Постанова

від 03.09.2009 по справі 15/467-08

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

15/467-08

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 03 вересня 2009 р.                                                                                    № 15/467-08  

Вищий господарський  суд  України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Олійника В.Ф. (доповідач),

суддів:Данилової Т.Б.,

Мачульського Г.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Зерноторгівельна компанія", м.Київ

на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 06.05.2009

у справі№15/467-08 господарського суду Сумської області

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Зерноторгівельна компанія", м.Київ

доТовариства з обмеженою відповідальністю "НВП Техіноцентр", м.Суми

простягнення 484867,78 грн.

                                        за участю представників  сторін:

позивача -Слюзар Т.І.;

відповідача -Федорок І.В.;

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2008 року  Товариство з обмеженою відповідальністю "Зерноторгівельна компанія" (надалі - ТОВ "Зерноторгівельна компанія") звернулося до господарського суду Сумської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП Техіноцентр" (надалі - ТОВ "НВП Техіноцентр")  про  стягнення  386889,37 грн.  основного боргу, 6577, 12 грн.   інфляційних, 1558, 16 грн.   3% річних, 12465,26  грн. пені, 77377, 87  грн.  штрафу, 4786,35 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (а.с.2-4 т.1).

     Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі договору купівлі-продажу обладнання від 24.07.2006р. № 01-24/475/1 позивач зобов'язався передати у власність відповідача обладнання, а відповідач оплатити товар, який був оплачений частково, у зв'язку з чим виникла заборгованість та на підставі чого позивачем нарахована пеня, штраф, інфляційні та річні.  

Рішенням господарського суду Сумської області від 05.02.2009 у справі №15/467-08 (суддя Резниченко О.Ю.) позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "НВП Техіноцентр" на користь ТОВ "Зерноторгівельна компанія" 386889,37 грн. основного боргу, 6577,12 грн. інфляційних, 1558,16 грн. 3 % річних, 77377,87 грн. штрафу, 4724,02 грн. держмита та 114,96 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено (а.с. 67-71 т.1).

Рішення господарського суду мотивоване тим, що позивач на виконання умов договору купівлі-продажу виставив рахунок-фактуру для оплати обладнання (майна), але відповідач у визначений договором строк оплатив зазначений рахунок-фактуру не в повному обсязі, що і явилось підставою для стягнення на користь позивача суми основного боргу, інфляційних, 3% річних та штрафу.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 06.05.2009р. у справі №15/467-08 (судді: головуючий - Погребняк В.Я., Бухан А.І., Шевель О.В.) рішення суду першої інстанції було скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову було відмовлено (а.с.15-18 т.2).

В касаційній скарзі ТОВ "Зерноторгівельна компанія" ставиться питання про скасування постанови суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції, оскільки, на думку касатора, суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови порушив норми матеріального права, зокрема ст.ст. 509, 525, 526, 530, 538, 610, 612, 622, 625 693 ЦК України.

Перевіривши за матеріалами справи наведені в касаційній скарзі доводи колегія суддів Вищого господарського суду України (надалі ВГСУ) прийшла до висновку про наявність підстав для її задоволення.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції  суд апеляційної інстанції визнав встановленим, що умовами укладеного договору між сторонами визначено здійснення відповідачем попередньої оплати за обладнання, після чого позивач повинен передати обладнання відповідачу і остання набуває права власності на обладнання (майно). Оскільки доказів направлення належного рахунку на оплату позивачем не надано, відповідач оплату обладнання (майна) по договору не здійснив, а позивач, відповідно, не здійснив передачу товару, а тому суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог та прийняв нове рішення, яким відмовив в задоволенні позову.

Проте колегія суддів ВГСУ не може погодитись з висновками суду апеляційної інстанції виходячи із наступного.

Відповідно до п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання на лежним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутно сті конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і відповідно до умов договору.

Як видно із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між ТОВ "Зерноторгівельна компанія" та ТОВ "НВП Техіноцентр" було укладено договір купівлі-продажу обладнання №01-24/475/1 від 24.07.2006р., згідно умов якого продавець (позивач) зобов‘язався виставити рахунок-фактуру на оплату обладнання (майна), покупець (відповідач) повинен оплатити його, позивач повинен передати у власність покупця (відповідача) обладнання (майно), зазначене у п. 1.2. цього договору, а покупець зобов‘язався прийняти його за актом прийому-передачі. (т.1 а.с.10-11).

Ціна договору визначена у п. 2 договору, а саме: за домовленістю сторін вартість обладнання, зазначеного у п. 1.2. цього договору, становить 344 491 грн. 14 коп., крім того ПДВ –68 898 грн. 23 коп., всього разом з ПДВ - 413 389 грн. 37 коп. (п. 2.1).

Відповідно до п. 3.1 Договору покупець зобов‘язується обумовлену п. 2.1 цього договору  суму перерахувати на поточний рахунок продавця у строк до 30.09.2008р. Покупець має право здійснити оплату за обладнання в повному обсязі достроково.

Оплата здійснюється покупцем на підставі рахунку, пред‘явленого продавцем (п. 3.3 договору), при цьому, продавець зобов‘язаний передати обладнання у 3-денний строк з моменту отримання оплати в обсязі, зазначеному в п. 2.1 цього договору за умов підписання сторонами акту прийому-передачі згідно п. 5.1 цього договору (п. 4.1 договору).

Факт передачі продавцем обладнання та прийняття його покупцем підтверджується актом прийому-передачі, який підписується сторонами протягом 3-х календарних днів з дати отримання продавцем оплати за обладнання в повному обсязі (п. 5.1 договору).

Відповідно до п. 4.2 договору покупець зобов‘язується:

- у визначений цим Договором строк сплатити продавцю обумовлену п. 2.1 цього Договору суму;

- прийняти обладнання, зазначене в п.1.2. цього Договору в термін, визначений п. 5.2 цього Договору;

 На виконання умов Договору позивач виставив рахунок-фактуру №1021 від 24.07.2006р., як і вказано в договорі на суму 413 389,37 грн., відповідач на виконання умов договору перерахував позивачу 26000грн., проте оплатив вказаний рахунок-фактуру не в повному обсязі.(т. а.с.12-20).

Крім того спірне обладнання (майно), на яке між сторонами було укладено  договір купівлі-продажу №01-24/475/1 від 24.07.2006р., знаходиться у фактичному володінні відповідача, що підтверджується договором оренди цього обладнання (майна) за №ЗТК-103/00247 від 01.05.2008р., за яким позивач надав в оренду відповідачу зазначене обладнання (майно) і зазначений договір оренди діє до 30.09.2008р. (а.с.50-53 т.1).

Наведене дало підстави суду першої інстанції прийти до висновку  про стягнення 386889,37грн. суми основного боргу.

   Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимоги кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором, або законом.

З огляду на зазначені приписи закону суд першої інстанції прийшов до висновку, що з суми заборгованості за договором купівлі-продажу інфляційні нарахування становлять 6577,12 грн., а 3% річних становлять 1558,16 грн.

Також позивачем були заявлені вимоги про стягнення 77377,87 грн. штрафу за несвоєчасне виконання грошових зобов'язання відповідно до п. 6.4 договору купівлі-продажу обладнання №01-24/475/1 від 24.07.2006р.

Згідно ч. 1 ст. 230 ГК України  штрафними санкціями  у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник  господарських відносин зобов‘язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання  господарського зобов‘язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Оскільки стягнення штрафу в сумі 77377,87 грн. передбачено умовами договору, тому суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги і в зазначеній частині також  підлягають задоволенню.

З такими доводами суду першої інстанції погоджується колегія суддів ВГСУ, оскільки суд першої інстанції прийшов до таких висновків при всебічному, об'єктивному та повному встановленні обставини справи та дослідженні доказів на їх підтвердження.

Наведе дає підстави колегії суддів ВГСУ прийти до висновку, що постанова суду апеляційної інстанції не може бути залишена в силі, а підлягає скасуванню.

Скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції, колегія суддів ВГСУ не може скасувати чи змінити обґрунтоване та законне рішення суду першої інстанції, оскільки зазначене суперечило б Конституційним засадам судочинства, а тому рішення господарського суду Сумської області від 05.02.2009 у справі №15/467-08  залишає в силі.

Зазначене дало підстави колегії суддів ВГСУ задовольнити касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерноторгівельна компанія".

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерноторгівельна компанія" задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 06.05.2009 у справі №15/467-08  скасувати.

Рішення господарського суду Сумської області від 05.02.2009 у справі №15/467-08 залишити в силі.

Головуючий:

         В.Олійник

Судді:

         Т.Данилова    

         Г.Мачульський