами).

У розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України невиконання грошових зобов'язань Відповідачем є порушенням зобов'язання.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.598  Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості перед Позивачем у досліджуваний період підтверджується матеріалами справи, Відповідачем в порядку ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України належними у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказами не спростована (наявність)/недоведене припинення зобов'язання будь-яким передбаченим законом способом, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсягу  - в сумі  892,58 грн., з яких 25,6грн. – заборгованість за експлуатаційними витратами, 866,98грн. – заборгованість з орендної плати.

Стосовно заявлених Позивачем вимог про розірвання спірного договору оренди та звільнені орендованого майна позиція суду полягає в наступному.

Відповідно до ч. 3 ст. 291 Господарського кодексу України договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому ст. 188 цього Кодексу.

Виходячи з підстав цієї позовної вимоги, у розумінні її визначення в абз. 2 п. 3.7. Роз'яснення Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” від 18.09.1997р. № 02-5/289, Позивач наполягає на розірванні договору як на наслідку порушення Відповідачем грошових зобов'язань за таким договором.  

З огляду на приписи  п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України саме на Позивача покладається обов'язок довести за допомогою належних у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказів наявності підстав для дострокового розірвання спірного договору, а на Відповідача – обов'язок із спростування зазначених підстав.

Посилання Позивача на необхідність розірвання спірного договору у зв'язку із наявністю порушення його умов з боку Відповідача, судом приймаються до уваги як юридично і доказово обґрунтовані з огляду на таке.

За змістом  ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути розірвано на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Враховуючи правову природу укладеного договору та статус майна, яке є об'єктом оренди, належність дотримання умов договору має кваліфікуватися і з урахуванням положень  Закону України „Про оренду державного та комунального майна”.

У світлі приписів ч.1 ст. 10, ч. 3 ст. 18 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, ч.1 ст. 284, ч. 3 ст. 285 Господарського кодексу України умова про сплату орендної плати  відноситься до істотних умов договору оренди у розумінні ч. 1 ст. 180 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України.

Як зазначалося судом, згідно із ч. 1 ст. 19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”  та ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата вноситься орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності.

Дотримання умов щодо внесення орендних платежів є обов'язковим для Відповідача згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, а їх порушення зумовлює правомірність ініціювання питання про розірвання договору згідно ч. 3 ст. 26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” та п. 20 спірного договору оренди.

Як було встановлено судом при оцінки обґрунтованості вимоги щодо стягнення заборгованості, Відповідачем систематично порушує свої грошові зобов'язання, внаслідок чого утворилась заборгованість, розмір частина якої, належний до отримання Позивачу, був визначений судом вище.  

Викладене, за висновком суду, вказує на наявність достатньої у розумінні ч. 3 ст. 291 Господарського кодексу України підстави для дострокового розірвання спірного договору оренди, оскільки саме із можливості своєчасного отримання орендних і експлуатаційних платежів виходив правопопередник Позивача, укладаючи такий договір. Правильність цього висновку узгоджується із позицією Вищого господарського суду України, сформульованою в абз. 2 п. 13 Роз'яснення „Про деякі питання практики застосування Закону України „Про оренду державного та комунального майна” від 25.05.2000р. №02-5/237, щодо достатності для розірвання договору оренди доведеного належним чином факту невиконання орендарем хоча б одного з зобов'язань, передбачених ст. 18 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, у тому числі – із своєчасного і  повного внесення орендної плати.  

Положення ч. 3 ст. 291 Господарського кодексу України вимагають дотримання порядку розірвання, встановленого ст. 188 Господарського кодексу України. Проте, у світлі приписів ст. 124 Конституції України та висновків Конституційного Суду України, викладених у рішенні  від 09.07.2002р. №15-рп/2002 обставини дотримання/недотримання такого порядку взагалі не впливають на можливість застосування судовим відповідного способу захисту порушених прав Позивача. Аналогічна правова позиція сформульована в п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008р. № 01-8/482.  

За таких обставин, вимоги Позивача про дострокове розірвання спірного договору  підлягають задоволенню.

В свою чергу, відповідно до ч. 2 ст. 202 Господарського кодексу України та ч. 2 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Виходячи з положень, наведених в ст.173 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України, згідно яких зобов'язання як правовідношення сторін є підставою для існування відповідних прав та обов'язків його учасників, припинення зобов'язання зумовлює і припинення існування підстави для відповідного права, зокрема – для подальшого перебування у Відповідача майна, отриманого за спірним договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” наслідком припинення договору оренди у зв'язку із розірванням договору є обов'язок орендаря повернути об'єкт оренди на умовах, визначених у договорі. Аналогічні положення щодо обов'язку повернення із вказівкою на негайність його здійснення закріплені і в ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України.

Відтак, позовні вимоги про зобов'язання Відповідача звільнити об'єкт оренди також підлягають задоволенню.   

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати стягуються з Відповідача на користь Позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 58, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Комунального підприємства „Служба єдиного замовника Ворошиловського району”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 05478812)  до Виробничо-технічного кооперативу „Прогноз”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 23172241) про стягнення суми заборгованості з орендної плати та експлуатаційних витрат у розмірі 892,58грн., розірванні договору оренди від 01.04.2002р. № 902  та примусовому звільнені нежитлового приміщення загальною площею 1,1 кв. м. за адресою: м. Донецьк, вул. Артема, 119 задовольнити у повному обсягу.

2. Стягнути з Виробничо-технічного кооперативу „Прогноз”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 23172241) на користь Комунального підприємства „Служба єдиного замовника Ворошиловського району”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 05478812)  заборгованість з орендної плати та експлуатаційних витрат у розмірі 892,58грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.Розірвати договір оренди від 01.04.2002р. № 902, укладений між Житлово-експлуатаційним об'єднанням Ворошиловського району, м. Донецьк та Виробничо-технічним кооперативом „Прогноз”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 23172241).

4. Зобов'язати Виробничо-технічний кооператив „Прогноз”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 23172241) звільнити нежитлове приміщення загальною площею 1,1 кв. м. за адресою: м. Донецьк, вул. Артема, 119.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Стягнути з Виробничо-технічного кооперативу „Прогноз”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 23172241) на користь Комунального підприємства „Служба єдиного замовника Ворошиловського району”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 05478812) компенсацію з витрат на державне мито в сумі 289 грн. 00 коп., та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118  грн. 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6. Рішення набирає законної сили після закінчення 10-ти денного строку з дня його підписання, а у разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання протягом зазначеного строку – після розгляду справи апеляційною інстанцією, якщо рішення не буде скасовано.

За згодою присутнього представника Позивача у судовому засіданні 03.02.2009р. оголошено вступну те резолютивну частину рішення.

Повний текст судового рішення  підписано 03.02.2009р.

7. Рішення може бути оскаржене через Господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його підписання або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

               Суддя