Рішення

від 05.02.2009 по справі 15/467-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/467-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05.02.09           Справа № 15/467-08.

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Зерноторгівельна компанія”, м. Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “НВП Техіноцентр”, м. Суми

про стягнення 484867 грн. 78 коп.

                                                                   СУДДЯ                         Резниченко О.Ю.

За участю представників сторін:

Від позивача:   Слюзар Т.І., довіреність №01-79/0 від 26.11.2008р.

Від відповідача: не з‘явився

        Суть спору: Позивач просить стягнути з відповідача 484867 грн. 78 коп. заборгованості відповідно до договору купівлі-продажу обладнання №01-24/475/1 від 24.07.2006р., в тому числі 386889 грн. 37 коп. основного боргу, 6577 грн. 12 коп. інфляційних збитків, 1558 грн. 16 коп. 3% річних, 12465 грн. 26 коп. пені, 77377 грн. 87 коп. штрафу.

          Позивач подав в дане судове засідання, на виконання ухвали суду від 10.12.2008р. про порушення провадження у справі №15/467-08, витяг з ЄДР станом на 16.01.2009р., відповідно до якого відповідач знаходиться за тією адресою, що зазначена позивачем у позовній заяві. Також, позивачем подано довідку статистики щодо знаходження позивача у  ЄДР підприємств та організацій України і додаткові документи в обґрунтування своєї позиції по справі, оригінали вказаних документів були оглянуті судом в судовому засіданні.

     Відповідач в судове засідання не з‘явився, подав відзив на позов №13 від 02.02.2009р., в якому просить відмовити позивачу в задоволенню позову, оскільки при укладенні даного договору  позивачем в положеннях договору вказані факти, які не відповідають дійсності та не були враховані обставини, які практично унеможливлюють виконання окремих положень договору сторонами.

    Крім цього, позивачем подано клопотання про зобов‘язання позивача надати суду для огляду оригінали та залучити до справи копії документів щодо права власності на предмет спірного договору, а також клопотання про відкладення розгляду справи в зв‘язку з неможливістю представника відповідача прибути в судове засідання.

         Представник позивача категорично заперечує проти відкладення розгляду справи з огляду на те, що ним подані документи, які просить витребувати у нього позивач, а також з огляду на те, що задоволення клопотання призведе до затягування розгляду справи, а відповідач не подав жодного доказу, що підтверджує неможливість його  представника прибути в дане судове засідання.

        Розглянувши матеріали справи, оцінивши подані докази,  суд

ВСТАНОВИВ:

24.07.2006р. між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу обладнання №01-24/475/1, згідно п. 1.1 якого продавець (позивач) зобов‘язався передати у власність покупця (відповідача) обладнання, зазначене у п. 1.2 цього договору (комплекс зерносховищ Силос СЗ-1000, погрузочне місце №2), а покупець зобов‘язався прийняти його та оплатити відповідно до умов цього договору.

Ціна договору визначена у п. 2 договору, а саме: за домовленістю сторін вартість обладнання, зазначеного у п. 1.2. цього договору, становить 344 491 грн. 14 коп., крім того ПДВ – 68 898 грн. 23 коп., всього разом з ПДВ - 413 389 грн. 37 коп. (п. 2.1).

Відповідно до п. 3.1 договору покупець зобов‘язується обумовлену п. 2.1 цього договору  суму перерахувати на поточний рахунок продавця у строк до 30.09.2008р. Покупець має право здійснити оплату за обладнання в повному обсязі достроково.

Оплата здійснюється покупцем на підставі рахунку, пред‘явленого продавцем (п. 3.3 договору), при цьому, продавець зобов‘язаний передати обладнання у 3-денний строк з моменту отримання оплати в обсязі, зазначеному в п. 2.1 цього договору за умов підписання сторонами акту прийому-передачі згідно п. 5.1 цього договору (п. 4.1 договору).

Факт передачі продавцем обладнання та прийняття його покупцем підтверджується актом прийому-передачі, який підписується сторонами протягом 3-х календарних днів з дати отримання продавцем оплати за обладнання в повному обсязі (п. 5.1 договору).

Відповідно до п. 4.2 договору покупець зобов‘язується:

-          прийняти обладнання по договору в термін вказаний в п. 5.2 договору (прийом-передача обладнання здійснюється комісією з уповноважених представників сторін в триденний строк з моменту підписання сторонами акті прийому-передачу обладнання);

-          у визначений цим договором строк сплатити продавцю обумовлену п. 2.1 цього договору суму.

 Позивач передав відповідачу за договором обладнання та виставив рахунок- фактуру №1021 від 24.07.2006р. на оплату на суму 413 389 грн. 37 коп., але відповідач у визначений договором строк з позивачем повністю не розрахувався, заборгованість погасив частково у сумі 26 500 грн. 00 коп., що підтверджується матеріалами справи (копії банківських виписок долучені до матеріалів справи).

Тому, позивач був вимушений звернутися до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості.

     Відповідач подав відзив на позов №13 від 02.02.2009р., в якому просить відмовити позивачу в задоволенню позову, оскільки при укладенні даного договору  позивачем в положеннях договору вказані факти, які не відповідають дійсності та не були враховані обставини, які практично унеможливлюють виконання окремих положень договору сторонами.

        Ним також зазначено, що набуття права власності та подальше використання предмету договору за цільовим призначенням є проблематичним і відповідач фактично позбавляється того, на що розраховував при укладенні договору і по незалежним від нього причинам не має можливості виконати зобов‘язання відповідно до умов договору.

   Судом не можуть бути прийняті  заперечення відповідача до уваги, оскільки відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України  підприємництво – це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб‘єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Тому, як суб‘єкт господарської діяльності, уклавши договір купівлі-продажу обладнання, відповідач діяв на власний ризик та самостійно.

      Крім цього, відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Відповідачем не подано доказів визнання зазначеного договору недійсним.

      Позивачем в судове засідання подано додаткові докази в  підтвердження виникнення у нього права власності на предмет договору купівлі-продажу обладнання №01-24/475/1 від 24.07.2006р., а саме: договір про проведення зарахування зустрічних однорідних грошових вимог №01-25/326/1 від 24.06.2005р., договір купівлі-продажу обладнання №01-23/277/1 і акт приймання-передачі до договору купівлі-продажу обладнання, рахунки на оплату по вказаному договору.

      Також позивачем подано договір оренди майна №ЗТК-103/00247 від 01.05.2008р., за яким позивач надав в оренду відповідачу обладнання, що є предметом договору купівлі-продажу обладнання №01-24/475/1 від 24.07.2006р., за яким стягується заборгованість по даній справі. Строк дії договору оренди визначений у п. 9.1 договору, а саме – до 30.09.2008р. включно, обладнання відповідачем позивачу не повернуто. В підтвердження надання послуг по договору оренди  та отримання їх відповідачем, позивач подав суду рахунки на оплату та акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), вказані акти підписані повноважними представниками сторін.

     Таким чином, на момент розгляду справи в суді, за поясненнями позивача, обладнання за договором купівлі-продажу №01-24/475/1 від 24.07.2006р. знаходиться в фактичному володінні відповідача.

     Тобто, наведені позивачем обставини спростовують заперечення відповідача подані ним в судове засідання.

      Відповідно до п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання на лежним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутно сті конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і відповідно до умов договору. Не виконуючи належним чином свої зобов'язання, відповідач порушив вимоги ст. 526 ЦК України - допустив прострочення грошового зобов'язання.

Відповідачем не подано ні доказів сплати боргу, ні аргументованих заперечень проти вимог позивача, позовні вимоги підтверджуються матеріалами справи, тому вимоги щодо стягнення 386889 грн. 37  коп. основного боргу суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню на підставі  ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 526,  527 Цивільного кодексу України.

      Також, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по договору купівлі-продажу обладнання №01-24/475/1 від 24.07.2006р. позивач просить стягнути з відповідача 6577 грн. 12 коп. інфляційних збитків за період з 01.10.2008р. по 01.11.2008р. та 1558 грн. 16 коп. 3% річних за період з 01.10.2008р. по 18.11.2008р.

   Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимоги кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором, або законом. Враховуючи вищевикладене позовні вимоги стосовно стягнення інфляційних збитків та 3% річних є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.

Також позивачем заявлені вимоги по стягненню 77377 грн. 87 коп. штрафу за несвоєчасне виконання грошових зобов'язання відповідно до п. 6.4 договору купівлі-продажу обладнання №01-24/475/1 від 24.07.2006р. (в разі порушення покупцем кінцевого строку оплати, визначеного в п. 3.1 договору, більше ніж на 30 календарних днів, покупець сплачує штраф в розмірі 20% від залишку грошових коштів, не сплачених останнім в визначений договором строк).

Згідно ч. 1 ст. 230 ГК України  штрафними санкціями  у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник  господарських відносин зобов‘язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання  господарського зобов‘язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Оскільки, права позивача щодо стягнення з відповідача штрафу в сумі 77377 грн. 87 коп. передбачені умовами договору, штраф нарахована в межах строку позовної давності, тому позовні вимоги в зазначеній частині також є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі ст. ст. 549-552 Цивільного Кодексу України.

Крім цього, позивачем заявлені вимоги по стягненню з відповідача 12465 грн. 26  коп. пені відповідно до п. 6.3 договору купівлі-продажу обладнання №01-24/475/1 від 24.07.2006р. Оскільки, з відповідача стягнуто за порушення грошового зобов'язання інший вид неустойки – штраф, тому позовні вимоги в частині 12465 грн. 26 коп. пені задоволенню не підлягають.

      Клопотання відповідача про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає з огляду на заперечення позивача, а також враховуючи  наступне:

-          представник відповідача в судові засідання не з‘являвся;

-          до клопотання відповідача про відкладення розгляду справи не додано жодного доказу, що підтверджує неможливість його  представника прибути в дане судове засідання;

-          відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами процесу.

-          ст. 69 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що спір має бути вирішено судом у строк не більше ніж 2-х місяців від дня одержання позовної заяви. Позовна заява по справі була одержана 08.12.2008р.,

    Тобто, задоволення клопотання призведе до затягування розгляду справи та порушення вимог  Господарського процесуального кодексу України.

    Згідно ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог підлягає стягненню 4724 грн. 02 коп. держмита та 114 грн. 96 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

 На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

    2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “НВП Техіноцентр” (м. Суми, вул. Білопільський шлях, 17, код 33133967) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Зерноторгівельна компанія” (04070, м. Київ, вул. Верхній Вал, 72, код 24100226) 386889 грн. 37 коп. основного боргу, 6577 грн. 12 коп. інфляційних збитків, 1558 грн. 16 коп. 3% річних, 77377 грн. 87 коп. штрафу, 4724 грн. 02 коп. держмита та 114 грн. 96 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.  В іншій частині позову – відмовити.

   4. У клопотанні Товариства з обмеженою відповідальністю “НВП Техіноцентр” про відкладення розгляду справи – відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

СУДДЯ                                                                                                О.Ю. Резниченко

В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частина рішення.

Повний текст рішення підписано 07.02.09 р.