Рішення

від 03.02.2009 по справі 15/222

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/222

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

03.02.09 р.                                                                                                       Справа № 15/222                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом приватного підприємства “Виробничо-комерційна фірма “Трейд-Пак” м. Рівне (код ЄДРПОУ 32803033)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю “Іділлія” м. Горлівка (код ЄДРПОУ 30585187)

про стягнення заборгованості за поставлений товар з урахуванням індексу інфляції в сумі 4472,96 грн., 3% річних в сумі 171,86 грн., збитків в сумі 2500,00 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Гичко С.В. за довіреністю № б/н від 13.01.2009 р.

від відповідача: не з'явився

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява приватного підприємства “Виробничо-комерційна фірма “Трейд-Пак” м. Рівне до товариства з обмеженою відповідальністю “Іділлія” м. Горлівка про стягнення заборгованості за поставлений товар з урахуванням індексу інфляції в сумі 4472,96 грн., 3% річних в сумі 171,86 грн., збитків в сумі 2500,00 грн.

Ухвалою суду від 05.12.2008 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 15/222, сторони зобов'язані надати документи та виконати певні дії.

У порушення вимог ухвал суду від 05.12.2008 р., 25.12.2008 р., 22.01.2009 р. відповідач в судові засідання 25.12.2008 р., 22.01.2009 р., 03.02.2009 р. не з'явився без повідомлення про причину неявки, витребувані документи до суду не надіслав.

Судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судового засідання. З довідки Головного управління статистики у Донецькій області № 14/4-20/3040 від 30.12.2008 р. вбачається, що ТОВ „Іділлія”, ідентифікаційний код 30585187, зареєстровано за адресою: 84629, Донецька область, м. Горлівка, пр. Леніна, 231. Саме така адреса відповідача вказана позивачем у позовній заяві, та за цією адресою суд направляв відповідачу ухвали про призначення справи до розгляду на конкретні дати.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо  відзив на позов та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Зважаючи на достатність представлених позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.  

Представником позивача у судовому засіданні заявлено клопотання про ведення судового засідання без здійснення технічної фіксації, у зв'язку з чим відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України судом не здійснювалося фіксування судового процесу. Судом, відповідно до вимог статті  81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши у судовому засіданні пояснення представника позивача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

03.03.2008 р. сторони уклали договір поставки, згідно якого постачальник (позивач) зобов'язався поставити та передати у власність покупця товар, а покупець (відповідач) зобов'язався прийняти вказаний товар і своєчасно сплатити за нього певну грошову суму на умовах, передбачених даним договором. Асортимент, ціна та якісні характеристики ТУ/ДСТ товарів, що постачаються за цим договором, вказуються в специфікації, що є невід'ємною частиною даного договору та яку постачальник направляє покупцю для узгодження. Кількість, асортимент та вартість товару також фіксуються в накладних, які є невід'ємною частиною даного договору.

Пунктом 1.3 договору (з урахуванням умов додаткової угоди № 1 до договору) передбачено, що покупець зобов'язується оплатити 100% вартості отриманого від постачальника товару протягом 21 банківського дня з моменту поставки товару покупцеві шляхом банківського переказу коштів на рахунок постачальника на підставі накладної (рахунку-фактури).

Відповідно до п. 4.2 договору у випадку несвоєчасної оплати товару покупець сплачує компенсацію, розраховану виходячи з індексу інфляції за весь період прострочення платежу.

Згідно п.п. 2.1, 2.2 договору даний договір вступив в силу з дня його підписання уповноваженими представниками сторін та діяв протягом одного року з моменту підписання. Закінчення терміну дії або розірвання даного договору не звільняють сторони від виконання зобов'язань, прийнятих на себе за цим договором.

До даного договору сторони прийняли додаткову угоду № 1. Завірені копії договору та додаткової угоди до нього додані до позовної заяви.

На виконання умов вказаного договору позивач у період з 12.03.2008 р. по 23.06.2008 р. поставив відповідачу товар за видатковими накладними на загальну суму 23684,80 грн., завірені копії вказаних видаткових накладних містяться в матеріалах справи.

Факт отримання відповідачем товару на суму 23684,80 грн. підтверджується крім вказаних видаткових накладних податковими накладними, довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей, завірені копії вказаних документів додані до позову.

В позовній заяві позивач вказує, що відповідачем отримана за договором продукція була оплачена частково на загальну суму 7990,01 грн., що підтверджується банківськими виписками, а також здійснено часткове повернення отриманого товару на загальну суму 11651,43 грн. за накладними на повернення, тому сума боргу на момент подання позовної заяви до суду складає 4043,36 грн. Завірені копії вказаних документів додані до позову.

Висновок стосовно того, що товар за вищевказаними накладними був поставлений відповідачу позивачем саме на виконання договору поставки від 03.03.2008 р. суд робить виходячи з пояснень позивача про те, що будь-яких інших договорів або домовленостей, позадоговірних відносин у спірний період між сторонами не існувало. Крім того, сам відповідач у платіжних документах вказував призначення платежу: „ оплата за спеції згідно договору поставки від 03.03.2008 р.” Видаткові накладні також містять посилання на договір.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона – постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні – покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

По всіх спірних видаткових накладних встановлена відстрочка платежу – 21 банківський день від дати поставки (дати накладної). Тобто сторонами договору встановлений конкретний строк оплати по кожній партії поставленого за даним договором товару, згідно кожної видаткової накладної. Остання поставка товару по спірній накладній відбулася 23.06.2008 р.

На дату подачі позову до суду встановлений договором строк оплати для відповідача наступив, крім того почалося прострочення виконання грошового зобов'язання.

З врахуванням вищевикладеного суд дійшов висновку про те, що відповідач не виконав зобов'язання оплатити товар, поставлений згідно договору поставки в сумі 4043,36 грн., тому позовні вимоги щодо стягнення основного боргу підлягають задоволенню.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Інший розмір процентів не встановлений умовами спірного договору для даних правовідносин сторін.

Крім суми основного боргу позивач згідно ст. 625 ЦК України нарахував інфляцію за період з квітня 2008 р. по жовтень 2008 р. в розмірі 429,60 грн. та 3% річних на загальну суму 171,86 грн. (розрахунок доданий до позову).

Позивач надав до суду заяву № 4/01-юр від 30.01.2009 р., в якій відмовляється від позову в частині стягнення 3% річних та інфляції на загальну суму 601,46 грн. Вказана часткова відмова прийнята судом, тому провадження у справі в цій частині підлягає припиненню на підставі ст. 80 ч. 1 п. 4 ГПК України.

У зв'язку з неналежним виконанням умов договору відповідачем з метою відновлення свого порушеного права позивач поніс додаткові витрати на оплату послуг фахівця, який провів правовий аналіз документів, надав юридичні консультації про можливість повернення заборгованості в судовому порядку, склав позовну заяву про стягнення з відповідача суми основного боргу, 3% річних, інфляції та збитків, що підтверджується договором про надання юридичних послуг № б/н від 14.08.2008 р. та актом від 26.11.2008 р. про виконання замовлення від 28.08.2008 р., завірені копії яких додані до позову. Позивач зазнав збитків, оскільки за надання вказаних послуг сплатив 2500,00 грн. на розрахунковий рахунок СПД фізичної особи Калити Тараса Миколайовича згідно платіжного доручення № 1120 від 08.09.2008 р., оригінал якого міститься в матеріалах справи з відміткою банку про проведення платежу.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є: 1) втрати, яких особа, зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Стаття 225 Господарського кодексу України до вищевказаного визначення збитків додає ще таку норму: до складу збитків включаються додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

Згідно ст. 611, 623 Цивільного кодексу України наслідками порушення зобов'язань є, зокрема, відшкодування збитків, встановлене договором або законом. Боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України  збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Суд вважає вимоги в частині стягнення збитків в сумі 2500,00 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідач будь-які заперечення на позовні вимоги на день судового слухання не надав, тобто не скористався своїм правом на судовий захист.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно: в частині задоволених позовних вимог – на відповідача, в частині відмови від позовних вимог – на позивача.

За подачу позову до суду про стягнення 7144,82 грн. позивач повинен був сплатити держмито у розмірі 102,00 грн., фактично сплачено платіжним дорученням № 1118 від 08.09.2008 р. 190,00 грн. Згідно ст. 47 ГПК України, ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” №7-93 від 21.01.1993 року із змінами та доповненнями зайво сплачена сума держмита підлягає поверненню із Державного бюджету України позивачу в розмірі 190,00 грн. – 102,00 грн. = 88,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 22; 32-34; 36; 43; 47; 49; 75; 78; 80 ч. 1 п. 4; 82-85; 115; 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Іділлія” (юридична адреса: 84629, Донецька область, м. Горлівка, пр. Леніна, 231; код ЄДРПОУ 30585187; розрахунковий рахунок 26005051800618 в ДРУ КБ “Приватбанк”, МФО 335496) на користь приватного підприємства “Виробничо-комерційна фірма “Трейд-Пак” (юридична адреса: 33001, м. Рівне, вул. Дворецька, 120-М; код ЄДРПОУ 32803033; розрахунковий  рахунок 26001000008114 в РФ ВАТ “Банк Універсальний” м. Рівне, МФО 322001) суму 6543,36 грн. (а саме: основний борг на суму 4043,36 грн., збитки в сумі 2500,00 грн.), витрати по сплаті державного мита у розмірі 93,41 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 108,06 грн.

Провадження у справі в частині стягнення 3% річних на суму 171,86 грн. припинити у зв'язку з відмовою позивача від позову і прийняттям відмови судом.

Провадження у справі в частині стягнення інфляції на суму 429,60 грн. припинити у зв'язку з відмовою позивача від позову і прийняттям відмови судом.

У судовому засіданні 03.02.2009 р. оголошено рішення суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

У разі  подання  апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення,  якщо його не скасовано,  набирає  законної  сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Видати довідку позивачу про повернення зайво сплаченого держмита із Державного бюджету України на суму 88,00 грн.

               Суддя                                                                                                            Богатир К.В.